Рішення

від 27.02.2023 по справі 915/1587/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року Справа № 915/1587/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт", провулок Куренівський, 17, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 37949561)

електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3

до відповідача Приватного підприємства "Надія транс 2016", вул. Вайчикових Братів, 124, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225 (код ЄДРПОУ 40212848)

представник відповідача: адвокат Ляшенко М. Д.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Свісс Кроно", вул. Я. Мудрого, 62, м. Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400 (код ЄДРПОУ 31147999)

електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4

про стягнення збитків в сумі 27 793, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Решетняк Д.П. (поза межами зали суду);

від відповідача: представник не з`явився;

від третьої особи: представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт" з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія Транс 2016", в якій просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані позивачу на суму 27 793, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 07.12.2021. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Свісс Кроно».

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.12.2021 відкладено підготовче засідання на 28.12.2021.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 25.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.02.2022.

В період з 10.02.2022 по 25.02.2022 (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала у додатковій відпустці.

Судове засідання 15.02.2022 не відбулось.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Справи Господарського суду Миколаївської області на розгляд Господарського суду Одеської області не передавались.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2022 призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 26.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2022 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 30.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2023 задоволено клопотання ПП «Надія Транс 2016» (вх. № 735/23 від 23.01.2023) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2023 відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) ТОВ «Компанія Імпорт» (вх. № 961/23 від 26.01.2023) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду по справі № 915/1587/21.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2023 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 27.02.2023, з метою надання представнику відповідача прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2023 задоволено заяву (клопотання) ТОВ «Компанія Імпорт» (вх. № 1460/23 від 08.02.2023) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Відповідач у судові засідання 26.12.2022, 30.01.2023, 27.02.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялись на поштову та електронну адресу відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Третя особа явку повноважного представника в судові засідання 26.12.2022, 30.01.2023 та 27.02.2023 не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

20.01.2022 (вх. № 933/22) та 05.01.2023 (вх. № 149/23) третьою особою на адресу Господарського суду Миколаївської області подано клопотання/заяви про розгляд справи без участі представника ТОВ «Свісс Кроно».

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника третьої особи судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 27.02.2022 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено, що між ТОВ "Компанія "Імпорт" (замовник, відправник, позивач) та ПП "Надія Транс 2016" (перевізник, відповідач) було укладено договір перевезення вантажу № 20042021-1 від 20.04.2020.

21.04.2021 за ТТН № 6021003215 від 20.04.2021 перевізником ПП «Надія Транс 2016» (автомобіль: BE 1375 СН/ (напівпричіп) НОМЕР_1 , водій: ОСОБА_1 ) відповідно до договору перевезення вантажу № 20042021-1 від 20.04.2020 було доставлено на склад ТОВ «Компанія «Імпорт» за адресою м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 10 товар від відправника ТОВ «Свісс-Кроно».

Всього згідно ТТН № 6021003215 від 20.04.2021 відвантажено відправником 360 листів (шт) товару ДСП ламіноване (в асортименті) загальною площею 2 086, 56 кв.м.

Позивач зазначає, що при прийманні товару ДСП ламіноване (в асортименті), а саме при розвантаженні автомобіля було виявлено та прийнято замовником непошкодженого товару 324 листа (шт) ДСП ламіноване (в асортименті) загальною площею 1 877, 90 кв.м., та виявлено (до розвантаження такого товару з автомобілю) пошкодженого товару, а саме: 36 листів (шт) ДСП ламіноване (чорний, U 190 РЕ 16 мм 2800x2070 ММ Сорт 1) загальною площею 208, 66 кв.м.

Позивач вказує, що представник перевізника, водій ОСОБА_1 , відвантажити пошкоджений товар та підписати ТТН № 6021003215 від 20.04.2021 із відповідними зауваженнями з боку замовника щодо пошкодження товару при транспортуванні, викладені в Акті № 1/04-21 від 21.04.2021, відмовився (без зазначення причини відмови).

Позивач зазначає, що загальна вартість пошкодженого доставленого до складу, але невивантаженого (не переданого перевізником замовнику) товару за ТТН № 6021003215 від 20.04.2021 та згідно видаткової накладної № 2462107232 від 20.04.2021 становить 27 793, 90 грн.

Позивач ТОВ "Компанія "Імпорт" зазначає, що придбав та оплатив товар за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ "Свісс Кроно".

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 22, 509, 611, 626, 909, 924, 925, 929 ЦК України, ст. 173-175, 193, 216-218, 222, 224, 225, 306-308, 314-316 ГК України, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими постановою КМУ від 05.01.1995 № 7, Статутом автомобільного транспорту Української РСР та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 2186/22 від 14.02.2022) просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідач підтверджує, що 20.04.2020 укладено договір перевезення вантажу за № 20042021-1 між позивачем та відповідачем та дійсно 20.04.2021 відповідач перевозив вантаж автомобілем державний номер НОМЕР_2 водій-експедитор за товарно-транспортними накладними за № 2462107232 та за № 6021003215.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:

- позивач не надав до суду доказів про те, що вантаж був переданий перевізнику продавцем ТОВ «Свісс Кроно» в належній тарі та упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог;

- після отримання вантажу позивачем на його бланку було складено акт від 21.04.2021, який має підпис та пояснення водія перевізника та підпис завірений печаткою представника позивача, де зазначено, що розмір збитків 9 793, 08 грн. Тобто представник позивача погодився з тим, що 36 листів є пошкодженими та відмовився їх приймати, тобто навмисно створив ситуацію недовозу;

- позивачем навмисно не надано доказів того, що 36 листів є пошкодженими та втратили свою якість;

- посилаючись на правове регулювання збитків у вигляді упущеної вигоди, відповідач зазначає, що позивач повинен документально довести, що ці доходи (вигода) дійсно були б ним отримані при належному виконанні своїх обов`язків. Проте, позивач навмисно не долучив акт від 21.04.2021, яким визначено суму збитків в розмірі 9 793, 08 грн.

- відповідач не отримував від позивача претензії та копію позовної заяви;

- відповідач зацікавлений повернути позивачу 36 листів, які зберігаються до теперішнього часу та не мають ознак пошкодження.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 224, 225 ГК України.

2.3. Правова позиція третьої особи.

В письмових поясненнях (вх. № 18017/21 від 30.11.2021) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача зазначила, що:

- 11.01.2021 між третьою особою та позивачем укладеного договір купівлі-продажу № Пру-2021/786, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця ДСП шліфовану та ламіновану, плити деревностружкові з орієнтованою стружкою типу OSD/3, іншу продукцію виробництва ТОВ «Свісс Кроно» та інших заводів виробників SWISS KRONO Group та інші товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити таку продукцію;

- після отримання від покупця листа-доручення про перевізника № 127 від 20.04.2021 продавцем завантажено транспортний засіб продукцією - ДСП ламінована у кількості 360 шт., виписано накладну № 2462107232 від 20.04.2021 на загальну вартість товару276 615, 28 грн. з ПДВ та товарно-транспортну накладну № 3021003215/2462107232 від 20.04.2021;

- підпис водія ОСОБА_1 на товарно-транспортній накладній № 6021003215 / 2462107232 від 20.04.2021 свідчить про те, що вантаж водієм отримано неушкодженим, а також у кількості та асортименті, яка зазначена в супровідних документах, а саме ДСП ламінована в асортименті в кількості 360 штук на загальну суму 276 615, 28 грн.;

- покупець повністю оплатив продукцію, що підтверджується платіжним дорученням № 600 від 18.05.2021.

Пояснення обґрунтовані приписами ст. 193, 308, 314 ГК України, ст. 526, 909, 917, 924 ЦК України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.04.1997 № 363 та умовами договору.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

11.01.2021 між ТОВ «Свісс Кроно» (продавець, третя особа) та ТОВ «Команія «Імпорт» (покупець, позивач) було укладено договір купівлі-продажу № ПрУ-2021/786 від 11.02.2021, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця ДСП шліфовану та ламіновану, плити деревностружкові з орієнтованою стружкою типу OSB/3, іншу продукцію виробництва ТОВ «Свісс Кроно» та інших заводів-виробників SWISS KRONO Group та інші товари, (надалі Продукція), а покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити таку продукцію (п. 1.1 договору).

Відповідно до абз. 1 п. 2.4 договору оплата продукції здійснюється покупцем відповідно до рахунку продавця шляхом безготівкового переказу коштів на поточний банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.1 договору продавець зобов`язується забезпечити передачу продукції протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати виконання замовлення вказаної у Повідомленні.

Відповідно до п. 3.2 договору покупець зобов`язується без зволікань прийняти в цей термін замовлену продукцію і підписати накладну, товарно-транспортну накладну (ТТН), що засвідчує факт приймання-передачі продукції.

Покупець зобов`язаний до моменту приймання продукції повідомити продавця про перевізника, який уповноважений отримати продукцію шляхом скерування на електронну адресу продавця факсимільної (скан) копії листа-доручення. Лист-доручення повинен містити наступну інформацію: дані покупця; номер та дату рахунку згідно якого буде відбуватись відвантаження; прізвище, ім`я, по-батькові водія; реєстраційний номер водійського посвідчення водія; марку та реєстраційні номери тягача; реєстраційні номери причепа; автопідприємство; пункт завантаження та дата завантаження; дата складання листа доручення.

Покупець зобов`язується надіслати продавцю оригінал такого листа-доручення протягом 7 (семи) календарних днів з моменту його оформлення. У випадку неотримання такого листа у вказаний термін з урахуванням часу поштового обігу продавець залишає за собою право призупинити відвантаження продукції покупцю.

Відповідно до п. 3.3 договору обов`язок продавця передати продукцію вважається виконаним у момент вручення покупцю/перевізнику продукції в обраному сторонами місці і підписання накладної (товарно-транспортної накладної (ТТН), що засвідчує факт приймання-передачі продукції.

При цьому передача продавцем продукції перевізнику, обраного покупцем, вважається передачею такої продукції самому покупцеві, внаслідок чого продавець звільняється від відповідальності за невиконання дій, передбачених п. 3.1 цього договору, та подальшу долю такої продукції.

Відповідно до п. 3.5 договору право власності на продукцію та ризик випадкового знищення або випадкового її пошкодження переходить до покупця у момент передачі йому/перевізнику продукції. Моментом передачі продукції є дата і час отримання такої продукції представником покупця/перевізником в обраному сторонами місці та оформлення документів, що засвідчує факт приймання-передачі продукції.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № ПрУ-2021/786 від 11.02.2021 позивачем ТОВ «Команія «Імпорт» (покупець) 20.04.2021 придбано у третьої особи ТОВ «Свісс Кроно» (продавець) товар (ламінована ДСП), що підтверджується накладною № 2462107232 на суму 276 615, 28 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу позивачем ТОВ «Команія «Імпорт» (покупець) на підставі виставленого рахунку № 1162106532 від 19.04.2021 проведено оплату за товар на користь третьої особи ТОВ «Свісс Кроно» (продавець), що підтверджується платіжним дорученням № 600 від 18.05.2021 на суму 500 674, 33 грн.

Представник позивача пояснив, що оплата згідно платіжного доручення № 600 від 18.05.2021 на суму 500 674, 33 грн. здійснена в рахунок оплати за товар по двом партіям на підставі виставлених рахунків № 1162106532 від 19.04.2021 на суму на суму 276 615, 28 грн. та № 1162106600 від 20.04.2021 на суму 264 059, 05 грн. (276 615, 28 грн. + 264 059, 05 грн. = 540 674, 33 грн.). Проте, в предмет доказування у даній справі входять обставини щодо перевезення партії товару по накладній № 2462107232 на суму 276 615, 28 грн.

Листом-дорученням № 127 від 20.04.2021 покупець ТОВ «Компанія «Імпорт» відповідно до умов п. 3.2 договору купівлі-продажу просило у продавця ТОВ «Свісс Кроно» завантажити товарно-матеріальні цінності згідно рахунку № 1162106532 від 19.04.2021 у транспортний засіб: марка тягача DAF; реєстраційний номер тягача НОМЕР_2 ; реєстраційний номер причепа НОМЕР_3 ; водій ОСОБА_1 , який уповноважений замовником прийняти для перевезення товарно-матеріальні цінності; автопідприємство ПП "Надія Транс 2016"; пункт завантаження смт Солоницівка; пункт розвантаження: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 10; дата завантаження 20.04.2021; час прибуття автомобіля 12:00 год.

В листі міститься відмітка, що "Водій проінструктований та згідний з тим, що він несе повну відповідальність за правильне закріплення вантажу (в т.ч. за правильний розподіл навантаження на всі осі машини, обов`язкова наявність 12 ременів).

Судом встановлено, що перевезення вищевказаного товару здійснювалось відповідачем ПП "Надія Транс 2016" в рамках укладеного між позивачем та відповідачем договору перевезення вантажу № 20042021-1 від 20.04.2020 на підставі ТТН № 6021003215 / 2462107232 від 20.04.2021.

Так, судом встановлено, що 20.04.2020 між позивачем ТОВ «Компанія «Імпорт» (відправник) та відповідачем ПП «Надія Транс 2016» (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу № 20042021-1 від 20.04.2020, який підписано та скріплено печатками сторін та який відповідно до умов п. 4.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.

Відповідно до п. 1.1 договору відправник доручає, а перевізник зобов`язується виконати у відповідності до умов даного договору:

- перевізник зобов`язується власним або орендованим автомобільним транспортом (надалі іменується - Автотранспорт) доставити довірені йому відправником товарно-матеріальні цінності згідно з товаросупровідною документацією (надалі іменується - вантаж) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачу. Відомості про відправника, вантажоодержувача, вантаж, автотранспорт та вимоги до нього сторони погоджують у п. 1.3 договору.

- перевізник зобов`язується, в інтересах відправника, виконати транспортно-експедиційні послуги: організація забезпечення відправлення, доставки та одержання вантажу вантажоодержувачем; інші послуги, пов`язані з виконанням даного договору.

- відправник зобов`язується, за своєчасне та належне виконання перевізником даного договору, сплатити плату (винагороду) на користь перевізника, у розмірі 11 000 грн. з ПДВ -20 %.

Відповідно до п. 1.3 договору відомості про відправника, вантажоодержувача, перевізника вантаж та вимоги до автотранспорту, що необхідні для виконання договору:

1. Найменування (вид) вантажу: ДСП ламіноване, столешні

2. Загальна вага: відповідно до ТТН

3. Кількість вантажу та його розміри (об`єм): відповідно до ТТН

4. Адреса завантаження: Харківська область, Дергачівський р-н, смт. Солоніцевка, вул. Заводська, 1

5. Дата та час завантаження: 20.04.2020

6. Вид завантаження (задня, бокова, верхня, будь-яка): бокове

7. ПІБ та контакти відповідальних осіб на завантаження: 068-00-36-146 Наталя

8. Точна дата та час вивантаження (доставки): 21.04.2020

9. Точна адреса вивантаження, ПІБ та контакти відповідальних осіб на вивантаження: м. Маріупіль, вул. Макара Мазая, 10, 098-374-82-96, 098-379-89-99

10. Вантажоодержувач: відповідно до ТТН

11. Вимоги до автотранспорту: суха, чиста, рівна підлога, 12 ременів, 24 кутники

12. Вид вивантаження (задня, бокова, верхня, будь-яка): бокове

13. Автомобіль та причіп/напівпричіп (марка, державний номер): DAF НОМЕР_2 , НОМЕР_3

14. П.І.Б. водія та його контакти, номер мобільного телефона: ОСОБА_1 НОМЕР_5

15. Посвідчення водія (серія та номер): НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 2.1 договору обов`язки та права перевізника, зокрема:

2.1.1 Перевізник зобов`язаний: забезпечити власними силами та за власний рахунок своєчасне подання технічного придатного та справного автотранспорту у погоджений строк (пп. 5 п. 1.3 договору), що відповідає санітарним та технічним вимогам і обладнаний відповідно до Правил дорожнього руху, заправленого паливо - мастильними матеріалами у кількості, необхідній для виконання даного договору, на адресу завантаження, яка вказана в підпункті 4 пункту 1.3 цього договору.

2.1.2 Перевізник зобов`язаний: забезпечити власними силами своєчасне збереження та доставку вантажу вантажоодержувачу, згідно товаросупровідним документам та видачу вантажу уповноваженій на те особі вантажоодержувача на адресу та в строк, які погоджено сторонами у підпунктах 8, 9 пункту 1.3 цього договору.

2.1.3 Перевізник зобов`язаний: виконати транспортно-експедиційні послуги:

- забезпечити, від імені відправника, перевірку кількості та якості вантажу під час його навантаження, доставки та розвантаження вантажу уповноваженою на те особою вантажоодержувача;

- забезпечити, від імені відправника, доставку та оформлення товаротранспортних документів (видаткової накладної, ТТН, податкової накладної та інше) на одержання вантажу уповноваженою на те особою вантажоодержувача

Відповідно лдо п. 3.4 договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та даним договором.

Відповідно до п. 3.4 договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату, загибель чи пошкодження вантажу.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Як зазначено судом вище, факт перевезення вантажу автомобілем тент НОМЕР_2 з напівпричепом НОМЕР_3 водієм ОСОБА_1 підтверджується товарно-транспортною накладною № 6021003215 / 2462107232 від 20.04.2021, в якій зазначено наступні відомості: автомобільний перевізник/Експедитор: ПП «Надія Транс 2016»; замовник: ТОВ «Компанія «Імпорт»; вантажовідправник: ТОВ «Свісс Кроно» вантажоодержувач: ТОВ «Компанія «Імпорт»; пункт навантаження: смт Солоницівка, 1, вул. Заводська, 1; пункт розвантаження: Маріуполь, вул. Макара Мазая, 10; підстава: договір купівлі-продажу № Пру-2021/786 від 11.01.2021.

В товарно-транспортній накладній зазначено наступні відомості про вантаж:

1. ДСП Ламінована, Дуб Сонома, 3025 МХ, 16 ММ, 2800*2070 ММ сорт 1 (кількість місць: 108 штук);

2. ДСП Ламінована, Чорний, U190PE, 16 ММ, 2800*2070 ММ, сорт 1 (кількість місць: 108 штук);

3. ДСП Ламінована, Дуб Сонома Трюфель, 5194 МХ, 16 ММ, 2800*2070 ММ, сорт 1 (кількість місць: 36 штук);

4. ДСП Ламінована, Антрацитовий, U164PE, 16 ММ, 2800*2070 ММ, сорт 1 (кількість місць: 36 штук);

5. ДСП Ламінована, Німфеа Альба, 8681 МХ, 16 ММ, 2800*2070 ММ, сорт 1 (кількість місць: 36 штук);

6. ДСП Ламінована, Анжелік, 8130 МХ, 16 ММ, 2800*2070 ММ, сорт 1 (кількість місць: 36 штук).

На товарно-транспортній накладній містяться підпис та печатка вантажовідправника, а також підписи водія. Підпис вантажоодержувача - відсутній.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (на автомобіль та причіп) та посвідчення водія наявні в матеріалах справи.

21.04.2021 відповідно до товарно-транспортної накладної № 3021003215 / 2462107232 від 20.04.2020 відповідачем ПП "Надія Транс 2016" відповідно до договору перевезення вантажу № 20042021-1 від 20.04.2020 було доставлено на склад позивача за адресою: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 10 від відправника ТОВ «Свісс Кроно» товар з пошкодженням, про що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні було складено Акт № 1/04-21 від 21.04.2021.

В акті зазначено, що всього згідно ТТН № 3021003215 / 2462107232 від 20.04.2020 відвантажено відправником 360 листів (шт) товару ДСП ламіноване (в асортименті) загальною площею 2 086, 56 кв. м. При прийманні товару, а саме при розвантаженні автомобіля було виявлено та прийнято замовником непошкодженого товару 324 листа (шт) ДСП ламіноване (в асортименті) загальною площею 1877, 90 кв. м. та виявлено (до розвантаження такого товару з автомобіля) пошкодженого товару, а саме: 36 листів (шт) ДСП ламіноване (чорний, U 190 PE 16 мм 2800*2070 ММ Сорт 1) загальною площею 208, 66 кв. м.

В акті зазначено, що представник перевізника водій ОСОБА_1 відмовився відвантажити пошкоджений товар та підписати товарно-транспортну накладну № 3021003215/2462107232 від 20.04.2021 із відповідними зауваженнями з боку замовника щодо пошкодження товару при транспортуванні, викладені в цьому акті відмовляється (без зазначення причин відмови).

Загальна вартість пошкодженого доставленого до складу, але не вивантаженого (не передано перевізником замовнику) товару за ТТН № 6021003215 від 20.04.2021 та згідно видатковою накладної № 2462107232 від 20.04.2021 становить 27 793, 00 грн.

Акт додається до ТТН. Копія видаткової накладної додається.

В акті власноруч зазначено, що «Водій ОСОБА_1 від підписання та отримання примірника акту відмовився, залишив територію складу на автомобілі НОМЕР_2 напівпричіп НОМЕР_3 разом із не вивантаженою частиною пошкодженого товару за ТТН № 6021003215 від 20.04.2021 (видаткова накладна № 2462107232 від 20.04.2021)».

Обставини, викладені в акті, та факт відмови водія від підписання та отримання цього акту засвідчено шляхом підписання керівником управління з логістики ТОВ "Компанія "Імпорт" Бондарем В. В., керівником регіонального структурного підрозділу ТОВ "Кронас-Трейд" Анохіною Т. Н. та фізичною особою-підприємцем Копейкіною А. М.

Судом також встановлено, що між ТОВ "Компанія Іморт" та перевізником ПП "Надія Транс" водієм ОСОБА_1 складено Акт від 21.04.2021 відповідно до додатку № 4 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, який підписано зі сторони позивача словом "Імпорт" та скріплено печаткою та підписано зі сторони водія.

Сторонами подано суду власні примірники вказаного акту, з яких вбачається, що зміст актів є ідентичним, натомість, зазначено різні суми збитків.

Так, в поданому суду позивачем акті від 21.04.2021 зазначено мовою оригіналу: «Во избежание столкновения с авто, водитель резко затормозил, в результате все пакеты ЛДСП разъехались по фуре. В итоге ущерб на сумму 9 793, 08 грн. 27 792, 98 грн.».

В поданому суду відповідачем акті від 21.04.2021 зазначено мовою оригіналу: «Во избежание столкновения с авто, водитель резко затормозил, в результате все пакеты ЛДСП разъехались по фуре. В итоге ущерб на сумму 9 793, 08 грн.».

22.04.2021 позивачем ТОВ «Компанія «Імпорт» направлено на адресу відповідача ПП «Надія Транс 2016» претензію № 3 від 22.04.2021, в якій позивач вимагав розглянути претензію та відшкодувати завдані підприємству позивача збитки у розмірі вартості вантажу/товару, який був пошкоджений, а саме: 27 793, 90 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Компанія «Імпорт».

Судом встановлено, що позивачем до претензії-вимоги від 22.03.2021 року додано наступні документи: видаткову накладну № 2462107232 від 20.04.2021; акт № 1/04-21 від 21.04.2021 до ТТН № 6021003215 від 20.04.2021; фото пошкодженого вантажу згідно ТТН № 6021003215 від 20.04.2021.

Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком. Претензія отримана відповідачем 27.05.2021.

Доказів направлення відповідачем позивачу відповіді на претензію суду не подано.

Доказів відшкодування відповідачем позивачу збитків суду не подано.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Приписами ст. 226 ГК України визначено умови і порядок відшкодування збитків.

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16 постанови ВП ВС від 18.06.2019 по справі № 920/85/18).

4.2. Правове регулювання перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Відповідно до ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 310 ГК України перевізник зобов`язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

Одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

4.3. Правове регулювання відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГПК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Відповідно до п. 13.1-п. 13.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Відповідно до п. 15.1-п. 15.6 Правил № 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

4.4. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, відповідно до умов договору купівлі-продажу № ПрУ-2021/786 від 11.02.2021 позивачем ТОВ «Команія «Імпорт» (покупець) 20.04.2021 придбано у третьої особи ТОВ «Свісс Кроно» (продавець) товар (ламінована ДСП), що підтверджується накладною № 2462107232 на суму 276 615, 28 грн., оплату якого (товару) проведено, що підтверджується платіжним дорученням № 600 від 18.05.2021.

Листом-дорученням № 127 від 20.04.2021 покупець ТОВ «Компанія «Імпорт» відповідно до умов п. 3.2 договору купівлі-продажу просив у продавця ТОВ «Свісс Кроно» завантажити товарно-матеріальні цінності згідно рахунку № 1162106532 від 19.04.2021 у транспортний засіб: марка тягача DAF; реєстраційний номер тягача НОМЕР_2 ; реєстраційний номер причепа НОМЕР_3 ; водій ОСОБА_1 , який уповноважений замовником прийняти для перевезення товарно-матеріальні цінності; автопідприємство ПП "Надія Транс 2016"; пункт завантаження смт Солоницівка; пункт розвантаження: м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 10; дата завантаження 20.04.2021; час прибуття автомобіля 12:00 год.

В листі міститься відмітка, що "Водій проінструктований та згідний з тим, що він несе повну відповідальність за правильне закріплення вантажу (в т.ч. за правильний розподіл навантаження на всі осі машини, обов`язкова наявність 12 ременів).

Отже, в силу умов п. 3.3, п. 3.5 договору купівлі-продажу та положень ч. 2 ст. 664, ч. 1 ст. 668 ЦК України право власності на товар та ризик випадкового знищення перейшло до позивача ТОВ "Компанія Імпорт".

Судом встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось на підставі укладеного між сторонами ТОВ "Компанія Імпорт" та ПП "Надія Транс 2016" договору перевезення вантажу № 20042021-1 від 20.04.2020 на підставі ТТН № 6021003215 / 2462107232 від 20.04.2021, що не заперечується сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив як факт укладення договору перевезення вантажу між сторонами, так і факт здійснення перевезення вантажу 20.04.2021.

Судом встановлено, що 20.04.2021 здійснено завантаження транспортного засобу. Отже, з моменту завантаження транспортного засобу в силу приписів ч. 2 ст. 308 ГК України у перевізника виникла відповідальність за збереження вантажу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач не надав до суду доказів про те, що вантаж був переданий перевізнику продавцем ТОВ «Свісс Кроно» в належній тарі та упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Крім того, відповідно до умов п. 2.1.3 укладеного між сторонами у справі договору перевезення вантажу саме на перевізника покладено обов`язок забезпечити, від імені відправника, перевірку кількості та якості вантажу під час його навантаження, доставки та розвантаження вантажу уповноваженою на те особою вантажоодержувача.

Суду не подано жодних доказів, які б підтверджували факт неналежного пакування та/або маркування вантажу, як і не подано жодних доказів відмови перевізника від прийняття вантажу з вищевказаних причин. Отже, обставини неналежного пакування та маркування товару не доведені жодними доказами у справі.

Судом також встановлено, що при розвантаженні транспортного засобу встановлено факт пошкодження частини товару, що відображено в акті № 1/04-21 від 21.04.2021, який підписано представником вантажовідправника (вантажоодержувача), незацікавленими особами (доказів зворотного суду не подано) та від підпису якого в порушення п. 15.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, відмовився представник перевізника.

Крім того, як вбачається з актів б/н від 21.04.2021, які подано суду як позивачем, так і відповідачем, в обґрунтування пояснень причин пошкодження товару зазначено мовою оригіналу: "Во избежание столкновения с авто, водитель резко затормозил, в результате все пакеты ЛДСП разъехались по фуре. В итоге ущерб". Натомість, між сторонами виникли суперечності щодо суми збитків. Позивачем зазначено в акті розмір збитків в сумі 27 792, 08 грн., а заявлено до стягнення 27 793, 00 грн. Натомість, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що збитки згідно акту становлять 9 793, 08 грн.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, під час визначення розміру збитків у даній справі суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту № 01/04-1 від 21.04.2021 під час розвантаження товару з автомобіля виявлено пошкодженого товару, а саме: 36 листів (шт) ДСП ламіноване (чорний, U 190 PE 16 мм 2800*2070 ММ Сорт 1) загальною площею 208, 66 кв. м.

Вказана обставина не спростована жодними доказами у справі.

Відповідно до накладної № 2462107232 від 20.04.2021 вартість товару ДСП ламіноване (чорний, U 190 PE) 108 шт, в кількості 625, 968 кв. м. становить 69 482, 45 грн. без ПДВ (83 378, 94 грн. з ПДВ).

Отже, вартість пошкодженого товару становить 27 793, 51 грн., а саме:

83 378, 94 грн. / 625, 968 х 208, 66 = 27 793, 51 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, доведеність складу цивільного правопорушення та їх задоволення з огляду на наступне. Відповідач відповідно до укладеного між сторонами договору перевезення вантажу взяв на себе зобов`язання забезпечити власними силами своєчасне збереження та доставку вантажу вантажоодержувачу, згідно товаросупровідним документам та видачу вантажу уповноваженій на те особі вантажоодержувача на адресу та в строк, які погоджено сторонами у підпунктах 8, 9 пункту 1.3 цього договору (п. 2.1.2 договору). Проте, відповідачем порушено взяті на себе за договором перевезення вантажу зобов`язання щодо забезпечення збереження та доставки вантажу, внаслідок чого позивачу завдано реальні збитки (вартість втраченого товару на суму 27 793, 51 грн.), що має наслідком в силу умов п. 3.1, п. 3.4 договору перевезення вантажу та ч. 2 ст. 924 ЦК України настання у перевізника матеріальної відповідальності за втрату, пошкодження вантажу. Позивачем заявлено до стягнення 27 793, 00 грн. Суд не виходить за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (ст. 14 ГПК України). Позивачем доведено належними та допустимими доказами у справі вартість товару та, як наслідок, правильно обчислено вартість частини пошкодженого товару. Суд зазначає, що в спірному випадку помилковим є посилання відповідача на недоведеність позивачем завдання збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки упущена вигода не є предметом спору у даній справі, а позивачем заявлено до стягнення реальні збитки, факт завдання яких підтверджено матеріалами справи. Отже, позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 2 270, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Надія Транс 2016", вул. Вайчикових Братів, 124, с. Грушівка, Первомайський район, Миколаївська область, 55225 (код ЄДРПОУ 40212848) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт", провулок Куренівський, 17, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 37949561):

- 27 793, 00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто три грн. 00 коп.) - збитків;

- 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.03.2023

Суддя Е.М. Олейняш