Ухвала

від 28.03.2023 по справі 357/3160/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3160/23

Провадження № 2-к/357/1/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши клопотання Закритого акціонерного товариства «Ремеза», про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного (білоруського) суду,-

В С Т А Н О В И В:

08.03.2023 Закрите акціонерного товариства «Ремеза» звернулося до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного (білоруського) суду, шляхом направлення засобами поштового зв`язку (зареєстроване судом 22.03.2023), в якому просить визнати та привести у виконання на території України рішення економічного суду Гомельської області від 15.11.2022 у справі №153ЭИП22685 про стягнення з ТОВ «Летісс Компресор Україна» основного боргу 39654,00 євро, а також 3711,36 білоруських рублів в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита (еквівалентно 204,09 євро), а також 500 білоруських рублів в рахунок відшкодування витрат на оплату юридичної допомоги (еквівалентно 204,09 євро) та покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Летісс Компресор Україна» витрати по сплаті мита за подання цього клопотання в розмірі 1342,00 грн..

Однак, клопотання не підлягає розгляду з наступних підстав.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно зі статтею 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

Згідно з вимогами ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім`я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким міжнародним договором між Україною та Республікою Білорусь є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР.

Відповідно до статті 6 Конвенції договірні сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної договірної сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

Статтею 53 Конвенції визначено порядок звернення з клопотанням про дозвіл примусового виконання рішення до компетентного суду договірної сторони та перелік документів, а саме: а) рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; б) документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; в)документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; г) документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності.

Однак, Законом України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX ) зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Одночасно вказаним законом постановлено вийти з Конвенції та Протоколу до Конвенції.

Вищевказаний Закон № 2783-IX набрав чинності 23 грудня 2022 року.

Також, Міністерство юстиції України листом від 30 грудня 2022 року №125004/16032-1-22/12.1.1 надало роз`яснення, зокрема про те, що з дати зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу до неї: 1) не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації та республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги у цивільних та кримінальних справах та екстрадиції на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції; 2) визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 ЦПК країни; 3) у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав; 4) пред`явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання, можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 466 ЦПК України суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

Отже, з урахуванням того, що з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення економічного суду Гомельської області від 15.11.2022 у справі №153ЭИП22685 про стягнення основного боргу 39654,00 євро, а також 3711,36 білоруських рублів в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита (еквівалентно 204,09 євро), а також 500 білоруських рублів в рахунок відшкодування витрат на оплату юридичної допомоги (еквівалентно 204,09 євро), Закрите акціонерного товариства «Ремеза» звернулося на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, дію якої зупинено Законом №2783-IX, що є підставою для застосування частини четвертої статті 466 ЦПК України та залишення клопотання без розгляду з його поверненням ЗАТ «Ремеза» разом з документами, що додані до нього.

Керуючись ст. 353, 462-466 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання Закритого акціонерного товариства «Ремеза», про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного (білоруського) суду, залишити без розгляду та повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала складена 28.03.2023.

Суддя О. В. Бондаренко