Ухвала

від 28.03.2023 по справі 943/482/23

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №943/482/23

Провадження № 2/943/567/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року

Суддя Буськогорайонного судуЛьвівської області Кос І.Б., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання поновленим договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просить визнати поновленим на тих самих умовах і на той самий строк Договір оренди землі від 31 січня 2008 року на земельну ділянку водного фонду (ставу) загальною площею 5,0119 га із кадастровим номером 4620684400:21:000:0208 та Договір №2 оренди водного об`єкта від 15 лютого 2008 року на водне дзеркало ставу площею 1,9 га, об`ємом 21000 м.куб.

Розглянувши питання про відкриття провадження у цивільній справі, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Сторонами вцивільному процесіє позивачі відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, зокрема коли розгляд таких справ передбачений ГПК України (стаття 20 ГПК України).

Так,згідно пунктів1,15частини першоїстатті 20ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Згідно частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Згідно частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 ГПК України.

Судом встановлено, що предметом спору є: визнання поновленим на тих самих умовах і на той самий строк Договір оренди землі від 31 січня 2008 року на земельну ділянку водного фонду (ставу) загальною площею 5,0119 га із кадастровим номером 4620684400:21:000:0208 та Договір №2 оренди водного об`єкта від 15 лютого 2008 року на водне дзеркало ставу площею 1,9 га, об`ємом 21000 м.куб.

Предметом спірного Договору №2 оренди водного об`єкта від 15 лютого 2008 року є риборозведення, а земельна ділянка за спірним Договором оренди землі від 31 січня 2008 року передавалась позивачу для рибогосподарських потреб, де він виступає стороною як суб`єкт підприємницької діяльності (ФОП ОСОБА_1 ).

Таким чином, спір у даній справі виник із господарських правочинів, укладених між двома господарюючими суб`єктами, зокрема, юридичною особою (Буською районною державною адміністрацією Львівської області) та фізичною особою підприємцем (ФОП ОСОБА_1 ).

Разом із тим, як убачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем (державна реєстрація проведена Буською районною державною адміністрацією Львівської області: 08.10.1999, номер запису 2394017000000094); види діяльності: роздрібна торгівля з лотків на ринку; рибальство; надання послуг у рибальстві. Однак, 30 грудня 2022 року підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинено, номер запису 2003940060001000944 на підставі його власного рішення.

Тобто позивач протягом 1999 2022 років був зареєстрований як ФОП, здійснюючи підприємницьку діяльність щодо: роздрібної торгівлі з лотків на ринку; рибальства та надання послуг у рибальстві, а також з цією метою та в цьому правовому статусі позивач ОСОБА_1 укладав у 2008 році спірні договори оренди землі (ставу), за поновленням строку яких позивач на даний час звернувся до суду із цим позовом, хоч із 30 грудня 2022 року його підприємницька діяльність офіційно припинена.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року в справі №127/23144/18 (провадження № 14-460цс19) дійшла висновку про те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року в справі №328/2842/19 (провадження № 61-19368св20), де Суд прийшов до висновку про належність спору до господарської юрисдикції, оскільки правовідносини сторін у справі виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі №607/8542/16-ц (провадження № 61-12959св20) зроблено висновок, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №916/1261/18 (провадження №12-37гс19).

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в справі №686/19389/17 (провадження №14-42цс19) сформулювала правовий висновок про те, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань особа з 05 вересня 2012 року, номер запису 26460000000024025, зареєстрована як ФОП (підприємницьку діяльність припинено 30 вересня 2019 року, номер запису: 26460060005024025), тобто на час виникнення спірних правовідносин позивач була зареєстрована як ФОП. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду виключно в порядку господарського судочинства згідно правил ГПК України, оскільки на час виникнення спірних правовідносин позивач був зареєстрований як ФОП, де власне в такому правовому статусі ним укладено спірні договори, правовідносини виникли із господарських правочинів, предметом яких є оренда земельної ділянки (ставу) позивачем для рибогосподарськихпотреб (риборозведення).

Відповідно доп.1ч.1ст.186ЦПК Українисуддя відмовляєу відкриттіпровадження усправі,якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви (ч.2ст.186ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 186 ЦПК України передбачено, що, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції Господарського суду Львівської області, оскільки в силу приписів частини першої статті 21 ГПК України (позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача), зважаючи на місцезнаходження відповідача (Буської міської ради Золочівського району Львівської області) 80500, м. Буськ, площа 900-річчя Буська, 1 (код ЄДРПОУ 26307575).

Відтак, ураховуючи наведене, суд вважає, що у відкритті провадження у даній цивільній справі слід відмовити, оскільки справа не підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

Окрім того, в силу положень пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 цього Закону).

Оскільки у відкритті провадження в цивільній справі відмовлено у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (квитанція ПАТ «Укрпошта» ВПЗ Буськ Львівська дирекція, платіж №1082517500 від 22.03.2023) підлягає поверненню позивачу ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 19, 48, 141, 186, 247, 259, 255, 256, 260, 261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання поновленим договору оренди землі.

Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) згідно квитанції ПАТ «Укрпошта» ВПЗ Буськ Львівська дирекція, платіж №1082517500 від 22.03.2023.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи належить до юрисдикції Господарського суду Львівської області ().

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання повного тексту цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено: 28 березня 2023 року.

Суддя Кос І. Б.