Ухвала

від 28.03.2023 по справі 466/2940/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/2940/23

Провадження № 2-н/466/836/23

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

«28» березня 2023 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Дочірнього підприємства «Дуатекс» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Дочірнього підприємства «Дуатекс» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 52 038,15 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 46 938,61 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Вивчивши заяву про видачу судового наказу, вважаю, що необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Відсутність документів, що підтверджують наявність суб`єктного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб`єктного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.

Таким чином, судом видаються судові накази у разі відсутності між сторонами спору про право, та наявністю документів на підтвердження перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а також документів, що вказують на розмір нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Так, заявником, всупереч зазначених вимог, до заяви не додано належним чином оформленого документу на підтвердження довідки-розрахунку середньомісячної/середньоденної заробітної плати від ДП «Дуатекс», які б підтверджували заявлені вимоги, а саме середнього заробітку за час затримки розрахунку, який по день фактичного розрахунку становить 46 938,61 грн.

При цьому слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Слід також врахувати і той факт, що наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.

Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами, які мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов`язків боржника; відсутність необхідності їх дослідження та аналізу. Докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.

В своїй заяві про видачу судового наказу заявник самостійно склав розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який на думку суду, не є належним документом, який би свідчив про безспірність розміру суми, яка підлягає стягненню у наказному провадженні, а отже вказані обставини свідчать про наявність спору щодо розміру заборгованості.

Встановлені заявником обставини не свідчать про безспірність вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Також суд не наділений повноваженнями в межах наказного провадження здійснювати розрахунки сум.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У зв`язку з тим, що з наданих заявником документів вбачається пропуск строку позовної давності, та враховуючи, що законом не передбачено часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням компенсації не може бути визнана судом безспірною та як наслідок цього, не підлягає розгляду у порядку наказного провадження.

Таким чином, заявник звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за період за межами позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише у порядку позовного провадження за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право є підставою для відмови у видачі судового наказу за заявою про видачу судового наказу, якщо з доданих документів вбачається пропуск позовної давності; така вимога може бути розглянута тільки у позовному провадженні.

Оскільки із заяви і поданих документів вбачається цивільно-правовий спір, суд вважає, що слід відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу.

Керуючись ст. ст. 160, 163, 165, 166 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Дочірнього підприємства «Дуатекс» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Копію ухвали направити заявнику - ОСОБА_1 на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) через Шевченківський районний суд м. Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Суддя: Д. Б. Глинська