Рішення

від 28.03.2023 по справі 120/9760/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 березня 2023 р. Справа № 120/9760/22

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Джуринської сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням Джуринської сільської ради від 06.09.2022 № 709, яке прийняте на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2022 у справі № 120/16175/21, відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 7,3 га із земель комунальної власності.

Вищезазначене рішення відповідача ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки передача земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду під час дії воєнного стану та у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, можлива без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, та затверджується таким органом.

Ухвалою суду від 28.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Окрім того, цією ухвалою вирішено витребувати у Джуринської сільської ради всі належним чином засвідченні копії матеріалів, які стали підставою для прийняття рішення від 06.09.2022 №709 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою", у частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

26.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» доповнено Земельний кодекс України пп. 27 та 28.

Відповідно до пп. 4 п. 27 зазначеного Кодексу земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності можуть надаватися у користування лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Крім того, відповідно до пп. 2 п. 27 ЗК України передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється на певних умовах визначених цим Законом.

Представник відповідача вказує, що, оскільки ОСОБА_1 просив надати земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби, що є іншим підвидом земель, аніж для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то у Джуринської сільської ради відсутні законні підстави для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо такої земельної ділянки.

Окрім того, у відзиві зазначено, що відповідно до пп. 12 п. 27 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим. Законом України №2698-ІХ від 19.10.2022 абзац другий підпункту 12 доповнено реченням такого змісту: "Рішення про призупинення, відновлення функціонування Державного земельного кадастру у триденний строк підлягають опублікуванню в газеті "Голос України".

Отже, станом на день прийняття сесією рішення, змін то Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 №2145-IX щодо відновлення функціонування Державного земельного кадастру не було внесено. Функціонування Державного земельного кадастру було припинено.

За сукупністю наведених обставин, Джуринська сільська рада вважає рішення від 06.09.2022 № 709 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , 03.08.2021 звертався до Джуринської сільської ради з письмовим клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди комунальної форми власності, орієнтовною площею 7,3 га для сінокосіння та випасання худоби, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Джуринської сільської ради.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді клопотання, позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2022 у справі № 120/16175/21 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Джуринської сільської ради щодо не прийняття по суті рішення за наслідком розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди. Зобов`язано Джуринську сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди комунальної форми власності, орієнтовною площею 7,3 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Джуринської сільської ради, та прийняти мотивоване рішення про надання чи/або відмову у наданні відповідного дозволу.

На виконання вищезазначеного рішення суду Джуринською сільською радою прийнято рішення від 06.09.2022 № 709, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди комунальної форми власності, орієнтовною площею 7,3 га ОСОБА_2 жителю с. Калитинка, на підставі пп. 2 та пп. 12 п. 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України, оскільки призупинено функціонування Державного земельного кадастру та передача земельних ділянок у користування здійснюється лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погоджуючись з рішенням Джуринської сільської ради, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 93 ЗК України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України). Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Абзацом 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно з абз. 5, 6 ч.1 ст.123 ЗК України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у користування передує отримання дозволу на розробку документації із землеустрою, у випадку, якщо така земельна ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Джуринської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди комунальної форми власності для сінокосіння та випасання худоби.

Водночас, рішенням Джуринською сільською радою від 06.09.2022 № 709 відмовлено у наданні такого дозволу з мотивів призупинення функціонування Державного земельного кадастру та посилаючись на те, що передача земельних ділянок у користування здійснюється лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Надаючи оцінку доводам відповідача з приводу того, що функціонування Державного земельного кадастру призупинено, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 12 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України функціонування Державного земельного кадастру вважається призупиненим. Передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Водночас, наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.06.2022 № 141 «Про відновлення функціонування Державного земельного кадастру» відновлено функціонування Державного земельного кадастру з 09.06.2022. Відтак, станом на момент прийняття рішення від 06.09.2022 № 709, Державний земельний кадастр функціонував.

Отже, доводи відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, необґрунтованим є посилання Джуринської сільської ради на приписи пп. 12 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, якими визначено, що рішення про призупинення, відновлення функціонування Державного земельного кадастру у триденний строк підлягають опублікуванню в газеті "Голос України". Адже, такі зміни внесені до абзацу другого підпункту 12 пункту 27 розділу X Законом № 2698-IX від 19.10.2022.

Тобто станом на момент прийняття спірного рішення абзац другий підпункту 12 пункту 27 розділу X ЗК України не містив таких приписів та був викладений у такій редакції: "Рішення про відновлення або подальше призупинення функціонування Державного земельного кадастру приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин".

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що передача земельних ділянок у користування здійснюється лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд зазначає таке.

Законом України від 24.03.2022 №2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесено зміни до Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, а саме доповнено пунктами 27 і 28.

Відповідно до пп. 2 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням особливостей, а саме: передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до одного року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім тих, що перебувають у постійному користуванні осіб, які не належать до державних, комунальних підприємств, установ, організацій), а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) здійснюється на таких умовах:

а) розмір орендної плати не може перевищувати 8 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

б) орендар земельної ділянки не має права на:

компенсацію власних витрат на поліпшення земельної ділянки;

поновлення договору оренди землі, укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;

передачу земельної ділянки в суборенду;

встановлення земельного сервітуту;

зміну угідь земельної ділянки;

будівництво на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд);

закладення на земельній ділянці багаторічних насаджень;

переважне право на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;

відчуження, передачу в заставу (іпотеку) права користування земельною ділянкою;

поділ земельної ділянки, об`єднання її з іншою земельною ділянкою;

використання для власних потреб наявних на земельній ділянці загальнопоширених корисних копалин, торфу, лісу, водних об`єктів, а також інших корисних властивостей землі;

зміну цільового призначення земельної ділянки;

в) договір оренди земельної ділянки укладається лише в електронній формі, та засвідчується кваліфікованими електронними підписами орендаря і орендодавця;

г) передача в оренду земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів;

ґ) формування земельної ділянки з метою передачі її в оренду здійснюється без внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру (державної реєстрації) та присвоєння їй кадастрового номера, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється за рішенням органу, уповноваженого передавати земельну ділянку в оренду, та затверджується таким органом. Така технічна документація включає лише:

пояснювальну записку;

матеріали топографо-геодезичних вишукувань;

відомості про обчислення площі земельної ділянки;

кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

відомості про встановлені межові знаки.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розробляється відповідно до цього підпункту, не може передбачати поділ, об`єднання земельних ділянок.

Відповідність технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, складеної в електронній формі, положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а складеної у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Тимчасове зберігання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, складеної у паперовій та електронній формах, разом із рішенням про її затвердження у період воєнного стану забезпечує орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, який її затвердив, з наступною передачею до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, складена в електронній формі, протягом п`яти днів після її затвердження направляється органом, який її затвердив, електронною поштою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (або до визначеного ним територіального органу, державного підприємства, що належить до сфери його управління).

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, розроблена відповідно до підпункту 2 цього пункту, є додатком до договору оренди землі.

Земельна ділянка, формування якої здійснювалося з метою передачі в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, вважається сформованою з моменту укладення договору її оренди і припиняє бути об`єктом цивільних прав з моменту припинення договору її оренди, для укладення якого така земельна ділянка була сформована.

У рішенні про передачу в оренду земельної ділянки, сформованої відповідно до підпункту 2 цього пункту, та договорі її оренди не зазначаються відомості про кадастровий номер земельної ділянки;

д) вимоги цього Кодексу та Закону України "Про оренду землі" щодо мінімального строку договору оренди землі не застосовуються до договорів, укладених відповідно до підпункту 2 цього пункту;

е) право оренди земельної ділянки, переданої в оренду відповідно до підпункту 2 цього пункту, не підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі, а також зміни до нього, договір про розірвання такого договору оренди підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договору оренди землі здійснюється районною військовою адміністрацією в порядку, визначеному підпунктом 10 цього пункту. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки;

є) примірник зареєстрованого договору оренди землі протягом трьох робочих днів з моменту його реєстрації надсилається орендодавцем електронною поштою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (або до визначеного ним територіального органу, державного підприємства, що належить до сфери його управління);

ж) договір оренди землі не може бути поновлений, укладений на новий строк і припиняється зі спливом строку, на який його укладено;

з) якщо договір оренди землі, укладений відповідно до підпункту 2 цього пункту, закінчився до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю з компенсацією ним орендодавцю збитків, спричинених тимчасовим зайняттям земельної ділянки, у розмірі орендної плати за період з дня закінчення строку дії договору оренди до дня закінчення збирання врожаю;

и) договір оренди землі, укладений відповідно до підпункту 2 цього пункту, може передбачати передачу в оренду декількох земельних ділянок одним орендодавцем;

і) земельні ділянки, зазначені в абзаці дев`ятому пункту 24 цього розділу, які переходять у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до зазначеного пункту, можуть бути передані в оренду у порядку, визначеному підпунктом 2 цього пункту, без державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки;

ї) передача в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності, яка не віднесена до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснюється без зміни її цільового призначення.

При цьому, відповідно до абц. 4 пп. 12 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, передача органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено, не здійснюється (крім передачі в оренду земельних ділянок відповідно до підпункту 2 цього пункту).

Зі змісту вищезазначених положень ЗК України вбачається, що у зв`язку з введенням на територію України воєнного стану та призупиненням функціонування Державного земельного кадастру, визначено особливу процедури надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відтак, на період призупинення функціонування Державного земельного кадастру надана можливість для передачі в оренду у користування лише земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, водночас, враховуючи те, що функціонування Державного земельного кадастру відновлено, посилання відповідача на приписи пп. 2, 12 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України є безпідставними.

Отже, рішення Джуринської сільської ради від 06.09.2022 № 709, яке прийняте з мотивів призупинення функціонування Державного земельного кадастру та можливості передачі земельних ділянок у користування лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 7,3 га із земель комунальної власності, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Водночас, відповідач за змістом відзив звернув увагу суду на те, що бажана позивачем земельна ділянка за кадастровим номером: 0525382800:03:002:0131 має площу 5,6013 га а не 7,3 га, як зазначив позив у клопотанні, що свідчить про наявність певної невідповідності.

Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди комунальної форми власності орієнтовною площею 7,3 га.

Також, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому режим воєнного стану було неодноразово продовжено. Так, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 № 389-VIII.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Питання щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 378 КАС України.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи зазначене, суд констатує існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому виконання судового рішення в цій частині слід відстрочити до припинення (скасування) воєнного стану.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що згідно положень частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сума надміру сплаченого судового збору, яка в даному випадку становить 992,40 грн., повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 04.11.2022 №30/22, який укладено між адвокатом Країло С.В. (далі - Адвокат) та Слободянюком В.П. (далі - Клієнт).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору Адвокат приймає на себе доручення від Клієнта надавати йому правову допомогу - професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта щодо спору, який виник між ним та Джуринською сільською радою Жмеринського району Вінницької області та пов`язаний із відмовою у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 7,3 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Розділом 3 договору від 04.11.2022 №30/22 визначено ціну договору та порядок розрахунку. Відповідно до п. 3.1 Клієнт сплачує Адвокату за надання правової допомоги гонорар, що не може перевищувати вартості одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу, у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. За надання правової допомоги гонорар сплачується авансом на підставі рахунку або за фактом надання послуг згідно акту приймання-передачі наданих послуг і рахунку. У разі бажання Клієнта заявити до відшкодування витрати на правову допомогу гонорар сплачується Клієнтом Адвокату на стадії завершення розгляду справи (до судових дебатів) або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у Справі на користь Клієнта.

Окрім того, до позовної заяви долучено Акт прийому-здачі наданих послуг від 16.11.2022, розрахунок витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_1 адвокатом Країлом С.В. від 16.11.2022 та рахунок-фактура № 1 від 16.11.2022.

Відповідно до наданих документів Адвокатом надано Клієнту такі послуги:

1. Аналіз документів та юридична консультація із законодавчим обґрунтуванням (2 год.) - 4000 грн.

2. Складання позовної заяви (8 год.) - 16000 грн.

Всього - 20000 грн.

Згідно з квитанцією № 2.1.1272534286.1 від 17.11.2022 позивачем сплачено Адвокату кошти у розмірі 20000 грн. за адвокатські послуги згідно договору №30/22 від 04.11.2022.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в разі вирішення питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, приналежність цієї справи до справ незначної складності, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 25 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради №709 від 06.09.2022 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою та затвердження проектів землеустрою" у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди комунальної форми власності орієнтовною площею 7,3 га.

Зобов`язати Джуринську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди комунальної форми власності орієнтовною площею 7,3 га., яка розташована за межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Джуринської сільської ради, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Джуринська сільська рада (вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, 23545, код ЄДРПОУ 04325489).

Рішення суду в повному обсязі виготовлено: 27.03.2023.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна