Ухвала

від 27.03.2023 по справі 320/7065/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 березня 2023 року м. Київ № 320/7065/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації у призначенні та виплаті позивачу допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» згідно заяви від 27.05.2022;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу допомогу на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» згідно заяви від 27.05.2022.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями абзацу першого частини другої цієї ж статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, 27.05.2022 позивачем було подано заяву до відповідача про надання грошової допомоги на проживання ВПО.

Рішенням Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 27.06.2022 №100/06-4830 відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Відповідно до тверджень позивача, зазначену відмову остання отримала 27.08.2022 засобами поштового зв`язку без рекомендованого повідомлення.

Враховуючи обізнаність позивач про порушення її прав 27.08.2022 та звернення до суду задля їх захисту 20.03.2023, суд констатує пропуск позивачем шестимісячного строку на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, матеріали адміністративного позову містять заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої позивач вживала заходи досудового врегулювання спору, які полягали у зверненнях листами до Міністра соціальної політики України з проханням надати оцінку правомочності діям посадових осіб відповідача остання відповідь отримана позивачем 19.01.2023, отже цю дату позивач вважає початком перебігу шестимісячного строку на звернення до суду.

Розглянувши дану заяву, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Виходячи з аналізу викладених норм та практики Верховного Суду (постанова від 26 березня 2020 року у справі N 1.380.2019.002643), досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Матеріали позовної заяви не містять обґрунтованих пояснень щодо передбаченої законом можливості досудового врегулювання спору у даних правовідносинах, а також щодо домовленості між сторонами про досудове врегулювання даного спору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що звернення позивача до Міністерства соціальної політики України не є засобом досудового врегулювання спору.

Також суд не бере до уваги твердження позивача щодо початку перебігу строку на звернення до суду з даним позовом з дати останньої відповіді на її заяву про повторний розгляд заяви від 27.05.2022, оскільки суд розцінює вказані дії позивача, як спосіб поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 27.08.2022 останній було достеменно відомо про відмову Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації у задоволенні заяви позивача від 27.05.2022.

Враховуючи вказане в сукупності, останнім днем строку на звернення до суду з даним позовом було 27.02.2023, тоді як позивач звернулась до суду 20.03.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Із позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.