Ухвала

від 27.03.2023 по справі 916/78/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/78/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

секретар судового засідання Гутникова О.С.

Розглянувши заяву Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці від 09.03.2023р. вх. № ГСОО 2-317/23 по справі №916/78/16

За позовом: Одеської митниці Державної фіскальної служби України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Капрол Трейдінг

про стягнення 3 630 410,06 грн.

За участю:

Від заявника: не з`явився

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2016р. по справі №916/78/16 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Капрол Трейдінг на користь Одеської митниці Державної фіскальної служби збитки у розмірі 3630410,06 грн. та 54456,15 грн. витрат по сплаті судового збору.

17.10.2016р. на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області було видано відповідний наказ.

09.03.2023р. до суду Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці було подано заяву, відповідно до якої заявник просить суд замінити сторону з виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.10.2016р. по справі №916/78/16, поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу та видати дублікат наказу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2023р. прийнято до розгляду заяву Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці від 09.03.2023р. вх. № ГСОО 2-317/23 по справі №916/78/16 та призначено розгляд заяви на "27" березня 2023 р. о 11:20. Повідомлено учасників справи про розгляд заяви 27.03.2023р. о 11:20.

Обґрунтовуючи звернення із заявою, Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці посилається на те, що стягувачем за виконавчим документом (наказом господарського суду Одеської області від 17.10.2016р. по справі №916/78/16 є Одеська митниця Державної фіскальної служби Код ЄРПОУ 39441717), однак у зв`язку із прийнятими Кабінетом Міністрів України нормативно правовими актами, стягувач перебуває у стані припинення з 05.11.2020 р., у той час як правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці, відтак, заявник просить замінити сторону виконавчого провадження та поновити строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Також заявником було зазначено суду, що 16.12.2022р. Одеською митницею направлено лист до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про вжиття заходів у межах компетенції щодо надання інформації та документів виконавчого провадження з виконання наказу №916/78/16.

02.01.2023р. на адресу Одеської митниці надійшла відповідь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.12.2022р., відповідно до якої було зазначено, що 26.12.2019р. виконавче провадження по виконанню виконавчого документу №916/78/16 завершено, про що державним виконавцем відділу винесено відповідну постанову, копію вказаної постанови, з оригіналом виконавчого документу направлено на адресу Одеської митниці Державної фіскальної служби.

Також заявником було зазначено суду, що згідно листа Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.11.2022р. №42766 відділом не може бути надано підтвердження щодо спрямування виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з тим, що список згрупованих рекомендованих поштових відправлень знищено.

Розглянувши заяву Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці від 09.03.2023р. вх. № ГСОО 2-317/23 по справі №916/78/16, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 р. №858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби (далі - постанова КМУ №858) утворені, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби та установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснення своїх повноважень до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби. Згідно з додатком 1 до вказаної постанови КМУ № 858 серед переліку територіальних органів Державної митної служби утворюється Одеська митниця Держмитслужби. Відповідно до додатку 2 цієї ж постанови КМУ № 858 серед переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізовуються, зокрема, Одеська митниця Державної фіскальної служби шляхом її приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

06.11.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15561020000072181 про проведення державної реєстрації юридичної особи Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459). Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про розпорядчий акт, на підставі якого створено юридичну особу постанова Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної митної служби № 858.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. № 1217-р Питання Державної митної служби Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Таким чином, з 08.12.2019 р. Державна митна служба розпочала здійснювати покладені на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Крім того, за Актом приймання-передачі від 28.12.2019 р. Одеська митниця ДФС передала правонаступнику Одеській митниці Держмитслужби майно, яке обліковується на балансі та поза балансом Одеської митниці ДФС, всі майнові та немайнові права та фінансові зобов`язання, у тому числі зобов`язання, що оспорюються сторонами, а Одеська митниця Держмитслужби прийняла зазначене майно. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Одеська митниця Державної фіскальної служби України перебуває у стані припинення відповідно запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи №15561270029053786 від 27.11.2019 р.

Разом з цим, наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 р. № 460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів утворено, зокрема, Одеську митницю Державної митної служби України.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно із частиною 8 статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. № 1074 (далі - Порядок 1074 від 20.10.2011р.).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1074 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що мав місце перехід функцій і повноважень від Одеської митниці Державної фіскальної служби України до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці.

За приписами статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав замінити стягувача за наказом господарського суду Одеської області від 17.10.2016 р. по справі №916/78/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Капрол Трейдінг (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, будинок 37, офіс 413, код ЄДРПОУ 39295486) на користь Одеської митниці Державної фіскальної служби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 39441717) збитків у розмірі 3630410,06 грн. та 54456,15 грн. витрат по сплаті судового збору з Одеської митниці Державної фіскальної служби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 39441717) на правонаступника Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, Код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-а, Код ЄДРПОУ 44005631).

Відповідно до статті 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого строку.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску поважними. Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Тобто поновлення строку не означає, що перебіг строку продовжується.

Відповідно до частини 6 статті 12 Закону України Про виконавче провадження, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження (із змінами), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення наказу до виконання є наявність поважних причин пропуску цього строку. Поважними причинами пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання вважаються об`єктивно непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення особи, що звернулась із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та слугували дійсно істотними перешкодами чи труднощами в дотриманні нею строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Питання поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

На думку суду, надані заявником докази свідчать про те, що Державна митна служба України в особі відокремного підрозділу Одеської митниці з об`єктивних поважних причин пропустила визначений законодавцем скорочений строк пред`явлення наказів до виконання, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо можливості поновлення пропущеного строку.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України).

Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013).

Підпунктами 19.1 та 19.4 пункту 19 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 5023/1702/12 від 23.05.2019 р. ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду

Відповідно до пунктів 35,36 постанови Великої Палати Верховного Суду № 2-836/11 від 21.08.2019 р., якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Враховуючи те, що оригінал наказу відсутній у стягувача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дубліката наказу.

Керуючись ст.ст.232,233,234,235,329,334 п.п.19.1,19.4 п.19 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці від 09.03.2023р. вх. № ГСОО 2-317/23 по справі №916/78/16 задовольнити.

2.Замінити сторону виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.10.2016 р. по справі №916/78/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Капрол Трейдінг (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, будинок 37, офіс 413, код ЄДРПОУ 39295486) на користь Одеської митниці Державної фіскальної служби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 39441717) збитків у розмірі 3630410,06 грн. та 54456,15 грн. витрат по сплаті судового збору з Одеської митниці Державної фіскальної служби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 39441717) на його правонаступника - Державну митну службу України (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, Код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-а, Код ЄДРПОУ 44005631).

3.Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.10.2016 р. у справі №916/78/16.

4.Видати дублікат наказу господарського суду Одеської області від 17.10.2016р. по справі №916/78/16.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.03.2023р.

Ухвала набирає законної сили 27.03.2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту.

Суддя Т.Г. Д`яченко