Рішення

від 27.03.2023 по справі 924/46/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2023 р. Справа № 924/46/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі суддя: Танасюк О.Є., секретар судового засідання Іщук О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стронгпак Україна", м. Кривий ріг, Дніпропетровська область

до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" м. Київ в особі Відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 138531,07 грн., з яких: 138499,20 грн. - основний борг; 31,87 грн. - 0,3% річних

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

10.01.2023 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Стронгпак Україна", м. Кривий ріг, Дніпропетровська область до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" м. Київ в особі Відокремленого підрозділу „Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 138531,07 грн., з яких: 138499,20 грн. - основний борг; 31,87 грн. - 0,3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 даний позов передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.01.2023 відкрито провадження у справі №924/46/23, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №53-124-01-22-18495 від 11.10.2022. Крім того позивачем заявлено до стягнення 0,3% річних за час прострочення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.4. договору.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві (№45-30-140/1134 від 23.01.2023) зазначає, що не мав можливості здійснити оплату у строки передбачені договором внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин. Звертає увагу, що невиконання зобов`язань не пов`язане з ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи. Вказує, що відповідач опинився в таких умовах незалежно від його волі, а внаслідок законодавчих змін в країні, що призвели до зміни функціонування ринку електричної енергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію і як наслідок до скрутного фінансового становища відповідача, чим унеможливлюється своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Звертає увагу, що значна частина грошових коштів спрямовувалась для оплати невідкладних першочергових платежів в бюджет, забезпечення безпеки в роботі АЕС під час воєнного стану.

Водночас, ситуація стала складніша у зв`язку зі зменшенням грошових надходжень відповідача за відпущену на ринок електроенергію після початку військової агресії збройних сил російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який триває з 24.02.2022 по теперішній час.

Також просить прийняти до уваги масові ракетні удари країни-агресора по об`єктам інфраструктури України, їх пошкодження та виведення із ладу, внаслідок чого виникли масштабні проблеми з енергопостачанням. Через дефіцит потужності енергоносіїв запроваджені аварійні, планові та непланові відключення електроенергії у більшості міст і сіл України, які значною мірою впливають на ринок енергопостачання.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, а у разі ухвалення судом про повне або часткове задоволення позовних вимог - відстрочити виконання рішення тривалістю 3 календарні місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

11.10.2022 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька Атомна Електрична Станція") (покупець) та Приватним підприємством науково-виробничою фірмою „Імекс Хімгрупп" (продавець) укладено договір поставки №16880/53-124-01-20-12646, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (етиленові полімери в первинній формі). Найменування товару, асортимент, виробник, кількість, ціна та код Товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору строк поставки товару протягом 25-ти календарних днів з дати підписання сторонами договору.

Поставка Товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDР згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП „Складське господарство" склад №6, вулиця Енергетиків 36, м. Нетішин Хмельницької області, 30100 (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару по договору становить 115416,00 грн. крім того ПДВ 20% 23083,20 грн. Всього 138499,20 грн.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна вартість товару по договору визначається специфікацією №1 (п. 4.2. договору). До ціни товару включена вартість маркування, упакування, тари, доставки (п. 4.3. договору).

У п. 5.1 договору сторонами погоджено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар СОУ НАЕК 038:2021 „Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Постачальник зобов`язується надати покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому законодавством порядку в електронній формі у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до п. 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 8.4. договору поставки передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.

У пунктах 11.1 та 11.2 договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинність з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору та виконання діючих зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

11.10.2022 року сторонами договору підписано додаток №1 до договору (специфікація №1), де визначили найменування товару, асортимент, найменування виробника, кількість, ціну та код товару згідно з УКТ ЗЕД та додаток №2 (технічна специфікація), в якому визначено найменування товару та технічні характеристики.

04.11.2022 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 138499,20 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №1952 від 04.11.2022 року та товарно-транспортною накладною №Р1952 від 04.11.2022 року.

Листом від 10.11.2022 за №61-1087514073 відповідач повідомив позивача, що згідно з умовами договору від11.10.2022 №53-124-01-22-18495 продукція пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію від 08.11.2022 №Я-б-122-24.

У претензії від 26.12.2022 №265/12/2022 позивач зазначив, що граничний строк належної оплати сплинув 08.12.2022 та вимагав сплатити заборгованість в розмірі 138499,20 грн.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату товару у строки, визначені договорами поставки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2022 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька Атомна Електрична Станція") (покупець) та Приватним підприємством науково-виробничою фірмою „Імекс Хімгрупп" (продавець) укладено договір поставки №16880/53-124-01-20-12646, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (етиленові полімери в первинній формі).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 138499,20 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №1952 від 04.11.2022 року та товарно-транспортною накладною №Р1952 від 04.11.2022 року.

У п. 5.1 договору сторонами погоджено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар СОУ НАЕК 038:2021 „Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Листом від 10.11.2022 за №61-1087514073 відповідач повідомив позивача, що згідно з умовами договору від 11.10.2022 №53-124-01-22-18495 продукція пройшла вхідний контроль. Ярлик на придатну продукцію оформлений 08.11.2022 за №Я-б-122-24.

Таким чином, граничний терміном оплати товару є 08.12.2022 року.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату товару у строк, визначений договором, заборгованість останнього за договором поставки становить 138499,20 грн.

Тому заявлена позивачем сума основного боргу підлягає задоволенню.

Щодо процентів річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Пунктом 8.4. договору поставки передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.

Як слідує із розрахунку, позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки правомірно нараховано 0,3% річних в розмірі 31,87 грн. за період з 09.12.2022р. по 05.01.2023р. із суми заборгованості в розмірі 138499,20 грн.

Таким чином заявлені до стягнення відсотки річних підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо відстрочення виконання рішення.

У відзиві на позов відповідач просить надати йому відстрочення виконання рішення суду тривалістю 3 календарних місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили, але не менше ніж до закінчення 2 календарних місяців з моменту припинення воєнного стану в Україні.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Також відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач вказує на його складне фінансове становище, що склалося у зв`язку із функціонуванням нового ринку електроенергії, запровадженням воєнного стану на території України. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження складного фінансового становища відповідач не подав.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Враховуючи встанволені судом обставини у сукупності, в тому числі вину відповідача у виникненні спору, відсутність доказів наявності виключних обставин, які об`єктивно свідчать про неможливість виконання рішення на даний час, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 924/46/23.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про відстрочення, розстрочення виконання рішення суду за наявності доказів існування підстав для відстрочення, розстрочення виконання рішення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ (01032, м. Київ, Назарівська, 3, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стронгпак Україна" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Леоніда Бородича, 17, код ЄДРПОУ 40642822) 138499,20 грн. (сто тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 20 коп.) основного боргу; 31,87 грн. (тридцять одну гривню 87 коп.) 0,3% річних, 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.03.2023р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи;

2 - ТОВ „Стронгпак Україна" (50086, Дніпропетровська обл., вул. Леоніда Бородича, 17); ел.пошта: strongpackukraine.tender@gmail.com

3 - Відокремлений підрозділ „Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом" (вул. Енергетиків, 20, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100); електронна пошта: оffica@khnpp.atom.gov.ua

4 - ДП НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3); електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua