Постанова

від 28.03.2023 по справі 804/2206/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 804/2206/16

касаційне провадження № К/9901/39982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 (суддя - Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі № 804/2206/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2015 №0000845103, №0000855103, від 20.01.2016 №0000095103.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю. Зазначає, що господарські операції, пов`язані з постачанням товарів (робіт, послуг), за якими позивачем сформовано податковий кредит об`єктивно відбулися, спричинили зміни активів і зобов`язань Товариства, підтверджені належними первинними документами. Придбані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги) використовувалися ним у власній господарській діяльності.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 05.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 18.12.2015 №0000845103, №0000855103, від 20.01.2016 №0000095103.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції Товариства з його контрагентами мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, були спрямовані на одержання прибутку, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 49, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи). Зазначає про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з огляду на наявність негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності первинних документів в підтвердження господарських операцій, зокрема, сертифікатів якості (відповідності) товарно-матеріальних цінностей, журналу видачі довіреностей, документів на підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, тощо), дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями та доказів присутності (наявності) машин та механізмів підрядника (субпідрядника) на контрольно-пропускних пунктах, об`єктах будівництва, будівельних майданчиках.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач надав до суду заперечення, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25.04.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.09.2021 прийняв касаційну скаргу відповідача до провадження, замінив Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень попередніх інстанцій.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.03.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 28.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по здійсненим фінансово-господарським операціям з підприємствами-постачальниками ТОВ "КЗМО" за серпень 2015 року, ТОВ "ЕСК" за червень, серпень 2015 року, ТОВ "Торун" за травень, червень 2015 року, ПП "Тріалінвест" за червень, серпень 2015 року, ТОВ "НВО Укрмехремчермет" за серпень 2015 року, ВБО "Єдина Компанія" за серпень 2015 року, ТОВ "ТРЕІ-Україна" за червень, серпень 2015 року, ТОВ "Реммаркбуд" за червень, серпень 2015 року, ТОВ "Промхімтех ЛТД" за серпень 2015 року, ТОВ "Ариста КР" за серпень 2015 року, ТОВ "МК-Монтаж" за травень, серпень 2015 року, ТОВ "Кривбасметалстіл" за червень, серпень 2015 року, ТОВ "Мехор" за червень 2015 року, ТОВ "Етар" за квітень, червень 2015 року, ТОВ "Торговий будинок "Машресурси" за серпень 2015 року, ТОВ "ГІР-Інтернешнл" за квітень, червень, серпень 2015 року, ПП "ВБК "Ніконс" за серпень 2015 року, ТОВ "Прайд-Компані" за червень, липень, серпень 2015 року, ТОВ "Техінвест Проект" за травень, червень 2015 року, ТОВ Київська Біоенергетична Компанія" за серпень 2015 року, ТОВ "Торгівельний будинок "Брянківська вугільна компанія" за червень 2015 року, ТОВ "Сьор-реф Груп" за серпень 2015 року, ТОВ "Проммашредуктор" за серпень 2015 року, ТОВ "Стальмонтажремонт" за серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 10.12.2015 № 29/28-01-51-03/24432974 (далі - акт перевірки), яким установлено порушення платником положень:

підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено суми податкового кредиту та суми від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 33478760,00 грн, у тому числі у квітні 2015 року на суму 1344767,00 грн, травні 2015 року - 2782312,00 грн, червні 2015 року -21707313,00 грн, липні 2015 року - 607513,00 грн, серпні 2015 року - 7036855,00 грн;

підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суми заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33341508,00 грн, у тому числі у квітні 2015 року на суму 283798,00 грн, травні 2015 року - 2066986,00 грн, червні 2015 року - 9706755,00 грн, липні 2015 року - 1226794,00 грн, серпні 2015 року - 14260115,00 грн, вересні 2015 року - 3418367,00 грн, жовтні 2015 року - 2378693,00 грн,

пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 137252,00 грн, у тому числі у квітні 2015 року на суму 8716,00 грн, серпні 2015 року - 128536,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2015:

№0000845103, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 33341508,00 грн, нараховані штрафні санкції в сумі 16670754,00 грн, всього у розмірі 50012262,00 грн;

№0000855103, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 137252,00 грн.

Також, контролюючим органом у січні 2016 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2015 року, за результати якої складено акт від 06.01.2016 № 5/28-01-51-03/24432974, яким установлено порушення платником положень:

підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого платником на розрахунковий рахунок у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року на 137252,00 грн;

пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до несвоєчасної реєстрації податкової накладної.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2016 №0000095103, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 137252,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68626,00 грн, всього в сумі 205878,00 грн.

Висновки про порушення висновувалися на тому, що платником включено до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів позивача, які, на думку контролюючого органу, не носять реального характеру.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК Украни бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, що визначені у розділі V Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.4, 200.5 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів (послуг, робіт) з метою їх використання в господарській діяльності платника.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини із постачальниками (продавцями) товарів (робіт, послуг): ТОВ «Прайд-Компані» за договором від 26.03.2015 № 1756, предметом якого є постачання алюмінію, алюмінієвих плошків; ПП «Tріалінвест» за договорами від 10.01.2014 № 338, від 18.02.2015 № 1258, предметом яких є постачання товарно-матеріальних цінностей, зокрема: дранки (хвойних порід), брусів, дошки обрізної хвойних порід, дошки не обрізної листяних порід, берези, сосни, тощо; ТОВ «Київська Біоенергетична компанія» за договором від 08.07.2013 № 2328, предметом якого є надання послуг по впровадженню дослідно-показового проекту в сфері енергозберігання, зокрема, надання послуг з виконання дослідно-показового проекту по заміщенню природного газу біопаливом на вапняній печі; ТОВ "Торун" за договором від 28.05.2015 №2555, предметом якого є постачання концентрату вугілля; TOB «Торговий будинок «Машресурси» за договором від 12.02.2015 № 1172, предметом якого є поставка продукції, зокрема, відповідних роликів; TOB «Етар» за договором від 27.01.2015 № 655, предметом якого є надання транспортно-експедиційних послуг, зокрема, послуги з організації перевезення і доставки металопродукції, ТОВ «Кривбасметалстіл» за договорами від 24.04.2015 № 1312, від 06.02.2015 № 1092, від 15.06.2015 № 2756, від 16.10.2014 № 3435, від 31.07.2014 № 2923, від 20.05.2015 № 2310, предметом яких є надання послуг, зокрема, робіт з ремонту механічного обладнання, ремонту й обслуговування газопроводів і технічного обслуговування обладнання; TOB «Мехор» за договорами від 19.01.2015 № 494, від 21.05.2015 № 2472, від 23.09.2014 № 3377, від 29.09.2014 № 3399, від 11.12.2014 № 4179, від 05.11.2014 № 3775, предметом яких є постачання металопродукції; ВБО «Єдина Компанія» за договором від 18.05.2015 № 2270, від 13.05.2015 № 1740, від 30.01.2015 №968, предметом яких є надання послуг (виконання робіт) з ремонту залізничної колії та верхнього спорудження; ТОВ «Ариста КР» за договорами від 10.04.2015 № 1820, від 06.03.2015 № 1483, від 06.03.2015 № 1487, предметом яких є виконання робіт з ремонту верхньої будови колії та утримання верхнього спорудження колії; ТОВ «Реммаркбуд» за договорами від 30.01.2015 № 974, від 16.01.2015 № 512, від 13.03.2014 № 1563, від 22.01.2015 № 732, від 09.01.2015 № 244, предметом яких є надання послуг з ремонту виробничого обладнання; ТОВ «Промхімтех ЛТД» за договором від 22.04.2014 № 1691, предметом яких є постачання відповідної продукції (кільце ущільнювальне, розпилювач, кільце поршневе, манжета, оболонка гумова кордова, розподільник повітря); TOB «КЗМО» за договором від 14.04.2015 №1972, предметом якого є постачання обладнання (лебідки скреперні з електродвигуном); ТОВ «Проммашредуктор» за договорами від 18.02.2015 №1256, від 25.05.2015 № 2499, предметом яких є постачання обладнання (редукторів); ТОВ «Сьор-Реф Груп» за договором від 13.01.2015 №245, предметом якого є поставка товарів (бирки пластикові); ТОВ «Торгівельний будинок «Брянківська вугільна компанія» за договорами від 09.12.2014 № 4125, від 12.06.2015 № 2745, предметом яких є постачання вугільного концентрату, кам`яного вугілля; ТОВ «ТРЕІ-Україна» за договорами від 06.05.2014 № 1855, від 30.04.2015 № 2229, предметом яких є виконання робіт з капітального ремонту і реконструкції, постачання обладнання; ТОВ «НВО Укрмехремчермет» за договорами від 07.11.2014 № 3820, від 12.11.2014 №3895, предметом яких є постачання відповідної продукції (вали шестерні, шпинделі, універсальні шарові шпинделі); ТОВ «Стальмонтажремонт» за договорами від 01.07.2015 № 2865, від 18.06.2015 № 2786, від 21.04.2015 № 2064, від 03.03.2015 № 1290, предметом яких є виконання ремонтних робіт будівель; ПП «ВБК «Ніконс» за договорами від 30.07.2015 № 3293, від 20.07.2015 № 3188, від 20.07.2015 № 3170, від 07.07.2015 № 2990, від 02.07.2015 № 2973, від 15.06.2015 № 2767, предметом яких є виконання будівельно-монтажних робіт, ремонтних робіт систем вентиляції; TOB «ECK» за договорами від 27.02.2015 № 1395, від 02.07.2015 № 2950, від 03.07.2015 № 2988, предметом яких є виконання робіт з будівництва і ремонту залізничних колій, капітального ремонту і реконструкції; ТОВ «МК-Монтаж» за договорами від 23.01.2014 № 600, від 03.09.2014 № 3199, від 26.09.2013 № 3370, від 16.10.2014 № 3625, від 25.04.2012 № 1724, від 09.09.2013 № 3085, від 07.05.2015 № 2307, від 25.06.2015 № 2913, від 15.05.2015 № 2413, предметом яких є виконання будівельно-монтажних, ремонтних робіт в межах реконструкції виробничого об`єкта; ТОВ «ГІР-Інтернешнл» за договорами від 27.02.2015 № 1230, від 24.07.2015 № 3185, предметом яких є постачання продукції (вироби вогнетривкі для агрегатів з виробництва коксу, для кладки повітронагрівачів і повітроводів доменного виробництва).

На підтвердження реальності зазначених господарських взаємовідносин позивачем надано до суду: рахунки на оплату; рахунки-фактури; видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; прибуткові ордери; акти приймання-передачі вугільної продукції; посвідчення якості продукції; сертифікати якості виробника концентрату; листи виробника концентрату; рахунки відповідальної недостачі/надлишку; акти надання послуг; довідки про вартість виконаних підрядних робіт/та витрати; акти приймання виконаних підрядних робіт; акти на використані при ремонті матеріали; акти на передачу матеріалів, конструкцій, деталей, отриманих при розбиранні (демонтажу) основних фондів під час ремонту; акти на оприбуткування матеріалів, конструкцій, деталей, отриманих при розбиранні (демонтажу) основних фондів під час ремонту та їх використання; акти комісійного обстеження матеріалів підрядника використаних при виробництві робіт по ремонту, реєстру пусконалагоджувальних робіт; специфікації вартості пусконалагоджувальних робіт; специфікації вартості устаткування; специфікації вартості проектних робіт; кошториси; відомості ресурсів; акти приймання-передачі із ремонту; накладні-вимоги; типові відомості дефектів; акти приймання-передавання вугільної продукції; накладні; відомості вагонів; посвідчення щодо якості вугільної продукції; розрахунки відповідальної недостачі/надлишку; реєстри обладнання замовника; розрахунки загальновиробничих витрат; довідки виконаних будівельних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; реєстри виконаних робіт; відомості ресурсів; відомості обладнання; реєстри обладнання поставки; акти приймання поставленого обладнання; актами наданих послуг; рахунками на оплату залізничного тарифу.

Також, між позивачем (довіритель) та ТОВ «Техінвест Проект» (повірений) укладено договір від 28.06.2014 №13, предметом якого є надання послуг з організації перевезення і доставки металобрухту, на підтвердження чого позивачем надано до суду: акти, рахунки, податкові накладні, звіти експедитора, платіжні доручення, акти виконаних робіт з організації перевезень металобрухту, в яких відображені зміст та обсяг господарських операцій, вид наданих послуг, їх вартість та кількість, сторони господарських операцій.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про не підтвердження сум податку на додану вартість, включених позивачем до складу податкового кредиту з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентами позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів позивача або суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини. Якщо контрагент позивача або суб`єкти господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких суб`єктів господарювання.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості (відповідності) товарно-матеріальних цінностей, журналу видачі довіреностей, дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару (робіт, послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова