Рішення

від 28.03.2023 по справі 939/1219/22

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/1219/22

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2023 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі : головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Сироті В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, Служба у справах дітей Немішаєвської селищної ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2022 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона (позивачка) є матір?ю малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дітей є відповідач ОСОБА_2 , але в офіційному шлюбі вона (позивачка) з ним не перебувала. Діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на повному її утриманні.

Відповідач ухилився від участі у вихованні дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не забезпечуює їм необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не забезпечує необхідного харчування, вживає алкогольні напої, що негативно впливає на дітей.

Тому просила позбавити відповідача батьківських відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка в судове засідання не з?явилась, просила справу розглядати без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, відзив на позов не надав.

Третя особа - Служба у справах дітей Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, свого представника в судове засідання не направила, просила справу розглядати без його участі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Немішаївської селищної ради Шандренко Н.Й. в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що висновок, складений Службою у справах дітей Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, є безпідставним і оформлений не належним чином, відповідач працює і за місцем роботи характеризується позитивно, коли діти з позивачкою проживали в смт. Немішаєве він їх забезпечував і піклувався про них. В 2021 році позивачка переїхала жити до своєї матері, і з того часу перестала допускати відповідача спілкуватися з дітьми, неодноразово відповідач відправляв посилки дітям за місцем їх проживання, але вони були йому повернуті. Тому просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника третьої особи Немішаївської селищної ради, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 - батьком малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.4,5,6 /.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка разом з дітьми проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , в будинку, який належить її батьку ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 з 1 вересня 2021 року навчається у філії «Воронинцівська ЗОШ І-ІІ ст», дочка ОСОБА_7 з того часу відвідує Воронинцівський ЗДО /а.с.7-10/.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області 31 жовтня 2022 року надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що з 2021 року, коли позивачка разом з дітьми переїхала жити до своєї матері в с. Воронинці Лубенського району Полтавської області, батько жодного разу не відвідав дітей, не надає фінансової та матеріальної допомоги, не забезпечує необхідного харчування, лікування дітей, не дбає про духовний та культурний рівень своїх дітей, не бере участі в їх житті /а.с.35/.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

У ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей.

Суд вважає, що висновок Служби у справах дітей Новооржицької селищної ради Лубенського району про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав зроблений без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення при вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських прав, є недостатньо обґрунтованим та не містить достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Відповідно до ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували умисне та систематичне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей, то суд вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав щодо цих дітей немає, а томув позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.150,164 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, Служба у справах дітей Немішаєвської селищної ради Бучанського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 28 березня 2023 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч