Рішення

від 06.03.2023 по справі 947/9919/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/9919/22

Провадження № 2/947/412/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Ратовської А.С.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Ставроста Р.Ю.

представник відповідача ТОВ «Консалт Солюшенс» - адвоката Башука Д.С.

представник відповідача АБ «Павлишин та партнери» - Павлишин А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», Адвокатського бюро «Павлишин та партнери», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», Адвокатського бюро «Павлишин та партнери», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , яку 14.07.2022 року позивач уточнив та в якій просить суд визнати договір купівлі-продажу від 21.08.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та Адвокатським бюро «Павлишин та партнери», щодо нежитлових приміщень офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , недійсним. Скасувати рішення приватного нотаріуса Фролової Руслани Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59963554 від 20.08.2021 року. Стягнути, солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та Адвокатського бюро «Павлишин та партнери» судові витрати, а саме: судовий збір за подання цього позову у розмірі 1984,80 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 496,20 грн.; витрати на юридичні послуги ТОВ «Лекс Тулс» 30 000,00 грн. Загальний розмір судових витрат становить 33473,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір №34/КВ-07 за умовами якого позивач був зобов`язаний повернути кредит у розмірі 150000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14 відсотків річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених цим договором.

Позивач вказує, що 14.09.2007 року між ним та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір № 34/ZKBIП-07-02 за яким предметом останнього є нежилі приміщення офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 . Також 14.09.2007 року між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір № 34/ZKBІП-07-03 за яким предметом останнього є квартира під АДРЕСА_2 , житловою площею 19,4 кв.м., загальною площею 35,3 кв.м. Поручителем виступала ОСОБА_2 за договором поруки № 34 Zпор-07-01 від 13.09.2007 року.

Позивач зазначає, що 30 червня 2010 між ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь AT «Дельта Банк» відповідно до якого ТОВ «Український промисловий банк» передає AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №1512/1383/2012 від 22.05.2012 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 було задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 138 706,84 доларів США, що еквівалентно 1 105 632,22 грн., заборгованість за відсотками у сумі 43 499,55 доларів США, що еквівалентно 346 336,36 грн., суму комісій передбачених договором у розмірі 28 419,91 грн., а також 3 219,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 1 483 607,49 грн. Рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі №1512/1383/2012 від 21.12.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 480 388,49 грн. заборгованості за договором кредиту №34/КВ-07 від 13.09.2007 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 609,50 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 609,50 грн. судових витрат.

Позивач вказує, що 21.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір № 2292/К про відступлення права вимоги. За змістом п.75 Додатку №1 до вказаного договору до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №34/КВ-07 від року, іпотечним договором № 34/ZKBin-07-02 від 14.09.2007 року, № 34/ZKBІП-07-03 від 14.09.2007 року та договором поруки №34 Zпоp-07-01 від 13.09.2007 року. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі №1512/1383/2012 від 29.10.2020 року заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником задоволено: замінено сторону стягувана ПАТ «Дельта Банк» її правонаступником - ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому проваджені за виконавчими документами виданими Київським районним судом м. Одеси у цивільній справі №1512/1383/2012 за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також позивач зазначає, що 21.08.2021 року між ТОВ «Консалт Солюшенс» та АБ «Павлишин та партнери» було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , що предметом договору іпотеки № 34/ZKBІП-07-02 від 14.09.2007 року.

Також ОСОБА_1 зазначає, що 14.10.2021 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до приватного виконавця Шипкова Євгенія Олексійовича з заявою про примусове виконання виконавчого листа. 01.11.2021 року приватним виконавцем Щипковим Є.О. було відкрито виконавче провадження № 67328801.

Підставами для визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2021 року недійсним позивач вказує: по-перше, ТОВ «Консалт Солюшенс» на його думку не мала права укладати з АБ «Павлишин та партнери» договір купівлі-продажу нежитлових приміщень позивача, оскільки за пп. 4.4.2. п. 4 договору іпотеки № 34/ZKBІП-07-02 від 14.09.2007 року Іпотекодержатель має право продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу лише за умови письмового попередження Іпотекодавця ( ОСОБА_1 ), за 30 днів до укладення такого договору, про намір укласти цей договір. Більш того, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) та Іпотекодержателем (ТОВ «Консалт Солюшенс») або на підставі незалежної експертної оцінки предмету іпотеки. Таким чином, ТОВ «Консалт Солюшенс» не попереджувало з ОСОБА_1 за 30 днів до укладення такого договору, про намір укласти договір купівлі-продажу його нерухомості. Так само і не погоджувало з ОСОБА_1 ціну продажу предмету іпотеки та не замовляло незалежної експертної оцінки останнього. Крім того, позивач вказує, після укладення оспорюваного за цим позовом договору ТОВ «Консалт Солюшенс» не надсилало позивачу звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки, як того вимагає ч. 8 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». За викладених обставин позивач доходить до висновку, що правочин ТОВ «Консалт Солюшенс» було вчинено без належного на те дозволу. Доводи позивача ґрунтуються на тому, що дозвіл здійснювати продаж майна іпотекодавця іпотекодержателем від свого імені, закріплений пп.4.4.2. п.4 договору іпотеки № 34/ZKBІП-07-02 від 14.09.2007 року, має низку умов описаних вище. Проте, ТОВ «Консалт Солюшенс» не було виконано описані умови, а тому останнім було вчинено вказаний правочин без відповідного на те дозволу, що є підставою для визнання такого правочину недійсним в силу ч. 1 ст. 227 ЦК України. Разом з тим, позивач зазначає, що за абз. 5 п.1.3 оспорюваного договору було зазначено, що продавець - ТОВ «Консалт Солюшенс» нібито повідомило іпотекодавця - ОСОБА_1 про намір укласти такий договір. Однак, позивач жодних листів ані поштою, ані нарочно, ані іншим належним чином не отримував. Відтак, можна зробити висновок, що ТОВ «Консалт Солюшенс» ввів в оману як нотаріуса, який посвідчував оспорюваний договір так, і АБ «Павлишин та партнери», що, в силу ч. 2 ст. 227 ЦК України, зумовлює право останнього на відшкодування моральної шкоди.

По-друге, згідно з рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі №1512/1383/2012 від 21.12.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 480 388,49 грн. заборгованості за договором кредиту №34/КВ-07 від 13.09.2007 року. Тобто, доля зобов`язання позивача складає 740 194,24 грн. Таким чином позивач вказує, що ТОВ «Консалт Солюшенс» знало про існування рішення по справі №1512/1383/2012 та зверталося до суду з заявою про заміну сторони у справі, про що свідчить ухвала Київського районного суду м. Одеси по справі №1512/1383/2012 від 29.10.2020 року. Тобто, ТОВ «Консалт Солюшенс» знало, що вже відбувалось примусове стягнення з позивача заборгованості. З наведеного можна зробити висновок, що після укладання оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ «Консалт Солюшенс» вирішило звернутись до приватного виконавця з вимогами про стягнення заборгованості яку було призначено судом у повному обсязі, не враховуючи виручені грошові кошти з продажу нежилих приміщень позивача. Окремо слід зазначити, що місцезнаходження ТОВ «Консалт Солюшенс» та АБ «Павлишин та партнери» знаходиться у одній будівлі, що зумовлює імовірні зв`язки між вказаними юридичними особами. Даний факт підтверджується витягами з веб-сайту You Control, який дублює відомості з ЄДР. Витяг з ЄДР в силу воєнного стану фізичним особам не доступний. Таким чином, позивач доходить висновку, що укладений договір купівлі-продажу від 21.08.2021 року не мав на меті створення конкретних юридичних наслідків, а саме задоволення вимог кредитора шляхом реалізації вищеописаного предмету іпотеки. Навпроти, оспорюваний договір було вчинено з метою формальної зміни титулу майна з метою позбавлення позивача останнього у невстановленому договором порядку. Отже, з урахуванням подальших вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» до позивача в межах виконавчого провадження № 67328801 та відсутністю жодних повідомлень позивача ані про намір укласти договір купівлі-продажу майна позивача, ані спроб погодити ціну останнього та за відсутності звіту про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки, позивач робить висновок про фіктивність вищеописаного договору. Позивач вважає, що оспорюваний договір було укладено відповідачами з метою зловживання ТОВ «Консалт Солюшенс» своїми правами, наданими вказаним іпотечним договором, а фактичної оплати за продані нежитлові приміщення позивача не проводилось, оскільки буквально через місяць після укладення останнього до поручителя в порядку примусового стягнення було заявлено вимоги у повному обсязі, як було зазначено рішенням суду.

Також позивач вказує, п. 6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджених Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 встановлено обмеження готівкових розрахунків між суб`єктами господарювання. Таким чином, суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно. Позивачу, як не експерту у сфері оціночно-будівельної діяльності, очевидно, що його приміщення коштують більше ніж 10 000,00 грн. Враховуючи той факт, що відповідачі мають статус суб`єктів господарювання, то розрахунки за вищевказаним договором купівлі-продажу від 21.08.2021 року мали б проводитися виключно у безготівковій формі відповідно до абз.5 п.6 розд.2 Положення де зазначено, що Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

На підтвердження обставин викладених у позові позивач звертався із до ТОВ «Консалт Солюшенс» та АБ «Павлишин та партнери» з вимогами надати вищезазначений договір, експертну оцінку вартості майна (якщо така проводилась), документи, що підтверджують повідомлення іпотекодавця про наміри укласти договір купівлі-продажу майна останнього та розрахункові відомості за вказаним договором купівлі-продажу. Однак станом на момент звернення до суду позивач відповіді від жодного з відповідачів так не отримав.

Позивач вказує, що наразі право власності на нежилі приміщення офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 зареєстровано за АБ «Павлишин та партнери». Відтак, в разі визнання оспорюваного договору недійсним, в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України, має відбутись двостороння реституція, тобто повернення сторін договору у первісний стан. Разом з тим, наслідками визнання недійсності правочину не обумовлюється скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності за колишнім власником. Інакше кажучи, однієї вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору недостатньо, оскільки позивач не зможе зареєструвати право власності за вказаною нерухомістю без відповідного рішення суду.

Позивач у своєму позові наголошує, що з огляду на вказані у позові правові позиції Верховного Суду, зважаючи на суму заборгованості та суму оспорюваного Договору кошти в рахунок заборгованості могли б надійти на рахунок Відповідача № 1 у виконавчому провадженні що призвело б до майже повного виконання рішення суду.

Враховуючи вищевказане позивач звернувся до суду з відповідною заявою.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Разом з позовною заявою позивачем було надано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» належним чином завірені копії: договору купівлі-продажунежилих приміщеньофісу загальноюплощею 33,00 кв.м.,що знаходятьсяу АДРЕСА_1 ,укладеного 21.08.2021року між Товариством зобмеженою відповідальністю«Консалт Солюшенс» та Адвокатського бюро «Павлишинта партнери»; експертної оцінкивартості нежилихприміщень офісу загальною площею 33,0кв.м.,що знаходятьсяу АДРЕСА_1 ; документи,що підтверджуютьповідомлення Товариствомз обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» ОСОБА_1 , як іпотекодавця, про наміри укласти договір купівлі-продажу майна останнього; документ, що підтверджує зарахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Консалт Солюшенс» від АБ «Павлишин та партнери» за договором купівлі-продажу нежилих приміщень офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , укладеного 21.08.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та Адвокатським бюро «Павлишин та партнери»; витяг з облікового регістру про зміни в структурі активів ТОВ «Консалт Солюшенс», зокрема, щодо надходження на рахунок останнього грошових коштів за договором купівлі-продажу нежилих приміщень офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , укладеного 21.08.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та Адвокатським бюро «Павлишин та партнери»; витребувати у Адвокатського бюро «Павлишин та партнери» належним чином завірені копії: договору купівлі-продажунежилих приміщеньофісу загальноюплощею 33,00 кв.м.,що знаходятьсяу АДРЕСА_1 ,укладеного 21.08.2021року,укладений міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Консалт Солюшенс»та Адвокатськимбюро «Павлишинта партнери»; експертної оцінкувартості нежилихприміщень офісузагальною площею 33,00 кв.м.,що знаходятьсяу АДРЕСА_1 ; документ, що підтверджує переказ АБ «Павлишин та партнери» на рахунок ТОВ «Консалт Сояюшенс» грошових коштів за договором купівлі-продажу нежилих приміщень офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , укладеного 21.08.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Консалт Солюшенс та Адвокатським бюро «Павлишин та партнери»; витяг з облікового регістру про зміни в структурі активів АБ «Павлишин та партнери», зокрема, щодо проведення переказу з рахунку останнього на рахунок ТОВ «Консалт Солюшенс» грошових коштів за договором купівлі-продажу нежилих приміщень офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , укладеного 21.08.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та Адвокатським бюро «Павлишин та партнери»; щодо реєстрації права власності нежилих приміщень офісу загальною площею 33,00 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1 , за Адвокатським бюро «Павлишин та партнери».

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2022 року було відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», Адвокатського бюро «Павлишин та партнери», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Також разом з позовом позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на нежитлові приміщення офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та заборонити відчуження нежитлових приміщень офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», Адвокатському бюро «Павлишин та партнери» та будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

27.06.2022 року від представника відповідача ТОВ «Консалт Солюшенс» до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву та 14.10.2022 року надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у повному обсязі в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Консалт Солюшенс», АБ «Павлишин та партнери», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 20.08.2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. зареєстрованого в реєстрі за №2286 недійсним. Відмовити у повному обсязі в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Консалт Солюшенс», АБ «Павлишин та партнери», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування рішення приватного нотаріуса Фролової Руслани Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 5993554 від 20.08.2021 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Консалт Солюшенс» двічі з періодичністю більше ніж один місяць надіслало позивачу ( ОСОБА_1 ) вимоги про усунення порушень та повернення заборгованості. Після того, як вищезазначені вимоги не були виконані боржниками, ТОВ «Консалт Солюшенс», в порядку статті 38 ЗУ «Про іпотеку», здійснило продаж предмета іпотеки АБ «Павлишин та партнери» що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.08.2021 року посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. зареєстрованого в реєстрі за №2286. Згідно до пп. 4.4.2 п. 4 договору іпотеки № 34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року «Іпотекодержатель має право продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу лише за умов письмового попередження Іпотекодавця ( ОСОБА_1 ), за 30 днів до укладення такого договору, про намір укласти цей договір.

Сторона позивача заявляє, що ані поштою, ані нарочно, ані іншим належним чином не отримував листів від Відповідача 1, цим самим не повідомив про свій намір продажу Предмета іпотеки на підставі застереження в Іпотечному договорі, а отже при підписанні оспорюваного договору купівлі-продажу ввів в оману як нотаріуса, що посвідчував оспорюваний договір так і Відповідача 2.

Однак, представник відповідача вказує, що відповідно до Іпотечного договору №34/ZКВІП-07-02від 14.09.2007 року, місце проживання та реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 . Враховуючи, що ця ж сама адреса вказана й в позовній заяві, можна дійти до висновку що позивач не змінював місця проживання. Крім того, матеріали кредитної справи не містять листів ОСОБА_1 з проханням надсилати кореспонденцію на іншу адресу, чи з повідомленням про зміну місця проживання. В свою чергу, перша вимога за вих. № 75 від 16.03.2021 року була направлена на 3 (три адреси):

АДРЕСА_3 (адреса зазначена в Іпотечному та Кредитному договорах),

АДРЕСА_4 (предмет іпотеки за Іпотечним договором № 34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року),

650114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 34 (предмет іпотеки за Іпотечним договором № 34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року

Вищевказані вимоги повернуті на адресу Відповідача 1 та на конвертах поштове відправлення за допомогою поштового штемпеля зазначена дата 03.04.2021 року та відмітка Повернуто «за закінченням терміну зберігання».

Також, друга вимога за вих. № 75 від 19.05.2021 року була направлена на вищевказані 3 (три адреси) та були повернуті на адресу Відповідача 1 з зазначеною датою повернення 07.06.2021 року та 08.06.2021 року на адресу Відповідача 1 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи зазначене представник відповідача вказує, що ним було дотримано вимоги Закону України «Про іпотеку» щодо належного повідомлення Іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо встановлення ціни продажу предмета іпотеки представник відповідача вказує, що як вірно зазначає Позивач у пп. 4.4.2 п. 4 договору іпотеки № 34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року, що ціна продажу Предмету іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) та Іпотекодержателем (ТОВ «Консалт Солюшенс» або на підставі незалежної експресної оцінки предмету іпотеки.

Відповідно до розділу 4 договору купівлі-продажу від 20.08.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. зареєстрованого в реєстрі за №2286 продаж нерухомого майна (Предмета іпотеки за Іпотечним договором № 34/ZКВІП-07-02від 14.09.2007 року) вчинився за ціною 670 (шістсот сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 20.08.2022 року).

Відповідна ціна продажу була встановлена звітом про оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_3 від 30.07.2021 року, пароль пошуку ЗНПРЮТ103907.

Таким чином Відповідач 1 виконав всі умови встановлені Договором іпотеки №34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року та ЗУ «Про іпотеку» відносно встановлення ціни продажу предмета іпотеки, а отже посилання позивача, що Відповідач 1 не виконав описану вище умову - не є вірним. Додатково потрібно зазначити, що твердження позивача, що відповідач уклав оспорюваний договір з метою зловживання своїми правами наданими йому Іпотечним договором, а фактичної оплати за продані нежитлові приміщення позивача не проводились - спростовуються наявністю платіжного доручення № 20 від 20.08.2022 року.

Ураховуючи все вищевикладене, представник відповідача вказує, що посилання позивача, що правочин Відповідача 1 було вчинено без належного на те дозволу, а також те що Відповідачем 1 не виконано описані умови в Договорі іпотеки та ЗУ «Про іпотеку», щодо задоволення вимог Іпотекодержателя у спосіб: продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо солідарного зобов`язання боржників представник відповідача зазначає, розрахунок позивача долі його зобов`язання у розмірі 740 194, 24 грн. є невірним, так як солідарне стягнення не передбачає поділ суми заборгованості на кожного з боржників у рівних частках, як це вважає позивач. Солідарне стягнення заборгованості передбачає, що кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Щодо виходу позивачем за межі предмету позову представник відповідача вказує, що посилання позивача про те, що ТОВ «Консалт Солюшенс» знало про існування рішення Апеляційного суду Одеської області по справі № 1512/1383/2012 від 21.12.2012 року, але все одно звернулось до приватного виконавця про стягнення заборгованості у повному обсязі, не враховуючи виручені кошти з продажу нежитлових приміщень позивача - повністю необґрунтованим виходячи з наступного: по-перше, на думку представника відповідача таке твердження позивача ні яким чином не відноситься щодо предмету позову у цієї справі.

Представник позивача зазначає, що позивачем було порушено умови Іпотечного договору № 34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року, а саме: п.п. 4.1. цього договору. У зв`язку з чим Відповідач 1, керуючись пп. 4.4.2 п. 4 Іпотечного договору № 34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року та статтею 38 ЗУ «Про іпотеку» звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі покупцю на підставі договору купівлі-продажу. А отже, укладений оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений у встановленому Іпотечним договором та законом порядку.

Враховуючи вищевказане представник відповідача вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

04.07.2022 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив в якому просив суд визнати неналежними, недопустимими та виключити з матеріалів справи № 947/9919/22 наступні документи: платіжне доручення №20 від 20.08.2021 року; довідку №169 від 20.08 2021 року; звіт №2021 - 222 від 30.07.2021 року. Задовольнити вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та Адвокатського бюро «Павлишин та партнери», тертя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним у повному обсязі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не згоден з доводами викладеними ТОВ «Консалт Солюшенс» з наступних підстав: доводи представника ТОВ «Консалт Солюшенс», що ним неодноразово направлялись на адресу позивача вимоги про виконання зобов`язань є досить сумнівними, оскільки повернення листа з відміткою «за закінченням строку зберігання» на думку позивача не означає, що позивач ухилявся від отримання вказаної кореспонденції, а протилежного відповідачем №1 належними та допустимими доказами не доводиться. Отже, повернення вимог з відміткою «Закінчення терміну зберігання» не свідчить про ухилення або небажання позивача отримувати кореспонденцію. Також позивач вказує, що ТОВ «Консалт Солюшенс» помилково ототожнює поняття «належне повідомлення» та «належне направлення». Дійсно, що одне витікає з іншого, але той факт що відповідач №1 направляв вимоги з описом вкладеного та повідомленням про вручення не означає, що останній вжив всі належні заходи щодо саме повідомлення позивача про намір скористатися правом укладення оспорюваного договору купівлі-продажу. Також позивач вказує, що в накладних УкрПошти, наданих відповідачем зазначено тип відправлень як Склад-Склад. Це означає, що вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» були надіслані з одного відділення УкрПошти до іншого, а кур`єр не виходив за адресою позивача аби вручити останні. Як би ТОВ «Консалт Солюшенс» надсилало б свої вимоги кур`єрською доставкою, то останні були б доставлені саме за адресою позивача, а не на найближче відділення пошти за його місцем проживання, а в самих накладних було б зазначено тип доставки як «Склад-Двері». Тобто, позивач вважає, що ТОВ «Консалт Солюшенс» поставилося до відправки такої важливої кореспонденції з надмірним формалізмом та не вчинило усіх можливих дій для належного повідомлення позивача про намір продати його нерухоме майно. В решті решт, об`єктивно ТОВ «Консалт Солюшенс» нічого не заважало самостійно здійснити виїзд за адресою позивача та вручити вимогу особисто, адже відповідач знав де живе позивач та міг вручити вимогу особисто або через уповноважених представників. Відтак, в супереч пп.4.4.2. п.4 договору іпотеки № 34/ZKBІП-07-02 від 14.09.2007 року Відповідач №1 не повідомив позивача за 30 днів до укладення такого договору, про намір укласти цей договір.

По-друге, позивач вказує, що платіжне доручення №20 від 20.08.2021 року, яке відповідач №1 додав до відзиву не є належним та допустимим доказом.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22: платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Таким чином,позивач вважає, що вказаний документ не свідчить про фактичне проведення банківської транзакцїї, а саме про зняття з рахунку АБ «Павлишин та партнери» грошових коштів у відповідному розмірі та перерахування останніх на рахунок ТОВ «Консалт Солюшенс». Крім того, вказаний документ не містить печатку банку, якому було надане відповідне доручення, а наявний в ньому підпис взагалі невідомо кому належить, оскільки не вказано посадову особу відповідної фінансової установи. Відтак, виникає питання хто підписував вказаний документ та чи мала ця особа на те відповідні повноваження. Однак жодних доказів щодо зазначеного відповідач №1 не надав. Отже, позивач робить висновок, що платіжне доручення №20 від 20.08.2021 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки останній має низку вищеописаних недоліків за наявності яких неможливо встановити дійсність відповідної банківської операції.

Позивач вказує, що згідно наданого витягу з веб-сайту «Youcontrol», що дублює відомості з ЄДР щодо ТОВ «Консалт Солюшенс, засновником та бенефіціаром останнього є ОСОБА_4 . Водночас жодних відомостей про іншу особу - директора ТОВ «Консалт Солюшенс» не надає. Відтак, взагалі не зрозуміло хто складав таку довідку та чи мала особа, яка її підписувала відповідні повноваження. Разом з тим, жодних банківських квитанцій (виписок) про зняття/переказ грошових коштів з рахунку АБ «Павлишин та партнери» та банківських квитанцій (виписок) про зарахування останніх на рахунок ТОВ «Консалт Солюшенс» останнє не надало, що вкотре доводить відсутність розрахунків між сторонами за оспорюваним договором. Крім того позивач зауважує, що всупереч вимог ч.5 ст.95 ЦПК України та п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2020) Відповідачем №1 надані копії не посвідчені підписом відповідача, його ініціалів та прізвища, або його представника, з датою засвідчення копії та з написом «з оригіналом згідно».

По-третє, позивач вважає, що належної експертної оцінки не було, оскільки оцінювач ОСОБА_5 не є атестованим судовим експертом та ніким не попереджалася про кримінальну відповідальність. Крім того, позивач вважає, що оцінка була проведена поверхнево, про що свідчить обсяг звіту №2021 - 222 від 30.07.2021 року (кількість сторінок - 2). Таким чином, оцінювачем не було враховано як зовнішнього внутрішнього стану приміщення, а також його технічного стану комунікацій (підведення електропостачання, опалення, води тощо), що також мало б впливати на ціну. Взагалі оцінювачем не наводиться жодних аргументів на підставі чого та як було визначено ринкову вартість у розмірі 670 000,00 грн. Отже, не можна казати про об`єктивність вказаного звіту, а його проведення та висновки мають вкрай сумнівне походження. Саме тому, ціна продажу Предмету іпотеки мала встановлюватись за згодою між Іпотекодавцем ( ОСОБА_1 ) та Іпотекодержателем (ТОВ «Консалт Солюшенс») або на підставі незалежної експертної оцінки предмету іпотеки. Відтак, ТОВ «Консалт Солюшенс» об`єктивно могло замовити саме експертну оцінку предмету іпотеки шляхом проведення відповідної оціночно-будівельної експертизи будь-яким атестованим судовим експертом України.

Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «Консалт Солюшенс» не виконало вимог вищевказаного іпотечного договору. Крім того, після укладення оспорюваного за позовом договору ТОВ «Консалт Солюшенс» не надсилало позивачу звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки, як того вимагає ч. 8 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

За викладених обставин позивач доходить до висновку, що правочин ТОВ «Консалт Солюшенс» було вчинено без належного на те дозволу. Доводи позивача ґрунтуються на тому, що дозвіл здійснювати продаж майна іпотекодавця іпотекодержателем від свого імені, закріплений пп.4.4.2. п.4 договору іпотеки № 34/ZKBІП-07-02 від 14.09.2007 має низку умов описаних вище. Проте, ТОВ «Консалт Солюшенс» не було виконано описані умови, а тому останнім було вчинено вказаний правочин неправомірно, що є підставою визнання такого недійсним в силу ч. 1 ст.227 ЦК України.

По-четверте, позивач зазначає, що доводи відповідача про його право звернення вимоги до позивача у повному обсязі заборгованості можна було б вважати правомірними, якби не той факт, що після продажу майна позивача розмір заборгованості не зменшився на суму реалізованої нерухомості останнього, тобто на 670 000.00 грн. Адже 01.11.2021 року приватним виконавцем Шипковим Є.О. було відкрито виконавче провадження № 67328801, тобто після укладення оспорюваного договору. Таким чином, ТОВ «Консалт Солюшенс» мало б зменшити свої вимоги, з огляду на продаж майна позивача, однак чомусь останнє не зменшило їх, а залишило усе як було вирішено рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі №1512/1383/2012 від 21.12.2012 року.

Враховуючи зазначене позивач вважає що оспорюваний договір було здійснено не з метою задоволення вимог кредитора ТОВ «Консалт Солюшенс» за вищеописаними зобов`язаннями позивача.

У підготовчому засіданні 24.11.2022 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 06.03.2023 року позивач та його представник просили задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.03.2023 року представник відповідача ТОВ «Консал Солюшенс» та представник відповідача Павлишин А.І. просили відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

У судове засідання 06.03.2023 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні сторін по справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні,

13.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 34/КВ-07, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 150000 дол. США, позивач був зобов`язаний повернути кредит у розмірі 150000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14 відсотків річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках передбачених цим договором.

14.09.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір № 34/ZKBІП-07-02 за яким предметом останнього є нежилі приміщення офісу загальною площею 33,0 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Поручителем виступала ОСОБА_2 за договором поруки № 34 Zпор-07-01 від 13.09.2007 року.

Відповідно до п. 4.2 іпотечного договору у випадку порушення Іпотекодавцем обов`язків за цим та/ або кредитним договором Іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається, стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушених зобов`язань у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі:

-рішення суду;

-виконавчого напису нотаріуса;

-або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 іпотечного договору у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачених п. 4.1 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: п.п. 4.4.2 шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №1512/1383/2012 від 22.05.2012 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 було задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 138 706,84 доларів США, що еквівалентно 1 105 632,22 грн., заборгованість за відсотками у сумі 43 499,55 доларів США, що еквівалентно 346 336,36 грн., суму комісій передбачених договором у розмірі 28 419,91 грн., а також 3 219,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 1 483 607,49 грн.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі №1512/1383/2012 від 21.12.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 480 388,49 грн. заборгованості за договором кредиту №34/КВ-07 від 13.09.2007 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 609,50 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 609,50 грн. судових витрат.

З позовної заяви позивача вбачається, що 21.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір № 2292/К про відступлення права вимоги. За змістом п.75 Додатку №1 до вказаного договору до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №34/КВ-07 від року, іпотечним договором № 34/ZKBin-07-02 від 14.09.2007 року, № 34/ZKBІП-07-03 від 14.09.2007 року та договором поруки №34 Zпоp-07-01 від 13.09.2007 року. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі №1512/1383/2012 від 29.10.2020 року заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником задоволено: замінено сторону стягувана ПАТ «Дельта Банк» її правонаступником - ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому проваджені за виконавчими документами виданими Київським районним судом м. Одеси у цивільній справі №1512/1383/2012 за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із зміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.

20.08.2021 між ТОВ «Консалт Солюшенс» та АБ «Павлишин та партнери» укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2286, відповідно до умов якого ТОВ «Консалт Солюшенс» в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» передає у власність, а АБ «Палишин та партнери» приймає у власність нежилі приміщення офісу, загальною площею 33,0 кв.м. і сплачує за них обумовлену цим договором грошову суму. Нежилі приміщення офісу, що є предметом цього договору, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_1 .

Згідно п. 1.3 договору купівлі-продажу продавець стверджує, що за 30 (тридцять) днів до укладення цього договору повідомлено відповідним чином, передбаченим діючим законодавством України, іпотекодавця про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу відповідно до звіту про оцінку майна, що відчужується, складеного ФОП ОСОБА_3 від 30.07.2021 року пароль пошуку ЗНПРЮТ103907, оціночна вартість вищевказаного об`єкту складає 670000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Враховуючи вищевикладене, в зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Консалт Солюшенс» скористалось першочерговим правом іпотекодержателя та звернуло стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» - шляхом укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна між іпотекодержателем ТОВ «Консалт Солюшенс» та покупцем АБ «Павлишин та партнери».

В обґрунтування позовних вимог про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним ОСОБА_1 посилається на те, що він, як іпотекодавець, не отримував від іпотекодержателя жодних письмових повідомлень з приводу способу задоволення вимог іпотекодержателя та про намір укласти договір купівлі-продажу.

Однак такі посилання позивача не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються письмовими доказами, долученими до матеріалів справи відповідачем ТОВ «Консалт Солюшенс».

ТОВ «Консалт Солюшенс», як кредитор позивача, двічі надсилав на всі відомі адреси ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень його зобов`язань за кредитним договором та попередження про можливі наслідки.

17.03.2021 ТОВ «Консалт Солюшенс» надіслало вимоги про усунення порушень в порядку статті 35 ЗУ «Про іпотеку» за наступними адресами ОСОБА_1 :

- АДРЕСА_5 (що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією конверту з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання);

- АДРЕСА_4 (що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією конверту з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання);

- 65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 34 (що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією конверту з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання).

21.05.2021 ТОВ «Консалт Солюшенс» повторно надіслало вимоги про усунення порушень в порядку статті 35 ЗУ «Про іпотеку» за наступними адресами ОСОБА_1 :

- АДРЕСА_5 (що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією конверту з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання);

- АДРЕСА_4 (що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією конверту з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання);

- 65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 34 (що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією конверту з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання).

При цьому у позовній заяві в якості підстав неотримання будь-яких повідомлень від кредитора (іпотекодержателя) ОСОБА_1 посилається на те, що він не отримав вказані повідомлення.

Згідно положень ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.12.2021 у справі № 175/1243/19, можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки пов`язана з дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України «Про іпотеку». У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається.

У разі дотримання іпотекодержателем порядкуналежного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Тобто реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачене законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 11.08.2021 при розгляді справи № 715/1788/19 висловлено наступний правовий висновок. Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогуабо мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання».

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги зміст кредитного договору та долучені до відзиву письмові докази, судом встановлено, що ТОВ «Консал Солюшенс» дотримано порядку надсилання вимоги ОСОБА_1 про усунення порушень, передбаченого ЗУ «Про іпотеку». Оскільки ТОВ «Консалт Солюшенс» було надіслано неодноразово вимогу про усунення порушень на всі вказані адреси боржника.А несприятливі наслідки у вигляді неотримання повідомлень від іпотекодержателя на зазначену в договорі адресу боржник (іпотекодавець) ОСОБА_1 несе через порушення ним взятих на себе зобов`язань, власної недбалості або ухилення від такого отримання.

Згідно ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 по справі № 757/13243/17 зазначила, що у разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків; неналежне повідомлення іпотекодавців про намір укласти договори купівлі-продажу предмета іпотеки не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки правовим наслідком невиконання передбаченого статтею 38 Закону України «Про іпотеку» обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавців про намір відчужити предмет іпотеки визначено відшкодування іпотекодержателем збитків.

Отже, навіть у разі недотримання ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» щодо направлення іпотекодавцю повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки (що в будь-якому разі не мало місця при розгляді даної справи) - це не є підставою про визнання недійсним такого договору.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначав про те, що при ТОВ «Консалт Солюшенс» не було узгоджено ціну продажу іпотечного майна з позивачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 362/6156/16 від 10.03.2021 невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження є підставою для відшкодування іпотекодержателем різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього не є підставою для визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що ціна продажу була встановлена звітом про оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_3 від 30.07.2021 року, пароль пошуку ЗНПРЮТ103907, а тому суд вважає, що ТОВ «Консалт Солюшенс» було додержано всі вимоги законодавства для укладення вищевказаного договору купівлі-продажу.

Відповідно до розділу 4 договору купівлі-продажу від 20.08.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. зареєстрованого в реєстрі за №2286 продаж нерухомого майна (Предмета іпотеки за Іпотечним договором № 34/ZКВІП-07-02 від 14.09.2007 року) вчинився за ціною 670 (шістсот сімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 20.08.2022 року).

Також позивач посилається у позові на те, що рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі №1512/1383/2012 від 21.12.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 480 388,49 грн. заборгованості за договором кредиту №34/КВ-07 від 13.09.2007 року. Тобто позивач вважає, що доля його зобов`язання складає 740 194,24 грн.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, суд вважає, що розрахунок позивача долі його зобов`язання у розмірі 740 194, 24 грн. є невірним, оскільки згідно положення ст.. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені положення нормативно-правових актів та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 було в порядку, визначеному діючим законодавством, повідомлено про намір (можливість) продажу предмету іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», а також дотримання сторонами інших вимог до процедури продажу предмету іпотеки, позовні вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставними та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Оскільки вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є похідними від первісних вимог про визнання договору недійсним, а також враховуючи, що будь-які підстави для такого скасування відсутні, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в цій частині також необхідно відмовити.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту на об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», Адвокатському бюро «Павлишин та партнери» та будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , застосованих згідно ухвали суду від 26.05.2022 року.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», Адвокатського бюро «Павлишин та партнери», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2022 року по цивільній справі № 947/9919/22 скасувати.

Скасувати арешт на об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», Адвокатському бюро «Павлишин та партнери» та будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень офісу, загальною площею 33,00 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 16.03.2023 року.

Суддя Петренко В. С.