Рішення

від 01.03.2023 по справі 504/2438/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2438/21

провадження № 2/504/510/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Доброва П.В.,

при секретарі Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації на земельну ділянку та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації на земельну ділянку та визнання права власності в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабусь - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачці ОСОБА_4 . Після смерті бабусі ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), розміром 10,8 в умовних кадастрових гектарах. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.07.2020 року за ОСОБА_1 було визнано право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , однак в оформленні правовстановлюючих документів, а саме технічної документації та присвоєння кадастрового номеру їй було відмовлено, оскільки спадкова ділянка була зареєстрована за іншою людиною. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.04.2014 року по справі за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку було припинено, однак у зв`язку з тим, що у 2014 році був відсутній реєстр речових прав на нерухоме майно, рішення суду було не виконано. Так, згідно державного реєстру речових прав за відповідачем зареєстрована спадкова ділянка площею 11,42га, присвоєно кадастровий номер. У зв`язку з тим, що позивач позбавлений можливості зареєструвати спадкову ділянку, вона вимушена звернутись до суду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та дату засідання була повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

За даних обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписуючого засобу, відповідно до ч.2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, відповідно до Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 1515/3970/12 від 04.02.2014 року за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку, позовну заяву Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташована на масиві № НОМЕР_2 , на території Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі №504/3350/18 від 31.10.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Кордонської сільської ради Лиманського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом задоволені, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була онукою ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі №504/4370/19 від 16.07.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Кордонської сільської ради Лиманського району Одеської області визнання права на земельні частки (пай) в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель КСП «Восток» Кордонської сільської ради Лиманського району Одеської області, площею 10,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0253011, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку(пай) за №8468 від 15.10.1997 року виданого на підставі розпорядження Комінтернівської місцевої райдержадміністрації від 26.03.1997 року №265 на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування.

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зістаттею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зістаттею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (ст. 3 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно доЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05 грудня 2019 року № 340-ІХ,стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»викладена в новій редакції, яка набрала чинності з 16 січня 2020 року.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судового рішення), на відміну від положень частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Про те, що ухвалення судових рішень, пов`язаних із питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватись одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням прав на нерухоме майно, наголошується у правових висновках наведених у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19.

Отже, враховуючи вищевказане, оскільки рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 04.02.2014 року по справі №1515/3970/12 припинене право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташована на масиві № НОМЕР_2 території Кордонської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, однак одночасно цим рішенням не припинено речове право, зареєстроване відповідно до законодавства на підставі рішення суду, суд вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню.

Крім того, судом враховується також позиція законодавця, який у абзаці 3 частини третьоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у редакціїЗакону № 2255-IX від 12 травня 2022 рокувизначив, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, враховуючи норми чинного законодавства на час вирішення спору, суд приходить до висновку, що для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно позовні вимоги задовольнити шляхом припинення речового права ОСОБА_2 та скасування відповідного рішення державного реєстратора.

Керуючись ст.12,13,80,81,133,141,263-265,430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проскасування державноїреєстрації наземельну ділянкута визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаконом - задовольнити.

Скасувати право власності на земельну ділянку площею 11, 4275 га, кадастровий номер 5122782400:01:001:0016, зареєстрований на ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку, площею 11, 4275 га, кадастровий номер 5122782400:01:001:0016, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.В. Добров