Ухвала

від 29.03.2023 по справі 183/3724/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3724/23

№ 1-кс/183/1289/23

29 березня 2023 року слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 червня 2022 року за №62022050020000256, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому посилається на те, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 62022050020000256 від 13.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено: наказом № 39 о/с від 28.01.2021 капітана поліції ОСОБА_5 призначено на посаду старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Таким чином, ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 присягнула на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

24.02.2022 збройні сили російської федерації, шляхом збройної агресії незаконно вторглась на територію Україну та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

14 березня 2022 року Указом Президента України №133/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

18 квітня 2022 року Указом Президента України №259/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

17 травня 2022 року Указом Президента України №341/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

З лютого 2022 року збройні сили рф з представниками так званої «луганської народної республіки», які є частиною окупаційної адміністрації країни-агресора РФ, шляхом збройної агресії здійснили тимчасову окупацію Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

Водночас, ОСОБА_5 складеної нею присяги не дотримала та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 64 Закону України «Про Національну поліцію», зрадила українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

З початком збройної агресії рф проти України, ОСОБА_5 знаходилась за місцем роботи у смт Мілове, Старобільського району, Луганської області. Розпорядження керівництва щодо виїзду на підконтрольну Україні територію не виконала та залишилась у окупованому росією смт Мілове.

Приблизно в березні 2022 року, ОСОБА_5 діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно вступила та розпочала службу у так званій «прокуратурі Міловського району луганської народної республіки» (мовою оригіналу) «прокуратуре Меловского района луганской народной республики», тобто перейшла на бік ворога, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту та в умовах воєнного стану, вказані дії шкодять суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України. Цей підрозділ є частиною окупаційної адміністрації рф та розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні державної зради, а саме діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

17.02.2023 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Водночас, перебування підозрюваної ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру у день його складання, у зв`язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики (на 23.02.2023, 24.02.2023, 25.02.2023) відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме опублікування на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від ІНФОРМАЦІЯ_2 , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62022050020000256, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначений час громадянка України ОСОБА_5 у призначене місце не з`явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.

У зв`язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства, підозрювану ОСОБА_5 оголошено у розшук, здійснення якого в подальшому доручено оперативному підрозділу Луганського управління ДВБ НП України.

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за повним співпадінням, у ОСОБА_5 у власності перебуває:

- земельна ділянка (кадастровий номер 4422882200:04:007:0045) площею 8,51 га, за адресою: Луганська область, Міловський район, с/рада Зориківська;

- земельна ділянка (кадастровий номер 4422882200:04:011:0025) площею 7,58 га, за адресою: Луганська область, Міловський район, с/рада Зориківська.

Слідчий зазначає, що санкція ч. 2 ст. 111 КК України, у якій підозрюється ОСОБА_5 передбачає конфіскацію майна, тому на даний час у слідства виникла необхідність щодо накладення арешту на вищезазначене майно з метою унеможливлення його відчуження, оскільки в разі доведення вини ОСОБА_5 вищезазначене майно підпаде під конфіскацію майна відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судове засідання слідчий, прокурор не з`явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає, що неприбуття слідчого, прокурора не перешкоджає розгляду клопотання.

Власник майна ОСОБА_5 , захисник у судове засідання не викликалися у силу положення ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчим у клопотанні доведено, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось у зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, обставини справи, вважає, клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

13 червня 2022 року слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022050020000256 з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 111 КК України. З викладу обставин, указаних у витягу вбачається, що 10.06.2022 до Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з Луганського управління ДВБ НПУ надійшло повідомлення про те, що старший інспектор СКЗ Стпробільського РУП ГУНП в Луганській області капітан поліції ОСОБА_5 , місце мешкання: Луганська область, Старобільський район, смт. Маілове, добровільно зайняла посаду в підрозділах т.зв. «міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки», чим вчинила перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З рапорту о/у відділу оперативних розробок Луганського управління ДВБ НП України ОСОБА_6 про виявлення ознак кримінального правопорушення, протоколів допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколу огляду, у їх сукупності, убачається наявність підстав для обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо неї такого обмежувального заходу, як арешт майна.

З наданих слідчим доказів на підтвердження права власності інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта убачається, що ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на праві приватної власності належать: земельна ділянки з кадастровим номером 4422882200:04:011:0025 площею 7.58 га, розташована в Луганській області, Міловського району, с/рада Зориківська; земельна ділянка з кадастровим номером 4422882200:04:007:0045 площею 8.51 га, розташована в Луганській області, Міловського району, с/рада Зориківська.

Санкція кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наданими в обґрунтування клопотання доказами слідчим доведено, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, оскільки підозрюваний, перебуваючи на свободі, розуміючи, що дане майно підлягає конфіскації як виду покарання має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту; накладенням арешту на майно може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання; арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; майно не відноситься до переліку майна, щодо якого існують заборони накладення арешту; існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, з огляду на викладене вище, є розумним та співрозмірним заходом обмеження права власності та буде відповідати завданням кримінального провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Слідчий суддя вважає, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого і наслідки арешту майна для підозрюваного у виді заборони відчуження майна не перешкоджає вжиттю такого заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173,309,372КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме на:

- земельну ділянку (кадастровий номер 4422882200:04:007:0045) площею 8,51 га., за адресою: Луганська область, Міловський район, с/рада Зориківська;

- земельну ділянку (кадастровий номер 4422882200:04:011:0025) площею 7,58 га., за адресою: Луганська область, Міловський район, с/рада Зориківська,

шляхом позбавлення власника прав на відчуження та розпорядження майном, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 .

Контроль за дотриманням прав власника арештованого майна, до скасування арешту, покласти на прокурорів, що здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 13 червня 2022 року за №62022050020000256.

Ухвала підлягає негайному виконанню і діє до закінчення досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала у повному обсязі складена та оголошена 29 березня 2023 року о 12:55 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1