Рішення

від 22.03.2023 по справі 136/186/23

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/186/23

провадження № 2/136/42/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької областіу складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Рипюк Т.П.,розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької районної спілки споживчих товариств про визнання договору дійсним,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2023 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Липовецької районної спілки споживчих товариств про визнання договору дійсним.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Липовецькій районній спілці споживчих товариств (далі - Липовецька РССТ) на підставі права власності належав магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . 25.07.2013 між ОСОБА_1 (далі - позивач, покупець) та Липовецькою РССТ (далі - відповідач, продавець) було укладено Договір №16 купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач сплатила повну вартість придбаного об`єкту в сумі 50 000,00 грн., а продавець передав об`єкт нерухомості за актом прийому-передачі. Позивач зверталась до Липовецької РССТ з проханням про нотаріальне посвідчення укладеного договору від 25.07.2013, однак відповідних дій продавцем не було вчинено по причині відсутності коштів. Отже, причиною звернення позивача до суду з даним позовом є ухилення від проведення нотаріального посвідчення укладеного договору, що перешкоджає повноцінному користуванню та розпорядженню придбаним майном.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 03.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, утім на адресу суду надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судове засідання позивач не з`явилась, однак у своїй заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити.

Суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Липовецькій РССТ на підставі права власності належав магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . 25.07.2013 між ОСОБА_1 (далі - позивач, покупець) та Липовецькою РССТ (далі - відповідач, продавець) було укладено Договір №16 купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 (а.с. 4-5). На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач сплатила повну вартість придбаного об`єкту в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 7), а продавець передав об`єкт нерухомості за актом прийому-передачі (а.с. 6). В подальшому, а саме 18.09.2013 позивач звернулась з вимогою до відповідача про вчинення дії відповідно до ст. 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення укладеного договору (а.с. 9). 09.10.2013 позивачу надано відповідь на її вимогу, з якої слідує, що на даний час не представляється можливим вчинення відповідних дій по причині відсутності коштів на вказані цілі (а.с. 9). В подальшому, 12.12.2022 позивач повторно звернулась з вимогою про вчинення нотаріальної дії до відповідача. Утім, 29.12.2022 позивачу надано аналогічну з попередньою відповідь на вказану вище вимогу (а.с. 11). Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с. 18) підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є замовником первинної технічної інвентаризації нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на групу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Даний технічний паспорт виготовлено 18.01.2023 на ім`я позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що предметом спірного договору є об`єкт нерухомого майна, проте Липовецька РССТ як продавець майна через відсутність коштів позбавлена можливості нотаріально посвідчити укладений та фактично виконаний договір, то у позивача відсутній інший спосіб захисту свого порушеного права ніж визнання спірного договору дійсним.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою їх виникнення, окрім іншого, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), якою вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

До об`єктів нерухомого майна ЦК України віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (ст.ст. 331, 376).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ч. 3 ст. 334 ЦК України).

Нотаріальне посвідчення правочинів, що вчиняються у письмовій формі, є обов`язковим лише у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 209 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п.13 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2008р. №9 «Про судову практику розгляду цивільний справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочину дійсним, суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Отже, спірний договір може бути визнаний дійсним за умов: 1) сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами; 2) відбулося повне або часткове виконання договору; 3) одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення; 4) якщо немає інших підстав нікчемності правочину.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29.07.2020 року позивач ОСОБА_1 придбала у відповідача нежитлову будівлю магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану по АДРЕСА_1

На виконання вказаного правочину позивач сплатив продавцеві обумовлену вартість, а той, в свою чергу, прийняв плату та передав позивачеві приміщення і документи на нього. Отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення правочину купівлі-продажу виникли відповідні цивільні права та обов`язки.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу майна належить його власнику.

Судом встановлено, що відповідач Липовецька РССТ була власником спірного майна, а тому на момент укладення вказаного правочину відповідач мав право його відчужувати.

Отже, враховуючи, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто права і обов`язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд, оцінюючи надані позивачем докази вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач та які не оспорює відповідач. Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду не встановлено.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання договору №16 купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.07.2013 дійсним, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Липовецької районної спілки споживчих товариств (місце проживання: вул. В.Липківського, буд. 53, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 01742590) про визнання договору дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним Договір №16 купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлова будівля магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , який укладено 25 липня 2013 року між Липовецькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Д. Іванець