Рішення

від 23.03.2023 по справі 148/6/23

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/6/23

Провадження №2/148/188/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

прокурора Трембовецького Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, -

встановив:

В січні 2023 керівник Тульчинської окружної прокуратури звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що Тульчинською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками на території Тульчинського району Вінницької області виявлено порушення вимог Земельного кодексу України при наданні ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Так, встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-23884/15-19-СГ від 06.12.2019 безоплатно отримав у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:10:004:0136 площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. Отже, він використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Разом з тим, згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12346/15-20-СГ від 16.06.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955, що розташована на території Юрківської сільської ради (на сьогодні Шпиківської селищної ради) для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області державним реєстратором Вінницької міської ради Вінницької області Шуляк А.О. 24.06.2020 право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 . Приймаючи вказаний наказ, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не перевірило факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що призвело до порушення вимог земельного законодавства та безпідставного вибуття землі із комунальної власності.

08.07.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Скутельник І.А. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955, укладеного між ОСОБА_3 - представником за довіреністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що внесено відомості про вчинений правочин в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстр прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Тому наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-12346/15-20-СГ від 16.06.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Юрківської сільської ради (на теперішній час Шпиківської селищної ради) та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955, що розташована на території Юрківської сільської ради, суперечить актам цивільного законодавства, порушує інтереси держави та є незаконним (в частині надання земельної ділянки ОСОБА_1 ). При цьому, ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку у особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати. З огляду на відчуження незаконно переданого у приватну власність майна (земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955), інтереси власника - територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради порушені.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» до складу Шпиківської територіальної громади увійшла територія Юрківської сільської ради. Тому з 27.05.2021 органом, уповноваженим розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, є Шпиківська селищна рада.

Тульчинською окружною прокуратурою 22.11.2022 до Шпиківської селищної ради скеровано запити про надання інформації, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади. Листом від 23.11.2022 Шпиківська селищна рада повідомила, що нею позовну заяву з аналогічних підстав не подано та органом місцевого самоврядування не вживатимуться заходи щодо звернення до суду з вказаним позов. Враховуючи бездіяльність Шпиківської селищної ради, Тульчинська окружна прокуратура Вінницької області уповноважена вжити заходи представницького характеру відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок (в даному випадку земельної ділянки з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955, що розташована на території с. Юрківка Тульчинського району Вінницької області) сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, прокурор просить витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради земельну ділянку площею 1,9479 га, з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955, що розташована на території с. Юрківка, Шпиківської селищної ради для ведення особистого селянського господарства. Стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позові обставини та просить позов задовольнити. Відзиви на позов ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та представника відповідача ОСОБА_2 вважає необгрунтованими, про що зазначив також в своїх відповідях на відзиви (а.с., 95-97, 108-114). Вважає, що прокуратурою обрано правильний спосіб захисту порушеного права шляхом предявлення віндикаційного позову (витребування земельної ділянки), який узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Його представник, адвокат Тиховський М.О., в судовому засіданні позов не визнав. Надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві (а.с. 100-102). Пояснив, що його довіритель законно придбав земельну ділянку з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955 площею 1,9479 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства на території Юрківської сільської ради (Шпиківської ОТГ) відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.07.2020, укладеного з ОСОБА_1 ОСОБА_2 в законний спосіб та з дотриманням відповідної правової процедури набув право приватної власності на земельну ділянку. Будь-яких заборон, обмежень чи обтяжень щодо даної земельної ділянки на момент придбання не існувало. ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки, чого не заперечується і позивачем. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. На його думку, у разі задоволення позовної заяви про витребування у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, враховуючи те, що відсутній дієвий правовий механізм відшкодування завданих збитків, ніхто не відшкодує ОСОБА_2 кошти витрачені на купівлю спірної земельної ділянки. Вважає, що Тульчинською окружною прокуратурою неправильно обрано спосіб відновлення порушеного права держави шляхом позбавлення ОСОБА_2 законно набутої ним земельної ділянки, право на яке захищене Законом. Вважає, що в даному випадку відповідальність має нести саме ОСОБА_1 , який безоплатно набув земельну ділянку у власність та саме до нього мала б бути предявлена вимога про компенсацію державі вартості земельної ділянки. З огляду на вказане просив у задовленні позову відмовити в повному обсязі.

Представник Шпиківської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не має.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Згідно відзиву на позовну заяву від 09.02.2023 (а.с.78-83) представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області просить позовну вимогу в частині витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради земельну ділянку, площею 1,9479 га, з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955 задовольнити. В частині стягнення з ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області пропорційної частини судового збору відмовити, оскільки до них прокурором не предявлено жодної позовної вимоги. При прийнятті наказу № 2-12346/15-20-СГ від 16.06.2020 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області діяло виключно в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством. Доводи позивача, що Головне управління, приймаючи оспорюваний наказ, не перевірило факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, не відповідають дійсності, так як позивач не здійснює посилання на відповідні норми законодавства, які б свідчили про те, що Головне управління при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення було зобов`язане здійснювати перевірку фактів реалізації громадянами права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, а також не вказує, які саме вимоги законодавства були порушені Головним управлінням. У Головного управління був відсутній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у встановлений судом строк відзив не подав. Від нього до суду надійшла заява, в якій він просить справу слухати в його відсутність, проти задоволення позову не заперечив.

Суд, вислухавши думку учасників справи, вважав можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися, на підставі наявних в справі доказав.

Вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в 2019 році відповідач ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Немерченської сільської Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Вказана обставина встановлена, зокрема з: - клопотання ОСОБА_1 від 05.09.2019, адресованого ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.000 га на території Немерчинської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області у власність для ведення особистого сільськогосподарського призначення рілля (а.с. 21); - наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-17106/19-СГ від 24.09.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою" (а.с. 26); - клопотання ОСОБА_1 від 11.11.2019, адресованого ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.000 га на території Немерчинської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області у власність для ведення особистого сільськогосподарського із земель запасу сільськогосподарського призначення рілля та передачц вищезазначеної земельної ділянки йому безоплатно (а.с. 25); -наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-23884/15-19-СГ "Про надання у власність" від 06.12.2019, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано у власність останньому земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522884600:10:004:0136 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 27).

Судом встановлено, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 19.12.2019, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.10.2022 №313488213 (а.с. 19, 20).

Встановлено судом і те, що 06.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га на території Юрківської сільської ради Тульчинського району для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення та повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виді цільового призначення не скористався (а.с. 85).

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 20.03.2020 за № 2-7671/15-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" надано дозвіл 6-ом громадянам, в тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області із цільовим призначенням - для ведення селянського господарства (код цільового призначення 01.03), орієнтовною площею до 2,00 га (а.с. 84).

18.05.2020 до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла заява представника за дорученням від імені 6-ти громадян, в тому числі і ОСОБА_1 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Юрківської сільської ради Тульчинського району для ведення особистого селянського господарства та надання їх у власність, зокрема ОСОБА_1 , орієнтовною площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0955 (а.с. 86).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12346/15-20-СГ від 16.06.2020 затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано у власність, зокрема ОСОБА_1 , земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955 (а.с. 28).

На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором 24.06.2020 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.10.2022 № 313488288 (а.с. 22-23).

Встановлено судом і те, що отримана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 1,9479 га, кадастровий номер 0524387200:01:002:0955 на території Юрківської сільської ради, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки НОН 807397 від 08.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Скутельник І.А., продана відповідачу ОСОБА_2 . Цього дня за останнім зареєстровано право власності на дану земельну ділянку (а.с. 29-31). Даного факту в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 не заперечено.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України також закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.а» ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом статей 116, 118 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі в порядку безоплатної приватизації.

Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п."б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», п.7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, п.8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1119, є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань землеустрою - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі Положення), згідно з п.п. 13, 30 п. 4 якого, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному законодавством; здійснює державних нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі, зокрема, в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу вказаних вище законодавчих норм суд доходить до висновку, що наказ №2-12346/15-20-СГ від 16.06.2020 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки на території Юрківської сільської ради прийнятий ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з порушенням положень ч.4 ст.116 ЗК України та п.б ч.1 ст.121 ЗК України, оскільки останнім не було перевірено, що ОСОБА_1 в 2019 вже реалізовано право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та отримано земельну ділянку на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Отже, ОСОБА_1 двічі скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбаченим ст.116 ЗК України, що є порушенням визначеного земельним законодавством порядку. Вказане призвело до того, що спірна земельна ділянка на території Юрківської сільської ради безпідставно вибула з володіння власника (держави) поза його волею.

Саме порушення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, уповноваженим на здійснення відчуження спірної земельної ділянки, вимог закону і стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з цим позовом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз.3 ч.5 ст.56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст.80 ЗК України, ст.2, 170, 172, 326, 327, 374 ЦК України право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна та територіальним громадам, які реалізують це право через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Відповідно до Положення Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Вінницької області, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області після виникнення правовідносин, наслідком яких стала передача у приватну власність земельної ділянки, що виступає предметом позову у цій справі, не здійснювало захист державних інтересів в суді.

На даний час спірна земельна ділянка розташована на території Шпиківської територіальної громади.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено п.24 (який набрав чинності з 27.05.2021), відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Отже, з 27.05.2021 органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою, є Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п.«а», «є» ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

З огляду на викладене, Шпиківська селищна рада Вінницької області є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Разом з тим, оскільки на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» за повідомленням керівника Тульчинської окружної прокуратури про виявлені порушення вимог земельного законодавства (а.с. 34-36), Шпиківською селищною радою заходи щодо оскарження наказу №2-12246/15-20-СГ від 16.06.2020 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області або ж витребування спірної земельної ділянки в судовому порядку не вживались та не вживатимуться, про що повідомлено прокурора (а.с. 37), вказане дало підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та звернення до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку тому, чи правильно прокурором обрано спосіб захисту порушеного права, на чому наголошував і представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.2 ст. 152 ЗК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

В силу ч.1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Тобто, власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право.

У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Аналогічне визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі за № 922/614/19 (Провадження № 12-157гс19).

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд доходить висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 116, 118, 121 ЗК України отримав у власність земельну ділянку, кадастровий номер 0524387200:01:002:0955 в порядку приватизації неправомірно, то він не мав права відчужувати її відповідачу ОСОБА_2 , а тому ця земельна ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.

Суд доходить висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту права власності (речового права) є саме вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

У пункті 72 даної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Виходячи з обставин справи, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка і була заявлена даним позовом та яка підлягає задоволенню.

Посилання представника ОСОБА_2 на те, що прокуратурою невірно обрано спосіб відновлення порушеного права держави шляхом позбавлення ОСОБА_2 законно набутої ним земельної ділянки, оскільки він є добросовісним набувачем, не заслуговує на увагу через положення ст. 330 ЦК України, якою передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Натомість судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (на даний час територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради) не за його волею, а внаслідок прийняття незаконного наказу органом виконавчої влади, тому наявні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача - ОСОБА_2 в порядку ст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту.

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 діяв неправомірно, неправдиво вказавши, що право на безоплатну приватизацію по вищезазначеному цільовому призначенню він не використав. В подальшому Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, приймаючи рішення щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність, не перевірило обставин, необхідних для передачі землі у приватну власність ОСОБА_1 , та вчинило дії, які суперечать закону, що в свою чергу призвело до того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника територіальної громади не з її волі.

Тому, отримавши земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 не набув права власності у передбаченому законом порядку.

Отже, втручання держави у право власності ОСОБА_2 є виправданим, оскільки порушення чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

З огляду на вказане, з метою належного відновлення порушеного права, враховуючи, що перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК не вбачається, суд вважає за необхідне витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ділянку площею 1,9479 га, з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955, розташовану на території с.Юрківка Тульчинського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства. Витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЗК України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з викладеного вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та про існування правових підстав для їх задоволення.

Разом з тим, суд вважає, що даний позов в частині вимог до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи ( висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц, постанова Верховного суду від 07.10.2020 справа №705/3876/18).

З огляду на обраний спосіб захисту порушеного права в даних правовідносинах, який є ефективним, а саме витребування земельної ділянки, суд вважає, що належними відповідачами є саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, в даному випадку, є неналежним відповідачем. Це ж вбачається із того, що жодних позовних вимог прокурором до нього не предявлено.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги, пред`явлені до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , задоволено, тому з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з них підлягає стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури в рівних частках сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2481 грн. , тобто по 1240,50 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 15 321, 330, 387, 388 ЦК України, ст. 22, 78, 116, 118, 121, 152 ЦК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради Вінницької області про витребування земельної ділянки в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, в частині вимог до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9479 га з кадастровим номером 0524387200:01:002:0955, що розташована на території с.Юрківка, Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Вінницької обласної прокуратури, місцезнаходження якої: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21000, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 02909909 (IBAN UA568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800), витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню), тобто по 1240,50 грн (одній тисячі двісті сорок гривень 50 копійок) з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Суддя Л.А. Штифурко