Рішення

від 23.02.2023 по справі 908/1241/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/25/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2023 Справа № 908/1241/22(910/6247/22)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал

про стягнення 684 868,98 грн та розірвання договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал

до Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича

про визнання пункту договору недійсним

в межах справи № 908/1241/22

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал

кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю БМ-Консалтинг,

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):Представник відповідачаКАРАВАСІЛІ ХРИСТИНА МИХАЙЛІВНА (в режимі відеоконференції) - від ТОВ "Борнал", адвокат, ордер серія АІ № 1347784 від 06.02.2023

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал про стягнення 684 868,98 грн та розірвання договору.

Ухвалою суду від 22.07.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6247/22, та призначено підготовче засідання на 31.08.2022.

31.08.2022 до господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал до Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича про визнання окремих положень Договору про передачу прав на ексклюзивне використання технвчниїх умов від 27.04.2019 року недійсними.

У судовому засіданні 31.08.2022 оглошено перерву до 21.09.2022.

Ухвалою суду від 05.09.2022 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 19.09.2022 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал до Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича про визнання окремих положень Договору про передачу прав на ексклюзивне використання технвчниїх умов від 27.04.2019 року недійсними, до спільного розгляду з первісним позовом Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал про стягнення 684 868,98 грн та розірвання договору.

Ухвалою від 21.09.2022 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.10.2022.

Згідно ухвали від 21.10.2022 підготовче засідання призначено на 09.11.2022.

Ухвалою від 09.11.2022 передано справу № 910/6247/22 за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

До Господарського суду Запорізької області 12.12.2022 надійшла справа № 910/6247/22 з Господарського суду міста Києва за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал про стягнення 684 868,98 грн та розірвання договору; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал до Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича про визнання пункту договору недійсним, для розгляду в межах справи № 908/1241/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.12.2022 прийнято справу № 910/6247/22 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал про стягнення 684 868,98 грн та розірвання договору; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал до Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича про визнання пункту договору недійсним, для розгляду в межах справи № 908/1241/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 31.01.2023р. об 11-00.

Ухвалою суду від 31.01.2023 закрито підготовче провадження у справі №908/1241/22(910/6247/22) з розгляду первісного позову Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал про розірвання договору визнання, та зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал до Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича про визнання окремих положень Договору недійсними. Призначено справу до розгляду по суті на 23.02.2023 о 12-00 год.

Позивач за первісним позовом просить суд розірвати договір про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2020, укладений між фізичною особою-підприємцем Волошиним Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Борнал. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал на користь фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича заборгованість за договором про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2020 у розмірі 610 966,85 грн винагороди, 38 094,49 грн інфляційних втрат, 35 807,64 грн пені.

Відповідач за первісним позовом просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним пункт 6.1. Договору про передачу прав на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2019 року. Відмовити у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал про стягнення 684 868,98 грн та розірвання договору.

Відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Задовольнити у повному обсязі позовні вимоги за первісним позовом.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява позивача за первісним позовом про часткову відмову від позовних вимог. Позивач просить суд: закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал на користь Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича заборгованість за договором про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2020 р. у розмірі 610 966,85 грн винагороди, 38 094,49 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 35 807,64 грн пені; вважати заявленою лише одну немайнову вимогу в частині розірвання укладеного між Фізичною особою-підприємцем Волошин Олександром Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Борнал договору про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2020 р.

23.02.2023 року у судове засідання з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у судове засідання 23.02.2023 не направив свого представника про що, повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомленого про розгляд справи позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судовому засіданні заперечує проти позову та просить відмовити позивачу у задоволенені первісного позову та задовольнити в повному обсязі зустрічний позов.

У судовому засіданні 23.02.2023р. судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, а також, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, -

УСТАНОВИВ:

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

27.04.2020 року між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем було укладено Договір про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов, за умовами якого Позивач передав Відповідачу право на ексклюзивне використання Технічних умов для виготовлення продукції за винагороду в розмірі 12% від обсягу продажу виготовленої відповідно до Технічних умов продукції протягом строку дії Договору.

Згідно п.6.2. Договору, Відповідач здійснює оплату винагороди шляхом перерахування коштів в безготівковій формі на банківський рахунок Позивача до 10 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за порушення умов договору сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 7.2. Договору, у випадку порушення п.п. 6.1., 6.2. Договору Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Станом на 11.07.2022 року Відповідач своїх обов`язків за Договором не виконав.

За період дії Договору Відповідач здійснював обсяги продажу продукції, виготовленої відповідно до отриманих від Позивача технічних умов, що підтверджується видатковими накладними.

Станом на 10.07.2022 за Боржником утворилась заборгованість у розмірі 610 966,85 грн несплаченої винагороди та 35 807,64 грн пені.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи заяву позивача за первісним позовом про часткову відмову від позовних вимог, суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал на користь Фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича заборгованість за договором про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2020 р. у розмірі 610 966,85 грн винагороди, 38 094,49 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 35 807,64 грн пені.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, тобто є способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

У постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/799/18, від 18.09.2019 у справі № 916/1921/18, від 28.05.2019 у справі № 910/9234/18, від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом установлено, що Відповідач з дати укладення Договору не виконує своїх зобов`язань.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічного позову, судом установлено наступне. Так, 27.04.2020 року між ФОП Волошином О.М. та ТОВ «Екосінтез Групи» (в подальшому перейменоване на ТОВ «Борнал») укладено Договір про передачу прав на ексклюзивне використання технічних умов (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес виробництва продукції, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані вимоги щодо процесу виробництва та показників якості та безпечності продукції.

Згідно п. 1.2. Договору повна назва: Технічні умови ТУ У 20.2-3264900274- 002:2020 «ЗАСОБИ МИЮЧІ.ДЕЗІНФІКУЮЧІ.» та ТУ У 20.4-3264900274-001:2019 «ЗАСОБИ ХІМІЧНІ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА АВТОМОБІЛЯМИ», які перевірені ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Відповідно до п. 2.1. Договору Розробник передає Користувачу право на ексклюзивне використання Технічних умов для виготовлення з використанням Технічних умов продукції, її реалізацію третім особам на всій території України та на території інших держав відповідно до вимог діючого законодавства, а також транспортування, зберігання, володіння продукцією, виготовленою за допомогою Технічних умов, з метою введення її в цивільний оборот.

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що датою передачі права на ексклюзивне використання Технічних умов вважається дата (підписання Акту приймання-передачі Технічних умов).

Отже, згідно з вищезазначеними положеннями Договору, після отримання Технічних умов за Актом приймання-передачі, Користувач повинен мати можливість виготовляти продукцію відповідно до Технічних умов.

Проте, після підписання Акту приймання-передачі Технічних умов Позивача, виявилося, що Технічні умови Позивача самі по собі не визначають технологічного процесу виготовлення продукції відповідно до Технічних умов.

Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов договору та вищевказаних норм закону, не надав ТОВ «Борнал» жодної документації, яка б визначала технологічний процес виготовлення продукції.

Судом установлено, що відповідно до умов Договору, а також Акту приймання-передачі, Позивач фактично передав Відповідачу два документи, під назвою Технічні умови ТУ У 20.2-3264900274-002:2020 «ЗАСОБИ МИЮЧІ.ДЕЗІНФІКУЮЧІ.» та ТУ У 20.4-3264900274-001:2019 «ЗАСОБИ ХІМІЧНІ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА АВТОМОБІЛЯМИ».

Розділом 1 Договору який має назву Визначення термінів, чітко визначено, що таке Технічні умови (п. 1.1), наведено повну їх назву (п.1.2.), надано визначення термінів, що використовуються у Договорі, зокрема Територія (п. 1.3.), Винагорода (п.1.4.), а також наведено вичерпний перелік продукції що виготовляється Користувачем за допомогою Технічних умов ТУ У 20.2-3264900274-002:2020 «ЗАСОБИ МИЮЧІ.ДЕЗІНФІКУЮЧІ.» (п. 1.5), а також Технічних умов ТУ У 20.4-3264900274-001:2019 «ЗАСОБИ ХІМІЧНІ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА АВТОМОБІЛЯМИ» (п.1.6.).

Тобто, умовами договору чітко закріплено основні поняття, які використовуються у договорі, з якими сторони погодилися підписавши умови даного Договору.

Крім того, Відповідач зазначає, що як виявилося після підписання Акту приймання-передачі Технічних умов Позивача, що самі по собі Технічні умови не визначають технологічного процесу виготовлення продукції відповідно до Технічних умов, одак ніде у договорі не зазначається, що Технічними умовами визначається технологічний процес виготовлення продукції. Пунктом 1.1. передбачено 1.1. Технічні умови-нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес виробництва продукції, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено чи дотримано вимоги щодо процесу виробництва та показників якості та безпечності продукції-.

Позивач використовує термін технічна документація, складовою якої, на думку Відповідача є Технічні умови, оскільки, знову ж таки, на думку Відповідача Технічні умови, що є предметом Договору, самі по собі не визначають технологічний процес виготовлення продукції, а містять посилання на технологічну документацію на продукцію, що оформляється окремим документом.

Далі ж Відповідач робить висновок, що Технічні умови є лише складовою частиною технічної документації, а оскільки Технічні умови є складовою (невід`ємною), на думку Відповідача, частиною комплекту конструкторської, технологічної або іншої технічної документації на продукцію, то в такому випадку вони не можуть бути самостійним предметом Договору.

Відповідач зазначає, що Позивач порушив умови договору та норми закону, оскільки не надав ТОВ Борнал жодної документації, яка б визначала технологічний процес виготовлення продукції.

У зв`язку із чим, Відповідач не виготовляє продукцію відповідно до Технічних умов Позивача, оскільки, як вже було вказано, Технічні умови не містять у собі опису технологічного процесу виготовлення продукції. Тому, ТОВ Борнал, був змушений для виробництва по виготовленню продукції відповідно до Технічних умов, додатково виготовити технічну документацію, технічні регламенти та рецептуру на кожний конкретний засіб окремо.

Однак у Договорі відсутні пункти, які зобов`язання Позивача надати Відповідачу «документацію яка визначає технологічний процес виготовлення продукції». Договором чітко зазначено у п. 1.1 , що таке Технічні умови: 1.1. Технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес виробництва продукції, та визначення процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані вимоги щодо процесу виробництва та показників якості та безпечності продукції.

Тобто, у змісті Договору жодного разу навіть не застосовуються терміни та поняття, на які у своєму Зустрічному позові посилається Відповідач. Більше того, Відповідач зазначає, що Позивач сам порушив умови Договору.

Також Відповідач зазначив, що Відповідач узгодив п. 6.1. Договору у наведеній редакції з огляду на те, що аватор Технічних умов (Розробник) є власником унікального об`єкта права інтелектуальної власності - Технологічного процесу виготовлення продукції,тому може отримувати винагороду.

Однак після підписання Акту приймання-передачі Технічних умов Позивача, виявилося, що саме по собі не становить цінності як об`єкт інтелектуальної власності за відсутності документів, що описує технологічний процес виготовлення, рецептури тощо, та не може бути об`єктом правового захисту у сфері інтелектуальної власності.

Технічні умови нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких можуть бути встановлені чи дотримані такі вимоги (п. 22 ст. 1 ЗУ Про стандартизацію).

Нормативний документ документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів (п. 14 ст. 1 ЗУ Про стандартизацію).

Відповідно до ст. 16 ЗУ Про стандартизацію підприємства, установи та організації мають праве; у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи зі стандартизації, зокрема:

- розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати, у т. ч. технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування;

- застосовувати прийняті ними технічні умови;

- видавати і розповсюджувати прийняті ними технічні умови.

Технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, застосовуються на добровільній основі.

Право власності на технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, належить відповідним підприємствам, установам та організаціям. З погляду законодавства у сфері захисту авторського права Технічні умови можна прирівняти до службового твору наукового характеру.

Загалом право інтелектуальної власності це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (ч. 1 ст. 418 ЦКУ).

Серед перелічених об`єктів права інтелектуальної власності у ст. 420 ЦКУ та у Законі про авторське право такого об`єкта, як Технічні умови, прямо не названо.

Проте, відповідно до ст. 15 ГКУ Технічні умови використовуються та розробляються підприємствами для цілей їх госпдіяльності, то вилучити їх із об`єктів авторського права, що охороняються законом, також не можна.

Відповідно до п. 3.1 ДСТУ 1.3:20042, Технічні умови це нормативний документ, ще встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси та послуги. Технічні умови встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем). Технічні умови можуть бути невід`ємною частиною комплекту конструкторської, технологічної або іншої технічної документації на продукцію або окремим документом.

При цьому в п. 3.10 ДСТУ 1.3:2004 зазначено, що право власності на Технічні умови належить тим госпсуб`єктам, на кошти яких їх створено або яким це право передано в порядку, встановленому законодавством. За згодою власника Технічних умов дозволено використовувати іншим госпсуб`єктам.

Правова позиція щодо можливості віднесення Технічних умов до об`єктів авторського права викладена в низці постанов ВГСУ, зокрема від 20.09.2016 р. у справі №910/29402/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61478352), від 23.12.2014 р. у справі №910/26167(10/155-10-4437) (http://feyestr.court.gov.ua/Review/41997003), від 23.09.2008 р. у справі №25/293-07 (http://revestr.court.gov.ua/Review/2111793) тощо.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог нього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 173 ГК України, Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Згідно з ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача; за зустрічним позовом на позивача.

Сплачена позивачем за первісним позовом сума судового збору буде повернута після подання до суду відповідного клопотання, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал, код ЄДРПОУ 42996208 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2. офіс 22) на користь фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2020 у розмірі 610 966,85 грн винагороди, 38 094,49 грн інфляційних втрат, 35 807,64 грн пені.

2. Первісний позов задовольнити.

3. Розірвати договір про передачу права на ексклюзивне використання технічних умов від 27.04.2020, укладений між фізичною особою-підприємцем Волошиним Олександром Миколайовичем, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Борнал, код ЄДРПОУ 42996208 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2. офіс 22).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Борнал, код ЄДРПОУ 42996208 (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, офіс 22) на користь фізичної особи-підприємця Волошина Олександра Миколайовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 99 коп. судового збору.

5. Видати наказ.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано-29.03.23.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.