Рішення

від 16.03.2023 по справі 909/916/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/916/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бельведерська 6",

вул. Бельведерська, буд. 6, м. Івано-Франківськ, 76018;

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Фінанс Груп",

вул. Тарнавського, буд. 4, м. Івано-Франківськ,76018;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Франконстракшн",

вул. Бельведерська, буд. 4, м.Івано-Франківськ, 76018;

про витребування нерухомого майна з незаконного володіння,

за участю

від позивача: Тичківський В.А.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бельведерська 6" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Фінанс Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Франконстракшн" про витребування з незаконного володіння ТОВ "Захід-Фінанс Груп" та повернення у власність співвласників багатоквартирного будинку №6 по вул. Бельведерська в особі ОСББ "Бельведерська 6" нерухомого майна - приміщення №2а в будинку №6 по вул.Бельведерська в м.Івано-Франківську; про витребування з незаконного володіння ТОВ "Франконстракшн" та повернення у власність співвласників багатоквартирного будинку №6 по вул. Бельведерська в особі ОСББ "Бельведерська 6" нерухомого майна - приміщення №2 в будинку №6 по вул.Бельведерська в м.Івано-Франківську.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх протиправним вибуттям із спільної власності співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 підвальних приміщень загального користування, шляхом незаконної реєстрації права власності за Кулаковим Ю.Ю., який згідно відомостей з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ є єдиним засновником ТОВ "Алабама-Інвест" та передав спірні приміщення в статутний капітал товариства. Пізніше ТОВ "Алабама-Інвест" шляхом поділу майна на два окремих приміщення, відчужило останні відповідачам на підставі договорів купівлі - продажу №616 від 07.06.2021, №619 від 07.06.2021. Вважає, що право власності на спірні приміщення незаконно зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі підробленої довідки про інвентаризацію №133 від 23.11.2019. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 та постанову Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №915/1096/18, вказує, що позивачу не потрібно доводити право власності на допоміжні приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності мешканців багатоквартирного будинку в силу закону. Просить суд захистити порушене право позивача шляхом витребування приміщень №2, №2а в будинку АДРЕСА_1 з незаконного володіння ТОВ "Франконстракшн", ТОВ "Захід-Фінанс Груп" та повернення їх у власність співвласників багатоквартирного будинку №6 в особі ОСББ "Бельведерська 6". Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статей 369, 382, 387, 388 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 16.03.2022 представник позивача повідомив про те, що частини спірних підвальних приміщень перебувають у власності деяких жителів будинку №6 по вул. Бельведерська, проте доказів в підтвердження таких аргументів суду не подав.

Представник відповідачів в судові засідання жодного разу не з"явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлений ухвалами суду від 14.11.2022, від 15.12.2022, від 26.01.2023, від 09.02.2023, від 02.03.2023. Разом з тим, матеріали справи містять заяви вх№1428/23, вх№1429/23 від 26.01.2023, вх№2119/23, вх№2120/23 від 08.02.2023, в яких ТОВ "Захід-Фінанс Груп", ТОВ "Франконстракшн" позовні вимоги визнають та просять суд провести судові засідання у відсутності представників відповідачів.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та подали суду заяви про розгляд спору без їх участі; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників відповідачів за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", видано ОСОБА_1 довідку №133 від 23.11.2019 (а.с.24, 129) про характеристику нежитлового приміщення №II по АДРЕСА_1 : станом на 11.07.1997 (момент здійснення реєстрації права власності) загальна площа складає 261,3 кв.м, матеріал стін цегла, відсоток зносу 13%; станом на 13.02.2020 загальна площа складає 261,3 кв.м, матеріал стін цегла, відсоток зносу 23%. У довідці зазначено, що переходів права власності на даний об"єкт в ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" не реєструвалось.

Товариством з обмеженою відповідальністю "А++" на замовлення ОСОБА_1 у 2020 році виготовлено технічний паспорт (а.с.127), який перевірено експертом (кваліфікаційний сертифікат видано атестаційною будівельно - архітектурною комісією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України) на нежитлове приміщення №II по АДРЕСА_1 , загальною площею 261,3 кв.м.

Державним реєстратором Старолисецької сільської ради Тисменицького району, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 №39425472 від 29.04.2020 та доданих до неї документів прийнято рішення №52129673 від 04.05.2020 (а.с.133) про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення 2 по АДРЕСА_1 , загальною площею 261,3 кв.м за ОСОБА_1 .

Відповідно, у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис №36399006 від 29.04.2020 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на нежитлове приміщення 2, загальною площею 261,3 кв.м., по АДРЕСА_1 , на підставі довідки №133 від 23.11.2019, виданої Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" (витяг №208101513 від 04.05.2020, а.с.141).

Рішенням засновника ТОВ "Алабама-Інвест" №1 від 09.02.2021, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №138 (а.с.163) створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Алабама-Інвест"; сформовано статутний капітал товариства шляхом майнового внеску - передачею належного засновнику (учаснику) нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення 2, за адресою АДРЕСА_1 ; призначено керівника (директора) товариства Кулакова Ю.Ю., уповноважено останнього подати документи для державної реєстрації товариства та права власності на нерухоме майно.

Згідно з інформацією у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №246959631 від 04.03.2021 (а.с.161), за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алабама-Інвест" 01.03.2021 зареєстровано право приватної власності (номер запису 40842586) на нежитлове приміщення 2, загальною площею 261,3 кв.м., по вул.Бельведерська 6, м.Івано-Франківськ, підставі рішення про передачу майна у статутний капітал №138 від 09.02.2021.

У висновку ТОВ "А++" №01-21-83 від 11.03.2021 (а.с.89) інженер з інвентаризації нерухомого майна (сертифікат АЕ№003651) повідомив про технічну можливість поділу нежитлового приміщення №2, яке перебуває у власності ТОВ "Алабама-Інвест" згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.03.2021, на два окремі нежитлові приміщення згідно технічного плану, а саме: нежитлове приміщення №2 площею 130,3 кв.м.; нежитлове приміщення № 2а площею 131,3 кв.м.

Товариством з обмеженою відповідальністю "А++" на замовлення ТОВ "Алабама- Інвест" 11.03.2021 виготовлено технічні паспорти (а.с.90, 110) на нежитлове приміщення №2, загальною площею 130,3кв.м. та на нежитлове приміщення №2а, загальною площею 131,3кв.м., по АДРЕСА_1 .

У Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 12.03.2021 внесено запис про державну реєстрацію за ТОВ "Алабама-Інвест" права приватної власності на: - нежитлове приміщення № 2, площею 130,3 кв.м. по АДРЕСА_1 (номер запису 41023241, витяг з ЄДРРП а.с.116); - нежитлове приміщення № 2а, площею 131,3 кв.м. по вул.Бельведерська 6, м.Івано-Франківськ (номер запису 41022326, витяг з ЄДРРП а.с.97), на підставі рішення про передачу майна у статутний капітал №138 від 09.02.2021 та висновку ТОВ "А++" про технічну можливість поділу в натурі №01-21-83 від 11.03.2021.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алабама-Інвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Франконстракшн" (покупець) 07.06.2021 укладено договір купівлі - продажу. Договір посвідчено 07.06.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстровано у реєстрі за № 619. Згідно умов цього договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення № 2, загальною площею 130,3 кв.м. по вул.Бельведерська 6, м.Івано-Франківськ.

На підставі договору купівлі - продажу №619 від 07.06.2021 за ТОВ "Франконстракшн" 07.06.2021 зареєстровано право приватної власності (номер запису 42378992) на нежитлове приміщення № 2, загальною площею 130,3 кв.м. по вул.Бельведерська 6, м.Івано-Франківськ (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №260455719 від 08.06.2021, а с.123).

Відповідно, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алабама-Інвест" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Фінанс Груп" (покупець) укладено договір купівлі - продажу, посвідчений 07.06.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 616. За умовами цього договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення №2а, загальною площею 131,3 кв.м. по вул.Бельведерська 6, м.Івано-Франківськ.

На підставі договору купівлі - продажу №616 від 07.06.2021 за ТОВ "Захід-Фінанс Груп" 07.06.2021 зареєстровано право приватної власності (номер запису 42378233) на нежитлове приміщення № 2а, загальною площею 131,3 кв.м. по вул.Бельведерська 6, м.Івано-Франківськ (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №260449179 від 08.06.2021, а.с.106).

Аналогічна інформація про речове право власності ТОВ "Захід-Фінанс Груп", ТОВ "Франконстракшн" на нежитлові приміщення № 2 загальною площею 130,3 кв.м., № 2а загальною площею 131,3 кв.м. по вул.Бельведерська 6, м.Івано-Франківськ відображена у інформаційній довідці №312507575 від 17.10.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об"єкта нерухомого майна (а.с.13), інформаційній довідці №312530508 від 17.10.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (а.с.18).

На установчих зборах об"єднання співвласників багатоквартирного будинку №6 по вул. Бельведерська в м. Івано-Франківськ, оформлених протоколом №1 від 18.10.2022 (а.с.26) вирішено створити Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бельведерська №6".

У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.10.2022 внесено запис №1001191020000018594 про державну реєстрацію юридичної особи - Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бельведерська №6" (ідентифікаційний код 44720275).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про витребування з незаконного володіння відповідачів та повернення у власність позивача нерухомого майна - приміщення №2, №2а в будинку №6 по вул.Бельведерська в м.Івано-Франківськ.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (статті 316, 317, 319 Цивільного кодексу України).

Стаття 41 Конституції України проголошує принцип непорушності права власності та неможливість протиправного його позбавлення. Аналогічні положення встановлено статтею 321 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11.09.1997 та є частиною національного законодавства України, гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, тобто первісні, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правила статті 387 Цивільного кодексу України надають право власнику витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2022 у справі №914/2736/21.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Водночас у позовах про витребування майна з підстав передбачених статтями 387-388 Цивільного кодексу України до предмету доказування входять: встановлення дійсного власника спірного майна, його правового статусу; встановлення підстав для його витребування у особи, яка володіє спірним майном; наявність саме спірного майна у незаконному володінні відповідача; відсутність правових підстав у відповідача для володіння спірним майном.

Тобто, передумовою та матеріальною підставою захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в статтях 387, 388 Цивільного кодексу України є наявність підтвердженого належними та допустимими доказами права власності. Тобто особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння як у добросовісного, так і недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні. Така правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 925/913/19.

При цьому, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту, скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Правилами статті 385 Цивільного кодексу України регламентовано, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Судом встановлено, що 20.10.2022 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бельведерська №6" (інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Метою створення об"єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов"язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законом (пункт 1 статуту, затвердженого протоколом №1 від 18.10.2022 установчих зборів Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку №6).

Так, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Аналогічні положення викладені у нормі частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, згідно з якою усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004).

Таким чином, допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Отож, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц, постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №915/1096/18.

Принагідно, законом передбачено цілий ряд процесуальних можливостей документального підтвердження належними і допустимими доказами, зокрема статтями 76-77 Господарського процесуального кодексу України, тих чи інших юридичних фактів. В цьому випадку позивачем не надано доказів та не доведено факту наявності у спірних нежитлових приміщень статусу - допоміжних, що є необхідним для набуття власниками квартир у житловому будинку права спільної власності на них.

Натомість документальними доказами, що містяться в реєстраційних справ № 2314093826101, № 2314136926101, № 2076077226101, наданих Управлінням реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради на вимогу ухвали суду від 15.12.2022, за наслідками задоволення клопотання позивача вх№15886/22 від 12.12.2022 про витребування доказів, зокрема довідкою ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" №133 від 23.11.2019; технічним паспортом, виготовленим у 2020 році ТОВ "А++", перевіреним кваліфікованим експертом; висновком ТОВ "А++" про технічну можливість поділу в натурі №01-21-83 від 11.03.2021%; технічними паспортами, виготовленими 11.03.2021 ТОВ "А++", перевіреними кваліфікованим експертом; витягами з Державного реєструп речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об"єкта нерухомого майна; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (а.с.86-213) - засвідчено те, що спірне приміщення № 2, загальною площею 261,3 кв.м, по вул. Бельведерська 6 в м. Івано-Франківськ, а в подальшому приміщення № 2, площею 130,3 кв.м., приміщення № 2а, площею 131,3 кв.м. - є нежитловими.

Більше того, сам позивач у судовому засіданні заявив, що спірні приміщення є нежитловими та звернув увагу на те, що вірогідно - включають частини площ, на які мають право власності жителі багатоквартирного будинку №6, проте доказів в підтвердження суду не подав.

Суд вважає аргументи позивача стосовного того, що довідка ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" про інвентаризацію №133 від 23.11.2019 є підробленою, а тому реєстрація права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_1 є незаконною - голослівними та непідтвердженими.

Водночас, подана позивачем копія листа №456/01-21 від 01.11.2022 (а.с.25) про те, що ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" довідки №133 від 23.11.2019 не виготовляло та не видавало - оцінюється судом критично, оскільки такий документальний доказ не відповідає вимогам до оформлення документів, визначених "ДСТУ 4163-2020 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом ДП Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості № 144 від 01.07.2020. Так, лист №456/01-21 від 01.11.2022 не містить підпису начальника, зазначеного як підписанта, а підпис не скріплений печаткою ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", як і не містить інших ідентифікаційних ознак, що унеможливлює прийти до однозначного висновку про орган його видання. Зрозуміло, що інформація зазначена у ньому піддається сумніву (оригіналу листа суду не подано).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Така правова позиція дотримана у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.

У відповідності до частин 1, 2 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Водночас судом враховано і приписи статті 204 Цивільного кодексу України, які закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Доказів визнання недійсними договорів купівлі - продажу, посвідчених 07.06.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрованих у реєстрі за №916, № 619 - суду не подано. Отож, правових підстав ставити під сумнів дійсність обставин, зафіксованих у них - немає.

За таких обставин, враховуючи вище сказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для правового захисту інтересів позивача у межах цього спору, у такий спосіб, а наслідком є відмова в позові.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Водночас вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.

Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бельведерська 6" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Фінанс Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Франконстракшн" про витребування з незаконного володіння ТОВ "Захід-Фінанс Груп" та повернення у власність ОСББ "Бельведерська 6" нерухомого майна - приміщення №2а в будинку №6 по вул.Бельведерська в м.Івано-Франківську; про витребування з незаконного володіння ТОВ "Франконстракшн" та повернення у власність ОСББ "Бельведерська 6" нерухомого майна - приміщення №2 в будинку №6 по вул.Бельведерська в м.Івано-Франківську - відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 27.03.2023

Суддя С.Кобецька