Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/9611/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2023Справа № 910/9611/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології»

до Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами апарату Верховної Ради України»

про стягнення 299556,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Пальчик В.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» з вимогами до Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами апарату Верховної Ради України» про стягнення 299556,77 грн, з яких 200000,00 грн основного боргу, 20587,65 грн 3% річних та 78969,12 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору поставки №270519 від 27.05.2019 не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 200000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20587,65 грн 3% річних та 78969,12 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 відкрито провадження у справі №910/9611/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 19.10.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 підготовче засідання у справі №910/9611/22 призначено на 23.11.2022.

07.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення (по суті - відзив на позовну заяву), в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, або розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Підготовче засідання, призначене на 23.11.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 підготовче засідання у справі №910/9611/22 призначено на 07.12.2022.

У підготовчому засіданні 07.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 21.12.2022.

У підготовчому засіданні 21.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 25.01.2023.

Підготовче засідання, призначене на 25.01.2023, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 підготовче засідання у справі №910/9611/22 призначено на 15.02.2023.

27.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зауважив, що строк виконання ним обов`язку з оплати не настав.

У підготовчому засіданні 15.02.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2023.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання 15.03.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 19), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду 22.02.2023 не була вручена позивачу (за ідентифікатором пошуку 0105493538663).

У судовому засіданні 15.03.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» (виконавець) та Державним підприємством «Готельний комплекс «Київ» Управління справами апарату Верховної Ради України» (замовник) укладено Договір поставки №270519, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар, вказаний у п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки №270519 від 27.05.2019 предметом поставки є товар «Код ДК 021:2015-42120000-6 Насоси та компресори».

Згідно з п. 2.1 Договору поставки №270519 від 27.05.2019 ціна договору становить 430020,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 4.3 Договору поставки №270519 від 27.05.2019 замовник набуває право власності на товар з моменту його поставки.

Відповідно до п. 5.4.1 Договору поставки №270519 від 27.05.2019 виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Згідно з п. 8.1 Договору поставки №270519 від 27.05.2019 цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2019 та підписується у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу.

У Специфікації до Договору поставки №270519 від 27.05.2019 (Додаток №1) сторони визначили, що товаром є насосна станція автоматичного пожежогасіння Fire-Unit 21 DPNM 50-250/30-2+DPV 2/10 DPCs Q=56куб.м/год, H=95м, загальною вартістю 430020,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору поставки №270519 від 27.05.2019 не у повному обсязі оплатив товар, поставлений позивачем, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 200000,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20587,65 грн 3% річних та 78969,12 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що у нього виникає обов`язок оплатити товар лише після того, як будуть проведені пусконалагоджувальні роботи обладнання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що за видатковою накладною №699 від 19.11.2019 позивач поставив відповідачу товар, обумовлений Договором поставки №270519 від 27.05.2019, на суму 430020,00 грн.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

Крім того, 12.03.2020 між сторонами було складено Акт приймання-передачі, в якому сторонами зазначено, що виконавець передав, а замовник прийняв товар - насосна станція автоматичного пожежогасіння Fire-Unit 21 DPNM 50-250/30-2+DPV 2/10 DPCs Q=56куб.м/год, H=95м, загальною вартістю 430020,00 грн.

Факт отримання товару не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Гарантійному листі вих. №038/06 від 08.05.2019 позивач надав згоду на відтермінування платежу за товар до 120 банківських днів після поставки, встановлення та підключення обладнання.

У п. 3.1 Договору поставки №270519 від 27.05.2019 визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється замовником з можливим відтермінуванням платежу до 120 банківських днів після поставки та проведення пусконалагоджувальних робіт товару. Момент поставки вважається день передачі товару замовнику та підписання сторонами видаткової накладної, яку виконавець зобов`язаний надати замовнику.

Отже, відповідно до умов договору, які погоджені сторонами, у відповідача виникає обов`язок оплатити поставлений позивачем товар у випадку настання 2 обставин:

1) поставка товару позивачем та

2) проведення пусконалагоджувальних робіт.

Як вбачається з листа відповідача вих. №15-5/16-117 від 23.04.2020, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, відповідач вказує на відсутність фінансового доходу у зв`язку з масовим скасуванням бронювання готельних номерів через пандемію, спричинену Covid-19. При цьому, у вказаному листі відповідач пропонує позивачу здійснити повернення товару, який не використовується за призначенням та знаходиться у такому ж стані та пакуванні, які були при його отриманні.

У листі вих. №094/05 від 02.08.2022 позивач просить відповідача забезпечити доступ працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» до насосної станції для проведення пусконалагоджувальних робіт.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду доказів виконання пусконалагоджувальних робіт насосної станції автоматичного пожежогасіння Fire-Unit 21 DPNM 50-250/30-2+DPV 2/10 DPCs Q=56куб.м/год, H=95м, загальною вартістю 430020,00 грн.

Тобто, пусконалагоджувальні роботи вказаного обладнання не проведені.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

При розгляді судами вказаної категорії спорів встановленню підлягають обставини існування (виникнення) у боржника відповідного обов`язку (наприклад, сплатити вартість поставленого товару) та настання строку виконання такого обов`язку (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо у боржника не настав строк виконання обов`язку сплатити грошові кошти, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки звернення позивача з позовом до суду є передчасним (у зв`язку з відсутністю порушеного права позивача).

Оскільки відповідно до умов Договору поставки №270519 від 27.05.2019, які погоджені сторонами, розрахунки за поставлений товар здійснюється замовником до 120 банківських днів після поставки та проведення пусконалагоджувальних робіт товару, тоді як пусконалагоджувальні роботи обладнання не проведені (доказів протилежного матеріали справи не містять), суд дійшов висновку щодо передчасності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології», у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову про стягнення з Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами апарату Верховної Ради України» заборгованості у сумі 200000,00 грн.

Також, задоволенню не підлягають позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані водні технології» в частині стягнення з Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами апарату Верховної Ради України» 20587,65 грн 3% річних та 78969,12 грн інфляційних втрат, оскільки застосування ст. 625 Цивільного кодексу України можливе виключно у випадку виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як, за висновком суду, строк виконання відповідачем обов`язку оплатити позивачу вартість товару є таким, що не настав (з огляду на непроведення пусконалагоджувальних робіт).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача (у зв`язку з відмовою у задоволенні позову).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 29.03.2023

Суддя О.М. Спичак