Ухвала

від 28.03.2023 по справі 911/2514/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2514/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Літківського ліцею ім. М.П. Стельмаха Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Київська обл., Броварський район, с. Літки

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» б/н від 21.11.2021 року (вх. №2192/22 від 02.12.2022) (далі позивач) до Літківського ліцею ім. М.П. Стельмаха Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» у сумі 163415,90 грн., з яких 122280,82 грн. основного боргу, 14807,70 грн. пені, 2442,26 грн. 3% річних та 23885,12 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 22.12.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2514/22 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Літківського ліцею ім. М.П. Стельмаха Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Літківського ліцею ім. М.П. Стельмаха Зазимської сільської ради Броварського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 14807,70 грн. пені, 2442,26 грн. 3% річних, 23885,12 грн. інфляційних втрат та 624,52 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До суду надійшла спільна заява позивача та відповідача про затвердження мирової угоди б/н від 22.02.2023 року (вх. №4542/23 від 09.03.2023) на підставі ст. 192 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 191 ГПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Так, аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому, добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульовано у ст. 330 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 330 Господарського процесуального кодексу України визначено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Зі змісту ч. 1 ст. 330 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, яке розширеному тлумаченню не підлягає.

Враховуючи викладене, оскільки, за результатами розгляду справи №911/2415/22 судом 02.03.2023 року прийнято рішення, а спільна заява позивача та відповідача про затвердження у справі мирової угоди на підставі ст. 192 ГПК України подана до суду 09.03.2023 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. №4542/23 від 09.03.2023), у суду відсутні законні підстави для розгляду такої заяви, оскільки, після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що право на укладення мирової угоди може бути реалізовано в процесі примусового виконання судового рішення у відповідності до ст. 330 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за наявності відкритого виконавчого провадження. Суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.

Керуючись ст.ст. 234, 191, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Літківського ліцею ім. М.П. Стельмаха Зазимської сільської ради Броварського району Київської області б/н від 22.02.2023 року (вх. №4542/23 від 09.03.2023) про затвердження у справі мирової угоди повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць