Рішення

від 24.10.2022 по справі 910/7755/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2022 р. Справа № 910/7755/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Шами Ольги Олександрівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санос"

про стягнення 238 382,69 гривень та зобов`язання вчинити дії

представники сторін не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шами Ольги Олександрівни (далі - ФОП Шама О.О./позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санос" (далі - ТОВ "Санос"/відповідач) про:

- стягнення 125 000,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 31784,97 грн пені;

- зобов`язання відповідача повернути повернути ФОП Шамі О.О. за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежитлове приміщення: кіоск-магазин, площею 20,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Плеханова.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 відкрито провадження у справі №910/7755/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 справу №910/7755/21 за позовом ФОП Шами О.О. до ТОВ "Санос" про стягнення 156784,97 грн та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

13.07.2021 згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 13.07.2021, справу №910/7755/21 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Яремі В.А.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2021:

- прийнято до розгляду справу №910/7755/21 за позовом ФОП Шами О.О. до ТОВ "Санос" про стягнення 156784,97 гривень та зобов`язання вчинити дії;

- залишено позовну заяву ФОП Шами О.О. без руху, виявлені недоліки позовної заяви усунути протягом п`яти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати відповідачем орендної плати за договором оренди №25-1/04-2017 від 25.04.2017 за січень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року та січень 2021 року, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

03.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали від 22.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2021 у справі №910/7755/21 прийнято позовну заяву ФОП Шами О.О. до розгляду та призначено підготовче засідання на 31.08.2021, а також встановлено сторонам строк: для подання додаткових докаів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності), а також для подання відзповдіачем відзиву на позов - до 31.08.2021.

20.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування представника позивача в щорічній основній відпустці.

30.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядження її адвоката.

31.08.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ТОВ "Санос" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 20.09.2021.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 20.09.2021 та 04.10.2021, занесеними до протоколів судового засідання від 20.09.2021, 04.10.2021, у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 04.10.2021 та 25.10.2021 відповідно.

Водночас 20.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження права позивачки на земельні ділянки та кіоски. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи, попри те не прийнято до розгляду, оскільки позивачем не наведено поважності причин їх подання не разом із позовною заявою та/або у встановлений судом строк.

05.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшла відповідь на відзив разом з доданою до такої відповіді копією листа ТОВ «Медтехпласт» від 27.09.2021. Вказану відповідь на відзив та доданий до неї документ судом прийнято до розгляду з огляду на приписи ст. ст. 113, 116, 166 ГПК України та те, що реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справи пов`язана з перебігом процесуальних строків, тоді як питання про встановлення строку для подання позивачем відповіді на відзив судом під час прийняття зазначеної справи до розгляду та призначення першого підготовчого засідання не вирішувалось.

25.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Вказане вище клопотання мотивовано переконанням позивача про наявність в матеріалах справи достатніх документів для розгляду справи по суті.

Приписами ч. 1 ст. 177 ГПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З огляду вказаного вище, оскільки станом на момент заявлення позивачем про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті не виконано у повному обсязі завдання підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для закриття підготовчого провадження та переходу на стадію розгляду справи по суті, а тому і про відмову у задоволенні відповідного клопотання позивача.

В розрізі вказаного вище судом враховано, що стадія підготовчого провадження, з огляду на її мету, є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2021 у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 08.11.2021.

08.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Санос" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2021 у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 06.12.2021.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 06.12.2021 та 20.12.2021, занесеними до протоколів судового засідання від 06.12.2021 та 20.12.2021, у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 20.12.2021 та 17.01.2022 відповідно.

Водночас 14.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про встановлення додаткових строків та долучення до матеріалів справи документів на підтвердження права позивачки на земельні ділянки та кіоски, а також про приєднання до матеріалів справи таких документів.

У підготовчому засідання 20.12.2021, за результатами розгляду вказаного клопотання та наданих представником позивача пояснень щодо поважності причини пропуску строку на подання доказів, суд дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання ФОП Шами О.О. та прийняття поданих нею документів до розгляду.

17.01.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Санос" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2022 у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 07.02.2022.

01.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Санос" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

07.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості і пені, зокрема позивач просила стягнути з відповідача 180 000,00 грн заборгованості за період 01.01.2019 по 31.12.2021 та 58 382,69 грн пені, що загалом склало 238 382,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2022 у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 21.02.2022.

16.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Санос" надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в основу яких (заперечень) відповідачем покладено доводи та аргументи по суті спору.

У підготовчому засіданні 21.02.2022 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог як таку, що відповідає процесуальними приписам стосовно порядку та строків її подання.

Поряд з тим, висновуючи про прийняття заяви позивача про збільшення позовних вимог, судом не прийнято до уваги відповідно подані заперечення відповідача, оскільки останні за своїм змістом є заявою, яка містить непогодження відповідача з обставинами по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022, занесеною до протоколу судового засідання від 21.02.2022, у справі №910/7755/21 відкладено підготовче засідання на 15.03.2022.

Однак розгляд зазначеної справи у підготовчому засіданні 15.03.2022 не відбувся, оскільки указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі продовжено з 26.03.2022 та з 25.04.2022 на 30 діб згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 відповідно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2022 у справі №910/7755/21 призначено підготовче засідання на 06.06.2022.

03.06.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання, яке згідно резолюції провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

06.06.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ТОВ "Санос" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке згідно резолюції провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2022 у справі №910/7755/21 клопотання ФОП Шами О.О. і ТОВ "Санос" про перенесення розгляду справи залишено без розгляду та відкладено підготовче засідання на 20.06.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2022 у справі №910/7755/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2022.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 05.07.2022, 18.07.2022 у справі №910/7755/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.07.2022 та 02.08.2022 відповідно.

01.08.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про виправлення описки у позові, яке згідно резолюції провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2022 у справі №910/7755/21 клопотання ФОП Шами О.О. про виправлення описки у позові залишено без розгляду та оголошено перерву у судовому засіданні до 05.09.2022.

02.09.2022 на електронну адресу Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке згідно резолюції провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2022 у справі №910/7755/21 клопотання ФОП Шами О.О. про відкладення розгляду справи залишено без розгляду та оголошено перерву у судовому засіданні до 03.10.2022.

03.10.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про виправлення описки у позові, згідно якого позивач зауважила на помилковому зазначенні в прохальній частині позову про необхідність поверенння кіоску як нерухомого майна, а тому просила суд розглядати справу з вимогами у такій редакції:

- стягнути з ТОВ "Санос" 180 000,00 грн заборгованості зі сплати оренди за договором №25-1/04-2017 та 58 382,69 грн пені за договором №25-1/04-2017;

- зобов`язати ТОВ "Санос" повернути ФОП Шамі О.О. за актом приймання-передачі рухоме майно - нежитлове приміщення: кіоск-магазин, площею 20,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Плеханова.

Оскільки поданим клопотанням позивач фактично не змінила ані предмет, ані підстави позову, суд дійшов висновку про розгляд позовних вимог у відповідно виправленій позивачем редакції.

20.10.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФОП Шами О.О. надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

У судове засідання 24.10.2022 представник відповідача не з`явився та про причини такої неявки суд не повідомив.

Крім того згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, поданого під час перебування матеріалів зазначеної справи у провадженні Господарського суду міста Києва, відповідач вважає, що:

- позивачем не у повному обсязі сплачено судовий збір, оскільки згідно позовної заяви за вимогу про стягнення 156 784,97 грн позивачем сплачено 2 321,77 грн, а за вимогу про повернення приміщення кіоску, яка є вимогою майнового характеру, сплачено 2 640,00 грн, як наслідок недоплачено судовий збір у розмірі 30,00 грн;

- наданий позивачем висновок оцінювача про вартість майна не відповідає загальним вимогам щодо доказів, оскільки у такому висновку відсутня описова частина, а сама ж оцінка надана без огляду об`єкта та для прийняття управлінського рішення.

Вказане вище, а також необхідність витребування у позивача доказів на підтвердження права власності позивача на кіоск та розрахунку заявлених до стягнення сум, на думку відповідача, є підставами для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами ст. ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, з урахуванням викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №905/105/20 висновку суд вважає за необхідне зазначити, що:

- судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на положеннях частини 5 статті 216, статті 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, лише у позадоговірних зобов`язаннях;

- об`єктом вимоги про виконання обов`язку з повернення майна в натурі є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення відповідного спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Як слідує зі змісту позову ФОП Шами О.О., з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, позивачем заявлено вимоги про стягнення 238 382,69 грн та зобов`язання повернути майно з користування у зв`язку із розірванням договору оренди, а тому суд дійшов висновку, що позивачем подано позовну заяву, що має одночасно майновий і немайновий характер - стягнення коштів та зобов`язання повернути майно.

З огляду вказаного аргументи відповідача про те, що заявлена у зазначеній справі вимога про зобов`язання повернути майно носить майновий характер судом визнаються неспроможними, а доводи відповідача про невідповідність наданого позивачем висновку оцінювача про вартість майна загальним вимогам щодо доказів підлягають залишенню поза увагою.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2021 року в розмірі 2270,00 гривень.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2022 року в розмірі 2481,00 гривень.

З огляду наведених вище норм закону та встановлених ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставок судового збору суд дійшов висновку, що за подання відповідного позову належна сума судового збору складає 5 845,74 грн, яка визначена як сума 1,5% від заявлених до стягнення 238 382,69 грн - 3 575,74 грн та 2 270,00 грн за вимогу немайнового характеру - зобов`язати повернути майно.

З матеріалів справи слідує, що до позовної заяви у якості доказів сплати судового збору позивачем додано квитанцію №30947580 від 18.02.2021 про сплату судового збору у сумі 4 991,77 грн, тоді як до заяви про збільшення позовних вимог позивачем додано квитанцію від 03.02.2022 на суму судового збору у розмірі 2 503,34 грн, а тому загальна сума сплаченого позивачем судового збору склала 7 495,11 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані відповідачем недоліки позовної заяви не відповідають дійсності, тоді як заперечення по суті спору не є підставами для залишення позову без руху.

У судовому засіданні 24.10.2022 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

25.04.2017 між ФОП Шамою О.О. як орендодавцем та ТОВ "Санос" як орендарем укладено договір оренди №25-1/04-2017 (далі - договір оренди), відповідно до пунктів 1.1.-1.3. якого сторони погодили, що орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування майно - кіоск-магазин загальною площею 20 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Плеханова, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування майно, що визначене у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Також пунктами 5.1., 5.2., 8.2., 10.2., 10.03. та 10.5. договору оренди сторони погодили відповідно такі умови:

- розмір місячної орендної плати складає 4 000,00 грн без ПДВ;

- орендна плата сплачується орендарем не пізніше 15 числа кожного наступного місяця оренди за готівковим розрахунком;

- у разі несвоєчасної сплати орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов даного договору, орендар сплачує на його користь пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов`язання від суми затриманого платежу;

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом строку оренди майна відповідно до п. 4.1. цього договору;

- у разі якщо за 2 (два) місяці до закінчення строку дії цього договору орендодавець письмово не повідомить про припинення дії договору, цей договір автоматично пролонгується строком на 1 (один) рік. Кількість пролонгацій не обмежується;

- орендодавець чи орендар має право розірвати договір, попередивши іншу сторону за 1 (один) місяць наперед.

Згідно пункту 4.1. договору оренди строк оренди майна, що орендується, складає 12 місяців з моменту прийняття майна, що орендується, орендарем за актом прийому-передачі.

25.04.2017 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі про те, що згідно договір оренди №25-1/04-2017 від 25.04.2017 ФОП Шама О.О. передала, а ТОВ «Санос» прийняло в оренду кіоск-магазин загальною площею 20 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Плеханова.

Копії вказаних вище договору оренди та акта наявні в матеріалах справи.

11.05.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди, відповідно до умов якої розмір орендної плати з 01.06.2018 складає 5000,00 грн без ПДВ. Копія вказаної додаткової угоди наявна в матеріалах справи.

Мотивуючи звернення до суду з відповідним позовом, ФОП Шама О.О. зазначено, що з січня 2019 року відповідач припинив сплачувати позивачу орендну плату за договором оренди №25-1/04-2017 від 25.04.2017, але продовжує користуватися орендованим майном, у зв`язку з чим у відповідача утворилось 180 000,00 грн заборгованості за період січень-грудень 2019 року, січень-грудень 2020 року та січень-грудень 2021 року, яку відповідач має сплатити, у тому числі і на підставі п. 5.8. договору оренди, який визначає обов`язок по сплаті оренди протягом всього строку користування майном.

З огляду на вказані обставини, як зазначала позивач, нею неодноразово було надіслано відповідачу листи про розірвання договору оренди та повернення майна, зокрема перше таке повідомлення надіслано 16.03.2019 та повідомлено відповідача про те, що договір з 16.04.2019 є розірваним.

В підтвердження вказаного до позовної заяви долучено копії: листа від 16.03.2019 та опису вкладення до експрес листа з фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 16.03.2019; листа від 04.04.2019 та опису вкладення до листа з фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 04.04.2019; листа від 17.04.2019 та опису вкладення до листа з чеком Кур`єрської служби доставки від 18.04.2019.

За доводами позивача, незважаючи на наявну заборгованість та розірвання договору оренди позивачем в односторонньому порядку, відповідач продовжує користуватись майном та відмовляється його повертати, внаслідок чого позивач зверталась до правоохоронних органів. В підтвердження вказаного до позовної заяви додано копію заяви щодо вчинення злочину від 04.12.2019.

Також до позовної заяви додано копію висновку оцінювача про вартість майна - кіоску (МАФ) за адресою: м. Київ, вул. Плеханова.

Отже, посилаючись на вказані вище обставини, ФОП Шамою О.О. заявлено, зокрема, вимоги про стягнення з ТОВ "Санос":

- 180 000,00 грн заборгованості зі сплати оренди за договором №25-1/04-2017, яка нарахована за період з 01.01.2019 по 31.12.2021, виходячи із щомісячного платежу у розмірі 5 000,00 грн;

- 58 382,69 грн пені за договором №25-1/04-2017, нарахованої на 180 000,00 грн боргу за кожний з періодів, які загалом складають безперервний період з 01.01.2019 по 31.12.2021.

Усуваючи недоліки позовної заяви стосовно доказів несплати відповідачем орендних платежів, ФОП Шама О.О. зауважила, що грошові кошти за оренду передавалися від відповідача готівкою, про що позивач проставляла свій підпис на розписках, які зберігаються у ТОВ «Санос».

Не погодившись із вказаними вище доводами та заявленим відповідно вимогами позивача, ТОВ "Санос" зазначило, що у нього відсутня заборгованість за договором оренди, оскільки всі розрахунки між сторонами було проведено, а згідно відомостей Державної фіскальної служби товариство перерахувало позивачу грошові кошти за договорами на загальну суму 28 000,00 грн, в підтвердження чого до відзиву на позов додано:

- копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1 квартал 2019 року з електронного кабінету платника податків, в якому, за доводами відповідача, зазначено у першому рядку відомості про нарахування та виплату ФЛП Шамі О.О. доходу;

- копію квитанції №2 щодо надання відомостей за формою №1ДФ за 1 квартал 2019 року до ГУ ДФС у Київській області з електронного кабінету платника податків.

До відзиву на позов відповідачем також додано копію документа під назвою «відомості (розписки) про передачу-отримання коштів (розрахунки) за оренду та електроенергію підписані ФОП Шама О.О. за 2019 рік».

До того ж, за доводами відповідача, визнаючи припинення орендних правовідносин та відсутність користування товариством майном з 17.04.2019, позивач безпідставно просить стягнути кошти саме за таке користування за період після 17.04.2019.

В розрізі вказаного вище відповідач зазначив, що з тексту доданої до позову заяви про вчинення злочину слідує, що ФОП Шамою О.О. зазначено як про укладення 02.12.2019 з ТОВ «Медтехпласт» договору оренди приміщень та відсутність доступу до кіоску шиномонтажу з огляду на підробку документів на право власності на такий кіоск за ТОВ «Віанор-Сервіс», так і про те, що таким майном фактично ніхто не користується.

З огляду на вказане відповідач вважає, що позивач, не надавши відомостей за результатами розгляду відповідно поданої нею заяви про вчинення злочну або будь-яких відомостей щодо повідомлення особам про підозру чи скасування записів про право власності ТОВ «Віанор-Сервіс» на кіоск шиномонтажу, не довела ані обставин користування відповідачем майном, ані обставин належності саме їй на праві власності/користування переданого в оренду майна.

Отже, на переконання відповідача, відсутня можливість стягувати грошові кошти за майно, право власності на яке у позивача відсутнє.

Стосовно ж заходів досудового врегулювання відповідного спору, то відповідач зазначив, що долученими до позовної заяви доказами не підтверджуються обставини надіслання відповідачу та отримання ним претензій та листів позивача про розірвання договору.

Своєю чергою відповідач додав до відзиву на позов копії власних, адресованих ФОП Шамі О.О. листів: №06 від 19.03.2019, №08 від 01.04.2019, №14 від 03.05.2019 з описом вкладення та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 05.05.2019.

На спростування зазначених вище доводів позивач зазначила, що слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100040001224 від 19.04.2021 відносно Савченка Павла Павловича, який є керівником ТОВ «Санос», а вказане кримінальне провадження стосується самовільного будівництва, яке вчинив Савченко П.П. на зайнятій земельній ділянці, майданчику по вул. Плеханова у м. Києві.

Стосовно ж договірних відносин з ТОВ «Медтехпласт», то позивач повідомила, що укладені нею із вказаним товариством 02.12.2019 договори оренди кіосків не набули чинності з огляду на неможливість отримати доступ до майна та скласти відповідні акти прийому-передачі.

В розрізі заперечень відповідача стосовно користування майном та відсутності у ФОП Шами О.О. права власності на нього, остання зауважила на відсутності будь-яких доказів повернення майна відповідачем або ж направлення ним проекту акта прийому-передачі майна, докази права власності на яке позивачем надано під час розгляду зазначеної справи як суду, так і представнику відповідача під розписку.

Надалі, на підтвердження доводів про законність користування земельною ділянкою та розміщеними на ній кіосками, позивачем надано суду копії:

- листа КП «Київпастранс» №25/1167 від 06.12.2021;

- договору №013 про надання послуг з утримання малої архітектурної форми та прилеглої до неї території на майданчику, розміщеному в м. Києві по вул. Плеханова від 01.06.2013, разом з додатками та додатковими угодами до вказаного договору.

Своєю чергою, у запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог відповідач зазначив, зокрема, що позивачем не надано жодного документу на підтвердження наявного у ФОП Шами О.О. права власності на предмет оренди під час укладення договорів з відповідачем, як і не має у жодному з наданих позивачем документів вказівки про наявність у позивача права передавати майно в суборенду третім особам, у тому числі і відповідачу.

В розрізі вказаного відповідач зауважив, що і в наданому позивачем листі КП «Київпастранс» вказано про відсутність у ФОП Шами О.О. права передоручати права і обов`язки за договорами про надання послуг з утримання малої архітектурної форми та прилеглої до неї території на майданчику, розміщеному в м. Києві по вул. Плеханова.

Отже, на переконання відповідача, вказане вище свідчить про відсутність у позивача майнових прав на кіоски та, як наслідок, незаконність їх передання в оренду і стягнення плати за їх користування.

Решта ж викладених у у запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог аргументів відповідача є тотожними доводам, викладеним у відзиві на позов, зокрема щодо підтвердження розписками та податковим розрахунком обставин сплати оренди, а також звільнення відповідачем займаного майна після завершення орендних правовідносин, що також підтверджується і укладення позивачем договору з ТОВ «Медтехпласт», доказів припинення якого у передбаченому законом порядку суду не надано.

Крім того, за доводами відповідача, ФОП Шама О.О. ніколи не зверталась до відповідача з проханням письмово оформити повернення майна та підписати акт прийому-передачі, а тому, з огляду усього викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

З огляду на приписи ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, відтак шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Так, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку, тоді як саме позивач визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а також обирає предмет та зазначає відповідні підстави позову.

Оцінка ж предмету заявленого позову та, як наслідок, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Зі змісту поданого ФОП Шамою О.О. позову слідує, що його предметом є, зокрема, вимоги про стягнення заборгованості з оренди та нарахованої на неї пені, а підставами таких вимог, з посиланням, зокрема, на ст. 782 ЦК України та п. 10.5. договору оренди, визначено обставини порушення відповідачем умов договору оренди щодо внесення орендних платежів як до моменту одностороннього розірвання орендодавцем такого договору на підставі листа від 16.03.2019, так і після відповідного припинення договору.

Згідно ч. 1 ст. 759, ст. 782 ЦК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом наведених норм матеріального права, розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього, при цьому повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо у договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Так, у цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України), яка охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору, а у спеціальних нормах ЦК України використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782), відтак односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин щодо розірвання договору, оскільки така відмова є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19.

Приписи статтей 73, 74, 76, 79 ГПК України презюмують, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З урахуванням вказаного вище, судом досліджено зміст листування сторін та встановлено, що листом від 16.03.2019 ФОП Шама О.О., посилаючись на п. 10.5. договору, повідомила про припинення з 16.04.2019 договору оренди №25-1/04-2017 від 25.04.2017, а мотивами такої відмови вказала невиконання ТОВ «Санос» умов договору - несвоєчасне внесення орендних платежів, внаслідок чого станом на 16.03.2019 заборгованість ТОВ «Санос» склала 10 000,00 грн за січень, лютий 2019 року.

З наявної в матеріалах справи копії опису вкладення до експрес листа з фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» за №0212505017290 від 16.03.2019 слідує, що вказаний вище лист надіслано ТОВ «Санос» 16.03.2019 на юридичну адресу.

Водночас, як слідує з наявних в матеріалах справи листів ТОВ «Санос», адресованих ФОП Шамі О.О., зокрема листа №08 від 01.04.2019, відповідач у відповідь на листи позивача про припинення договору оренди №25/04-2017, №25-1/04-2017 від 25.04.2017 не погодився із відповідними вимогами, як незаконним, та зауважив на відсутності у нього заборгованості з орендної плати і на неналежному виконанні ФОП Шама О.О. власних договірних обов`язків з надання контролюючим органам чинних правовстановлюючих документів на земельну ділянку та чинної дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди за адресою: вул. Плеханова в місті Києві.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ФОП Шамою О.О., шляхом надіслання ТОВ «Санос» листа від 16.03.2019, реалізовано передбачене пунктом 10.5. договору оренди безумовне право на вчинення одностороннього правочину з розірвання такого договору, а тому, враховуючи обізнаність відповідача з таким одностороннім правочином та не спростовану в судовому порядку презумпцію його законності і дійсності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність обставин припинення договору оренди з 16.04.2019.

З огляду вказаного вище судом визнаються неспроможними доводи відповідача про неотримання ним листів та вимог позивача про розірвання договору оренди, тоді як конструкція наведених вище норм щодо реалізації права на вчинення одностороннього правочину з розірвання договору, як і пункт 10.5. договору оренди не передбачають необхідності доведення обставин саме вручення стороні повідомлення про розірвання договору, позаяк достатньою є обставина обізнаності особи з таким повідомленням.

В розрізі наведеного судом також враховано, що відповідач не спростував більш вірогідними доказами у розмінні ст. 79 ГПК України обставин стосовно того, що лист №08 від 01.04.2019 ним оформлено у відповідь саме на лист позивача від 16.03.2019.

З урахуванням зазначених вище висновків відхиляються доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості та, як наслідок, відсутність підстав для одностороннього розірвання договору і, відповідно, незаконність такого розірвання, оскільки умовами договору оренди сторони передбачили право на одностороннє розірвання договору, реалізація якого не поставлена в залежність від будь-яких додаткових умов, окрім здійснення повідомлення про таке розірвання за один місяць до його настання.

Отже, у даному випадку одностороннє розірвання не ставиться у виключну залежність ані від погодження з таким розірванням іншої сторони, ані від належного виконання нею умов договору (як вид відповідальності), а виступає чинником який призводить до припинення договірних відносин сторін та обумовлює закінчення строку його дії.

Поряд з тим, висновуючи про припинення договору оренди 16.04.2019 на підставі вчиненого позивачем одностороннього правочину, суд врахував принцип jura novit curia ("суд знає закони"), згідно якого неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Так, мотивуючи вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2019 по 31.12.2021, тобто за весь час користування майном, попри розірвання договору оренди з 16.04.2019, ФОП Шама О.О. зазначила, що пунктом 5.8. договору оренди передбачено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату після припинення договору та до моменту повернення майна за актом прийому-передачі.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 785 ЦК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З аналізу наведених вище норм, у тому числі зазначених раніше приписів ч. 1 ст. 759 ЦК України, слідує, що:

- договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору;

- правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, а із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ;

- після спливу строку дії договору оренди невиконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду), як наслідок права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних договірних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням частини другої статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві;

- з огляду на спеціальний правовий режим неустойки згідно із ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України орендодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати до недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Тобто, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 25.05.2022 у справі №904/4472/20, від 08.06.2021 у справі №916/1428/19.

Поряд з тим, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Вказане вище мотивується тим, що припинення договору означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов, як наслідок користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов (неправомірне користування майном), а тому вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився, суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам ЦК України.

Аналогічні позиції викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 та від 06.10.2021 у справі №911/262/20.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що безперешкодне користування відповідачем майном на підставі укладеного з позивачем договору оренди свідчить про погодження ТОВ «Санос» з умовами такого правочину та, відповідно, породжує для нього обов`язок по сплаті позивачу 5000,00 грн щомісячно до 15 числа кожного наступного місяця.

Водночас, враховуючи обставини розірвання позивачем договору оренди в односторонньому порядку та, відповідно, припинення такого правочину 16.04.2019, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем та заявлення до стягнення з відповідача орендної плати за період з 16.04.2019 по 31.12.2021, а тому арифметично правильними та підставними сумами орендних платежів є:

- за січень 2019 року з терміном оплати до 15.02.2019 - 5 000,00 грн;

- за лютий 2019 року з терміном оплати до 15.03.2019 - 5 000,00 грн;

- за березень 2019 року з терміном оплати до 15.04.2019 - 5 000,00 грн;

- за квітень 2019 року (15 днів до моменту розірвання) з терміном оплати до 15.05.2019 - 2 500,00 грн, що загалом складає 17 500,00 грн, обставин несплати яких позивачу під час розгляду зазначеної справи відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача на проведення ним орендних платежів за договором оренди, у тому числі і за вказані вище місяці, як і додана ним копія «розписки» судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 78 ГПК України дстовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Оцінюючи вказану вище «розписку», в розрізі дослідження та встановлення обставин передання відповідачем позивачу коштів за оренду майна, з урахуванням навдених вище норм права стосовно доказування та передбачених ними принципів, суд дійшов висновку, що така «розписка» не є належним та достовірним доказом сплати/передання ФОП Шамі О.О. орендних платежів за січень-квітень 2019 року за договором оренди №25-1/04-2017 від 25.04.2017, оскільки зазначення у такому документі місяців, певних дат і сум, а також прізвища Шама з проставленням різних підписів не дозволяє суду встановити об`єктивну істинність таких відомостей та, відповідно, обставини дійсної передачі коштів відповідачем позивачу з призначенням саме за договором оренди №25-1/04-2017 від 25.04.2017.

Так, викладені у «розписці», яка не містить жодних ознак первинно-облікового документа, відомості не спроможні нести в собі безсумнівну правдивість таких даних та слугувати тією інформацією, яка може встановлювати об`єктивну істинність обставин із внесення орендних платежів та свідчити про безпосередній зв`язок між цими обставинами та зазначеними відомостями.

В розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.

З урахуванням наведеного також судом оцінюється критично та не береться до уваги як належний і достовірний доказ передачі позивачу орендних платежів додана до відзиву на позов копія податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1 квартал 2019 року, позаяк податкова звітність за своєю суттю може підтверджувати виключно віднесення відповідачем визначених ним сум до бази оподаткування та підтвердження виникнення у нього податкового зобов`язання, попри те відповідні дані не свідчать про їхню безспірну правдивість, оскільки підлягають перевірці контролюючим органом фіскальної служби.

Отже, надані відповідачем документи оцінюються судом критично з огляду на їх зміст, що викликає у суду розумний сумнів щодо створення таких документів, у тому числі з метою хибного уявлення про їх зміст.

Судом визнаються неспроможними аргументи відповідача щодо спірності права власності/користування позивачем переданим в оренду майном, оскільки, в першу чергу, грошове зобов`язання відповідача з внесення орендних платежів породжує укладення договору оренди, у пункті 1.6. якого також зазначено, що майно належить орендодавцю на праві приватної власності та встановлене на підставі паспорту на тимчасове розміщення кіоску-магазину у Дніпровському районі міста Києва по вул. Плеханова.

До того ж зі змісту наявної в матеріалах справи копії укладеного 01.06.2013 між КП "Київпастранс" та ФОП Шама О.О. договору №013 про надання послуг з утримання малої архітектурної форми та прилеглої до неї території на майданчику, розміщеному в м. Києві по вул. Плеханова, слідує, що відповідна мала архітектурна форма належить на праві власності ФОП Шамі О.О., тоді як посилання відповідача на зворотне є хибним тлумаченням умов такого правочину та наявних в матеріалах справи доказів.

Решта ж посилань відповідача на незаконність передання позивачем майна за договором оренди, у тому числі в розрізі відсутності у ФОП Шами О.О. права власності на предмет оренди під час укладення договорів, судом не беруться до уваги з огляду на вказане вище, а також те, що будь-які непогодження відповідача із обставинами законності і дійсності укладення договору оренди не входить до предмету та підстав позову у зазначеній справі.

Отже, з урахуванням вказаного вище, оскільки арифметично правильна сума заборгованості по оренді складає 17 500,00 грн, доказів сплати якої відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 180 000,00 грн заборгованості зі сплати оренди за договором №25-1/04-2017 підлягає задоволенню частково у розмірі 17 500,00 грн.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 382,69 грн пені за договором №25-1/04-2017, нарахованої на 180 000,00 грн боргу за кожний з періодів, які загалом складають безперервний період з 01.01.2019 по 31.12.2021, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. ч. 1, 6 ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З системного аналізу викладених норм вбачається право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання, а у разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Водночас згідно ст. ст. 530, 612, ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані вище законодавчі приписи, визначені судом правильні суми орендної плати та момент виникнення обов`язку по їх сплаті, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до періоду розрахунку сум пені дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання, та сум, за якими відповідач не прострочив грошове зобов`язання, зокрема:

- безпідставним є нарахування пені на суми орендних платежів з 16.04.2019 по 31.12.2021;

- неправомірним є нарахування пені на суму боргу, яка включає сукупно орендні платежі за січень-квітень 2019 року, починаючи з 01.01.2019.

Також необґрунтованим та безпідставним визнається судом нарахування позивачем пені за періоди, що є більшими від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування неустойки, оскільки ані п. 8.2. договору оренди, ані решта його умов не передбачають іншого строку нарахування пені, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум пені в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України строку, зростаючим та спадаючим підсумком:

з 16.02.2019 - 15.03.2019 на 5 000,00 грн боргу за січень 2019 року;

з 16.03.2019 - 15.04.2019 на 10 000,00 грн боргу за січень, лютий 2019 року;

з 16.04.2019 - 15.05.2019 на 15 000,00 грн боргу за січень-березень 2019 року;

з 16.05.2019 - 16.08.2019 на 17 499,90 грн боргу за січень-квітень 2019 року;

з 17.08.2019 - 16.09.2019 на 12 499,90 грн боргу за лютий-квітень 2019 року;

з 17.09.2019 - 16.10.2019 на 7 499,90 грн боргу за березень-квітень 2019 року;

з 17.10.2019 - 16.11.2019 на 2 499,90 грн боргу за квітень 2019 року.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, обрахований судом з урахуванням вказаних вище законодавчих приписів та обставин справи, складає 1 526,84 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 58 382,69 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 526,84 грн.

Окрім того, посилаючись на ч. 1 ст. 785 ЦК України позивачем вказано, що відповідач не повернув орендоване майно, а тому, з урахуванням поданого клопотання про виправлення описки у позові, заявлено вимогу про зобов`язання ТОВ "Санос" повернути ФОП Шамі О.О. за актом приймання-передачі рухоме майно - нежитлове приміщення: кіоск-магазин, площею 20,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Плеханова.

Приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України закріплено обов`язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на зазначену вище норми закону, враховуючи обставини розірвання в односторонньому порядку договору оренди з 16.04.2019, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для виникнення у відповідача обов`язку по поверненню позивачу об`єкта оренди за актом приймання-передачі, як документом, що фіксує відповідну правову обставину.

Посилання ж відповідача на укладення позивачем з ТОВ «Медтехпласт» договору оренди у грудні 2019 року та доводи про те, що відповідач фактично не користується орендованим майном судом оцінюються критично та відхиляються, оскільки ані фактична відсутність орендаря за місцем знаходження майна, ані наявність інших договірних відносин позивача та третіх осіб не спростовує обов`язку відповідача повернути позивачу отримане у користування майно із відповідною фіксацією такого повернення актом, як первинним документом на підтвердження дійсності такого повернення.

Посилання відповідача на те, що позивач ніколи не звертався до нього з проханням повернути майно не відповідають дійсності та не впливають на відповідний обов`язок відповідача вчинити всі дії, спрямовані на правову визначеність у відносинах щодо користування майном.

За таких обставин, враховуючи розірвання договору оренди та порушення відповідачем зобов`язання з повернення орендованого майна після розірвання такого договору, суд дійшов висновку про задоволення відповідної вимоги позивача та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Санос" повернути Фізичній особі-підприємцю Шамі Ользі Олександрівні за актом приймання-передачі рухоме майно - нежитлове приміщення: кіоск-магазин, площею 20,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Плеханова.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 129 ГПК України в частині вимог про стягнення коштів покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як судовий збір за вимогу про зобов`язання повернути майно покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санос" (с. Забір`я, ВАТ Забір`я, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08145, ідентифікаційний код 31590156) на користь Фізичної особи-підприємця Шами Ольги Олександрівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. заборгованості зі сплати оренди за договором №25-1/04-2017, 1 526 (одну тисячу п`ятсот двадцять шість) грн 84 коп. пені за договором №25-1/04-2017 та 2 555 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят пчять) грн 40 коп. судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Санос" (с. Забір`я, ВАТ Забір`я, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08145, ідентифікаційний код 31590156) повернути Фізичній особі-підприємцю Шамі Ользі Олександрівні ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за актом приймання-передачі рухоме майно - нежитлове приміщення: кіоск-магазин, площею 20,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Плеханова.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.03.2023.

Суддя В.А. Ярема