Рішення

від 29.03.2023 по справі 914/148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2023 Справа № 914/148/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тригал, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 58 214,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: Макар Р.В. представник згідно довіреності за вих. № 1-1 від 01.01.2023 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

06.01.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Тригал звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс про стягнення заборгованості в розмірі 58 214,52 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2023 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тригал до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс про стягнення заборгованості в розмірі 58 214,52 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

23.01.2023 р., представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2023 р., подано на адресу суду заяву про усунення недоліків з додатками за вх. № 1584/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 30.01.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.03.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 01.03.2023 р. розгляд справи по суті відкладено на 29.03.2023 р. із причин, зазначених в даній ухвалі.

29.03.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

29.03.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 30.01.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79068, м. Львів, вул. А. Лінкольна, буд. 1, кв. 111, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414701488, ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 03.02.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414787560, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 р. про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 29.03.2023 р., відповідачем отримано 13.03.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/148/23 в Господарському суді Львівської області.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, беручи до уваги також те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/148/23.

В судовому засіданні 29.03.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИГАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВ- ТРАНС» укладений Договір Поставки №4/21Т від 12 квітня 2021 року (надалі «Договір»). Позивач зазначає, що на виконання умов даного Договору - Постачальник на підставі Договору та усних замовлень Покупця на умовах РСА здійснив поставку Товару Покупцю згідно видаткових накладних на загальну суму 567 714,36 грн., а Відповідач оплатив в розмірі 532 025,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до позовної заяви, в результаті чого виникла основна заборгованість у розмірі 35 688,60 грн. Позивач також зазначає, що з метою врегулювання даного питання в досудовому порядку Позивачем надсилалась Лист-Вимога за Вих. № 1 від 04.01.2022 р. на адресу ТОВ «ЛВ-ТРАНС» про сплату заборгованості. Копія листа-вимоги та докази направлення на адресу відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи. Після отримання Листа-Вимоги, Відповідач оплатив частину заборгованості, однак, згодом на зв`язок не виходив та не сплатив борг у повному розмірі.

Позивач зазначає, що станом на 05.01.2023 року та на момент звернення до суду з позовом, Покупець за договором поставки № 4/21Т від 12.04.2021 року свої зобов`язання перед Постачальником не виконав та, відповідно, основну суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 35 688, 60 грн. не повернув, у зв`язку з чим виникла додаткова заборгованість (пеня, інфляція). На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 688,60 грн. основної заборгованості, 985,59 грн. 3% річних, 8 604,43 грн. - втрат від інфляції, 12 935,90 грн. пені та судові витрати покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив,вимог ухвали суду від 30.01.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79068, м. Львів, вул. А. Лінкольна, буд. 1, кв. 111, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414701488, ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.01.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 03.02.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414787560, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 р. про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 29.03.2023 р., відповідачем отримано 13.03.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/148/23 в Господарському суді Львівської області.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

12 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тригал (за договором постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛВ- Транс» (за договором покупець, відповідач у справі) укладений договір поставки №4/21Т від (надалі Договір поставки).

Згідно п. 1.1 Договору поставки, постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю щебінь, пісок та інший будівельний матеріал (далі Товар), а Покупець зобов`язується приймати у власність і оплачувати Товар відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору поставки, відвантаження/поставка Товару здійснюється відповідно до Правил «Інкотермс» в редакції 2020 р. протягом 5-ти днів з моменту отримання Постачальником передоплати. Датою відвантаження/поставки (датою отримання) Товару вважається дата отримання відповідно Покупцем (або перевізником Покупця) Товару в місці поставки за видатковими накладними. Відвантаження Товару здійснюється на умовах FСА (відвантажено Товар в автотранспорт Покупця чи перевізника Покупця на складі/базіПостачальника (в т. ч. на станції/складі/базі/пункті Вантажовідправника від Постачальника) та/або поставка Товару здійснюється на умовах DDP (поставка Товару з доставкою Постачальником/перевізником Постачальника автотранспортом або залізничним транспортом у визначені Заявками Покупця місця, зокрема склади чи будівельні майданчики останнього, залізничні станції призначення), або за іншими умовами поставки (відвантаження), що узгоджується сторонами даного Договору у Специфікаціях.

Згідно п. 4.1 Договору поставки, Ціна однієї (тони) Товару на кожну конкретну партію Товару вказана в накладних або у специфікації, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Як передбачено п. 4.3. Договором поставки, Розрахунки за поставлений Постачальником Товар здійснюються на умовах передоплати 100 % від вартості Товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника згідно погодженого замовлення на відповідну партію товару, якщо інше не буде узгоджено сторонами Договору.

Згідно п. 5.1. Договору поставки, Право власності на Товар, поставка якого здійснюється відповідно до даного Договору, переходить від Постачальника до Покупця з дати фактичного отримання Покупцем Товару чи його партії,згідно видаткової накладної, що підтверджується підписами Сторін та проставленням ними печатки.

Пунктом 3.1.1. Договору поставки передбачено зобов`язання покупця оплачувати вартість Товару,відповідно до умов цього Договору.

На виконання умов Договору поставки, позивачем згідно з видатковими накладними поставлено відповідачу товар на загальну суму 567 714,36 грн.

Факт поставки товару позивачем підтверджується наступними видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № РН-0000046 від 12 квітня 2021 року на суму 87 237,00 грн.; видаткова накладна № РН-0000062 від 06 травня 2021 року на суму 26 887,50 грн.; видаткова накладна № РН-0000063 від 06 травня 2021 року на суму 26 943,76 грн.; видаткова накладна № РН-0000065 від 06 травня 2021 року на суму 28 957,50 грн.; видаткова накладна № 91 від 28 травня 2021 року на суму 89 191,06 грн.; видаткова накладна № 95 від 02 червня 2021 року на суму 59 055,60 грн.; видаткова накладна № 96 від 04 червня 2021 року на суму 119 059,20 грн.; видаткова накладна № 134 від 13 липня 2021 року на суму 15 204,00 грн.; видаткова накладна № А0000136 від 14 липня 2021 року на суму 15 204,00 грн.; видаткова накладна № 151 від 30 липня 2021 року на суму 30 408,00 грн.; видаткова накладна № 157 від 09 серпня 2021 року на суму 16 086,00 грн.; видаткова накладна № 167 від 18 серпня 2021 року на суму 36 020,76 грн.; видаткова накладна № 173 від 31 серпня 2021 року на суму 17 459,98 грн.

Вказані видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб, що слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 532 025,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 35 688,60 грн. (567 714,36 грн.- 532 025,76 грн.).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 35 688,60 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Стосовно нарахованих позивачем 985,59 грн. 3% річних, 8 604,43 грн. - втрат від інфляції за період з 04.02.2022 р. по 05.01.2023 р., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 985,59 грн. 3% річних та604,43 грн. - втрат від інфляції за період з 04.02.2022 р. по 05.01.2023 р.

Щодо стягнення з відповідача 12 935,90 грн. нарахованої пені, суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті 6.3 Договору поставки № 4/21 Т від 12.04.2021 р. передбачено, що за несвоєчасну оплату за даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

За розрахунком позивача, пеня розрахована за період: з 04.02.2022 р. по 05.01.2023 р., розмір пені становить 12 935,90 грн.

Умовами Договору поставки № 4/21 Т від 12.04.2021 р. не передбачено збільшеного строку для нарахування неустойки.

Суд, здійснивши перерахунок пені, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, вважає обгрунтований наступний розрахунок: період з 04.02.2022 р. по 04.08.2022 р. і таким чином розмір пені становить 5 407,07 грн.

Отже, беручи до уваги перерахунок розміру пені, з врахуванням положення ч.6 ст.232 ГК України, обчислений судом вище, суд вважає, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума 5 407,07 грн. пені на користь позивача. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції та нарахованої пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір поставки № 4/21 Т від 12.04.2021 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 35 688,60 грн. основної заборгованості, 985,59 грн. 3% річних, 8 604,43 грн. - втрат від інфляції та 5 407,07 грн. - пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені, суд відмовляє за безпідставністю такого нарахування.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10864 від 05.01.2023 р.

На підставі положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача в сумі 2 336,88 грн., а решта суму судового збору залишити за позивачем.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс (79068, м. Львів, вул. А. Лінкольна, буд. 1, кв. 111; код ЄДРПОУ №32375973) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тригал (79069, м. Львів, вул. Ковалика, 12-Б; код ЄДРПОУ № 13809016) 35 688,60 грн. основної заборгованості, 985,59 грн. 3% річних, 8 604,43 грн. - втрат від інфляції, 5 407,07 грн. - пені та 2 336,88 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 29.03.2023 р.

Суддя Долінська О.З.