Рішення

від 28.03.2023 по справі 914/2640/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 Справа № 914/2640/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Клим О. Ю., розглянувши матеріали заяви Приватного підприємства «Компанія Фарт», м. Львів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі №914/2640/22

за позовом: Приватного підприємства «Компанія Фарт», м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів», м.Миколаїв;

про стягнення заборгованості. Ціна позову 132 693,37грн.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «Компанія Фарт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» про стягнення заборгованості у розмірі 132 693,37грн. Позивачем в позовній заяві визначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37370,00грн. та зазначено, що докази понесення судових витрат будуть надані суду в межах п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2023р. у справі №914/2640/22 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» на користь Приватного підприємства «Компанія Фарт» 106 988,32 грн інфляційних втрат та 25 356,88 грн 3% річних та 2 474,49 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На електронну адресу Господарського суду Львівської області 20.03.2023р. надійшла заява Приватного підприємства «Компанія Фарт», скерована заявником 20.03.2023р. з урахуванням тієї обставини, що 19.03.2023р. як останній день строку припадав на вихідний день, за вх. № 1127/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 44370,00грн. у справі №914/2640/22.

Ухвалою суду від 21.03.2023р. прийнято заяву Приватного підприємства «Компанія Фарт» про стягнення витрат на правову допомогу у справі №914/2640/22 до розгляду в судовому засіданні на 28.03.2023р., явка повноважних представників учасників справи визнана судом не обов"язковою.

В судове засідання 28.03.2023р. представник позивача не з`явився. На електронну адресу суду від позивача 27.03.2023р. надійшло клопотання за вх. № 7630/23 про розгляд справи без участі представника.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 28.03.2023р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Укрпошта» у справі №914/2640/22 листом за вх. № 6212/23 рекомендовані листи суду за номерами 7901414709225 та 7901414720202 були повернуті відправнику по закінченню терміну зберігання, у зв`язку із тим, що за вказаною адресою дана фірма не знаходиться.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвалу Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та оприлюднено в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.

Згідно із ч. 4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не поступало.

Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

На виконання даної процесуальної норми позивачем у позовній заяві від 13.10.2022р. визначено орієнтовний розрахунок судових витрат в сумі 37370,00грн. 20.03.2023р. позивачем подано заяву за вх.№1127/23, в якій позивач просить стягнути з відповідача 44370,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження вартості послуг адвоката у сумі 44370,00грн. представник позивача надав: копії договору про надання правової допомоги № 719-25/01/22 від 25.01.2022 року, копії актів про надану правову допомогу № 2770 від 31.10.2022 року на суму 22 185,00 грн.; №2831 від 31.12.2022 року на суму 3 060,00 грн.; №2879 від 31.12.2022 року на суму 1 530,00 грн.; №2946 від 31.01.2023 року на суму 9 180,00 грн.; №2997 від 28.02.2023 року на суму 2 295,00 грн.; №3018 від 16.03.2023 року на суму 6 120,00 грн.; копії рахунків № 2770 на суму 22 185,00 грн.; №2831 на суму 3 060,00 грн.; №2879 на суму 530,00 грн.; №2946 на суму 9 180,00 грн.; №2997 на суму 2 295,00 грн.; №3018 на суму 6120,00 грн.; копії детальних описів виконаних робіт по рахунках № 2770; № 2831; № 2879; № 2946; № 2997; № 3018. Також, до позовної заяви було долучено ордер серія ВС №1164333 від 07.10.2022р. на надання правової допомоги адвокатом Копистинським Тарасом Михайловичем та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000551.

Як вбачається із матеріалів справи у рішенні не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Договором про надання правової допомоги № 719-25/01/22 від 25.01.2022 року, укладеним між Приватним підприємством «Компанія Фарт» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Матвіїв і Партнери» код ЄДРПОУ 38764079, передбачено, зокрема, представництво інтересів Клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.

Відповідно до п. 2.2. договору про надання правової допомоги № 719-25/01/22 від 25.01.2022р. винагорода за правову допомогу, що надається Виконавцем, (гонорар) оплачується Клієнтом за ставкою 1 700 грн. за 1 годину витрачену Адвокатом (Адвокатами) Виконавця на надання правової допомоги із знижкою Клієнта за цим Договором в розмірі 10%.

За приписами п. 2.5 договору оплата правової допомоги, що надається згідно з Договором, здійснюється у наступному порядку. Не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця наступного за розрахунковим Виконавець надає Клієнту рахунок для оплати, виходячи з обсягу часу, що його було витрачено Адвокатом (Адвокатами) Виконавця на надання правової допомоги за Договором, ставок зазначених в п. 2.2. Договору, фактичних витрат Виконавця, зазначених в п. 2.3. Договору. У разі відсутності у Клієнта заперечень з приводу розміру гонорару він зобов`язується оплатити гонорар протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання рахунку. У випадку наявності у Клієнта заперечень щодо рахунку, він зобов`язаний повідомити про це Виконавця протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання рахунку. У разі, якщо від Клієнта у зазначений строк не надійшло письмового повідомлення про наявність заперечень щодо рахунку та їх обґрунтування, сума, вказана у відповідному рахунку вважається погодженою та підлягає сплаті на користь Виконавця відповідно до умов Договору.

Відповідно до акту про надану правову допомогу № 2770 від 31.10.2022р. виконавець надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: аналіз матеріалів справи, вивчення обставин, дослідження судової практики, підготовка позовної заяви, у тому числі підготовка та здійснення розрахунку позовних вимог, у справі № 914/2640/22 обсягом 13 год на суму 19890,00грн. та організування направлення позовної заяви відповідачу та суду, у справі № 914/2640/22 тривалістю 1,5 год на суму 2295,00грн. За актом № 2831 від 31.12.2022р. виконавець надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: підготовка та подання пояснень на виконання вимог ухвали господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі № 914/2640/22 у справі № 914/2640/22 тривалістю 2 год на суму 3060,00 год. Відповідно до акту про надану правову допомогу № 2879 від 31.12.2022р. виконавець надав правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта в судовому засіданні із врахуванням часу очікування судового засідання, у справі № 914/2640/22 тривалістю 1 год та вартістю 1530,00грн. За актом № 2946 від 31.01.2023р. виконавець надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: підготовка клопотання від 24.01.2023 року про долучення доказів до матеріалів справи, формування пакету документів в суд та стороні (друкування матеріалів із електронного носія, сортування таких, нумерування сторінок), надіслання поштовим зв`язком, у справі № 914/2640/22 обсягом 4 год вартістю 6120,00 грн. та підготовка та подання клопотання про ознайомлення із матеріалами справ 914/3967/21. Ознайомлення із матеріалами судової справи в приміщенні суду, у справі № 914/2640/22 тривалістю 2 год на суму 3060,00 грн. Відповідно до акту № 2997 від 28.02.2023р. виконавець надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: підготовка до судового засідання, у справі № 914/2640/22 тривалістю 0,5 год на суму 765,00грн. та Представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, у справі № 914/2640/22 обсягом 1 год вартістю 1530,00 грн. За актом № 3018 від 16.03.2023р. виконавець надав, а клієнт прийняв наступну правову допомогу: підготовка заяви про винесення додаткового судового рішення щодо розподілу та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/2640/22 тривалістю 2,5 год вартістю 3825,00 грн та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 14.03.2023 року у справі № 914/2640/22 обсягом 1,5 год на суму 2295,00грн.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Копистинський Тарас Михайлович прийняв участь в судових засіданнях 20.12.2022р., 21.02.2023р. та 14.03.2023р.

Представником відповідача подано позовну заяву, пояснення за вх. № 23734/22 від 15.11.2022р., клопотання за вх. № 1826/23 від 25.01.2023р. про долучення доказів до матеріалів справи та заяву про ухвалення додаткового рішення за вх.№1127/23 від 20.03.2023р.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.ст. 126, 129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, а також враховуючи заявлену до стягнення позивачем суму витрат на правову допомогу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу в сумі, зазначеній у попередньому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, а саме 37370,00грн. з огляду на наступне.

Так, у попередньому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу заявлено до стягнення 37370,00грн., в той час як заявою за вх. № 1127/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути 44370,00грн., що перевищує попередній розрахунок більш, ніж на 18%, що на думку суду істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку. При цьому позивачем, всупереч приписам ч. 6 ст. 129 ГПК України, не наведено жодного аргументу на підтвердження того, що позивач не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що частково судові витрати на професійну правничу допомогу позивача зумовлені поведінкою позивача під час розгляду справи. Зокрема, ухвалою суду від 25.10.2022р. про залишення позовної заяви без руху було зобов`язано позивача подати документальне обґрунтування та письмовий виклад обставин щодо заборгованості з основного боргу відповідача та надати первинні документи в підтвердження заборгованості з основного боргу відповідача, подати докази в підтвердження прострочення платежів у виконані відповідачем договірних відносин сторін. На виконання вказаної ухвали позивач подав пояснення за вх. № 23734/22 від 15.11.2022р., якими виконав вимоги ухвали частково, надавши лише письмовий виклад обставин щодо заборгованості з основного боргу відповідача. Решту вимог ухвали суду від 25.10.2022р. було виконано позивачем після першого підготовчого засідання, шляхом подання клопотання за вх. № 1826/23 від 25.01.2023р. про долучення доказів до матеріалів справи. За наведених обставин вбачається, що у випадку виконання ухвали суду від 25.10.22р. позивачу достатнім було б подання єдиного документу (пояснення/клопотання) на виконання даної ухвали, а не двох окремих, що у свою чергу зменшило б обсяг наданої адвокатом правової допомоги, та відповідно, її вартість.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. З огляду на наведену вище норму законодавства, враховуючи ціну позову - 132 693,37грн. сума заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 44370,00 грн. яка складає більше 33% від ціни позову, на переконання суду є непропорційно високою у порівнянні з ціною позову.

З огляду на наведене вище суд дійшов висновку про обґрунтування позивачем заявленого розміру витрат на професійну правничу в сумі 37370,00грн. Водночас, суд враховує, що судові витрати, у тому числі і на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи дані обставини витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПКУ, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.126, ст.129, 241, ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Заяву Приватного підприємства «Компанія Фарт» про стягнення витрат на професійну правову допомогу задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Львів» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 45, ідентифікаційний код 38008383) на користь Приватного підприємства «Компанія Фарт» (79005, м. Львів, вул. Руставелі Ш., буд. 26, офіс 2, ідентифікаційний код 35047655) 37 271,95грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Врешті вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Додаткове рішення складено 29.03.2023р.

Суддя Іванчук С.В.