Ухвала

від 29.03.2023 по справі 914/992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

29.03.2023 Справа № 914/992/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д., розглянувши матеріали заяви

Приватного підприємства «Сюпрім» (33023, м. Рівне, вул. Нова, 8, ідентифікаційний код 43632707)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з

Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» (81640, Львівська обл., с. Пісочна (3), вул. Привокзальна, 18/36, код ЄДРПОУ 41376160) 88 425,00 грн заборгованості за договором оренди обладнання № 26 від 08.02.2021, 268,40 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

встановив:

27 березня 2023 року Приватне підприємство «Сюпрім» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» 88 425,00 грн заборгованості за договором оренди обладнання № 26 від 08.02.2021, 268,40 грн судового збору та 15000,00 грн витрат на правову допомогу.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогою про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, у наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» витрат на правову допомогу за укладеним між ПП «Сюпрім» та Адвокатським об`єднанням «Лінія права» договором про надання правової допомоги №б/н від 22.12.2022 суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частини друга і третя зазначеної статті розкривають, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства, свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов`язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.

Отже, розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку статті 157, разом з тим, відповідно приписам розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду такої заяви.

Крім того, статті 129 Господарського процесуального кодексу України регулюють питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження.

Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з норм статті 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статті 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 ГПК України. Буде порушено принцип змагальності, що суперечить висновкам викладеним у Постанові КГС ВС від 02.03.2023 у справі № 5019/1274/11.

Крім того, у відповідності до ст. 157 ГПК України, боржник не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правову допомогу.

Господарський суд зазначає, що стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу суперечить самій суті наказного провадження.

Виходячи із вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження. Суд звертає увагу стягувача, що при незгоді боржника із стягненням витрат на правову допомогу останній буде позбавлений права на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки пп. 5 ч.3 ст. 157 ГПК України передбачає, що у даній заяві боржник повинен зазначити про повну , або часткову необгрунтованість вимог стягувача, однак не судових витрат.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви приватного підприємства «Сюпрім» про видачу судового наказу за вимогою до ТОВ «Омега Буд Компані» в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 152, 154, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству «Сюпрім» у видачі судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Буд Компані» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

СуддяЗапотічняк О.Д.