Рішення

від 23.03.2023 по справі 915/902/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Справа № 915/902/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Сулейманової С.М.,

прокурора Бескровної І.І.

від сторін представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/902/20

за позовом Миколаївської окружної прокуратури,

вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54000;

mykokrug@myk.gp.gov.ua;

в інтересах держави

в особі Галицинівської сільської ради,

вул. Центральна, 1, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286;

до товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр,

вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001;

про зобов?язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (далі прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі адміністрація) пред`явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Вітовський транспортний центр з такими вимогами:

1. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 29.05.2018 № 26358339 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову.

Позов обґрунтовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області за відсутності достатнього обсягу повноважень та в порушення вимог земельного, водного та містобудівного законодавства, а саме, заборони на перебування земель прибережної захисної смуги у приватній власності, прийнято наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства спірної земельної ділянки, розташованої у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману.

Указану земельну ділянку Журавльовим О.О. у подальшому відчужено на користь ТОВ Вітовський транспортний центр, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено оспорюваний запис про право власності.

За такими вимогами ухвалою від 06.07.2020 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 02.09.2020.

Ухвалою від 02.09.2020 задоволено клопотання прокурора та зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили рішенням суду в іншій справі Жовтневого районного суду Миколаївської області № 477/1505/20.

Після усунення обставин, які зумовили зупинення провадження в даній справі, ухвалою від 06.10.2021 поновлено провадження в даній справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 02.11.2021.

В указаній ухвалі також зазначено про те, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, яким місцеві прокуратури реформовано в окружні, наказів Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур та від 17.02.2021 № 40 Про день початку роботи окружних прокуратур створено Миколаївську окружну прокуратуру, юрисдикція якої поширюється на Миколаївський район Миколаївської області (крім міста Миколаєва), а Миколаївську місцеву прокуратуру № 2 ліквідовано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність зазначити заявником позову орган прокуратури, який на даний час здійснює у даній справі представництво інтересів держави ? Миколаївську окружну прокуратуру.

Прокурором 23.10.2021 подано заяву від 21.10.2021 № 50-5085вих-21 про зміну предмета позову, в якій позивач (з урахуванням пояснень від 29.10.2021 № 50-5329вих-21) просить суд розглядати першу позовну вимогу в наступній редакції: Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2018 шляхом внесення запису № 26358339.

Засідання, призначене на 02.11.2021, не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному; після усунення зазначеної обставини ухвалою від 26.11.2021 призначено підготовче засідання в даній справі на 08.02.2022.

Ухвалою від 08.02.2022 задоволено клопотання прокуратури, замінено в даній справі первісного позивача ? Миколаївську обласну державну адміністрацію, на його правонаступника у спірних правовідносинах ? Галицинівську сільську раду, а також відкладено підготовче засідання на 10.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 14.11.2022 призначено дану справу до розгляду на 19.12.2022.

Ухвалою від 19.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.02.2023, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою від 07.03.2023 призначено судове засідання в даній справі на 23.03.2023.

Позов у даній справі обґрунтовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області порушено законодавство при прийнятті наказу про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1798) для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Прокурор зазначає, що на підставі оскаржуваного наказу видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, про що вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2018 № 313 відчужено право власності на спірну земельну ділянку на користь ТОВ Вітовський транспортний центр, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис № 26358339.

Прокурор зазначає, що надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в цій місцевості суперечить вимогам земельного та водного законодавства (ст.ст. 88, 90 ВК України, ст.ст. 60, 62 ЗК України), оскільки земельна ділянка фактично розташована у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, а положеннями глави 12 ЗК України Землі водного фонду взагалі не передбачено можливість надання у приватну власність земель прибережної захисної смуги лиману.

Крім того, на думку прокурора, надання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить містобудівному законодавству, так як відповідно до містобудівної документації, чинної на час прийняття оскаржуваного наказу, а саме Проекту планування Вітовського (Жовтневого) району, затвердженого розпорядженням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 16.05.1979 № 310-р, вказана земельна ділянка розташована в перспективній зоні масового відпочинку І черги; будівництво будь-яких об?єктів Проектом не передбачалося; натомість, зазначена територія передбачалась як територія загального користування та не повинна передаватись у власність з будь-яким цільовим призначенням.

Прокурор зазначає, що надання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у приватну власність фізичній особі спірної земельної ділянки прибережної захисної смуги згідно з наказом № 910-СГ від 19.10.2015, оформлення фізичною особою права власності на цю ділянку за свідоцтвом від 22.10.2015 та продаж ТОВ Вітовський транспортний центр згідно з договором купівлі-продажу від 29.05.2018 є нікчемними, оскільки в силу закону Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не мало цивільної дієздатності на розпорядження спірною землею та законодавець встановив заборону на передачу ділянки прибережної захисної смуги у приватну власність із державної.

За таких обставин, на думку прокурора, оспорювання усього ланцюжку набуття прав на спірну ділянку прибережної захисної смуги не є ефективним способом захисту, спрямованим на поновлення порушених інтересів держави (в особі титульного власника землі ? Галицинівської сільради).

Прокурор у заяві від 21.10.2021 про зміну предмета позову звертає увагу суду на те, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29.01.2021 у справі № 477/1505/20 визнано незаконними та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 № 910-СГ, видане ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку, а також визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу від 29.05.2018 № 313, на підставі якого ОСОБА_1 відчужив право власності на спірну земельну ділянку на користь ТОВ Вітовський транспортний центр.

З урахуванням викладених обставин та положень ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належним та ефективним способом захисту прав прокурор вважає припинення права власності відповідача на земельну ділянку та зобов?язання повернути земельну ділянку належному власнику державі в особі Галицинівської сільради.

Згаданою вище ухвалою від 06.07.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов п?ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 06.07.2020, направлене на адресу відповідача, указану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Велика Морська, будинок 89), повернуте до суду поштовим відділенням з відміткою від 10.08.2020 про відсутність адресата за вказаною адресою.

У відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ураховуючи викладене, та що відповідачем не повідомлено суду іншої адреси для надіслання кореспонденції, датою вручення ТОВ Вітовський транспортний центр ухвали від 06.07.2020 належить вважати 10.08.2020. Отже, відповідач мав право на подання відзиву на позовну заяву у строк до 25.08.2020 включно.

Від відповідача у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Ураховуючи, що відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву або інших документів по суті справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Від сторін у справі, належним чином повідомлених про час та місце проведення судового засідання, представники не з?явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2015 № 910-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га пасовищ з кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (а.с. 17).

Згідно Висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого Управлінням екології та природних ресурсів від 17.09.2015 № 01-04/1825-04, Управління, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 зазначило, що згідно з експлікацією земельних угідь на земельну ділянку встановлено обмеження за кодом 05.03 (прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішній морських водах). У висновку Управління зазначило, що проект погоджується за умови виконання вимог та обмежень (а.с. 33).

У відповідності до інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.01.2019 № 90/109-19, згідно з даними Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) земельна ділянка площею 2,0000 га зареєстрована за кадастровим номером 4823380600:01:000:1798, яка знаходиться на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, обліковується як землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Вона зареєстрована 21.09.2015 як приватна власність ТОВ Вітовський транспортний центр. Дата реєстрації речового права на нерухоме майно 29.05.2018. Фонд документації із землеустрою відділу не містить документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки. У блоці Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки на всю площу встановлені обмеження у використанні земельної ділянки прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток, лиманів та на островах у внутрішній морських водах (підстава виникнення ? Водний кодекс України 06.06.1995), а також на площу 0,3762 га встановлена охоронна зона навколо (вздовж) об?єкта енергетичної системи (підстава виникнення постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил охорони електричних мереж 04.03.1997) Строк дії обмежень безстроково (а.с. 22-24).

В інформаційній довідці від 22.06.2020 № 213449008 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо спірної земельної ділянки зазначено, що 22.10.2015 за громадянином України ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 22.10.2015 № НОМЕР_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (а.с. 18-20).

Із змісту згаданої вище довідки також вбачається, що у подальшому спірну земельну ділянку громадянином ОСОБА_1 відчужено на користь ТОВ Вітовський транспортний центр на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2018 № 313; того ж дня про право власності відповідача на спірну земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 26358339.

Згідно листа Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 08.07.2019 № 863-02-54, на земельній ділянці за кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 будь-які споруди та будівлі відсутні (а.с. 36).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29.01.2021 у справі № 477/1505/20 задоволено позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, та вирішено:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 № 910-СГ, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1798) для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області;

- визнати незаконним та скасувати видане 22.10.2015 ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим № 4823380600:01:000:1798, про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2015 № 11711488;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу від 29.05.2018 № 313, на підставі якого ОСОБА_1 відчужив право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером № 4823380600:01:000:1798 на користь ТОВ Вітовський транспортний центр.

В указаному рішенні судом викладено висновки про те, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, а саме відстань від урізу води лиману до західної межі ділянки становить 515 м., а до східної ? 643 м, а отже належить до земель водного фонду, на які поширюється заборона щодо передачі їх у приватну власність. Крім того, відповідно до проекту планування Вітовського району, затвердженого розпорядженням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 16.05.1979 №310-р, спірна земельна ділянка розташована на території, визначеній як територія для зони масового відпочинку першої черги, передбаченої для тимчасового відпочинку населення, яка не повинна передаватись у власність з будь-яким цільовим призначенням.

Відсутність землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг не змінює правового режиму прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (ч. 9 ст. 88 ВК України, ч. 3 ст. 60 ЗК України).

Розташування спірної земельної ділянки у межах земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 59 ЗК України, отже зайняття земельної ділянки з порушенням ЗК України та ВК України (відповідно до висновків ВП ВС від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17) треба розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29.01.2021 у справі № 477/1505/20 набрало 10.03.2021 законної сили в порядку, визначеному законодавством, та є преюдиційним при вирішенні спору в даній справі у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на даний час у судовому порядку визнано незаконними та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, на підставі якого ОСОБА_1 набуто у власність спірну земельну ділянку, та видане ОСОБА_1 відповідне свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку; крім того, визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 відчужено право власності на спірну земельну ділянку на користь ТОВ Вітовський транспортний центр.

Викладені обставини прокурор вважає такими, що свідчать про наявність підстав для припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку та зобов?язання повернути цю земельну ділянку належному власнику державі в особі Галицинівської сільради.

У відповідності до ст.ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушенням вважається такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов?язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п.п. 40-41 постанови ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб?єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні ? гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (постанова ВС від 09.12.2020 у справі № 922/476/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Суд повинен надати об?єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Цивільним законодавством визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) ? офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов?язання на нерухоме майно, об?єкт незавершеного будівництва (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об?єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Законом України від 05.12.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству, який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Тобто, законодавець встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Кожен із цих способів захисту є окремою самостійною підставою для вчинення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав, відповідно до Закону.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Вітовський транспортний центр, на підставі якого за відповідачем зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, визнано недійсним та скасовано рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29.01.2021 у справі № 477/1505/20.

Таким чином, прокурором у порядку цивільного судочинства забезпечено обрання ефективного способу захисту, визначеного абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону, а судом ухвалено рішення про визнання недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності відповідача. Зазначене судове рішення в силу закону є достатнім для проведення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

При цьому, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону).

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Отже, на законодавчому рівні визначено, що окрім скасування державної реєстрації права чи документів, що стали підставою для такої реєстрації, для подальшого виконання державним реєстратором судового рішення необхідною умовою є визнання, зміна чи припинення рішенням суду відповідного речового права.

Судом враховується, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов?язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ГПК України).

Спір даній справі пов?язаний із набуттям приватної власності на земельну ділянку, розташовану у законодавчо встановлених межах прибережної захисної смуги Бузького лиману.

При цьому судовим рішенням у цивільній справі № 477/1505/20 вже встановлено факти незаконного вибуття спірної земельної ділянки державної власності, розташованої у прибережній захисній смузі Бузького лиману, у приватну власність ОСОБА_1 та подальшого її відчуження на користь ТОВ Вітовський транспортний центр; при цьому суд у справі № 477/1505/20, встановивши, що договір купівлі-продажу землі, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, є недійсним, фактично підтвердив відсутність у ТОВ Вітовський транспортний центр права власності на спірну земельну ділянку.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ЗК України).

Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами цієї статті власник (титульний володілець) може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов ? це позадоговірна вимога власника, який володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.

Негаторний позов пред?являється у випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею. Характерною особливістю цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи Іншому титулі. Правом на негаторний позов володіють власник, а також титульний володілець, які володіють річчю, але позбавлені можливості користуватися чи розпоряджатися нею. Як відповідач виступає особа, яка своєю противоправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності (права титульного володіння). Отже, позивачем цього позову може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ. щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатися річчю.

З урахуванням викладених положень законодавства та правових висновків суд визнає, що позовні вимоги щодо припинення права власності ТОВ Вітовський транспортний центр та повернення землі, заявлені у господарській справі, спрямовані на остаточне усунення порушень прав власника спірної земельної ділянки, фактично є похідними від спору, розглянутого у цивільному судочинстві.

За такого позовні вимоги прокурора в частині припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов?язання відповідача повернути у власність держави в особі Галицинівської сільської ради спірну земельну ділянку, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про припинення права власності.

Таким чином, позов прокурора, з урахуванням зміни предмета позову, належить задовольнити у повному обсязі.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 17.06.2020 № 965 у сумі 4204 грн., належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 23.03.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги, з урахуванням зміни предмета позову, задовольнити у повному обсязі.

2. Припинити право власності товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр, ідентифікаційний код 40900718, на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2018 шляхом внесення запису № 26358339.

3. Зобов?язати товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр, вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40900718, повернути у власність держави в особі Галицинівської сільської ради, ідентифікаційний код 22440768, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1798 в межах території Галицинівської сільської ради.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр, вул. Велика Морська, 89, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40900718, на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02910048, р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 4204 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2023.

Суддя Т.М. Давченко