Рішення

від 20.03.2023 по справі 920/1082/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.2023м. СумиСправа № 920/1082/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1082/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомВиробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГСЕРВІС» (вул. Кооперативна, 4, м. Кролевець, Сумська обл., 41300; код за ЄДРПОУ 30033501)

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК МАСТЕР ТРЕЙД» (вул. Чернігівська, буд. 3, м. Шостка, Сумська обл., 41100, код за ЄДРПОУ 43223831),

про стягнення 139083,57 грн

установив:

22.12.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 139083,57 грн (сто тридцять дев`ять тисяч вісімдесят три грн 57 коп.), з яких: 19649,19 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять грн 19 коп.) основний борг, 92890,25 грн (дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто грн 25 коп.) штрафних санкцій (0,5% річних), 1525,92 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять грн 92 коп.) 3% річних; 11465,24 грн (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять грн 24 коп.) пені (НБУ), 8640,86 грн (вісім тисяч шістсот сорок грн 86 коп.) інфляційних, 4912,11 грн (чотири тисячі дев`ятсот дванадцять грн 11 коп.) штрафу (25 %), а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

Ухвалою від 27.12.2022 у справі №920/1082/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

27.12.2022 копія ухвали від 27.12.2022 у справі №920/1082/22 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси сторін зазначені у позовній за списом розсилки 4956.

12.01.2023 копія ухвали від 27.12.2022 у справі №920/1082/22, надіслана на адресу відповідача, що співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ та адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК МАСТЕР ТРЕЙД», вул. Чернігівська, буд. 3, м. Шостка, Сумська обл., 41100, повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі №921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

25.11.2019 між Виробничо-комерційним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Мастер Трейд» (далі покупець, відповідач) укладено договір №363 (далі договір).

Відповідно до п. 1. договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві (поставляти) товар, в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов`язується в термін та на умовах, передбачених цим договором приймати такий товар, оплачувати його вартість, повертати тару.

Пунктом 1.1. договору визначено, що найменування товару, його кількість, ціна, та загальна вартість зазначається у товарно-транспортних накладних, які складаються сторонами при отриманні-передачі кожної партії товару і є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.5. договору товар вважається переданим постачальником й прийнятий покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата кожної вартості товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування 100% її вартості на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом внесенім готівки в касу постачальника.

Абзацом 1 пункту 4.2. договору встановлено, що відстрочка оплати за кожну окрему партію товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару.

Відповідно до п. 6.1. договору за кожен день прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. При подальшому надходженні коштів від покупця в першу чергу погашається пеня.

Згідно з п. 6.4. договору за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцять п`ять) відсотків від неперерахованої суми.

Пунктом 6.5. договору встановлено, що у випадку порушення п. 4.2 договору покупець сплачує постачальнику за кожний день користування чужими коштами 0,5 % від суми несвоєчасно оплаченого товару (п. 2 ст. 536 та п. 3 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до п. 9.3. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019 року. Даний договір може бути одноразово пролонгований на наступний календарний рік за умови, що за 10 днів до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить про своє бажання припинити дію даного договору. В частині зобов`язання «Покупця» щодо оплата продукції та повернення (або відшкодуванні вартості) тари, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов`язань.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продовольчі товари на суму 34931,70 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується наступними видатковими накладними: від 20.02.2020 №PH SU-0003922 на суму 6149,00 грн, від 20.02.2020 №PH SU-0003890 на суму 3767,90 грн, від 05.03.2020 №PH SU-0005120 на суму 1168,30 грн, від 06.03.2020 №PH SU-0005306 на суму 1661,50 грн, від 06.03.2020 №РН SU-0005305 на суму 1103,20 грн, від 12.03.2020 №PH SU-0005829 на суму 1397,10 грн, від 12.03.2020 №PH SU-0005778 на суму 1669,70 грн, від 12.03.2020 №PH SU-0005828 на суму 441,30 грн, від 19.03.2020 №PH SU-0006485 на суму 873,30 грн, від 08.06.2020 №PH SU-0012830 на суму 1365,00 грн, від 24.06.2020 №РП SU-0014402 на суму 1144,50 грн, від 09.07.2020 №PH SU-0016160 на суму 3143,40 грн, від 16.07.2020 №PH SU-0017121 на суму 1015,40 грн, від 23.07.2020 №PH SU-0017711 на суму 4853,50 грн, від 25.07.2023 №PH SU-0017917 на суму 1956,10 грн, від 30.07.2020 №PH SU-0018271 на суму 1534,00 грн, від 11.08.2020 №PH SU-0019148 на суму 1688,50 грн.

21.08.2020 за накладними на повернення від покупця, відповідач частково повернув позивачу поставлений товар, а тому, як зазначає позивач, у зв`язку із частковим поверненням товару, видаткова накладна за №PH SU-00016160 від 09.07.2022 зменшилась на суму 120 грн 12 коп. і підлягає до оплати в сумі 3023 грн 28 коп.; видаткова накладна за №PH SU-00017121 від 16.07.2020 зменшилась на суму 448 грн 74 коп. і підлягає до оплати 566 грн 66 коп.; видаткова накладна за №PH SU-00017711 від 23.07.2020 зменшилися на суму 1241 грн 58 коп. і становить до оплати 3611 грн 92 коп., видаткова накладна за №PH SU-00018271 від 30.07.2020 зменшилися на суму 1380 грн 46 коп. і становить до оплати 153 грн 54 коп., видаткова накладна за №PH SU-0003890 від 20.02.2020 зменшилися на суму 3097 грн 66 коп. (1300,26 грн. за рахунок повернення товару та 1797,40 грн. за рахунок часткової оплати - БВ SU-0000393 від 07.08.2020 (в дану банківську виписку увійшла і інша оплата за раніше поставлений товар)) і становить до оплати 670 грн 24 коп., видаткова накладна за №PH SU-0005120 від 05.03.2020 зменшилися на суму 689 грн 03 коп. і становить до оплати 479 грн 27 коп., видаткова накладна за PH SU-0005778 від 12.03.2020 зменшилися на суму 709 грн. 37 коп. і становить до оплати 960 грн 33 коп., видаткова накладні за №PH SU-0003922 від 20.02.2020 зменшилися на суму 4578 грн 18 коп. і становить до оплати 1570 грн 82 коп., видаткова накладна за PH SU-0017917 від 25.07.2020 зменшилися на суму 664 грн 79 коп. і становить до оплати 1291 грн 31 коп., видаткова накладна за №PH SU-0019148 від 11.08.2020 зменшилися на суму 1625 грн 50 коп. і становить до оплати 63 грн 00 коп.

14.11.2022 позивач, враховуючи зміну місцезнаходження відповідача за даними ЄДРПОУ, надіслав претензію №102 та №103 Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК МАСТЕР ТРЕЙД» на дві адреси: вул. Чернігівська, буд. 3, м. Шостка, Сумська обл., 41100 (юридична адреса) та вул. Кооперативна, буд. 1А, м. Суми, 40030 (адреса визначена в договорі). В претензії позивач зазначив, що заборгованість відповідача за договором станом на 14.11.2022 склала 19649,19 грн та пропонував відповідачу в тижневий строк, з моменту отримання, розглянути дану претензію і задовольнити вимоги позивача. Жодну із претензій відповідач не отримав, зазначені претензії повернуті позивачу відділенням поштового зв`язку як неврученні.

Заборгованість за договором в сумі 19649,19 грн. відповідач не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав звої зобов`язання за договором. Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, відповідно до умов договору відповідач отримав товар, але вартість товару своєчасно не оплатив, у зв`язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 19649,19 грн.

Відповідач, доказів належного виконання зобов`язань за договором не подав.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить до висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо поставки відповідачу товару та щодо неоплати відповідачем вартості поставленого товару .

Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19649,19 грн вартості поставленого товару за договором суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 92890,25 грн 0,5% штрафної санкції, 11465,24 грн пені, 4912,11 грн 25% штрафу, 1525,92 3% річних та 8640,86 грн інфляційних збитків.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. договору за кожен день прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. При подальшому надходженні коштів від покупця в першу чергу погашається пеня.

Згідно з п. 6.4. договору за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцять п`ять) відсотків від неперерахованої суми.

Пунктом 6.5. договору встановлено, що у випадку порушення п. 4.2 договору покупець сплачує постачальнику за кожний день користування чужими коштами 0,5 % від суми несвоєчасно оплаченого товару (п. 2 ст. 536 та п. 3 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 92890,25 грн 0,5% штрафної санкції, 4912,11 грн 25% штрафу, 11465,24 грн пені, 1525,92 3% річних та 8640,86 грн інфляційних збитків.

Водночас, укладеним між сторонами договором не врегульований порядок оплати вартості поставленого товару у разі часткового та/або повного його повернення, у зв`язку з чим суд вважає вірним періодом для розрахунку 0,5% штрафної санкції, інфляції, 3% річних з 22.08.2020 по 13.12.2022, а пені, з врахуванням норми ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, з 22.08.2020 по 22.02.2021.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення штрафної санкції у розмірі 0,5%, 25% штрафу, пені, 3% річних та інфляційних збитків за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff , враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1192,77 грн пені за період з 22.08.2020 по 21.02.2021, 887,67 3% річних та 3433,64 грн інфляційних збитків за період з 22.08.2020 по 13.12.2022, 4912,11 грн 25% штрафу, 82919,58 грн 0,5% штрафної санкції за період з 22.08.2020 по 13.12.2022 .

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зазначає, що 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому дію якого продовжено. Зазначене є загальновідомим фактом і відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягає.

Суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність як позивача так і відповідача, як суб`єктів підприємницької діяльності є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України.

З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, що є непропорційним наслідком порушення умов договору, недоведеність позивачем наявності у останнього збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, суд вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються штрафні санкції.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, вважає за можливе зменшити розмір 0,5% штрафної санкції з 82919,58 грн до 10000,00 грн.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з відповідача 19649,19 грн вартості поставленого товару, 1192,77 грн пені за період з 22.08.2020 по 21.02.2021, 887,67 3% річних та 3433,64 грн інфляційних збитків за період з 22.08.2020 по 13.12.2022, 4912,11 грн 25% штрафу, 82919,58 грн 0,5% штрафної санкції. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення 0,5% штрафної санкції суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 19649,19 грн вартості поставленого товару, 1192,77 грн пені, 887,67 3%річних та 3433,64 грн інфляційних збитків, 4912,11 грн 25% штрафу, 10000,00 грн 0,5% штрафної санкції. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481,00 грн, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №2782 від 15.12.2022.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 стаття 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із неправомірними діями відповідача у вигляді неналежного виконання умов договору, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2481,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК МАСТЕР ТРЕЙД» (вул. Чернігівська, буд. 3, м. Шостка, Сумська обл., 41100, код за ЄДРПОУ 43223831) на користь Виробничо-комерційного підприємства-товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГСЕРВІС» (вул. Кооперативна, 4, м. Кролевець, Сумська обл., 41300; код за ЄДРПОУ 30033501) 19649,19 грн (дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять грн 19 коп.) основного боргу, 1192,77 грн (одна тисяча сто дев`яносто дві грн 77 коп.) пені, 887,67 грн (вісімсот вісімдесят сім грн 67 коп.) 3% річних, 3433,64 грн (три тисячі чотириста тридцять три грн 64 коп.) інфляційних збитків, 4912,11 грн (чотири тисячі дев`ятсот дванадцять грн 11 коп.) 25% штрафу, 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.) 0,5% штрафної санкції, а також 2481,00 грн(дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2023.

СуддяВ.Л. Котельницька