Ухвала

від 29.03.2023 по справі 921/211/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29 березня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/211/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяву б/н від 23.03.2023 (вх. №228 від 28.03.2023) Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до пред`явлення позову

особи, які можуть отримати статус учасників справи, щодо яких зявлено про вжиття заходів забезпечення позову:

відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії та накладення арешту на земельну ділянку.

Суть справи:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 23.03.2023 (вх. №228 від 28.03.2023), у якій просить вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , шляхом:

- заборони ОСОБА_2 використовувати для провадження підприємницької діяльності чи ведення господарської діяльності на земельній ділянці загальною площею 91,05 га, у т.ч. водне плесо 80,02 га, прибережна смуга 3,09 га, гідротехнічні споруди (дамба) 7,94 га, що знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району (тепер Бережанської міської ради) Тернопільської області, кадастровий номер 6120481800:01:001:0015, у тому числі зариблювати та здійснювати вилов риби, використовувати гідротехнічні споруди що розташовані на цій водоймі для регулювання води, що пов`язане зі створенням належних умов і передбачене технологією вирощування риби чи для інших цілей та будь-яких інших дій на даній земельній ділянці, які він може вчиняти на орендованій землі до моменту початку та під час розгляду справи судом до набрання законної сили рішення суду;

- накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 91,05 га, у т.ч. водне плесо 80,02 га, прибережна смуга 3,09 га, гідротехнічну споруди (дамба) 7,94 га, що знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району (тепер Бережанської міської ради) Тернопільської області, кадастровий номер 6120481800:01:001:0015 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї;

- заборони ОСОБА_2 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 91,05 га, у т.ч. водне плесо 80,02 га, прибережна смуга 3,09 га, гідротехнічні споруди (дамба) 7,94 га, що знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району (тепер Бережанської міської ради) Тернопільської області, якій присвоєно кадастровий номер 6120481800:01:001:0015.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на факт укладення 20.07.2004 між Бережанською РДА (як орендодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (як орендарем) договору оренди земельної ділянки (водного фонду) загальною площею 91,05 га (у т.ч. водне плесо 80,02 га, прибережна смуга 3,09 га, гідротехнічні споруди (дамба) 7,94 га) з кадастровим номером 6120481800:01:001:0015, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району (тепер Бережанської міської ради) Тернопільської області, строком на 25 років.

Заявником також зазначено про подальше укладення 29.01.2021 додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта (ставка) №7 від 09.07.2007 між Бережанською районною державною адміністрацією, Тернопільською обласною державною адміністрацією, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , за умовами якої орендодавцем за договором являється Тернопільська обласна державна адміністрація, а орендарями Фізична особа підприємець ОСОБА_1 та Фізична особа підприємець ОСОБА_2 .

ФОП ОСОБА_1 зазначено про намір звернутися до суду з позовом до потенційного відповідача ОСОБА_2 , на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, про визнання додаткової угоди №1 від 29.01.2021 про внесення змін до договору оренди водного об`єкта (ставка) №7 від 09.11.2007 недійсним та скасування державної реєстрації даного додатку №1 до договору оренди. ФОП ОСОБА_1 стверджує про те, що на момент укладення додаткової угоди №1 від 29.01.2021 він перебував за кордоном, вказаний правочин він не підписував і будь-яких розпоряджень, дозволів, документів (у т.ч. оригіналів чи копій свого паспорта громадянина України, індентифікаційного коду) ОСОБА_2 чи іншій особі на підписання даної додаткової угоди не надавав. ОСОБА_2 , використовуючи підроблений документ - додаткову угоду №1 від 29.01.2021 фактично використовує об`єкт оренди у своїх цілях. ОСОБА_2 використовує дану земельну ділянку в порушення норм чинного законодавства без врахування норм що передбачають комплекс заходів щодо вилову риби, заходів, спрямованих на збереження, поліпшення умов існування, відтворення і раціонального використання водних біоресурсів, їх обліку. Заявником стверджено, що станом на сьогоднішній день: у ставку спущено воду; виловлено рибу; не працюють гідротехнічні споруди; не ведеться регулювання води; не ведеться вирощування риби, пов`язане зі створенням належних умов і передбачених технологією; не відбувається зариблення, що може привезти до занепаду водного плеса та створення екологічної небезпеки для жителів села Жуків та сусідніх сіл та водного басейну річки ОСОБА_3 . Крім цього, ним зазначено, що такий варіант поділу (два орендарі одного об`єкта) призводить до нераціонального використання водних ресурсів, порушення доступу до загального водокористування, порушує положення Земельного кодексу України щодо земель водного фонду, що ставить під сумнів доцільність, ефективність та розумність такого поділу. Своїми протиправними діями ОСОБА_2 перешкоджає здійсненню підприємницької та господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , шляхом використання наданої останньому в оренду земельної ділянки відповідно до цільового призначення, яке позбавляє права вирощувати рибу, зариблювати мальком надане йому в оренду водне плесо озера, виловлювати рибу і отримувати прибуток.

У зв`язку з чим ФОП ОСОБА_1 вважає за необхідне заборонити ОСОБА_2 , та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на користування земельною ділянкою.

Невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів заявника ФОП ОСОБА_1 у разі задоволення заявленого у подальшому позову про визнання додаткової угоди №1 від 29.01.2021 недійсною.

Посилаючись на вищенаведене, ФОП ОСОБА_1 просить задоволити заяву про забезпечення позову.

Пунктом 1 частини 1 статті 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 вказану заяву у справі №921/211/23 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши заяву б/н від 23.03.2023 (вх. №228 від 28.03.2023), суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Положення вказаної статті пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.

Частиною 1 статті 137 ГПК України вказано, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення позову залежить від суті позовних вимог.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звернувся до суду, вартості майна, щодо якого він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з вимог ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту або заборони іншій особі вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 09.10.2019 у справі № 910/1986/19.

Оскільки у цій справі заявником стверджено про намір звернутися до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі його ухвалення та задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Частина 3 статті 138 ГПК України вказує, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Зміст заяви б/н від 23.03.2023 вказує на існування у заявника наміру на звернення до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.01.2021.

Позов в процесуальному сенсі - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З поданої заяви від 23.03.2023 вбачається, що позивач просить заборонити ОСОБА_2 (як стороні (одному з орендарів) оскаржуваної у майбутньому додаткової угоди) використовувати для провадження його підприємницької діяльності чи ведення господарської діяльності на земельній ділянці водного фонду, накладення арешту на цю земельну ділянку, а також заборонити йому вчиняти правочини щодо відчуження та передачі нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Як вже зазначалось, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні приписи викладені у ч.3 ст.13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Всупереч вказаним нормам ГПК України, до заяви про забезпечення позову від 23.03.2023 ФОП ОСОБА_1 не надано жодних доказів існування обставин, на якій він посилається, як на підставу своїх доводів та міркувань.

Окремо суд звертає увагу на те, що у п.3 долученого до заяви договору від 20.07.2004 зазначено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.

В свою чергу, текст додаткової угоди №1 від 29.01.2021 вказує, що такий є додатковою угодою до договору №7 від 09.07.2007, тобто іншого договору оренди водного об`єкта, ніж той, що укладено 20.07.2004 та міститься у матеріалах справи.

Окрім цього суд зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони стороні оскаржуваної у майбутньому додаткової угоди проводити (здійснювати) господарську діяльність на спільно орендованій земельній ділянці, накладення арешту на цю земельну ділянку та заборона вчинення інших дій (правочинів) щодо майна, яке на ній знаходиться, фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів ст. 137 ГПК України; заявлені заходи забезпечення позову призведуть до блокування господарської діяльності іншої сторони договору, і, за умови недоведеності наявності порушення прав позивача у зв`язку з укладенням спірного правочину, свідчитиме про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи. Забороняючи відповідачу виконувати умови додаткової угоди, фактично поставиться під сумнів правомірність укладення цього правочину (який має намір оспорювати заявник у майбутньому) та спонукати сторону до невиконання умов укладеного нею договору, вже на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 27.12.2022 у справі №916/1324/22.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 не доведено та не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він має намір звернутися з позовом до суду (у разі задоволення такого позову), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано повторно, якщо змінились певні обставини.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13,73, 74, 76, 77, 86, 136 - 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви б/н від 23.03.2023 (вх. №228 від 28.03.2023) Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

2. В порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 29.03.2023.

3. Копію ухвали направити: Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.03.2023.

Суддя І.П. Шумський