Постанова

від 17.06.2010 по справі 2а-4940/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                      Справа № 2а-4940/10/1070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міцар» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2010 року Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міцар» (далі - відповідач) та з урахуванням зміни позовних вимог просила стягнути з відповідача заборгованості по сплаті штрафних санкцій по податку на прибуток у загальній сумі 170,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій по податку на прибуток у загальній сумі 170, 00 грн., яка має бути сплачена відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Заперечень проти позову до суду не надавав, заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надсилав. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і докази, наявні у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міцар» зареєстровано 12.11.1991 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 243, ідентифікаційний код 13728571, згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області з 26.10.1992 року відповідно до довідки від 25.03.2010 року № 123/24-023, наданої ДПІ у Вишгородському районі.

Представниками ДПІ у Вишгородському районі 07.03.2008 року на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності.

За результатами проведеної перевірки складено акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності від 07.03.2008 року № 251/7/15-116/13728571/113, в якому зафіксовано порушення відповідачем п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, пп. 4.1.4, 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, яке виразилося у несвоєчасному поданні декларації з податку на прибуток підприємств.

На основі вказаного акту позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.03.2008 року № 0002381501/0, яким на підставі пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано 07.03.2008 року заступником директора товариства Охоньком О.І., що підтверджується підписом останнього у відповідній графі податкового повідомлення-рішення.

В адміністративному чи судовому порядку відповідач згадане вище податкове повідомлення-рішення не оскаржував, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов’язання відповідача не було сплачено в установлені строки, що підтверджується довідкою-розрахунком суми податкового боргу від 01.04.2010 року № 1023/9/24-040/78, наданої ДПІ у Вишгородському районі, а тому таке зобов’язання визнається судом податковим боргом.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт наявності у відповідача податкового боргу, у визначеній податковим органом сумі.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості відповідно до пп. 3.1.1               п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази,  що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем надані суду, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач заперечень щодо позовних вимог не надав.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку щодо правомірності заявленої вимоги та вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міцар» до Державного бюджету України суму податкової заборгованість у розмірі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                   В.О. Спиридонова

                                                                    Постанову складено у повному обсязі 21.06.2010 року.