Постанова

від 28.03.2023 по справі 405/731/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2023 року м. Кропивницький

справа № 405/731/22

провадження № 22-ц/4809/62/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Петренко Ксенія Олександрівна, на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Русіна А. А.) від 11 травня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 13 грудня 2019 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1001486919401.

На підставі укладеного договору банк надав відповідачу кредит у сумі 82623,00 грн.

Одна ОСОБА_1 свої зобов`язання, який виникли з договору, належно не виконує, станом на 17 січня 2022 року виникла заборгованість у розмірі 120417,18 грн, яка складається із такого: заборгованості по кредиту 75738,37 грн, заборгованості по процентах 14,45 грн, заборгованості по комісії 44664,36 грн.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив стягнути з ОСОБА_1 всю суму заборгованості за кредитним договором - 120417,18 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року задовольнив позов повністю, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором в сумі 120417,18 грн.

Суд мотивував свої рішення тим, що позивач належними та допустими доказами у справі довів, що позичальник не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість. Права банку порушені відповідачем, позовні вимоги правомірні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Петренко Ксенія Олександрівна, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача на користь банку 44664,36 грн заборгованості по комісії, відмовити банку в цій частині позову.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що, на думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього на користь банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідач визнає факт укладення між ним та позивачем кредитного договору, але вважає, що його умови про щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 3296,66 грн є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» так, як договір не містять будь-якого опису послуг із обслуговування кредитної заборгованості, за які встановлена комісія, розмір комісії значно перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом та наближений до розміру кредиту, що всупереч принципу добросовісності вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача банківських послуг. Закон забороняє банку включати о договору несправедливі умови, які можуть бути визнані недійсними.

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення щодо комісії з неправильним застосуванням норм матеріального права та без ураховання висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду ЄУН 666/4957/15ц, 209/1399/18, 524/5152/15-ц та 766/8096/20.

Крім того, суд не звернув увагу, що внаслідок пред`явлення банком позичальнику вимоги від 17 березня 2021 про сплату всієї суми боргу, зокрема тієї його частини, строк повернення якої ще не настав, банк змінив строк кредитування і надалі втратив право нараховувати платежі з договором. Це додатково підтверджує безпідставність вимоги банку про стягнення з відповідача комісії за період з 17 березня 2021 року по 1 грудня 2021 року в сумі 29669,94 грн.

Відзив наапеляційну скаргу від АТ «ПУМБ» до суду не надійшов, хоч згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 99) банк отримав 22 серпня 2022 року копію апеляційної скарги з додатками, копію ухвали Кропивницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року про відкриття апеляційного провадження у якій суд роз`яснив позивачу право на відзив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи

13 грудня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено договір комплексного банківського обслуговування № 1001486919401, який є змішаним договором та містить елементи договору банківського рахунку та договору про споживчий кредит.

Умови цього договору передбачають надання банком ОСОБА_1 споживчого кредиту в сумі 82623,00 грн строком на 24 місяці зі сплатою позичальником процентів за фіксованою ставкою 0,01 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредиту 3,99%.

Згідно з меморіальним ордером від 13 грудня 2019 року № ТR.39554879.56891.8810 банк перерахував ОСОБА_1 обумовлену в договорі суму кредиту - 82623,00 грн.

ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов`язання перед банком щодо погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

У березні 2021 року банк надіслав відповідачу письмову вимогу про погашення усієї заборгованості за кредитним договором, яку відповідач не виконав.

За розрахунком банку розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 17 січня 2022 року становив 120417,18 грн і складається із такого: заборгованості по кредиту 75738,37 грн, заборгованості по процентах 14,45 грн, заборгованості по комісії 44664,36 грн.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Справа розглядається судом без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову становить 120417,18 грн, що менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268400,00 грн).

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, просив стягнути прострочену заборгованість за кредитним договором, зокрема за комісією, яка передбачена умовами договору

Як вже зазначалося, суд першої інстанції задовольнив позов повністю.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Уцій справі рішення судупершої інстанціїоскаржується відповідачемлише вчастині стягненняз ньогона користьбанку комісіїза обслуговуваннякредитної заборгованості,а тому,відповідно доч.1ст.367ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення вимоги банка про стягнення за кредитом та процентами за користування ним апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції, в частині яка оскаржується, зазначеним вимогам ст. 263 ЦПК України не відповідає, тож вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Норми права та акти законодавства, які підлягають застосуванню

(У цій постанові положення актів законодавства, які застосовуються судом, наведені у редакції на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 13 грудня 2019 року).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст.і 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зміст цивільного правовідношення становлять суб`єктивні права та обов`язки учасників правовідносин.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст.526,530 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(ст. 1055 ЦК України).

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України з дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються.

Крімтого,відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі Закон № 1734-VII) цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (п. 4 ст. 1 Закону № 1734-VII (у редакції, чинній на час укладення договору).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VII(уредакції,чинній начас укладеннядоговору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Право банків на комісійну винагороду за надані послуги передбачено також ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Частиною 1 ст. 12 Закону № 1734-VII визначено істотні умови договору про споживчий кредит, а ч. 2 цієї статті Закону передбачено, що у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VII).

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗаконуУкраїни «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

У цій справі сторони визнають, що за умовами укладеного між ними договору від 13 грудня 2019 року до загальних витрат за споживчим кредитом включено комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Однак, відповідач заперечує дійсність такої умови договору на тій підставі, що він вважає її несправедливою та, як наслідок, недійсною на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому вимоги позивача про стягнення комісії не визнає.

10 червня 2017 рокунабув чинності Закон України «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VII), у зв`язку з чим ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено в такій редакції:«Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд першочергово застосовую норми Закону № 1734-VII, зокрема ч. 1 та ч. 2 ст. 11 цього Закону, якими передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавецьна вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповіднодо п.1ч.2ст.45Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» Велика ПалатаВерховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Переглядаючи цю справу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду враховує висновок щодо застосування норм Закону № 1734-VII, викладений у п. 31.29. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а саме: «[…] комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату занадання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частішеодного разу на місяць.Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року),щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно дочастин першої та другої статті 11,частини п`ятої статті 12Закону України «Про споживче кредитування».

Як встановив суд першої інстанції, у заяві ОСОБА_1 від 13 грудня 2019 року № 1001486919401 до приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 %,яка включена до графіка щомісячних платежів, наведеного у цій таки заяві відповідача по справі (а.с. 4), яку сторони визнають частиною укладеного між ними договору про споживчий кредит.

Згідно з п. 5.7.3. частини 5 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка затверджена рішенням правління банку від 11 червня 2019 року протокол № 760 і діє з 12 червня 2019 року (а.с. 5 10), комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту, надання консультативних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно […] у розмірі, вказаному в заяві про приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії).

Відповідно до п. 5.13.2. Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб банк зобов`язаний на вимогу клієнта надати довідку про залишок заборгованості за споживчим кредитом станом на дату такої вимоги, за умови сплати відповідної винагороди згідно з тарифами.

Аналіз змісту наведених умов укладеного між сторонами договору дає підстави виснувати, що договором встановлено обов`язок відповідача щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту, яка фактично включає: 1) плату повернення кредиту (списання та зарахування коштів з такою метою); 2) плату за розрахунково-касове обслуговування кредитних платежів, тобто виконання платіжних операцій з переказу коштів з рахунка або на рахунок клієнта чи видачу коштів у готівковій формі; 3) надання за плату інформації про заборгованість та її залишок, без уточнення систематичності запиту такої інформації.

Умови договору не визначають розміру комісії окремо для кожної із послуг банку, передбачених п. 5.13.2. Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а встановлюють їх загальну вартість, яку споживач зобов`язаний сплачувати автоматично щомісяця та не залежно від фактичного їх надання.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що умовами укладеного між сторонами договору, якими встановлено обов`язок відповідача автоматично сплачувати щомісячну комісію за надання банком інформації про стан заборгованості за кредитним договором, не залежно від звернень споживача за отриманням інформації та кількості таких звернень обмежують права відповідача в порівнянні з ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 1734-VII та є нікчемними на підставі ст. 12 цього Закону.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦПК України).

Колегія суддів вже зертала увагу, що за умовами договору під комісією за обслуговування кредитної заборгованості мається на увазі плата не лише надання банком клієнту за плату інформації про заборгованість, а й плата за списання та зарахування коштів з метою погашення кредитної заборгованості, а також плата за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості.

Закон № 1734-VII не встановлює прямо недійсність умов договору споживчого кредитування, які встановлюють обов`язок споживачем вносити плату за розрахунково-касове обслуговування кредиту та повернення кредиту. Ба більше, Закон дозволяє встановлення плати за послуги банку з ведення рахунків та додаткових і супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом (п. 4 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону № 1734-VII у редакції на час укладення договору).

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про недійсність умов договору про комісію, обумовлені їх несправедливістю та нормами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не можуть бути враховані судом так, як договір в частині комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту та списання і зарахування коштів на його погашення є оспорюваним, але позовну про недійсність правочину в цій частині відповідач не пред`явив.

Отже, встановлена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину в цій частині відповідачем не спростована.

Однак, оскільки сторони обумовили розмір комісії, 3,99%, за обслуговування кредитної заборгованості, що за умовами договору включає списання та зарахування коштів на повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту та надання консультативно-інформаційних послуг, з яких остання є нікчемною з підстав, викладених вище, а щодо інших сторони не обумовили окремі тарифи, тому вимога позивача про стягнення комісії у повному розмірі є необгрунтованою.

Крім того, банк має право вимагати від споживача внесення плати (в цьому випадку - комісії) лише за ті послуги, які ним фактично надані споживачу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунку боргу (а. с. 15 16), відповідач перестав виконувати умови договору щодо внесення чергових платежів за встановленим графіком починаючи з 13 березня 2020 року.

Згідно з випискою з особового рахунку, який відкрив банк відповідачу, за період з 13 грудня 2019 року по 17 січня 2022 року, платіжні операції, зокрема щодо договірного списання грошових коштів або самостійного поповнення рахунку ОСОБА_1 на погашення кредиту не здійснювалося, а тому банк не надавав йому послуг із прийняття коштів на повернення кредиту та послуг розрахунково-касового обслуговування кредиту (послуг, які пов`язані з переказом коштів у будь-якій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором), тож вимоги останнього про стягнення плати за послуги, які фактично не надано є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів виснує, що підстав для стягнення з відповідача комісії фактично немає.

Суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість вимог банку про комісію, не з`ясував, що мали на увазі сторони під комісією за обслуговування кредитної заборгованості, вказаною у заяві відповідача від 13 грудня 2019 року, не дослідив публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, стосовно яких відповідач заперечень не висловлював, зокрема, суд не дослідив зміст п. 5.7.3 частини 5 «Умови надання Споживчого кредиту» цієї пропозиції на яку пристав відповідач, як наслідок суд неправильно застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення помилкового рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії.

Водночас колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, від 04 березня 2020 року № 209/1399/18 та від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц через те, що спірні правовідносини в цих справах, порівняно зі справою, яка переглядається в апеляційному порядку, мають особливості, а саме: виникли у різний час, відносини у справах, які були предметом розгляду Верховного Суду врегульовані, зокрема, нормами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які істотно змінилися на час виникнення правовідносин сторін у цій справі.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 766/8096/20 так, як предмет спору у ній, порівняно зі справою, яка переглядається в апеляційному порядку, є різним: визнання частково недійсним кредитного договору / стягнення кредитної заборгованості.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За обставин, викладених вище за текстом цієї постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого суду зміні у зв`язку з наведеними в мотивувальній частині цієї постанови недоліками рішення суду.

Про судові витрати

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» стягнуто компенсацію судового збору, який сплачений позивачем за подання до суду першої інстанції позовної заяви, в сумі 2481,00 грн.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що розмір позовних вимог становить 120417,18 грн, які суд першої інстанції задовольнив повністю, а суд апеляційної інстанції зменшує суму стягнення на суму безпістано стягнутої комісії 44664,36 грн, тобто до 75752,82 грн, то позивачу присуджується компенсація судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1560,76, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Натомість відповідачу, який сплатив судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в сумі 3721,50 грн (а. с. 91), присуджується пропорційна компенсація судового збору в сумі 1380,35 грн.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

З огляду на це, з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню компенсація судового збору в сумі 180,41 грн.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Петренко Ксенія Олександрівна, задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2022 року змінити, зменшивши розмір стягуваної за рішенням суду з ОСОБА_1 (НОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) суми заборгованості за договором споживчого кредиту № 1001486919401 від 13 грудня 2019 року з 120417 (сто двадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн 18 коп. до 75752 (сімдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 82 коп.

Здійснити перерозподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 (НОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) 180 (сто вісімдесят) грн 41 коп. компенсації сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 березня 2023 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

С. І. Мурашко