Рішення

від 28.03.2023 по справі 741/199/23

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/231/23

Єдиний унікальний номер 741/199/23

РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2023 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права на завершення процедури приватизації та отримання правовстановлюючого документа на земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

У січні 2023 року представник позивача адвокат Гунько О.Ю., діючи від імені та представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з цим позовом.

Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Носівка Чернігівської області померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належні їй земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Позивач прийняла спадщину після смерті матері, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04 березня 2010 року. Відповідно до розпорядження Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 4 березня 2008 року № 52 ОСОБА_2 передавались у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Фрунзе в м. Носівка площею 0,3800 га ділянка № НОМЕР_1 та площею 1,1800 га ділянка № НОМЕР_2 . Разом з тим, ОСОБА_2 внесена до списку громадян власників сертифікатів на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Фрунзе Носівської міської ради, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під № 105. Таким чином за життя ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства України розпочала процес приватизації вказаних земельних ділянок, але не отримала правовстановлюючий документ на ці земельні ділянки та не зареєструвала за собою право власності на них.

Тому представник позивача просив суд визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе, площею 0,3800 га - ділянка № НОМЕР_1 та площею 1,1800 га - ділянка № НОМЕР_2 , які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки, на ім`я позивача, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 31 січня 2023 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 28 березня 2023 року.

У підготовче судове засідання позивач та представник позивача ОСОБА_3 не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити та розглянути справу за відсутності позивача та її представника.

У судове підготовче засідання представник відповідача не з`явилася, через систему "Електронний суд" надіслала заяву, у якій зазначила, що Носівська міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти задоволення позову, просила розгляд справи проводити без участі представника міської ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить підготовче судове засідання за відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідач визнав позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 52 від 4 березня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) по кормових угіддях колишнього КСП імені Фрунзе Носівської міської ради та передачу їх у власність громадян» було передано ОСОБА_2 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельні ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,38 га (сіножаті), та № НОМЕР_2 , площею 1,18 га (пасовища), які розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією відповідного розпорядження та копією додатка до нього, а також повідомленням відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.5-4099/2/22 від 06 грудня 2022 року (а. с. 13, 14, 15).

Відповідно до повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 29-25-0.5-4099/2/22 від 06 грудня 2022 року на земельні ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,38 га (сіножаті), та № 41, площею 1,18 га (пасовища), державні акти на право власності на вказані земельні ділянки не видавалися (а. с. 15).

Отже, ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства розпочато процес приватизації зазначених вище земельних ділянок, але за життя не отримано правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та не зареєстровано право власності на них.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 10).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 31). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за заповітом. Своїм заповітом ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а також все інше майно, яке їй належить і на що вона за законом матиме право на день її смерті, що підтверджується копією заповіту, посвідченого 14 квітня 1995 року державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори Рекухою Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 735 (а. с. 28 на зв.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що до майна померлої ОСОБА_2 Носівською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області заведено спадкову справу за № 252/2009.

Із копії спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 № 252/2009 (а. с. 27-30) убачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , подавши в установлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, та отримала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, надану для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,36 га, кадастровий номер 7423810100:01:051:0047; свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,25 га, кадастрові номери 7423810000:02:002:1471 та 7423810000:02:002:1472.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

У судовому засіданні встановлено, що позивач зверталася до Носівської державної нотаріальної контори Чернігівської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,38 га та № НОМЕР_2 , площею 1,18 га, які розташовані на території Носівської міської ради, із земель колишнього КСП ім. Фрунзе. Однак, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначені земельні ділянки, оскільки в матеріалах справи відсутні документи необхідні для вчинення нотаріальної дії, що підтверджується постановою державного нотаріуса Носівської державної нотаріальної контори Чернігівської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 269/02-31 від 28 березня 2023 року (а. с. 37).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. «г» ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз`яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Право на завершення процедури приватизації та отримання земельних ділянок у власність,яке належало померлій ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті. Отже, це право переходить у спадок її спадкоємцю дочці ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

А, отже, проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 5, 6).

Ураховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 15, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, п. «г» ст. 81, 125, ч. 1 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст. ст. 142, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Носівської об`єднаної територіальної громади в особі Носівської міської ради Чернігівської області про визнання права на завершення процедури приватизації та отримання правовстановлюючого документа на земельні ділянки задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право на завершення приватизації земельних ділянок із земель колишнього КСП імені Фрунзе, площею 0,3800 га - ділянка № НОМЕР_1 та площею 1,1800 га - ділянка № НОМЕР_2 , які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й розташовані на території Носівської міської ради Чернігівської області, та одержання документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки, на ім`я ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачений в філії Чернігівського облуправління АТ «Ощадбанк», ТВБВ № 10024/0260 за реквізитами: рахунок отримувача UA798999980313191206000025645, отримувач коштів ГУК у Черніг.обл/тг м. Носівка/22030101, код класифікації доходів бюджету 22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37972475, судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. відповідно до квитанцій № 137 від 21 грудня 2022 року, № 251 від 23 січня 2023 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Носівська об`єднана територіальна громада в особі Носівської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: м. Носівка Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 20.

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2023 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА