Ухвала

від 22.03.2023 по справі 579/1429/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №579/1429/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/188/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне тяжке тілесне ушкодження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у режимі відеоконференції у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Путивль, Сумської області, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2014 року за ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , в яких:

- обвинувачений просить скасувати вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2021 року та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України;

- захисник просить скасувати вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2021 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України

Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено йому за цим Законом покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Продовжено ОСОБА_7 , до вступу вироку в законну силу, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 25 червня 2020 року, зарахувавши, в порядку ст. 72 КК України, у призначений судом строк покарання попереднє ув`язнення з 25 червня 2020 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Цивільний позов прокурора задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь фінансового управління Кролевецької районної державної адміністрації грошові кошти в сумі 32 234 грн. 04 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 .

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кролевецького районного суду Сумської області від 03 липня 2020 року.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 посилається на необґрунтованість ухваленого відносно нього вироку, на допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність а також на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт зазначає, що при розгляді даного провадження не був допитаний водій автофургона, експерт, який проводив судмедекспертизу, а допитаний в судовому засіданні потерпілий надавав сумнівні пояснення, а тому, вважає за необхідне здійснити апеляційний розгляд за участі вказаних осіб.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 посилається на те, що незважаючи на невизнання ОСОБА_10 своєї вини, суд вважав, що його винуватість підтверджується іншими доказами, які оцінив у їх сукупності і в основу своєї позиції щодо винуватості останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, поклав показання потерпілого ОСОБА_9 , свідка Фун- ОСОБА_11 та інших допитаних в судовому засіданні свідків. При цьому, суд не знайшов підстав не довіряти показанням цих осіб та вважав їх обґрунтованими та такими, що повністю узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, також суд зазначив, що неприязні відносини між потерпілим та обвинуваченим до події злочину не мали такого характеру, щоб бути приводом для обмови.

Проте, захисник з таким висновком суду не погоджується та вважає його необгрунтованим з тих підстав, що потерпілий ОСОБА_9 під час його першого допиту в суді зазначив, що обставин отримання ним тілесних ушкоджень не пам`ятає, оскільки був п`яний та втрачав свідомість. Все що розповідав щодо свого побиття, він знає з розповіді інших осіб. На наступному допиті потерпілий вже докладно розповідав, як саме обвинувачений наносив йому тілесні ушкодження та всіляко демонстрував неприязне ставлення до обвинуваченого. Щодо показань свідків, якими на думку суду підтверджується винуватість її підзахисного, то жоден із них, окрім свідка Фун- ОСОБА_11 , не були свідками події, що сталась 24 червня 2020 року, а надавали показання про те, що вони побачили вранці 25 червня 2020 року на місці події, тобто, їх показання жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_7 до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. Щодо показань свідка Фун- ОСОБА_11 , то він також пояснював суду, що не бачив, як ОСОБА_7 наносив удари потерпілому, оскільки спав, коли просинався, то лише бачив, як ОСОБА_7 схилився над ОСОБА_9 і давав йому ляпаси. Згодом ОСОБА_7 його розбудив, сказавши, що потерпілий прийшов побитий і він допоміг покласти ОСОБА_9 на ліжко. Те ж саме ним було продемонстровано і під час слідчого експерименту, який з ним проводився на досудовому розслідуванні.

Окрім того, як вказує захисник, в основу обвинувального вироку було покладено недопустимий доказ, а саме, висновок СМЕ №127 від 11 серпня 2020 року, якою визначалась тяжкість тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , оскільки експерт самостійно збирав докази (медичну документацію) для проведення експертизи. Проте, суд дійшов висновку, що зазначений доказ відповідає вимогам КПК України, з чим апелянт не погоджується.

Як зазначає захисник, з дослідженого під час судового розгляду висновку СМЕ №27 від 11 серпня 2020 року вбачається, що експерту слідчим було надано матеріали кримінального провадження, а медична документація не передавалась, експертиза проводилась без участі потерпілого, на підставі медичних документів. При цьому, суд у вироку зазначає, що медична документація ОСОБА_9 була витребувана слідчим з Кролевецької ЦРЛ та отримана в порядку, визначеному в ст.93 КПК України, однак листи слідчого, направлені Головному лікарю Кролевецької ЦРЛ з проханням передати медичну документацію експерту СМЕ, не являються належним процесуальним способом збирання доказів у кримінальному провадженні, з даних листів слідчого не можливо зробити висновок про те, як саме, та чи в повному обсязі та ким була експерту надана медична документація потерпілого.

Враховуючи вищевикладене, захисник вважає, що висновок СМЕ №127 від 11 серпня 2020 року не відповідає критеріям допустимості доказів, а тому, не міг бути врахований судом під час ухвалення вироку.

З врахуванням вищезазначеного, посилаючись як на національне законодавство, так і на практику ЄСПЛ, захисник вважає, що під час судового розгляду не було здобуто достатніх доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення і його вина у вчиненні інкримінованого злочину не доведена «поза розумним сумнівом».

Згідно з вироком суду першої інстанції, 24 червня 2020 року, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_7 перебував в підсобному приміщенні на території пилорами ФОП ОСОБА_12 , розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . Через раніше виниклі неприязні відносини з ОСОБА_9 , які відбувалися протягом тривалого часу, в ході розпивання спиртних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив сварку з ОСОБА_9 .

В ході виниклої сварки ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою спричинення шкоди здоров`ю, наніс численні удари руками, зібраними в кулак, по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_9 , від яких останній впав на бетонну підлогу. ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи наслідки, які можуть настати, продовжив наносити потерпілому численні удари ногами, руками по різних частинах тіла та в ділянку голови, від яких потерпілий ОСОБА_9 втратив свідомість, після чого взяв до рук продовгуватої форми предмет, спустивши штани з трусами потерпілого ОСОБА_9 вставив його в анальний отвір. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Такі дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України - тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, оскільки він умисно завдав тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарни та просили їх задовольнити, думку прокурора, яка вважала рішення суду законним та обґрунтованим, просила залишити його в силі, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повному обсязі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З матеріалів даного провадження вбачається, що органом досудового розслідування, а також судом першої інстанції, дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України заподіяння, в даному випадку, потерпілому ОСОБА_9 , умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

З вказаною кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів погоджується в повному обсязі та, на спростування доводів апелянтів, вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини останнього у вчиненні саме вказаного кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які були повно і всебічно досліджені та оцінені судом.

Так, зі змісту оскаржуваного вироку, вбачається, що в судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнавав та суду пояснив, що він працював на пилорамі ФОП ОСОБА_12 , яка знаходиться в с. Ніжинське Кролевецького району, на території якої і проживав. Крім нього, на пилорамі працювали та проживали потерпілий ОСОБА_9 та Фун-Зун- ОСОБА_13 . Господар ОСОБА_12 приїздив туди лише інколи, а 24 червня 2020 року останній приїхав на пилораму та попросив поїхати з ним, щоб витягти машину, що застрягла по дорозі. З ним поїхали ОСОБА_9 та Фун- ОСОБА_11 , а він (обвинувачений) залишився. Повернулись ОСОБА_9 та Фун- ОСОБА_11 з водієм на вантажівці, яку того дня вони мали завантажити, а оскільки вже вечоріло, вирішили зробити це вранці. Водій залишився на ніч на пилорамі і тієї ночі спав у кабіні автомобіля. Вони захотіли випити за вечерею, водій дав гроші, а ОСОБА_9 пішов за горілкою, однак через деякий час повернувся ні з чим. Потім на велосипеді поїхав Фун- ОСОБА_11 та привіз пляшку самогону об`ємом 0,7 л або 1,0 л. Кожний дістав свою закуску, вчотирьох сіли за стіл він, ОСОБА_9 , Фун-Зун- ОСОБА_13 та водій, вживали спиртне та грали у карти. ОСОБА_9 заснув на стільці, водій пішов спати в машину, а через деякий час і Фун- ОСОБА_11 пішов спати з телефоном та навушниками. При цьому всі сплять в тій же кімнаті, де і сиділи ОСОБА_9 прокинувся і пішов, не повідомивши куди. Він (обвинувачений) в цей час читав газету. Через годину потерпілий повернувся, ледве тримаючись на ногах, та впав на підлогу (у приміщенні господарства, де вони проживали), на голові у нього були садна. Він (обвинувачений) запитував у ОСОБА_9 , що з ним сталося, однак той нічого конкретного не сказав. Коли він (обвинувачений) вийшов на двір, то побачив, що хвіртка відчинена, при цьому на дворі нікого не було, він зачинив хвіртку та повернувся до приміщення, де вони всі проживали, та намагався самостійно підняти потерпілого та вкласти його на ліжко, однак не зміг, а тому розбудив Фун- ОСОБА_11 аби той допоміг. ОСОБА_7 пояснив, що він не викликав швидку медичну допомогу ОСОБА_9 , оскільки не вміє користуватись телефоном та не вбачав для цього нагальної потреби, крім того останній був живий. Вранці наступного дня він ( ОСОБА_7 ) з іншими робочими, які приїхали на пилораму, намагались дізнатись у ОСОБА_9 , що з ним сталося, однак останній щось нерозбірливо говорив. Щоб привести до тями ОСОБА_9 , вони поливали його водою, а коли зрозуміли, що його стан не покращується, то вирішити відвезти до лікарні. ОСОБА_7 стверджував, що він не завдавав потерпілому жодних тілесних ушкоджень, хоча мав з ним неприязні відносини, на ґрунті того, що ОСОБА_9 з Фун- ОСОБА_11 неодноразово били його, однак, наявність конфлікту з ОСОБА_9 в той вечір - заперечував. Також, ОСОБА_7 зазначив, що наступного дня, коли він замітав підлогу в приміщенні, бачив пару капель крові на тому місці, де впав потерпілий, в інших місцях приміщення та на вулиці слідів крові він не бачив.

Судом, також, був допитаний і потерпілий ОСОБА_9 , який пояснив, що він близько 2 років працював сторожем на пилорамі ФОП ОСОБА_12 , яка знаходиться в с. Ніжинське Кролевецького району, там же і проживав. Приблизно за місяць до події на пилораму прийшов працювати та проживати ОСОБА_7 , з яким у нього відразу склалися неприязні стосунки. В той вечір вони їздили витягати вантажівку, що застрягла по дорозі на пилораму, а повернувшись під вечір, вирішити випити горілки. Він відмовився їхати за спиртним, а тому поїхав Фун- ОСОБА_11 та привіз 0,5 л горілки. Всі разом (він, ОСОБА_7 , Фун-Зун- ОСОБА_13 та водій вантажівки) сіли за стіл випити горілку, при цьому, за словами потерпілого, він до цього сам випив ще 0,25 л горілки. Фун- ОСОБА_11 та водій вантажівки пішли спати, а він (потерпілий) ліг на свій диван. Через деякий час між ним та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, причин якого потерпілий не пам`ятає. До нього підійшов обвинувачений та почав його бити, в тому числі по голові, потім мідною тормозною трубкою, довжиною близько 10-12 см, що ставляться на авто «ЗИЛ», він штирхав потерпілого в живіт (близько 6 разів), а потім зняв з нього штани та почав штирхати цією ж трубкою «куди не треба». Потерпілий вказував, що в нього не було сил пручатись, тому що він був напідпитку, а потім і зовсім втратив свідомість. Прийшов до тями вже в лікарні та запитав у лікаря, що сталося, на що той відповів, що його доставили до лікарні у важкому стані. При цьому, потерпілий додатково пояснював, що в той вечір з території пилорами він не виходив, а пішов спати та вказував на те, що з Фун- ОСОБА_11 мав нормальні відносини, однак на допомогу його не кликав, оскільки вважав, що «йому до цього немає діла» та, на його думку останній не хотів втручатися у конфлікт. Крім того, потерпілий зазначив, що пам`ятає, як вранці наступного дня його помили, оскільки він не міг цього зробити самостійно, та відвезли до лікарні.

Також, в ході допиту потерпілий зазначив, що деякі обставини йому відомі зі слів інших хлопців (не пам`ятає кого саме), сам він точно пам`ятає як ОСОБА_7 його штирхав трубкою, бив, коли він лежав на дивані та на підлозі.

За словами ОСОБА_9 , конфлікт між ним та ОСОБА_7 виник після того, як він відмовився їхати за іншою пляшкою, при цьому ОСОБА_7 не висловлював в його бік погроз. Раніше в нього траплялись конфлікти з обвинуваченим, пов`язані з робочими моментами, однак словесні, бійок не було. Чому ОСОБА_7 так вчинив потерпілий не знає.

Крім обвинуваченого та потерпілого судом було допитано і ряд свідків.

Так, у своїх поясненнях свідок Фун- ОСОБА_11 вказував на те, що з обвинуваченим та потерпілим познайомився на роботі. ОСОБА_7 вперше привезли на роботу на пилораму десь у березні 2020 року.

За час роботи ОСОБА_9 постійно чіплявся до обвинуваченого, бив, ображав його. Його (свідка) місяць на пилорамі не було, оскільки він їздив до дому, а у понеділок, влітку 2020 року, він повернувся на роботу. В той день все було добре, вони втрьох посиділи, випили кави, подивилися телевізор. Потім ОСОБА_9 випив спиртного та почав чіплятися до ОСОБА_7 , обзивав, казав, що обвинувачений «не тої орієнтації». Вони попросили ОСОБА_9 заспокоїтись та лягти спати. Але потерпілий кинувся на ОСОБА_7 , останній увернувся та вдарив ОСОБА_9 . Потім, через деякий час, ОСОБА_9 так допік ОСОБА_7 , що останній скинув його до оглядової ями, потім дістав та поклав його спати. Більше нічого в той день не було.

У вівторок вони відробили. В середу (день вчинення злочину) ОСОБА_9 повернувся на пилораму з підробітку десь о 18 годині та запропонував йому (свідку) випити, на що він відмовився, оскільки був зайнятий, але після роботи він випив з ОСОБА_9 . Потім приїхав господар - ОСОБА_14 та попросив відкопати застряглу вантажівку. Тоді він (свідок) з ОСОБА_9 поїхали витягати вантажівку, а ОСОБА_7 залишився у господарстві. Після того, як вантажівку витягнули, він з потерпілим повернулися до пилорами, а ОСОБА_14 поїхав.

Він (Фун- ОСОБА_11 ) на велосипеді з`їздив до села та привіз 1 л горілки, а водій вантажівки дав закуску. Близько 21-ої години він з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та водієм вантажівки сіли повечеряти, випили, пограли в карти, попили каву. Близько 23 години він і водій вантажівки пішли відпочивати Він (свідок) ліг на своє ліжко, що було в тому ж приміщенні гаражу, де вони всі сиділи, сунув у вуха навушники, за столом залишилися ОСОБА_9 з ОСОБА_7 і спілкувалися вони на той час нормально. При цьому ОСОБА_7 був в стані середнього сп`яніння, а ОСОБА_9 був добряче випивши, в`ялим та вже майже засинав, оскільки перед цим він випив 300 г горілки, і разом з ними - ще 250 г.

Свідок вказував, що не міг заснути, через 10- 15 хвилин він зі свого ліжка побачив, що ОСОБА_7 стоїть над ОСОБА_9 біля дивана останнього та чи б`є його, чи дає ляпаси. Звуки ударів були схожі на ляпаси. Він побачив, що ОСОБА_7 підняв ОСОБА_9 , трухнув та кинув, а потім розвернувся та пішов спати, а ОСОБА_9 залишився лежати на підлозі.

Через годину-півтори ОСОБА_7 розбудив його та сказав, що ОСОБА_9 прийшов побитий. Підійшовши до потерпілого, він (свідок) побачив, що у ОСОБА_9 все обличчя було в синцях та розбите, він щось бурмотів та марив про якусь дівчину, казав «малишка». Потерпілий перебував на підлозі на тому самому місці, де його залишив вперше обвинувачений, лежав, підігнувши коліна. На тому місці, де лежав ОСОБА_9 , він (свідок) побачив плями крові, налякався, розбудив водія, щоб той теж подивився. Вони пішли подивитися на потерпілого, потім він покурив з водієм. Повернувсь до приміщення, він з ОСОБА_7 взяли ОСОБА_9 та поклали на диван, після цього ОСОБА_7 пішов спати. Свідок вказував, що не бачив, що ОСОБА_7 бив ОСОБА_9 , також не бачив, щоб поруч були якісь прути та додав, що наступного дня ОСОБА_7 підлогу в гаражі позамітав.

Свідок вказував, що вранці приїхали хлопці: Дячок, ОСОБА_15 та Оболоник, розбудили всіх та почали розпитувати, що трапилося, на що він відповів їм, що не знає, що сталося. На початку 7- ї години хлопці поїхали до лісу, а він пішов грузити вантажівку. ОСОБА_7 сидів під дверима гаражу та пив каву. Потім приїхали ОСОБА_14 та ОСОБА_16 . Вони вимили та перевдягнули ОСОБА_9 , далі він з ОСОБА_16 погрузили ОСОБА_9 до автомобіля та останнього відвезли до лікарні, після обіду приїхала поліція.

Свідок зазначав, що ОСОБА_9 був жадібний до горілки та часто ходив по неї, при цьому його по 2-3 години не було. Також додав, що у гаражі на столі лежали тормозні трубки від авто «ЗИЛ», 60-70 см у довжину та в діаметрі 5 мм, та багато іншого обладнання, яке нагодувало трубки. Сторонніх на базі (пилорамі) не було.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснив, що працював у ФОП ОСОБА_12 десь 7-8 місяців. З ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та Фун- ОСОБА_11 познайомився на роботі, відносини між ними були нормальні. Того дня, зранку, він з ОСОБА_18 , Оболоником та ОСОБА_19 приїхали на роботу в с. Ніжинське. Свідок зайшов до підсобного приміщення, там перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та Фун-Зун- ОСОБА_13 ОСОБА_9 та Фун- ОСОБА_11 лежали на своїх ліжках, а ОСОБА_7 стояв біля стола та заварював чай. У приміщенні нічого особливого він не помітив і, переодягнувшись, поїхав до лісу, а повернувся близько 11-ї години. На той час на пилораму вже прибули ОСОБА_12 та ОСОБА_16 , а ОСОБА_9 лежав в автомобілі. Вказував, що найближче село розташоване на відстані 1 км від пилорами.

У своїх пояснення свідок ОСОБА_18 пояснив, що працював у ФОП ОСОБА_12 близько двох місяців та займався тим, що заготовляв ліс. Влітку 2020 року, точної дати події не пам`ятає, десь о 06 годині він з ОСОБА_17 , Оболоником і ОСОБА_19 приїхав на роботу на пилораму. Вони зайшли перевдягнутися до підсобного приміщення, в якому проживали ОСОБА_7 і ОСОБА_9 . У приміщенні перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та Фун- ОСОБА_11 , точно не пам`ятає, але, начебто, вони спали. ОСОБА_9 лежав на своєму місці, на ліжку, вкритий ковдрою, на обличчі останнього свідок помітив побої та спитав, що трапилось, на що той щось пробубнів. Зрозумівши, що ОСОБА_9 живий, свідок поїхав до лісу, повернувся десь об 11 годині та побачив, що ОСОБА_16 та ОСОБА_20 загрузили ОСОБА_9 до автомобіля та повезли до лікарні. На його розпитування про те, що трапилося, Фун- ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_9 пішов купувати горілку на «точку», його десь побили та він приповз уночі. Крім того зазначив, що найближче село розташоване на відстані 1 км.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснив, що обвинувачений та потерпілий допомагали йому по господарству. Майже завжди вранці він їздить до свого господарства в с. Ніжинське. У червні 2020 року десь о 09 годині зі своїм товаришем ОСОБА_16 , який іноді йому допомагає, він приїхав до господарства. На території перебували ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , Фун-Зун- ОСОБА_13 та водій вантажного автомобіля. Водій спав у себе в кабіні автомобіля, ОСОБА_7 був десь на території господарства, тілесних ушкоджень на ньому не було. ОСОБА_9 з сильним запахом алкоголю лежав на дивані у непритомному стані, з тілесними ушкодженнями, на голові у нього була гематома. Оскільки ОСОБА_9 зловживає спиртними напоями, свідок думав, що той спить. ОСОБА_9 спробували розбудити, однак не вийшло, вирішили помити його, щоб він прийшов до тями, але останній не тримався на ногах. Тоді вони вирішили відвезти його до лікарні. До автомобіля вели ОСОБА_9 під руки, сам він пересуватися не міг. На їх запитання, що трапилось, ОСОБА_7 відповів, що ОСОБА_9 вночі «приповз» п`яний і побитий та ліг спати, а Фун- ОСОБА_11 сказав, що спав та нічого не бачив. При цьому, свідок зазначив, що слідів крові ані на одежі потерпілого, ані біля дивану він не помітив, хвіртка до господарства не зачиняється на замок з причини віддаленості від поселень. Найближчі житлові будинки десь за три км від пилорами.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що у кінці червня 2020 року ОСОБА_12 попросив його приїхати до господарства в с. Ніжинське, Кролевецького району, та відвезти ОСОБА_9 , який був побитий, до лікарні. Вони приїхали близько 09 години, ОСОБА_9 лежав та марив, обличчя у нього було сильно опухле та від нього відчувався сильний запах алкоголю. Вони погрузили ОСОБА_9 до автомобіля та відвезли його до лікарні.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_21 пояснив, що проживає в с. Артюхове. ОСОБА_9 допомагав йому по господарству, за це отримував спиртні напої. Того дня ОСОБА_9 звертався до нього з приводу горілки. Ввечері ОСОБА_9 подзвонив та сказав, що у нього не виходить приїхати за горілкою, а замість нього прийде Фун- ОСОБА_11 , який приїхав через годину після дзвінка потерпілого на велосипеді і він віддав йому 1 літр горілки. Свідок додав, що від господарства ОСОБА_22 до його будинку близько 3 км, та пішки йти 40 хв.

Крім вказаних пояснень обвинуваченого, потерпілого та свідків, судом було досліджено і зібрані у справі письмові докази, а саме:

- висновок судово-медичної експертизи № 127 від 11 серпня 2020 року, відповідно до якого у потерпілого була виявлена поєднана травма: черепно-мозкова травма з переломом кісток черепа справа, забоєм головного мозку, епідуральною гематомою справа, множинними саднами та гематомами м`яких тканин голови і обличчя; порушення прямої кишки з наскрізним пошкодженням сечового міхура, сигми та тонкої кишки, дифузним фіброзно-гнійним перитонітом, позаочеревною гематомою, гематомами м`яких тканин сідниць і навколо ануса; лівобічний тотальний пневмоторакс. Вищевказані ушкодження кваліфікуються як тяжкі за ознакою небезпеки для життя. Характер ушкоджень свідчить про те, що вони виникли від множинних травматичних дій (не менш трьох) тупих твердих предметів (предмету), якими могли бути руки, ноги людини; дерев`яна, металева та тому подібні палиці, предмети; а також при падінні з висоти з прискоренням та подальшим співударянням. Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути в ніч з 24 на 25 червня 2020 року;

- протокол огляду місця події від 25 червня 2020 року - господарства ОСОБА_12 що розташоване в с. Ніжинському Кролевецького району, який був проведений з письмового дозволу власника, в якому, окрім території вказаного господарства, зафіксована обстановка всередині приміщення, наявність в гаражі диванів, ліжка, декількох столів, в тому числі із посудом, а також посередині приміщення знаходиться оглядова яма. В ході огляду на бетонному покритті підлоги між диваном під лівою боковою стіною (де спав потерпілий) та диваном над оглядовою ямою виявлено чисельні слабо видимі плями з нашаруванням РБК різних розмірів, які розміщені на відстані 60 см від правого краю дверного коробу та на відстані 190 см від лівої бокової стіни на площі 80 на 80 см, з яких було здійснено змив. Крім того, на підлозі прямо від входу за оглядовою ямою на відстані 365 см від лівої бокової стіни виявлено пляму з нашаруванням РБК з нерівними краями та множинними потьоками в різні боки, з якої також був здійснений змив. На землі поряд зі спорудою виявлений матрац з нашаруванням РБК на внутрішній стороні. В ході огляду, окрім вказаних змивів, були виявлені і вилучені з дивану потерпілого та розташованого поряд зеленого дивану - волога футболка помаранчевого кольору, труси потерпілого синього кольору, які також були вологі з нашаруванням РБК, та вологі штани синього кольору, шкарпетки, червоне покривало з дивану (рушник), з розташованого поряд столу - вологі та брудні футболка і штани чорного кольору, з-під лави - футболку потерпілого з малюнком у вигляді серця чорного кольору з РБК, матрац з нашаруванням РБК, оббивка з дивану, на якому лежав потерпілий. Вилучені об`єкти були предметом огляду згідно з протоколами огляду предметів від 03 червня 2020 року, 02 липня 2020 року та стали предметом експертних досліджень;

- протокол слідчого експерименту за участю свідка Фун- ОСОБА_11 , який був проведений з письмового дозволу власника господарства, розташованого в с. Ніжинському Кролевецького району, - ОСОБА_12 30 липня 2020 року, в ході якого свідок відтворив обстановку, за якої був вчинений цей злочин. Під час слідчого експерименту свідок показав, що о 23 год. 30 хв. потерпілий лежав на підлозі гаражу, біля дивана, на якому він спав, обвинувачений в свою чергу був нахилений до нього та знаходився спиною до дивана, де лежав свідок. В цей час зі свого місця свідок міг побачити лише рухи обвинуваченого, який замахувався 5-6 разів та свідок чув удари. Потім свідок показав, як ОСОБА_7 підняв потерпілого, тримаючи його за одяг в області грудної клітини, трухнув та кинув на підлогу. З боку потерпілого жодної реакції не було. ОСОБА_7 розвернувся і пішов спати. Потім свідок показав яким чином, коли біля 00 години 30 хвилин його розбудив обвинувачений, потерпілий лежав на підлозі, приблизно на тому самому місці: зліва від свого дивану, обличчям до оглядової ями (зеленого дивану) з підтягнутими до живота ногами. Обличчя у потерпілого було у крові, в районі обличчя на підлозі були каплі крові. При цьому спортивні штани на потерпілому були надіти, але від нього відчувався запах фекалій. Потім свідок показав як він разом з обвинуваченим поклали потерпілого на його диван, тримаючи за грудну клітину та ноги. Крім того, в ході цього ж слідчого експерименту свідок показав яким чином 22 червня 2020 року (у понеділок того ж тижня) обвинувачений під час сварки скинув потерпілого в оглядову яму, від чого останній вдарився головою об бетон;

- висновку експерта №128 від 11 серпня 2020 року, відповідно до якого механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_9 , не протирічить механізму утворення тілесних ушкоджень показаних свідком Фун- ОСОБА_11 при проведені слідчого експерименту 30 липня 2020 року та в якому експертом зазначено, що можливість потерпілим після отриманих тілесних ушкоджень вільно пересуватися, ходити та вчиняти будь-які інші дії не виключена, при умові збереження свідомості;

- висновку експерта №183 від 17 серпня 2020 року, відповідно до якого на момент скоєння протиправного діяння ОСОБА_7 виявляв ознаки емоційно нестійкого розладу особистості, стан компенсації, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії, керувати ними. На даний час ОСОБА_7 виявляє ознаки емоційно нестійкого розладу особистості, стан компенсації, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Даний діагноз, як «розлад особистості», діагностується з 18-ти річного віку, до повноліття - діагностується даний діагноз як «розлад поведінки». За своїм психічним станом ОСОБА_7 на теперішній час застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Окрім вказаних доказів, при прийнятті оскаржуваного рішення, судом, також, було враховано і висновки інших експертиз, зокрема, вилучених під час огляду місця події об`єктів, а саме, №614 від 08 липня 2020 року, №615 від 08 липня 2020 року, №616 від 08 липня 2020 року, №637 від 05 серпня 2020 року, №638 від 05 серпня 2020 року, № 630 від 15 липня 2020 року, № 636 від 17 липня 2020 року, №626 від 17 липня 2020 року, №635 від 21 липня 2020 року, №632 від 15 липня 2020 року, №634 від 05 серпня 2020 року, №628 від 21 липня 2020 року, № 629 від 21 липня 2020 року, №627 від 21 липня 2020 року, №633 від 21 липня 2020 року, №639 від 15 липня 2020 року, № 631 від 15 липня 2020 року, № 640 від 05 серпня 2020 року, проведених за результатами по дослідження біологічних зразків з вилучених під час огляду місця події об`єктів.

Усі вищезазначені докази зібрані у передбаченому законом порядку і сумнівів щодо належності та допустимості у колегії суддів не викликають.

При цьому, на спростування доводів апеляційних скарг захисника та обвинуваченого, колегія суддів звертає увагу, що суд в основу обвинувального вироку поклав не тільки показання свідків, які не були очевидцями подій, а й показання потерпілого ОСОБА_9 , в яких останній вказував на те, що лише деякі обставини йому відомі зі слів інших хлопців, а сам він точно пам`ятає як ОСОБА_7 його штирхав трубкою, бив, коли він лежав на дивані та на підлозі.

Крім того, вказуючи на заперечення обвинуваченого своєї вини, та зазначаючи про невідповідність показань потерпілого ОСОБА_9 фактичним обставинам справи, з посиланням на те, що останній говорить неправду, що він сам пояснював, що всього не пам`ятає, оскільки був п`яний та втрачав свідомість, апелянти не доводять, що свідчить про правдивість показань саме ОСОБА_10 щодо непричетності до нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та спростовує такі пояснення ОСОБА_9 .

При цьому, доводи захисника про те, що показаннями свідка Фун- ОСОБА_11 не підтверджується винуватість ОСОБА_7 , колегія суддів не може прийняти до уваги, з врахуванням того, що вказаний свідок підтвердив те, що бачив, як останній схилився над ОСОБА_9 , який лежав на підлозі, та давав йому ляпаси, через незначний час обвинувачений розбудив свідка та повідомив, що потерпілий прийшов побитий. При цьому, свідок зазначав, що коли він підійшов, то побачив, що у ОСОБА_9 все обличчя було в синцях та розбите, він щось бурмотів та марив, лежав, підігнувши коліна, на підлозі, на тому самому місці, де його залишив вперше обвинувачений, і там були плями крові.

При цьому, колегія суддів зауважує, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпілий уходив і повернувся побитим, жодним чином не підтверджені, і останній не пояснював, хто, на його думку, за такий короткий проміжок, міг завдати такі тілесні ушкодження ОСОБА_9 , з врахуванням нічного часу, а також того, що їх місце перебування від найближчого населеного пункту знаходилось на значній відстані.

Що стосується доводів захисника про те, що в основу обвинувального вироку було покладено недопустимий доказ, а саме, висновок експерта №127 від 11 серпня 2020 року, яким визначалась тяжкість тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , оскільки експерт самостійно збирав докази (медичну документацію) для проведення експертизи, то як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, вказані обставини були предметом розгляду суду першої інстанції.

Так, судом було вірно враховано, що слідчим, в порядку ст. 93 КПК України, з КП «Кролевецька ЦРЛ», де проходив лікування потерпілий, було витребувано історію хвороби останнього для проведенні судово-медичної експертизи по встановленню його тілесних ушкоджень. Оскільки історія хвороби ОСОБА_9 була направлена лікарнею до Кролевецького відділення СМЕ, слідчий, шляхом направлення листа, витребував з вказаного закладу цю медичну документацію для передачі до Шосткинського міжрайонного відділення СМЕ, якому було доручено проведення експертизи, що не свідчить про те, що експерт збирав матеріали для проведення експертизи за власної ініціативи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що таке направлення медичної документації не призвело до будь-якого істотного порушення прав обвинуваченого чи потерпілого, а також не вплинуло на достовірність отриманого висновку, при тому що проведення експертизи, відповідно до ст. 243 КПК України, було доручено експертові на підставі постанови слідчого від 29 липня 2020 року.

Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку про те, що висновок експерта Шосткинського міжрайонного відділення СМЕ №127 від 11 серпня 2020 року не міг бути врахований судом під час ухвалення вироку, на що вказує захисник. При цьому, маючи сумніви щодо його належності та допустимості, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду, захисником не було заявлено клопотання про проведення повторної експертизи.

Що стосується апеляційних доводів обвинуваченого про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не був допитаний експерт, який проводив вказану експертизу, та водій вантажівки, то вони на законність оскаржуваного рішення жодним чином не впливають, оскільки зібрані у справі докази, які були судом досліджені в повному обсязі, є достатніми, сумніву щодо належності та допустимості не викликають, і на їх спростування докази відсутні.

Колегія суддів дійшла висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України доведена «поза розумним сумнівом», і під час апеляційного розгляду не було здобуто доказів та не встановлено обставин, за яких би дане провадження підлягало б закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу вказаного кримінального правопорушення, чи у зв`язку недоведеністю його вини, про що просять апелянти у поданих апеляційних скаргах.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, підстави для його скасування відсутні, у зв`язку з чим оскаржуваний вирок слід залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. 404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 травня 2021 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту отримання копії даної ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4