Постанова

від 29.03.2023 по справі 333/4193/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 29.03.2023 Справа № 333/4193/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№333/4193/15 Головуючий у1інстанції Фунжий О.А.

Провадження № 22-ц/807/573/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У червні 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 серпня 2011 р. між ПАТ «Платинум Банк» та відповідачем укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 24 327,52 грн.

19 червня 2013 р. між ПАТ «Платинум Банк» та позивачем укладено договір факторингу, за яким банк відступив позивачу право вимоги від відповідача за вказаним кредитним договором.

Згідно реєстру боржників позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 849,95 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 243,60 грн.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 194/2797PL3, укладеним 30 серпня 2011 р. з ПАТ «Платинум Банк», на підставі договору факторингу № 20130619-К, укладеного 19 червня 2013 р., в сумі: 16 452,24 грн. - за кредитом, 666,54 грн. - за процентами за користування кредитом, 2 731,17 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості, усього 19 849,95 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на сплату судового збору в сумі 243,60 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 вересня 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 30.12.2022 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі..

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за спірним кредитним договором відповідач не повернув позику у строки, встановлені договором, а право вимоги за договором факторингу перейшло до позивача.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2011 р. між ПАТ «Платинум Банк» та відповідачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 24 327,52 грн. на строк 36 міс. зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 14% річних (а.с. 5).

Відповідач свої обов`язки за вказаним кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим станом на 19 червня 2013 р. виникла заборгованість на суму 16 452,24 грн. за кредитом, 666,54 грн. за процентами за користування кредитом, 2 731,17 грн. пеня за порушення графіку погашення заборгованості, усього 19 849,95 грн.

19 червня 2013 р. між ПАТ «Платинум Банк» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до ст. 1077 ЦК України укладено договір факторингу, за яким банк відступив позивачу право вимоги до боржників. (а.с. 27-28)

Згідно п.п. 1.1. Договору факторингу, за цим Договором Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні Продажу, розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього Договору) в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги), а також права Клієнту як вигодонабувача на страхове відшкодування за договорами страхування, які є частиною кредитного договору та відповідно до яких застрахованою особою є Боржник.

Відповідно до п.п. 1.2. Договору факторингу Для уникнення сумнівів, сторони домовились, що укладаючи цей договір Фактор не бере на себе будь-яких договірних зобов`язань Клієнта щодо кредитних договорів, окрім права вимоги та стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Згідно Реєстру боржників від 19 червня 2013 року до Договору факторингу № 20130619-К від 19 червня 2013 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19 849,95 грн., з яких: 16 452,24 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 666,54 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом; 2 731,17 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 3).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що позивач разом з позовною заявою надав суду першої інстанції належним чином завірені копії документів, що свідчать про належні правові підстави для переходу права вимоги до Відповідача.

У відповідності зі ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно доп.5.3.Договору факторингу,Фактор зобов`язуєтьсяпротягом 45(сорокап`яти)робочих днівпочинаючи відРозрахункової Дативід іменіБанку надіслатиза власнийрахунок письмовіповідомлення Боржникампро відступленняБанком ПравВимоги Фактору.Підготовлені заформою,встановленою вДодатку №2до цьогоДоговору,зазначені письмовіповідомлення надаютьсяФактором Банкупротягом 30(тридцяти)робочих дніввід РозрахунковоїДати заАктом приймання-передачі.Банк,після отриманнявід Фактораписьмових повідомленьзабезпечує їхпідписання повноважнимипредставниками Банку,скріплює печаткоюБанку таповертає заАктом приймання-передачітакі повідомленняФактору непізніше десятогоробочого дняз дняїх отриманнявід Фактора, для забезпечення їх подальшого направлення (вручення) Боржникам. Фактор зобов`язується самостійно (без участі Клієнта) забезпечити надіслання від імені Банку письмових повідомлень про відступлення Фактору Прав Вимог.

В судовому засіданні встановлено, що листами від 25 червня 2013 р. ПАТ «Платинум Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у відповідності зі ст. 1082 ЦК України повідомили позивачеві про відступлення права грошової вимоги. (а.с. 17-18)

Виходячи із ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор лише несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у задоволенні позову новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст. ст. 516, 613 ЦК України).

При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 526 ШС України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.

Встановлено, що відповідно до п. 1.2. Кредитного договору Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) на поточні потреби в сумі 24 327,52 грн., а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами. Строк кредитування - 36 місяців.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кожного окремого платежу за Кредитним договором. Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на події, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Виходячи із приписів статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Відповідно до Додатку №1 Кредитного договору (Графік платежів) передбачено щомісячне погашення Кредиту, починаючи з 30.09.2011 року по 30.08.2014 року (включно).

Таким чином, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язаннями, яке виникли на основі кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору Відповідач зобов`язувався здійснювати повернення кредиту частинами, тобто щомісячними платежами, у розмірі та в строки, визначені кредитним договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами Договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок Відповідача повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право Позивача вважається порушеним з моменту недотримання Відповідачем строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи, що за умовами Договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися Відповідачем частинами з 22 по 27 число кожного місяця (включно), то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання Відповідачем кожного з цих зобов`язань.

З вище зазначеного слідує, що у разі неналежного виконання Позичальником зобов`язання за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов Договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Останній платіж був внесений боржником 26.02.2013, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом у червні 2015 року.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Зважаючи на викладені факти пропуск Позивачем строків позовної давності не відповідає матеріалам справи та дійсним обставинам справи. Тому підстав для застосування норм статей пропуску строку позовної давності відсутні, а доводи апеляційної скарги про пропуск строку позовної давності не обґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене вбачається, що судом у відповідності до вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2015 у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 березня 2023 року.

Головуючий

Судді: