Рішення

від 29.03.2023 по справі 440/6051/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/6051/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення 30 сесії 8 скликання Глобинської міської ради від 28.06.2022 №1188, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустроющодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;

- зобов`язати Глобинську міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та передачу її у власність позивачу, члену Фермерського господарства "Жовтень-2011" на підставі поданого клопотання від 13.07.2021.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є співзасновником (членом) Фермерського господарства "Жовтень-2011", яке на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 має у складі земель земельну ділянку площею 11,04 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5320685801:01:001:0022. Позивач звернулася до Глобинської міської ради із клопотанням від 13.07.2021 про надання дозволу на відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність із раніше наданої громадянину ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена ФГ "Жовтень-2011", розташованої на території Глобинської міської ради. Рішенням Глобинської міської ради від 28.06.2022 №1188 відмовлено позивачу у наданні дозволу. Таку відмову відповідача позивач вважає необґрунтованою та протиправною.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/6051/22; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

19.08.2022 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки правомірно.

23.08.2022 позивач скористався правом надання відповіді на відзив, у якому надав додаткові пояснення по справі.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до Глобинської міської ради з клопотанням від 13.07.2021 про надання дозволу на відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення фермерського господарства із раніше наданої громадянину ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена ФГ "Жовтень-2011", розташованої на території Глобинської міської ради.

До цього клопотання додано: копії паспорту та ідентифікаційного номеру, довіреність на представлення інтересів, згоду на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, статут ФГ "Жовтень-2011", копію договору оренди землі, копію витягу з Державного земельного кадастру, копію інформаційної довідки про розмір середньої частки (паю), викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки.

Розглянувши звернення гр. ОСОБА_1 , керуючись Земельним кодексом України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про землеустрій", враховуючи пропозиції постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, екології та навколишнього середовища, на п`ятнадцятій (позачерговій) сесії Глобинської міської ради Полтавської області восьмого скликання прийнято рішення №4198 від 27.08.2021 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення для ведення фермерського господарства, місце розташування: с. Обознівка Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у приватну власність", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, місце розташування: с. Обознівка Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у приватну власність.

Не погодившись з рішенням п`ятнадцятої (позачергової) сесії Глобинської міської ради Полтавської області восьмого скликання №4198 від 27.08.2021 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення для ведення фермерського господарства, місце розташування: с. Обознівка Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у приватну власність", позивач звернулася до суду з позовною заявою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі №440/1705/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення п`ятнадцятої (позачергової) сесії Глобинської міської ради Полтавської області восьмого скликання №4198 від 27.08.2021 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення для ведення фермерського господарства, місце розташування: с. Обознівка Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, з метою передачі у приватну власність". Зобов`язано Глобинську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.07.2021 про надання дозволу на відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність із раніше наданої громадянину ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена ФГ "Жовтень-2011", розташованої на території Глобинської міської ради. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням тридцятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради від 28.06.2022 № 1188 "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1705/22, щодо зобов`язання Глобинської міської ради у повторному розгляді заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність із раніше наданої громадянину ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена ФГ "Жовтень-2011", місце розташування: с. Обознівка, Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5320685801:01:001:0022", гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною першою статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Статтею 32 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

За змістом пункту "а" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР, рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

Дослідивши рішення тридцятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради від 28.06.2022 № 1188, суд встановив, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Стосовно підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає таке.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зауважує, що має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо.

У взаємозв`язку з наведеним суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації має ґрунтуватись на повному та всебічному дослідженні обставин, а також містити посилання на усі підстави для надання такої відмови.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, що враховується судом на підставі частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернулась до Глобинської міської ради з клопотанням від 13.07.2021 про надання дозволу на відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення фермерського господарства.

Статтею 58 Конституції України визначає, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України (2001-05), стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10), стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Враховуючи обставини оголошення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022, який на даний час триває та продовжується відповідними Законами, як наслідок, внесені зміни та доповнення до законів, які регулюють відповідні правовідносини в державі для забезпечення недопущення порушення прав та інтересів обох сторін.

У даній справі відповідач необґрунтовано застосував положення Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким доповнено Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу пункт 27, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, оскільки останній мав розглянути спірне клопотання на черговому пленарному засіданні з дотриманням відповідного порядку та строків такого розгляду, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, станом на дату подання вищенаведеного клопотання позивачем, без порушення дії закону в часі.

Положення вказаного Закону №2145-ХІ набрали чинності та підлягали застосуванню саме з дня набрання ним чинності з 07.04.2022, останні не містять зворотної дії у часі та суд зауважує для відповідача, що вказаний Закон може бути застосований у тих випадках, коли існують підстави для обмеження особи у праві на наданні дозволу на розробку проекту землеустрою саме під час дії воєнного стану та до оголошення його закінчення; саме обмеження у наданні дозволу на розробку спірного проекту, а не як підстава для відмови у такому, оскільки підстава для такої відмови визначена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у спірному рішенні на положення Закону №2145-ХІ, який у даному випадку не підлягав застосуванню під час розгляду клопотання від 13.07.2021.

Рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим, із належним посиланням на норму чинного законодавства із зазначенням конкретних підстав, зокрема, відмови у задоволенні вимог особи, яка виявила бажання скористатись правом на проходження порядку безоплатної приватизації земельної ділянки із земель комунальної власності.

Таким чином, необґрунтована відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження, але, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави такої відмови у відповідному рішенні, така відмова має бути пояснена із вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо, що чітко визначено статтею 118 Земельного кодексу України та не містить права відступлення від неї суб`єкта розпорядження спірного об`єкта.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову в частині визнання спірного рішення протиправним та, відповідно, його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі № 2040/6320/18.

Водночас, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень відповідно до закону, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без наведення вмотивованих доводів щодо відмови.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.07.2021 про надання дозволу на відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність із раніше наданої громадянину ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена ФГ "Жовтень-2011", розташованої на території Глобинської міської ради, з урахуванням висновків суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 у справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 у справі №814/1755/17, від 11.09.2018 у справі № 816/318/18.

Отже, вимоги про зобов`язання Глобинську міську раду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення та передачу її у власність позивачу, члену Фермерського господарства "Жовтень-2011" на підставі поданого клопотання від 13.07.2021 є такою, що задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2021 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII.

Зокрема, суд зазначає, що підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 23 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.

Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо повторного розгляду клопотання про надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою, що може мати наслідком надання такого дозволу, а тому відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для відстрочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало рішення відповідача, яке підлягає скасуванню, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради ( вул. Центральна, 285, м. м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцятої сесії восьмого скликання Глобинської міської ради від 28.06.2022 № 1188 "Про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1705/22, щодо зобов`язання Глобинської міської ради у повторному розгляді заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність із раніше наданої громадянину ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 року земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена ФГ "Жовтень-2011", місце розташування: с. Обьознівка, Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер: 5320685801:01:001:0022".

Зобов`язати Глобинську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.07.2021 про надання дозволу на відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у приватну власність із раніше наданої громадянину ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 01.08.2013 земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена ФГ "Жовтень-2011", розташованої на території Глобинської міської ради, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради ( вул. Центральна, 285, м. м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.С. Канигіна