Постанова

від 29.03.2023 по справі 480/7926/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: О.М. Кунець

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 р. Справа № 480/7926/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/7926/21

за позовом Фермерського господарства "Натон"

до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Натон", звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області 24 травня 2021 року №355218280704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 137940грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 24 травня 2021 року №355218280704 про зменшення Фермерському господарству "НАТОН" розміру від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 137940грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Фермерського господарства "НАТОН" (42324, Сумська область, Сумський район, с.Постольне, вул.Центральна, буд.89, код ЄДРПОУ 34878603) 2270 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НАТОН» з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2021 року, яка була оформлена актом від 29.04.2021 р. № 2214/18-28-07-04/34878603/62. Перевіркою встановлено порушення ФГ «НАТОН» пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (ряд. 21) на загальну суму 137 940 грн. за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 року. На підставі акту від 29.04.2021 р. № 2214/18-28-07-04/34878603/62 ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2021 р. №355218280704 форми «В4» на загальну суму 137 940,0 грн. Відповідач звертає увагу суду на те, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «НАТОН» з`ясовано комплекс наступних фактів по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ «ОЛІВІЯ ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 43686490). Зокрема - неможливість здійснення господарських операцій постачання товару ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ», у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного одержання (купівлі) за ланцюгом постачання. У зв`язку з чим, контролюючий орган прийшов до висновку, що ФГ «НАТОН» за період січень 2021 року сформував податковий кредит від ТОВ "ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ" код на загальну суму ПДВ -137 940,00 грн. з придбання шроту соняшникового не встановленого походження. Крім цього, зазначає, що в первинних бухгалтерських документах по взаємовідносинах з ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ», а саме в товарно-транспортних накладних від 12.01.2021 року № 12/01, від 13.01.2021 року № 13/01, від 29.01.2021 року №29/01 та від 29.01.2021 року № 29/01-2 вказано пункт завантаження м.Суми, що не конкретизовано, але ТОВ "ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ" та суб`єкти господарювання, які залучені до ланцюга постачання не мають об`єктів оподаткування, зареєстрованих у м. Суми. Також, відповідач просить суд врахувати, що в специфікаціях № 1 від 12.01.2021 року та № 2 від 26.01.2021 року м. Маріуполь до договору поставки № 11/01-5 від 11 січня 2021 року в пункті 3 не відображено адресу складу покупця. Відповідно до зареєстрованих ТОВ "ЕКСПЕРТАВТО ГРУПП" податкових накладних, було надано в адресу ТОВ "ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ":-транспортні послуги по маршруту - м. Суми Сумська обл. - с. Степанівка, Сумська обл., авто Вольво ВМ 1045 BT, ВМ 1457 ХР (податкова накладна від 14.01.2021 № 33); -транспортні послуги по маршруту - м. Суми Сумська обл. - с. Степанівка, Сумська обл., авто Вольво ВМ 1045 ВТ, ВМ 1457 ХР (податкова накладна від 14.01.2021 № 34). Відповідно до вищевикладеного, у ТОВ "ЕКСПЕРТАВТО ЕРУПП" (автомобільний перевізник) - автомобіль (державний номер) ВОЛЬВО НОМЕР_1 та причіп/напівпричіп НОМЕР_2 не обліковується, як власний чи орендований транспортний засіб в об`єктах оподаткування (форма № 20-ОПП надається на підтвердження). Також, в наданих на перевірку товарно-транспортних накладних в якості водія, що здійснював доставку шроту соняшникового, зазначений ОСОБА_1 . При цьому, як стверджує відповідач, даного працівника в період січень 2021 р. не значиться ні у ТОВ "ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ" ні у ТОВ «ЕКСПЕРТАВТО ГРУПП». Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що посвідчення про якість не містять відомості щодо здійснення досліджень та випробувань якісних характеристик шроту соняшникового. Окрім того, якісне посвідчення не дає змогу ідентифікувати, що саме ТОВ "ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ" є виробником продукції. На переконання відповідача вищезазначені обставини свідчить про те, що за адресою вказаною в товарно-транспортних накладних не могло здійснюватися завантаження шроту соняшникового. Наявність вищевказаних доказів є свідченням факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, а податкові накладні складені від імені ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ» на адресу ФГ «НАТОН» в частині реалізації товарів не мають жодної юридичної значимості. Тобто, на справді господарські відносини по договору поставки шроту соняшникового не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту. Отже, за твердженнями відповідача, податковий кредит щодо придбання у ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТА Ч» ТМЦ у січні 2021 року ФГ «НАТОН» за результатами сукупності з`ясованих доказів перевіркою документально не підтверджено. Вищевикладене доводить, що ФГ «НАТОН» допущено порушення пп. «а» п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту на загальну суму 137 940,0 грн.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НАТОН» з питань щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2021 року, яка була оформлена актом від 29.04.2021 р. № 2214/18-28-07-04/34878603/62.

Перевіркою встановлено порушення ФГ «НАТОН» пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (ряд. 21) на загальну суму 137 940 грн. за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 року.

ТОВ «НАТОН» не подавалося заперечення на акт перевірки до ГУ ДПС у Сумській області.

На підставі акту від 29.04.2021 р. № 2214/18-28-07-04/34878603/62 ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2021р. №355218280704 форми «В4» на загальну суму 137 940,0 грн. (а.с.25) про зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість за січень 2021 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Операції, зі здійсненням яких виникає право на віднесення сплачених/нарахованих сум податку до податкового кредиту, визначені в п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що причиною зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та не визнання витрат по придбанню шроту соняшникового, в наслідок чого відбулось зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість по операціях з даним контрагентом, фахівці ДПС зазначають «нереальність господарської операції» з посиланням на неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва; дефектність первинних документів.

Представники податкового органу не визнають первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарської операції по придбанню шроту соняшникового по договору N911/01-05 від 11.01.2021 року, укладеному між ФГ «НАТОН» та ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ».

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що оприбуткування продукції (шроту соняшникового) в бухгалтерському обліку ФГ «НАТОН» відбулось згідно накладних №6 від 12.01.2021р., №8 від 13.01.2021р. , №34 від 29.01.2021р. та №36 від 29.01.2021р.

Транспортування шроту відбувалось автомобільним транспортом постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними:

-№12/01 від 12.01.2021 року - 35,2т;

-№13/01 від 13.01.2021 року - 35,79т;

-№29/01 від 29.01.2021 року - 30,47т;

-№29/01-2 від 29.01.2021 року-42,13т.

Оплата постачальнику за отриману продукцію була здійснена безготівковими розрахунками відповідно до платіжних документів - платіжне доручення N929 від 14.01.2021 року на суму 823484,28грн.; платіжне доручення №102 від 29.01.2021 року на суму 347358,00грн.

Податковий кредит з ПДВ по вказаним вище господарським операціям був сформований ВГ "НАТОН" згідно податкових накладних ТОВ "ОЛІВІЯ ПОСТАЧ" №37 від 29.01.2021р. та №36 від 29.01.2021р.

Перевіркою встановлено наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції ФГ «НАТОН» по використанню в господарській діяльності придбаного шроту.

Відображення господарських операцій ФГ «НАТОН» з ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ» в бухгалтерському та податковому обліку відбувалось на підставі первинних бухгалтерських документів, договорів та податкових накладних. Це відповідає вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованому Міністерством юстиції України 05.06.1995р. N9168/704, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Зокрема, пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що «...підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій..». Крім того, п.2 ст.9 цього ж Закону зазначає, що «...первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових, або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції...».

Аналогічні вимоги до наявності обов`язкових реквізитів на первинних бухгалтерських документах для надання їм юридичної сили викладено і в п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України N988 від 24.05.1995р. та зареєстрованому Міністерством юстиції України 05.06.1995р. №168/704.

Документи первинного бухгалтерського обліку, які досліджувались під час проведення перевірки ФГ «НАТОН» підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях останнього по господарських операціях з ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ».

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Поняття «нереальності» господарських операцій, як це вказано в акті перевірки - взагалі законодавчо не врегульовано.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у ФГ «НАТОН» передбачено п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, яким встановлено, що «...датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною...».

Сума сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), підтверджена податковими накладними, які в свою чергу оформлені згідно з вимогами, ст.201 Податкового кодексу України а саме: «... платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні обов`язкові реквізити.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу..

Статтею 198.3 Податкового кодексу України передбачено, що «... Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: ...придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...».

Вищий адміністративний суд в ухвалі від 08 лютого 2017 року по справі N98/800/28838/16 зазначає, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента і для формування податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними бухгалтерськими документами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідні висновки викладені 28 жовтня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №500/305/19, адміністративне провадження №К/9901/29163/19, а також у постановах Верховного суду від 11.09.2018 року у справах №823/2247/17, №815/6105/17 та ін.

Верховний суд у Постановах від 27 лютого 2020 року (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 03 жовтня 2019 року (справа №813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), від 02 квітня 2020 року (справа №160/93/19), від 13.08.2020 року (справа №520/4829/19) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для форсування податкового кредиту.

Також Верховний Суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт).

Верховний суд в Постанові від 05.05.2021 року (справа № 813/48/16) вказує, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не установлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Зауваження у представників ДФС щодо відповідності форм наданих первинних документів, які фіксували господарські операції з придбання шроту соняшникового ФГ «НАТОН» у ТОВ «ОЛЬВІЯ ПОСТАЧ» вимогам чинного законодавства, повноти та правильності їх оформлення в акті перевірки відсутні. Проте, перевіряючі вказують на недоліки заповнення окремих граф товарно- транспортних накладних, зокрема:

- відсутній підпис водія «який приймав товар» - слід вказати, що водій лише здійснює перевезення вантажу, а приймання/відпуск товарно-матеріальних цінностей відбувається матеріально-відповідальними особами, чиї підписи про отримання/відпуск містяться в накладних;

- відсутність інформації щодо часу навантаження і розвантаження ТМЦ - дана інформація не є даними, що належать відображенню в бухгалтерському обліку і жодним чином не стосується ідентифікації дійсності даних господарських операцій; відсутність інформації в ТТН, щодо таких товаро-супровідних документів як: рахунок на оплату, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Дана інформація не є даними, що належать відображенню в бухгалтерському обліку і жодним чином не стосується ідентифікації дійсності даних господарських операцій.

Однак, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі N9826/7704/16 (адміністративне провадження №8/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі N9820/475/17 (адміністративне провадження №8/9901/4907/17).

Позиція стосовно дослідження всіх доказів на підтвердження факту здійснення господарської операції в сукупності наведена у Постанові Верховного Суду від 4 листопада 2019 року по справі № 905/49/15 (ЄДРСРУ № 85393893), Постанові Верховного Суду від 5 грудня 2018 року по справі № 915/878/16 (ЄДРСРУ № 78327140).

Ані акт перевірки ФГ «НАТОН» від 29 квітня 2021 року №2214/18-28-07-04/34878603/62 (надалі Акт), ані відзив не містять інформації щодо дій контролюючого органу на встановлення реальності спірних господарських операцій. Так відсутня інформація щодо проведених зустрічних перевірок (звірок) з контрагентами та перевізником, дані щодо надісланих їм запитів, інших дій, право на здійснення яких покладено на контролюючий орган Податковим кодексом України.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі №804/4787/16 (адміністративне провадження №К/9901/3335/17) дійшов висновку, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76493147).

Також колегія суддів звернула увагу, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції із зазначеними контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про завищення позивачем суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (ряд. 21) на загальну суму 137 940 грн. за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 року є необґрунтованими, а тому, судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 24 травня 2021 року №355218280704.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлотек Трейд» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 по справі № 480/7926/21 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко