Постанова

від 22.03.2023 по справі 480/3476/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 р.Справа № 480/3476/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представник позивача - Ємельяненко О.Л.

представник позивача - Нестреляєва Н.О.

представник відповідача - Свислоцький О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2022, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 23.08.22 по справі № 480/3476/22

за позовом Первинної профспілкової організації Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, Громадської організації "СУМСЬКЕ КАДЕТСТВО"

до Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, Первинна профспілкова організація Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України та Громадська організація "СУМСЬКЕ КАДЕТСТВО", звернулися до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просили суд:

- визнати протиправними та скасувати накази Голови Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 №15 "Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.03.2021 №12 дск" (далі по тексту - наказ № 15) та від 01.04.2022 №16-ОД "Про проведення заходів" (далі по тексту - наказ № 16).

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що наказом № 15 внесені зміни до директиви від 26.03.2021 №12 дск "Про переведення на новий штат навчального закладу Державної прикордонної служби України", а саме першим пунктом - місце дислокації Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (далі по тексту- Ліцей) визначено місто Хмельницький, другим пунктом - до штатів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені ОСОБА_1 введено примітку наступного змісту: "Особовий склад Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г Харитоненка на усіх видах забезпечення, крім кадрового, перебуває в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Наказом №16 зобов`язано начальника Ліцею здійснити переміщення підпорядкованого персоналу з числа військовослужбовців і необхідної для провадження освітнього процесу навчальної матеріально-технічної бази до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, прибути в оперативне підпорядкування ректора Національної академії до 08.04.2022, організувати освітній процес ліцеїстів, в термін до 01.06.2022 підготувати й вручити під підпис персональні письмові повідомлення працівникам про зміну місця роботи (зміну істотних умов праці), підготувати проекти наказів про звільнення працівників, які не надали згоду на переведення в іншу місцевість, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП із виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.

Підставою винесення наказу №15 вказана службова необхідність, наказу № 16 - початок повномасштабної збройної агресії з боку Російської Федерації та проведення активних бойових дій і знищенням значної частини інфраструктури Ліцею. Метою винесення наказу № 16 відповідач зазначив ефективне функціонування освітнього процесу. На думку позивачів, спірні накази порушують законні права та інтереси ліцеїстів, які є малолітніми чи неповнолітніми, та їх батьків щодо навчання у м. Сумах, у більшості випадків за місцем проживання. Відповідач змінив місце дислокації Ліцею, чим перемістив місце навчання та проживання малолітніх і неповнолітніх без їх згоди та без згоди батьків. При цьому відповідач перевищив свої повноваження, оскільки середній навчальний заклад, яким є Ліцей, де навчаються діти, не є військовим підрозділом, дислокацію якого можливо змінити. Такі повноваження відповідача не передбачені жодним законом чи нормативно-правовим актом. Оскаржуваними наказами також порушені права батьків неповнолітніх ліцеїстів щодо визначення місця проживання та місця навчання їх дітей. Крім того, порушуються права цивільних службовців та працівників, оскільки без проведення у встановленому законом порядку ліквідації чи реорганізації, Ліцей передається у підпорядкування Національної академії Держприкордонслужби, що суперечить Статуту Ліцею. Також відповідно до Постанови КМУ №385 від 27.03.2022 тимчасове переміщення (евакуація) дітей та осіб навчальних закладів здійснюється на підставі наказу керівника закладу, а не відповідача. Керівником Ліцею були видані відповідні накази, які були виконані належним чином.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2020 року адміністративний позов Первинної профспілкової організації Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України та Громадської організації "СУМСЬКЕ КАДЕТСТВО" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що матеріали справи не містять доказів щодо порушення прав членів Профспілки та доказів, які надають право Первинній профспілковій організації та громадській організації на звернення до суду із позовними заявами. При цьому, за змістом Закону № 1045-XIV метою діяльності професійних спілок є представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, тобто в цій справі - працівників ліцею. Водночас більшість доводів позивачів стосується процедури прийняття оскаржуваних наказів, а не захисту прав працівників. Зауважив, що оскаржуваними наказами здійснювалось переведення особового складу Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка із міста Суми до міста Хмельницький, а не звільнення працівників. Крім цього, в позовній заяві, додатках до неї та інших поданих до суду документах відсутні будь-які заяви/звернення від працівників Ліцею-інтернату, які б могли підтвердити факт їхньої незгоди із оскаржуваними наказами, а також факт їх звернення до профспілкової організації із проханням/вимогою щодо захисту їх прав. Зокрема, відсутня і інформація про звернення до суду працівників Ліцею-інтернату із позовами про сокарження дій щодо їх переміщення на роботу в іншу місцевість та/або оскарження наказів Голови Державної прикордонної служби України. Що в свою чергу ставить під обгрунтований сумнів факт незгоди працівників ліцею-інтернату із оскаржуваними наказами так і факт незгоди із їх переміщенням до міста Хмельницького. Також зазначив, що оскаржувані накази приймались відповідачем у відповідності до визначених законодавчих повноважень, зокрема, Законом України "Про освіту", Положенням № 533 та Статуту ліцею. Зміна істотних умов праці відбувалась із запропонуванням працівникам продовження роботи в іншій місцевості за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Тобто, гарантувалось збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат передбачених законом. Вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про очікування батьків та ліцеїстів щодо навчання саме в Ліцеї-інтернаті та саме в місті Суми. Суд надав невірну оцінку правовій природі та наявним обставинам об`єктивної реальності, що мають місце під час навчання саме в навчальному закладі інтернатного типу, тим більше, з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Позивачами подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивачів, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з наказом Голови Державної прикордонної служби України № 15 від 31.03.2022 внесені зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.03.2021 №12 дск "Про переведення на новий штат навчального закладу Державної прикордонної служби України", а саме: пунктом першим - місце дислокації Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України визначено місто Хмельницький; пунктом другим - до штатів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені ОСОБА_1 введено примітку наступного змісту: "Особовий склад Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені ОСОБА_1 на усіх видах забезпечення, крім кадрового, перебуває в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України №16-ОД від 01.04.2022 зобов`язано начальника Ліцею здійснити переміщення підпорядкованого персоналу з числа військовослужбовців і необхідної для провадження освітнього процесу навчальної матеріально-технічної бази до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького; прибути в оперативне підпорядкування ректора Національної академії до 08.04.2022; організувати освітній процес ліцеїстів; в термін до 01.06.2022 підготувати й вручити під підпис персональні письмові повідомлення працівникам про зміну місця роботи (зміну істотних умов праці); підготувати проекти наказів про звільнення працівників, які не надали згоду на переведення в іншу місцевість, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП із виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.

Вважаючи накази протиправними, первинна профспілкова організація Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України та Громадська організація "СУМСЬКЕ КАДЕТСТВО" звернулися до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані накази прийняті відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України, поза межами повноважень, необгрунтовано та непропорційно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що у даній справі з`ясуванню підлягають такі питання: правомірність звернення до суду профспілки Ліцею та громадської організації "СУМСЬКЕ КАДЕТСТВО"; повноваження Голови Державної прикордонної служби України змінювати "дислокацію" навчального закладу - Ліцею та вносити зміни до його штатного розпису; порушення спірними наказами прав та законних інтересів малолітніх та неповнолітніх ліцеїстів, їх батьків, інших осіб - членів профспілки Ліцею.

Щодо правомірності звернення до суду профспілки Ліцею та громадської організації "СУМСЬКЕ КАДЕТСТВО", колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілка - це громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Право профспілок, їх об`єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок передбачено ст. 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згідно якої профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.

У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.

Профспілки, їх об`єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі №640/21611/19 дійшов висновку, що при вирішенні питання стосовно права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати:

1. статус громадської організації та її засновників, їхню безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову;

2. мету громадської організації та її безпосередній зв`язок із предметом позову;

3. інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту;

4. чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації;

5. добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі оскаржуваних наказів працівники переміщуються в іншу місцевість, змінюється підпорядкування Ліцею та вносяться зміни до штатного розкладу. Отже, спірними наказами вирішуються трудові права членів первинної профспілкової організації Ліцею.

Первинна профспілкова організація Ліцею діє на підставі Статуту та має представляти колективні інтереси членів профспілки та захист інтересів працівників Ліцею незалежно від членства в профспілці.

В свою чергу, профспілкова організація, не погоджуючись зі спірними наказами, неодноразово зверталася до відповідних суб`єктів владних повноважень та органів місцевого самоврядування з метою захисту прав 138 членів профспілки. Проте, жодного звернення від АДПСУ, Керівництва Ліцею для отримання консультації щодо пом`якшення несприятливих наслідків звільнення до профспілки не надійшло. Положення спірних наказів були предметом розгляду на профспілковому комітеті (т.1 а.с.77-78, 180-184).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинна профспілкова організація Ліцею мала право звернутися до суду з даним позовом.

Щодо правомірності звернення до суду громадської організації "СУМСЬКЕ КАДЕТСТВО", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вказана організація є юридичною особою та зареєстрована відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Засновниками ГО "Сумське кадетство" є фізичні особи, батьки ліцеїстів, що навчаються в Ліцеї, і безпосередньо зацікавлені у вирішенні питання, бо їхні діти є малолітніми або неповнолітніми, і відповідальність за їх життя несуть батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Пунктом 2 частини 1 статті 11 цього Закону передбачено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об`єднання" для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влад органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ГО "Сумське кадетство" вказана організація є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод ліцеїстів Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та інших осіб.

Для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань Організація у встановленому чинним законодавством порядку має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних органах та неурядових організаціях (п.2.4.1 Статуту); бути позивачем, відповідачем або третьою особою у будь-якому суді України та міжнародних судах ( п. 2.5. Статуту).

Згідно з п. 3.1. Статуту метою Організації, серед іншого, є здійснення та захист прав ліцеїстів Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка, а одним із основних напрямів діяльності є захист законних політичних, громадських, соціальних, правових, економічних, освітніх, культурних та інших прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб (п.3.2.10.).

Предметом позову у даній справі є визнання протиправними та скасування наказів № 15 від 31.03.2022 та № 16 від 01.04.2022, згідно яких змінюється місце дислокації Ліцею з міста Суми на місто Хмельницький, у зв`язку з чим змінюється місце навчання та проживання ліцеїстів, учнів віком 13 - 17 років.

Саме тому ГО "Сумське кадетство" звернулося до суду для захисту законних прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх учнів Ліцею та їх батьків.

Стосовно повноважень Голови Державної прикордонної служби України змінювати "дислокацію" навчального закладу - Ліцею та вносити зміни до його штатного розпису та порушення спірними наказами прав та законних інтересів малолітніх та неповнолітніх ліцеїстів, їх батьків, інших осіб - членів профспілки Ліцею, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з "Положенням про Адміністрацію Державної прикордонної служби України", затвердженого Постановою КМУ від 16 жовтня 2014 р. № 533, Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

В пункті 3 Положення зазначено, що основними завданнями Адміністрації Держприкордонслужби є, зокрема, здійснення управління територіальними органами - регіональними управліннями, Морською охороною, органами охорони державного кордону, органами забезпечення, навчальними закладами та науково-дослідними установами.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів міністерств видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

За приписами ст. 23 Закону України "Про освіту" держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Частиною третьою ст. 25 Закону України "Про освіту" передбачено, що засновник або уповноважений ним орган (особа) не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про освіту" керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про освіту" батьки здобувачів освіти мають право, зокрема захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти; отримувати інформацію про діяльність закладу освіти.

Згідно із ст.57-1 Закону України "Про освіту" здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується:

організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;

збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом;

місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду) у межах своєї компетенції здійснюють:

органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти;

заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники;

громадські об`єднання, благодійні організації та фізичні особи, які здійснюють благодійну (волонтерську) діяльність.

Органи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та видає накази з питань створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду). Строк дії таких наказів не може перевищувати строк особливого періоду. Такі накази не є регуляторними актами та підлягають державній реєстрації лише у разі, якщо стосуються прав, свобод, законних інтересів та обов`язків громадян і юридичних осіб.

Також, забезпечення територіальної доступності до освіти визначено статтею 8 Закону України "Про загальну середню освіту", згідно частини другої якої, кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).

Згідно з п.1.1 Статуту Державний ліцей - інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (далі - Ліцей) є державним закладом спеціалізованої освіти II - III ступенів військового профілю для дітей з 13 років, починаючи з 8 класу, що забезпечує військово-професійну спрямованість навчання, проведення поглибленої допризовної та посиленої фізичної підготовки і виховання у осіб готовності до військової служби.

Пунктом 1.3. Статуту визначено, що Ліцей є юридичною особою, що заснована на державній власності та належить до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, має свій прапор, самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органі Державної казначейської служби України, штампи, печатки із своїм найменуванням, в тому числі печатки із зображенням Державного Герба України, а також може від свого імені набувати майнових прав і обов`язків, бути позивачем і відповідачем у суді.

Відповідно до статті 6 Закону Україну "Про Державну прикордонну службу України" Ліцей входить до системи Державної прикордонної служби України як навчальний заклад.

Юридична адреса Ліцею: 40021, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, 165.

Повноваження Адміністрації Державної прикордонної служби України визначені п.1.4 Статуту, серед яких, зокрема затвердження установчих документів Ліцею, їх нову редакцію та зміни до них, затвердження штату Ліцею.

За приписами п. 1.8 Статуту головною метою Ліцею є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Пунктом 1.18 Статуту передбачено, що Ліцей має право, зокрема, опрацьовувати пропозиції щодо внесення змін до штату Ліцею, подавати їх встановленим порядком на розгляд Голові Держприкордонслужби.

До учасників освітнього процесу в Ліцеї належать офіцери, ліцеїсти, керівництво Ліцею, педагогічні працівники, психолог, бібліотекарі, інші спеціалісти, батьки або законні представники ліцеїстів (п.4.1 Статуту).

Безпосереднім організатором освітнього процесу в Ліцеї є начальник Ліцею (п.4.2 Статуту).

Відповідно до п.4.3 Статуту права та обов`язки учасників освітнього процесу визначаються Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", іншими нормативно-правовими актами, Положенням про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, цим Статутом, правилами внутрішнього розпорядку Ліцею.

Згідно з п. 5.2. безпосереднє управління Ліцеєм здійснює начальник Ліцею відповідно до функцій, покладених на нього Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що учні Ліцею та їх батьки, обираючи навчальний заклад у м. Суми, мали обгрунтовані очікування, що діти будуть навчатися в цьому Ліцеї і саме на території міста Суми.

Права учнів, їх батьків та інших учасників навчального процесу, зокрема щодо навчання в м. Суми гарантовані державою як в мирний так і воєнний стан (ст.57-1 Закону України "Про освіту").

Проте, відповідач, всупереч вказаним вимогам закону, протиправно змінив "місце дислокації", тобто перемістив Ліцей до міста Хмельницький, змінивши місце проживання малолітніх та неповнолітніх учнів без їх згоди та без згоди їх батьків.

Крім того, Адміністраця Держприкордонслужби, порушуючи вимоги Статуту, змінила підпорядкування Ліцею, передавши його в оперативне підпорядкування ректору Національної академії Державної прикордонної служби України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі положення спірних наказів безумовно порушують законні права малолітніх та неповнолітніх ліцеїстів, їх батьків, педагогічних працівників та інших спеціалістів Ліцею.

Адміністрація Держприкордонслужби, приймаючи спірні накази, протиправно застосувала до навчального закладу, малолітніх та неповнолітніх ліцеїстів, їх батьків, педагогічних працівників та інших спеціалістів Ліцею методи та принципи, які є прийнятними до військових частин та до військових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваних наказах взагалі відсутнє правове обгрунтування їх прийняття. Посилання в наказі №15 лише на службову необхідність призводить до правової невизначеності осіб, причетних до виконання вказаного наказу, та свідчить про протиправність цього наказу.

Щодо посилання відповідача у наказі № 16 на введення в Україні воєнного стану та початком збройної агресії з боку Російської Федерації, знищенням значної частини інфраструктури Ліцею, забезпечення ефективного освітнього процесу, суд правомірно зазначив, що вказані формулювання не мають жодного відношення до обгрунтування законності цього наказу.

У той же час, суд зауважує, що 27.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №385, якою затвердив Порядок тимчасового переміщення (евакуації) та забезпечення умов для перебування на території України, де не ведуться бойові дії, або за межами України дітей та осіб, які проживають або зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування (далі по тексту - Порядок №385).

Так, згідно з п.4 Порядку №385 обласні військові адміністрації у взаємодії з відповідними районними військовими адміністраціями, виконавчими органами міських, сільських, селищних рад за місцем розташування закладів забезпечують:

1) проведення постійної оцінки стану безпеки перебування дітей та осіб у закладах, розташованих на території відповідних областей, з урахуванням інформації Збройних Сил, Міноборони, територіальних органів ДСНС, Національної поліції про території, де ведуться бойові дії, а також території, куди можуть бути тимчасово переміщені (евакуйовані) діти та особи;

2) збір і оновлення інформації щодо закладів, зокрема про:

фактичну кількість дітей та осіб, які проживають або перебувають у кожному закладі;

вік, стан здоров`я, мобільність, дієздатність, статус дітей та осіб, які проживають або перебувають у закладі, можливість контактування із законними представниками (у разі їх наявності);

фактичну кількість персоналу для забезпечення догляду, виховання дітей та осіб;

кількість вільних ліжко-місць у закладах та можливість розгортання додаткових ліжко-місць;

наявність ресурсів у закладах (опалення, водопостачання, електроенергія, кількість продуктів харчування, води, лікарських засобів, засобів гігієни, одягу, взуття тощо) та їх дефіцит для задоволення потреб дітей та осіб, а також працівників у закладах;

особливості будівель кожного закладу (кількість, наявність захисних споруд цивільного захисту, підвалів або інших приміщень, придатних для укриття дітей та осіб, у тому числі дітей та осіб з інвалідністю, та персоналу, віддаленість від магістралей, транспортного сполучення, стратегічних об`єктів, по яких можуть здійснюватися обстріли);

можливості щодо прийому з інших закладів дітей та осіб;

контактні номери телефонів керівників та інших працівників закладів;

адреси місцезнаходження закладів;

3) постійний обмін інформацією про заклади, визначеною підпунктами 1 і 2 цього пункту, із:

структурними підрозділами з питань цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади (органів місцевого самоврядування) - для оперативного корегування відповідних планів цивільного захисту на особливий період;

Нацсоцслужбою, МОН, МОЗ, МВС, Міноборони, Мінмолодьспортом, МКІП - для визначення організацій, закладів і установ, до яких можуть бути розміщені діти та особи з урахуванням їх потреб;

4) узгодження з Мінреінтеграції, МВС, Збройними Силами за участю АТ "Укрзалізниця" маршрутів тимчасового переміщення (евакуації) дітей та осіб, у тому числі за можливості у супроводі службового автомобіля Національної поліції, ДСНС та бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Відповідно до п.6 Порядку №385 заходи з підготовки до тимчасового переміщення (евакуації) дітей та осіб в межах України та за її межами здійснюються на підставі наказу керівника закладу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Ліцею від 24.02.2022 №43 у зв`язку з початком збройної агресії Російської Федерації з 24.02.2022 до особового розпорядження призупинено освітній процес в Ліцеї. Ліцеїстів направлено до місць проживання батьків (законних представників) в їх супроводі, або в супроводі осіб, які визначені батьками (законними представниками) (т.2 а.с.45-46).

Наказом начальника Ліцею від 18.03.2022 №48 в Ліцеї з 21.03.2022 запроваджений освітній процес із використанням технологій дистанційного навчання на період воєнного стану (т.2 а.с.47-49).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що накази №15 від 31.03.2022 та № 16-ОД від 01.04.2022 суперечать вимогам Порядку №385.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення (ст.2 КАС України).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію необхідності у демократичному суспільстві. Так, за практикою Суду при визначенні питання необхідності у демократичному суспільстві держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

Частина 2 статті 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Перевіривши оскаржувані накази, суд дійшов висновку, що вони прийняті відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України, поза межами повноважень, необгрунтовано та непропорційно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнати протиправними та скасувати накази Голови Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 №15 "Про внесення зміни до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 26.03.2021 №12 дск" та від 01.04.2022 №16-ОД "Про проведення заходів".

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року по справі№ 480/3476/22 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 по справі № 480/3476/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 29.03.2023 року