Постанова

від 29.03.2023 по справі 280/4019/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2023 року м. Дніпросправа № 280/4019/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 р. (суддя: Сіпак А.В) в адміністративній справі №280/4019/22 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто для людей Енергодар"</a>, про стягнення суми адміністративно - господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Місто для людей Енергодар" суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 51 657,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач у 2021 році мав 1 незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції, які ним самостійно не сплачені, у зв`язку з чим утворилась відповідна заборгованість та нарахована пеня.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаржник вказує, що статтями 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено обов`язок відповідача щодо забезпечення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідач даного обов`язку не виконав, адміністративно-господарські санкції не сплатив.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах

доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма №10-ПОІ (річна)) (а.с.2), наданого ТОВ "Місто для людей Енергодар" до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, середньооблікова кількість штатних працівників його облікового складу у 2021 році складала - 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особа. На підставі даного звіту позивачем здійснено розрахунок, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала сплаті відповідачем за 1 незайняте робоче місце та сума нарахованої пені склала в загальному розмірі 51 657,20 грн. Оскільки відповідач адміністративно-господарські санкції та пеню не сплатив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки відповідач у 2021 р. надав до центру зайнятості дані про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю. Самостійний пошук даних осіб до його обов`язків не входить.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 18, 18-1, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21 березня 1991 р. (далі - Закон №875-XII) визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують їх працевлаштування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VІ від 05 липня 2012 р., який набрав чинності з 01 січня 2013 р. визначено, що роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даних приписів наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що набрав чинності 12 липня 2013 р., відповідно до якого форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, на відміну від Закону України «Про зайнятість населення» №803-XII від 01 березня 1991 р., що діяв до 01 січня 2013 р., Законом №5067-VI не передбачено обов`язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН.

Аналіз зазначених норм свідчить, що на підприємства, установи, організації та інших осіб, що використовують найману працю покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, проте не обов`язок по їх виявленню і підбору для працевлаштування, такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості.

Як свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, ТОВ "Місто для людей Енергодар" у січні 2021 р. до центру зайнятості направлявся звіт за формою №3-ПН про наявність вакансії касира для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.29-30), що свідчить про відсутність факту не виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 р., а тому судом першої інстанції правомірно зазначено про відсутність підстав для застосування до нього адміністративно - господарської санкції відповідно до приписів Закону №875-XII та нарахування суми пені в загальному розмірі 51 657,20 грн.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 р. в адміністративній справі №280/4019/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 березня 2023 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяТ.С. Прокопчук

суддяО.О. Круговий