Рішення

від 27.03.2023 по справі 703/65/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/65/23

2/703/407/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Криви Ю.В.

секретаря судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-ЛК» про стягнення заборгованості з орендної плати,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ТОВ «Деметра-ЛК», в якому просить стягнути з ТОВ «Деметра ЛК» на його користь заборгованість по орендній платі в розмірі 14492 грн. 31 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 776 грн. 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 1800 грн. 62 коп., судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03 лютого 2014 року між позивачем та ТОВ «Деметра ЛК» був укладений договір оренди землі відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в строкове платне користування земельну ділянку площею 7,3872 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:001:0476, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Договір був укладений на 10 років, державна реєстрація права оренди земельної ділянки була здійснена 03 лютого 2014 року.

Відповідно до умов п.п. 9, 10 договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов`язання до 31 грудня кожного року сплачувати позивачу орендну плату в розмірі не менше 3% від проіндексованої грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції, що на день укладення договору складало 2976 грн. 38 коп.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 27.01.2020 року становить 241538 грн. 56 коп.

Відповідач щорічно сплачував орендну плату лише до 2018 року, відтак утворилася заборгованість з орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки. Внаслідок порушенням орендарем умов договору, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендної плати.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Деметра-ЛК» про розірвання договору оренди задоволено у повному обсязі, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 7,3872 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0476 б/н від 03 лютого 2014 року укладений між Жиляком та ТОВ «Деметра ЛК», зареєстрований Смілянським міськрайонним управлінням юстиції Черкаської області, номер запису 4556532. Стягнуто з ТОВ «Деметра ЛК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 8929 грн. 14 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 2517 грн. 38 коп. та 1816 грн. судового збору, а всього 13262 грн. 52 коп.

Посилаючись на те, що договір оренди розірвано вказаним рішенням суду у 2022 році, однак протягом 2021 2022 років відповідач, продовжуючи користування вказаною земельною ділянкою, орендну плату за договором не сплачував, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за вказаний період у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, що становить 14492 грн. 31 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 776 грн. 06 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1800 грн. 62 коп., а також судові витрати по оплаті судового збору та витрати за надання правової допомоги. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 12 січня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

У визначений вказаною ухвалою строк відповідачем відзив на позовну заяву не надіслано.

У судове засідання позивач не з`явився, вказавши у поданій до суду заяві, що не заперечує проти розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції. Клопотання від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо позовних вимог до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За згодою позивача, викладеною в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 7,3872 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:001:0476, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Як вбачається з договору оренди землі від 03 лютого 2014 року позивач передав відповідачу у строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 7,3872 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7123787200:02:001:0476, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області строком на 10 років, державна реєстрація права оренди земельної ділянки була здійснена 03 лютого 2014 року (а.с. 8-11).

Згідно заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у цивільній справі № 703/2495/21 від 01 липня 2022 року, яке набрало законної сили 09 листопада 2022 року, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 7,3872 га, кадастровий номер 7123787200:02:001:0476 б/н від 03 лютого 2014 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Деметра ЛК», зареєстрований Смілянським міськрайонним управлінням юстиції Черкаської області, номер запису 4556532. Стягнуто з ТОВ «Деметра ЛК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2018, 2019 та 2020 роки в розмірі 8929 грн. 14 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 2517 грн. 38 коп. та 1816 грн. судового збору, а всього 13262 грн. 52 коп. (а.с. 12-16).

Положеннями ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Таким чином, обставини, які встановленні вищевказаним рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Деметра-ЛК» про розірвання договору оренди від 03 лютого 2014 року, та стягнення заборгованості з орендної плати за 2018, 2019 та 2020 роки доказуванню у даній справі не підлягають.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 листопада 2022 року, вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером 7123787200:02:001:0476, 15 листопада 2022 року зареєстровано припинення речового права ТОВ «Деметра ЛК» у виді права оренди вказаної земельної ділянки згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/2495/21 від 01 липня 2022 року (а.с. 18-19).

Разом з тим, як стверджує позивач, відповідач продовжуючи користування вказаною земельною ділянкою протягом 2021 2022 років, тобто до часу розірвання договору оренди згідно вказаного рішення суду, орендну плату за договором не сплачував.

Згідно п. 9 договору оренди землі від 03 лютого 2014 року орендна плата складає 3 % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що станом на день укладення договору становить 2976 грн. 38 коп., вноситься орендарем у формі та розмірі 100% грошовій до 31 грудня за кожен рік користування ділянкою.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7123787200:02:001:0476 станом на 27 січня 2020 року складає 241538 грн. 56 коп. (а.с.17).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13).

Орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

При наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.

Відповідно до п.п. 11, 13 договору оренди землі орендна плата сплачується до 31 грудня кожного року, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України також встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, умов платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною другою статті 409 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач не виплатив йому орендну плату за 2021 та 2022 роки.

Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Законом України від 12.02.2015 року № 191-VIII, який набрав чинності 05.04.2015 року, у частині другій ст. 21 Закону України «Про оренду землі» слово "форма" замінено словом "умови".

Пунктом 11 Договору оренди землі від 03 лютого 2014 року встановлено, що орендна плата вноситься щорічно, до 31 грудня кожного поточного року.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що, по-перше, відповідачем направлялись листи позивачу про можливість отримання орендної плати за спірні періоди; по-друге, позивач будь-яким чином відмовлявся від отримання орендної плати; по-третє, відповідачем вчинялись дії щодо надсилання за адресою зазначеною в договорі оренди землі, тобто за місцем знаходження позивача, як кредитора, поштових грошових переказів по орендній платі за спірні періоди. Доказів щодо знаходження позивача в спірний період, тобто протягом 2021 - 2022 років, на постійній основі за іншою адресою ніж зазначено у договорі оренди землі від 03 лютого 2014 року, матеріали справи також не містять.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

В договорі оренди місце виконання орендарем грошового зобов`язання по внесенню орендодавцю орендної плати не встановлено, а тому воно має виконуватися відповідно до п. 4 абзацу 2 частини 1 ст. 532 ЦК України за місцем проживання орендодавця, тобто позивача.

Оскільки внесення орендної плати є грошовим зобов`язанням саме відповідача, відтак саме він має докладати зусиль для його виконання.

Орендодавець, яким є позивач, відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" має лише право на своєчасне внесення орендної плати.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов`язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 р. у справі № 6-170цс12).

Отже, саме відповідач у справі має доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за договорами оренди з внесення орендної плати або ж довести факт виконання ним даного зобов`язання.

Проте, відповідачем не надано суду доказів про те, що він приймав заходи щодо внесення орендної плати за договором оренди за місцем проживання орендодавця за 2021 та 2022 рік у строки та на умовах, що встановлені договором оренди або в порядку визначеному законодавством України.

Враховуючи, що відповідачем не доведена відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати у строки, встановлені Договором оренди, суд вважає, що внесення орендної плати за 2021-2022 роки відповідачем порушені з його вини.

Відтак судом встановлено, що позивачу у справі виплати орендної плати за 2021-2022 роки відповідачем здійснено не було.

Таким чином, загальний розмір заборгованості з орендної плати за 2021-2022 роки за договором оренди від 03 лютого 2014 року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки станом на 27 січня 2020 року, який підлягає до виплати позивачу складає 14492 грн. 31 коп. Таким чином, в цій частині позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені, яка передбачена п. 14 Договору оренди землі від 03 лютого 2014 року, за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 ст. 611 ЦК).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 14 Договору оренди від 03 лютого 2014 року встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушені умови внесення орендної плати за 2021-2022 роки, які встановлені договором оренди, позивач має право на отримання від відповідача пені в розмірі, встановленому договором оренди.

Розмір пені розраховується за формулою:

Пеня = С х РП х Д/100%, де С - Сума заборгованості(4247,30 грн.; 4059,64 грн.; 4036,05 грн.; 3463,92 грн.), РП - розмір пені зазначений в договорі (0,01%), Д - Кількість днів прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій (пені) вбачається, що відповідач має заборгованість по пені за період з 01 січня 2022 року по 23 грудня 2022 року в розмірі 776 грн. 06 коп. (а.с. 20).

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості по пені з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був проведений із застосуванням відповідних розрахунків, належним чином обґрунтований та мотивований. Відтак даний розрахунок суд визнає достовірним та правильним, приймаючи до уваги як належний та допустимий доказ, що відповідає вимогам ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат від суми боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10. 2011 року у справі № 6-38цс11, від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14). Отже, інфляційні втрати та проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі № 6-42цс11) та нараховуються незалежно від вини боржника (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11).

Заходи відповідальності за порушення грошового зобов`язання та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (постанови Верховного Суду України від 6.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

Розмір інфляційних збитків розраховується за формулою:

Інфляційні збитки = Сума боргу х сукупній індекс інфляції / 100% - сума боргу, де Сума боргу - Сума заборгованості.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушені умови внесення орендної плати за 2021-2022 роки, які встановлені договором оренди, тобто, боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач має право на отримання від відповідача інфляційних втрат від простроченої суми.

Згідно позовної заяви та розрахунку інфляційних втрат, позивач просить стягнути з відповідача 1800 грн. 62 коп. інфляційних втрат за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року включно. Вказаний розрахунок інфляційних збитків суд визнає достовірним та правильним, приймаючи до уваги як належний та допустимий доказ, що відповідає вимогам ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Що стосується вимоги позивача про компенсацію судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат, які поніс позивач на правничу допомогу суду надано:

- ордер серії СА №1041273 від 23 грудня 2022 року (а.с. 21);

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000841 (а.с. 22-23).

- копію договору про надання правової допомоги №54 від 20 листопада 2022 року укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Мельником Р.А.(а.с. 24);

- попередній розрахунок суми судових витрат згідно договору № 54 про надання правової допомоги від 20 листопада 2022 року (а.с. 25);

- копію акту про надання послуг згідно договору № 54 про надання правової допомоги від 20 листопада 2022 року (а.с. 26);

- копію квитанції до прибуткового касового ордера № 124 від 23 грудня 2022 року про оплату позивачем ОСОБА_1 адвокату Мельнику Р.А. 3000 грн. за надання правничої допомоги (а.с. 27).

Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, враховуючи критерії розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд вважає, що витрати за надання правничої допомоги понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 5000 грн. Саме така сума коштів, на думку суду, відповідає обсягу виконаних робіт адвокатом та на вказану суму в матеріалах справи наявне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, відтак відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на корить позивача також підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. за подачу позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра-ЛК» про стягнення заборгованості з орендної плати,- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра ЛК», юридична адреса вул. Шевченка, 34-а, с. Холоднянське Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 33327303 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по орендній платі в розмірі 14492 грн. 31 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 776 грн. 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 1800 грн. 62 коп., судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн., а всього 23061 грн. 39 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим

Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2023 року.

Головуючий: Ю. В. Крива