Рішення

від 07.03.2023 по справі 510/1919/22

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1919/22

Провадження № 2/510/406/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.23 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 (третя особа Державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області) про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача Виконкому Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області Готка Т.Д. позовні вимоги не визнала, надала відзив на позов, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженність позовних вимог, недотримання судом вимог щодо отримання доказів від сторін, просила в задоволенні позовних вимог відмовити, справу розглядати без її участі.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа - Державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області будь-яких заперечень, додаткових заяв щодо позову не мала, просила розглянути справу без її участі.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Фліппова Е.Г. на задоволенні позовних вимог наполягала, просила про розгляд справи без її участі та участі позивачки.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 (з 21.02.1990р. за адресою: АДРЕСА_1 ); копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 13.01.2016р.; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копія сторінки з газети «Ренійський вісник» (випуск від 02.09.2022р. №47) із оголошенням про втрату сертифікату на право на земельну частку (пай); копія запиту ОСОБА_1 від 07.09.2022р.; копія відповіді секретаря Ренійської міської ради від 12.09.2022р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.07.2022р.; копія довідки від 28.09.2021р. старости с.Нагірне Ізмаїльського району про склад сім`ї ОСОБА_2 на день його смерті (мешкав разом із дружиною); копія свідоцтва про народження відповідачки ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 19.12.2022р. (після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 15.12.2022р.; копія запису акту про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є вдовою ОСОБА_2 , відповідачка ОСОБА_2 являється його донькою.

За життя ОСОБА_2 належало наступне майно:

право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» с.Нагірне Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, розміром 3,34 в умовних кадастрових га. згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0092318, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.12.1996р. № 502.

За життя ОСОБА_2 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 були його дружина та донька - сторони у справі. Батьки ОСОБА_2 померли раніше за нього.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка не звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Проте, навіть у випадку своєчасного звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її було б неможливо у зв`язку із тим, що в неї був відсутній оригінал правовстановлюючого документу на нерухомість.

Останні роки перед смертю чоловіка позивачка мешкала разом із ним, доглядала за ОСОБА_2 , як дружина. Про це свідчить копія довідки від 28.09.2021р. старости с.Нагірне Ізмаїльського району про склад сім`ї ОСОБА_2 (по день його смерті він мешкав разом із дружиною). Відповідачка ОСОБА_2 за прийняттям спадщини не зверталась, спадщину не прийняла, будь-яких заперечень щодо позовних вимог не мала, на спадщину не претендує, позовні вимоги визнала в повному обсязі.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на вищевказану земельну частку (пай), про що 14.07.2022р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідний нотаріусу оригінал документу (щодо права на земельну частку (пай)) позивачка надати не може у зв`язку із втратою його спадкодавцем. Факт втрати вищевказаного документу підтверджується тим, що позивачка подавала у місцеву газету («Ренійський вісник») оголошення про втрату сертифікату з метою відшукання його.

Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення документу на право власності на земельну частку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної частки не видано, а на підставі ксерокопії сертифікату, довідки секретаря Ренійської міськоїради від12.09.2022р.про належністьсертифікату тайого реєстраціюу книзіреєстрації сертифікатівна правона земельнучастку (пай)неможливо оформити спадщину.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачкою не було оформлено, вона не в змозі отримати дублікат правовстановлюючого документу про право власності на землю.

Згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу на право власності на земельну ділянку при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі правовстановлюючого документу нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті чоловіка позивачки це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на право власності на земельну частку, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_2 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка ОСОБА_2 на неї не претендує.

Заслухавши пояснення представника позивачки, вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах, суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею першої черги за законом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка не звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті чоловіка у неї був відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове право на земельну частку (пай). В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (збір інформації щодо належності померлому права на земельну частку ( пай), розпорядження щодо її цільового використовування, проявлення спадкової ініціативи тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Правовий режим земельного паю (частки) визначений Указом Президента України від 10.11.1994р. №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».

Серед іншого, Указ встановив, що кожному члену КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.

Указ проголосив, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, спадкування, застави.

Указом Президента України від 08.08.1995р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариств, в т.ч. пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Право ОСОБА_2 наземельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» с.Нагірне Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, розміром 3,34 в умовних кадастрових га. згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0092318, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.12.1996р. № 502 є встановленим та не оспорюється, факт належності вищевказаного сертифікату підтверджується довідкою Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.09.2022 №С-605, що міститься в матеріалах цивільної справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІV від 05.06.2003р. (редакція від 24.07.2021р.) право на земельну частку (пай) мають громадяни-спадкоємці право на земельну частку (пай) яких посвідчено сертифікатом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІV від 05.06.2003р. (редакція від 24.07.2021р.) одним із основних документів, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, свідоцтво про право на спадщину, а також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІV від 05.06.2003р. (редакція від 24.07.2021р.) підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно ст. 5 до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-ІV від 05.06.2003р. (редакція від 24.07.2021р.) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) : розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Отже, оформлення земельних ділянок (паїв) здійснюється виключно на підставі рішення та за участі органу місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що право власності на право на земельну ділянку (пай) не було зареєстровано за померлим ОСОБА_2 , позивачка не має можливості зареєструвати дану земельну ділянку на своє ім`я. За викладених обставин позивачка змушена звернутися до суду за визнанням права власності в порядку спадкування на право на земельну частку (пай).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на право на земельну частку (пай) з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Аналізуючи доводи представника відповідача Виконкому Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області Готка Т.Д., наведені у відзиві на позовну заяву, суд окремо хоче зауважити, що відповідачкою ОСОБА_2 надсилалася та була отримана ухвала судді про відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом із копіями всіх доданих до нього документів. 21.12.2022р. судом поштовою кореспонденцією було отримано від ОСОБА_2 (копія паспорту надана також) клопотання про розгляд цивільної справи без участі відповідачки та визнання позовних вимог. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Визнання позову відповідачем- це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві. Незважаючи на те, що таке звернення відповідачки ОСОБА_2 було оформлене у вигляді клопотання, суд, ознайомившись із його суттю, та беручи до уваги те, що відповідачкою не було подано відзиву на позов, зустрічної позовної заяви, правильно розуміє позицію відповідачки та приймає її як таку, що відповідає дійсній волі відповідачки. З приводу доводів представника Виконкому Ренійської міської ради щодо невиконання відповідачкою ОСОБА_2 вимог ст. 1273 ЦК України суд також зазначає, що ці вимоги не є обов`язковими для будь-якого спадкоємця, оскільки прийняти спадщину або не прийняти її є правом спадкоємців, але не їх обов`язком, у зв`язку із чим не обов`язково легітимізувати імовірному спадкоємцю свою відмову від спадщини. Щодо ненадання позивачкою копії свідоцтва про смерть батька ОСОБА_2 такий доказ (у вигляді актового запису про смерть) був витребуваний позивачкою та наданий суду для дослідження.

Керуючись ст.ст.12,76-81,258,259,264-265,268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1226, 1258, 1259, 1261, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» с.Нагірне Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, розміром 3,34 в умовних кадастрових га. згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0092318, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 11.12.1996р. № 502,

що належало ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК