Рішення

від 22.03.2023 по справі 548/326/23

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/326/23

Провадження № 2/548/214/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2023 року м . Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Манжос Т.В.

розглянувши увідкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права частки у статутному капіталі, в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бригадирівка, Лубенського району Полтавської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (далі за текстом Спадкодавець), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , який є чоловіком: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі за текстом Позивачки, Спадкоємиці) та батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (далі за текстом Відповідачки).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, в тому числі вигляді майнових прав засновника Фермерського господарства «Устивицьке-2006» (ідентифікаційний код юридичної особи 35233452; 38315, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, село Устивиця).

Спадкодавець ОСОБА_3 був єдиним засновником фермерського господарства, а членом фермерського господарства являється його рідна донька ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивачкою, як спадкоємицею ОСОБА_3 , та іншим членом фермерського господарства є ОСОБА_2 , було прийнято рішення продовжувати діяльність ФГ «Устивицьке-2006», у зв`язку ОСОБА_1 , в тому числі, було подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини, до складу якої входять майнові права засновника ОСОБА_3 , на фермерське господарство «Устивицьке-2006».

На час утворення ФГ «Устивицьке-2006» його складений капітал становив 0 грн., проте на теперішній час господарству належить на праві власності майно, вирощений врожай, тощо, а також речове право оренди земельної ділянки комунальної власності, для ведення фермерського господарства, загальною площею 30,00 га.

Нотаріусом Керквуд Тетяні Миколаївні, було видано свідоцтва на спадщину частини спадкового майна, в порядку спадкування за законом, після померлого ОСОБА_3 , проте у видачі свідоцтва на спадщину майнових прав засновника ОСОБА_3 на Фермерське господарство «Устивицьке-2006», було винесено постанову №18/02-31 від 07.02.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Постанова нотаріуса мотивована тим, що відсутня інформація, щодо розміру статутного (складеного) капіталу Господарства та частки засновника ОСОБА_3 в ньому. Крім того, особою яка засвідчувала справжність підпису засновника Господарства в статуті, не проставлено підпис та печатку, Розмір статутного капіталу господарства складає 0 (нуль) гривень та відсутня інформація про розмір частки Спадкодавця.

Проте нотаріусом помилково встановлено наявність підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові права засновника ФГ «Устивицьке-2006».

Посилання нотаріуса на те, що складений капітал ФГ «Устивицьке-2006» складає 0 (нуль) гривень, не відповідає дійсності.

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право власності на майнові права засновника ОСОБА_3 на ФГ «Устивицьке-2006», нотаріус посилалась на те, що в статуті не зазначено, яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновниками та його членами, відсутній розмір частки засновника.

Проте складений капітал фермерського господарства складається з його майна.

21.02.2023 по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з`явилися, прохали суд розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протягом строку, встановленого судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти задоволення позову, просить розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд вважає, що за результатами підготовчого судового провадження має бути ухвалене рішення, яким вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З наданих до суду доказів, встановлено, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бригадирівка, Лубенського району Полтавської області помер Спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , який є чоловіком Спадкоємиці: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та батьком відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, в тому числі вигляді майнових прав засновника Фермерського господарства «Устивицьке-2006» (ідентифікаційний код юридичної особи 35233452; 38315, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, село Устивиця).

Спадкодавець ОСОБА_3 був єдиним засновником фермерського господарства, а членом фермерського господарства являється його рідна донька ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивачкою, як спадкоємицею ОСОБА_3 , та іншим членом фермерського господарства є ОСОБА_2 , було прийнято рішення продовжувати діяльність ФГ «Устивицьке-2006», у зв`язку ОСОБА_1 , в тому числі, було подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини, до складу якої входять майнові права засновника ОСОБА_3 , на фермерське господарство «Устивицьке-2006».

На час утворення ФГ «Устивицьке-2006» його складений капітал становив 0 грн., проте на теперішній час господарству належить на праві власності майно, вирощений врожай, тощо, а також речове право оренди земельної ділянки комунальної власності, для ведення фермерського господарства, загальною площею 30,00 га.

Нотаріусом Керквуд Тетяні Миколаївні, було видано свідоцтва на спадщину частини спадкового майна, в порядку спадкування за законом, після померлого ОСОБА_3 , проте у видачі свідоцтва на спадщину майнових прав засновника ОСОБА_3 на Фермерське господарство «Устивицьке-2006», було винесено постанову №18/02-31 від 07.02.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Постанова нотаріуса мотивована тим, що відсутня інформація, щодо розміру статутного (складеного) капіталу Господарства та частки засновника ОСОБА_3 в ньому. Крім того, особою яка засвідчувала справжність підпису засновника Господарства в статуті, не проставлено підпис та печатку, Розмір статутного капіталу господарства складає 0 (нуль) гривень та відсутня інформація про розмір частки Спадкодавця.

Проте нотаріусом помилково встановлено наявність підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на майнові права засновника ФГ «Устивицьке-2006».

Посилання нотаріуса на те, що складений капітал ФГ «Устивицьке-2006» складає 0 (нуль) гривень, не відповідає дійсності.

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право власності на майнові права засновника ОСОБА_3 на ФГ «Устивицьке-2006», нотаріус посилалась на те, що в статуті не зазначено, яким чином розподіляється складений капітал господарства між засновниками та його членами, відсутній розмір частки засновника.

Проте складений капітал фермерського господарства складається з його майна.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтями 1268, 1269 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Положеннями статті 23 Закону України «Про фермерське господарство» установлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 4 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частинами 1, 4 статті 4 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до норм ст.19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

Отже, фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Відповідно до положень статті 35 Закону України "Про фермерське господарство" діяльність фермерського господарства припиняється: у разі реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Із змісту зазначеної норми випливає, що таке немайнове право засновника фермерського господарства, як вирішення питання щодо господарського діяльності фермерського господарства може переходити до спадкоємців засновника.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК України, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року №1576-XII «Про господарські товариства`і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

У висновку Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц про те, що у випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловіком ОСОБА_3 , яка прийняла після нього спадщину і набула право на його спадкування, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом. Позивач бажає отримати свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкового майна Фермерського господарства «Устивицьке-2006» (ідентифікаційний код юридичної особи 35233452; 38315, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, село Устивиця). Відповідно до положень статті 35 Закону України "Про фермерське господарство" діяльність фермерського господарства припиняється: у разі реорганізації фермерського господарства; ліквідації фермерського господарства; визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. Із змісту зазначеної норми випливає, що таке немайнове право засновника фермерського господарства, як вирішення питання щодо господарського діяльності фермерського господарства може переходити до спадкоємців засновника.

У зв"язкуіз вищевикладеним,зважаючи нате,що позивач,як спадкоємець померлого засновникаФГ «Устивицьке-2006»" бажає продовжити діяльність фермерського господарства,а йогосмерть неозначає припиненнядіяльності цієїюридичної особи,суд приходить до висновку про визнання права на майнові права засновника фермерського господарства у порядку спадкування за законом за позивачем.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами ч.1 ст.142 ЦПК України передбачено, що визнання позову Відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 1218, 1235, 1277 ЦК України, ст. ст.3, 4, 12,13,76 81, 133, 200, 206,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,мешканка АДРЕСА_1 ), представник позивача: адвокат Павелко Руслан Сергійович (адреса знаходження:вул.1Травня,8Б,оф.1м.ХоролЛубенського районуПолтавськоїобласті) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ,мешканка: АДРЕСА_2 ) про визнання права частки у статутному капіталі, в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право на майнові права засновника Фермерського господарства «Устивицьке-2006» (ідентифікаційний код юридичної особи 35233452; 38315, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, село Устивиця), в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ,мешканка АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 18.02.2023 року за квитанцією №0Т2Н-953Р-0ЕКМ-ЕНХМ в сумі 1073,60 грн., тобто в розмірі 536,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 22. 03.2023 року.

Суддя : О.В. Коновод