Рішення
від 22.03.2023 по справі 902/254/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2023 р. Cправа № 902/254/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДНАЙМ", вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036, код - 43420180

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ", вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036, код - 43254110

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА", вул. Прокоповича Петра, буд. 121/2, кв. 2, м. Київ, 04073, код - 32754751

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТА", вул. Тарногородського, буд. 48, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210; Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІЦИТАТА", вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15А, м. Київ, 03186; Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРС УКРАЇНА", пров. Брест-Литовський, буд. 6/10, м. Київ, 03055, код - 37979706; Прокуратури Вінницької області, 21050 м. Вінниця, вул.Монастирська, 33, код 02909909, Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ", 21036, м. Вінниця, вул. Д. Галицького, буд. 27, код - 36830537.

про виділ в натурі часток у майні, що перебуває у спільній частковій власності

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/254/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДНАЙМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА" про:

- виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДНАЙМ" (код ЄДРПОУ 43420180) в натурі, у приватну власність, 11/25 (одинадцять двадцять п`ятих) часток в об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, а саме: будівлю гаражу з сигналізацією, адмінкорпусом, складом літ. "А", загальною площею 3875,8 кв. м.; будівлю посту охорони літ. "Е" загальною площею 16,8 кв. м.; будівлю посту охорони літ. "М" загальною площею 16,8 кв. м.

- виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ" (код ЄДРПОУ 43254110) в натурі, у приватну власність, 25/50 (двадцять п`ять п`ятдесятих) часток в об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, а саме: склад запчастин, столярка літ. "Г" загальною площею 215,5 кв. м.; автостоянку з мийкою і естакадою літ. "Ж" загальною площею 7,5 кв. м.; котельну установку літ. "З" загальною площею 128,9 кв. м.; заправку для автомашин літ. "Н" загальною площею 5,2 кв. м.; трансформаторну підстанцію літ. "І"; убиральню літ. "О"; огорожу (склад ПММ) № 2; огорожу території №4; пожежне водоймище №6; дорогу №7; площадку № 8; площадку № 9; площадку №10; хвіртку №11 а; ворота №12; огорожу №13; ворота №14; огорожу №15; огорожу №16; ворота №17.

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі № 902/254/21 за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 09.04.2021 року.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року зупинено провадження у справі № 902/254/21, у зв`язку з призначенням комплексної судової будівельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи. Проведення комплексної судової експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

26.07.2022 року до суду від В.о. Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз А. Лозінської надійшов лист №1010/4224-4226/4448-4450/21-21/21-28-22 від 22.07.2022 року. Додатком до листа додано висновок експертизи від 22.07.2022 року та матеріали справи № 902/254/21.

Ухвалою суду від 05.08.2022 року поновлено провадження у справі № 902/254/21 та призначено підготовче судове засідання на 31.08.2022 року.

30.08.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 30.08.2022 року) (вх.канц. 3 01-34/7173/22), в якому останній просить суд зупинити провадження у справі №902/254/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №902/390/22.

21.09.2022 року до суду від представників позивачів надійшла заява (б/н від 21.09.2022 року) (вх.канц. № 01-34/7950/22) про обрання варіанту виділу в натурі часток у майні.

Також, 21.09.2022 року до суду від представника позивачів надійшли заперечення (б/н від 21.09.2022 року) (вх.канц. № 01-34/7952/22) щодо зупинення провадження у справі.

11.10.2022 року до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 10.10.2022 року) про залучення третіх осіб та витребування документів, в якій останній просить суд:

- витребувати реєстраційні справи ТОВ "ВІРА", ТОВ СТАНДАРТА", ТОВ "ФЕЛІЦИТАТА", ТОВ "ХОРС УКРАЇНА";

- залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТА"; Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІЦИТАТА" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОРС УКРАЇНА".

12.10.2022 року від представника позивачів до суду надійшли заперечення щодо залучення третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмету спору (б/н від 12.10.2022 року) (вх.канц. № 01-34/8561/22).

У судовому засіданні 12.10.2022 року, розглянувши заяву представника відповідача (б/н від 10.10.2022 року) про залучення третіх осіб з самостійними вимогами та витребування документів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні останньої, про що постановлено протокольну ухвалу.

При цьому, судом залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТА", Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІЦИТАТА" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ХОРС УКРАЇНА", в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останніх.

Ухвалою суду від 18.10.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

24.11.2022 року до суду від представника позивачів надійшли письмові пояснення (б/н від 24.11.2022 року) (вх.канц. № 01-34/10133/22).

25.11.2022 року на електронну адресу суду від представника позивачів надійшли письмові пояснення (б/н від 24.11.2022 року).

Ухвалою суду від 28.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/254/21 до судового розгляду по суті на 13.12.2022 року.

У судовому засіданні 15.02.2023 року постановлено протокольну ухвалу про залучення до участі у розгляді справи Прокуратури Вінницької області та Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ", в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

За результатами проведеного судового засідання 15.02.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 09.03.2023 року.

01.03.2023 року до суду від представника третьої особи Приватного підприємства "Мега-Гранд КФТ" надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог (б/н від 01.03.2023 року) (вх.канц. № 01-34/1936/23), в яких останній підтримує позовні вимоги.

07.03.2023 року від третьої особи Прокуратури Вінницької області до суду надійшли письмові пояснення (№ 15/2-125вих-23 від 07.03.2023 року), у яких заперечено проти задоволення позовних вимог.

09.03.2023 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (б/н від 09.03.2023 року) (вх.канц. № 01-34/2244/23).

Також, 09.03.2023 року до суду від представника позивачів на виконання вимог ухвали суду надійшов супровідний лист (б/н від 07.03.2023 року).

У судовому засіданні 22.03.2023 року представником позивача подано заяву про відвід судді, з огляду на наявність обставин, котрі можуть свідчити про упередженість судді при розгляді справи, наявність конфлікту інтересів та ймовірного впливу на прийняття суддею рішень.

Ухвалою суду від 22.03.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Віра" від 22.03.2023 року (поданої у судовому засіданні) про відвід Судді Господарського суду Вінницької області Міліціанова Р.В. у справі 902/254/21.

У судовому засіданні 22.03.2023 року прийняли участь прокурор, представник позивачів та відповідача. Представники третіх осіб (ТОВ "СТАНДАРТА", ТОВ "ФЕЛІЦИТАТА", ТОВ "ХОРС УКРАЇНА", ПП "Мега-Гранд КФТ") правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

ПП "Мега-Гранд КФТ" у поданих поясненнях заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи неодноразове направлення ухвал суду за адресами місцезнаходження третіх осіб та їх неприбуття, судом визнано за можливе проводити розгляд справи за відсутності інших учасників процесу.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на момент звернення із цим позовом до суду, ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» ТОВ «БУДНАЙМ» та ТОВ «ВІРА» є співвласниками об`єкта нерухомого майна реєстраційний № 1215541705101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 31138377 (тип об`єкта: нежитлові будівлі), що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48.

Нерухоме майно реєстраційний №1215541705101 перебуває у спільній частковій власності сторін спору, а частка кожної із них у ньому визначена (погоджена між сторонами) але не виділена в натурі.

Так, ТОВ "БУДНАЙМ" є власником частки у спільному майні в розмірі 11/25 (одинадцять двадцять п`ятих) - 44%, ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» - 25/50 (двадцять п`ять п`ятдесятих) - 50%, ТОВ "ВІРА" (Відповідач) є власником частки у спільному майні в розмірі 3/50 (три п`ятдесятих) - 6%.

Будівлі та споруди, які входять до складу відповідних часток співвласників (сторін спору), перебувають у фактичному користуванні кожного із них.

З моменту набуття Позивачами у власність належних їм часток у спільному майні, представники Відповідача спільне майно за місцем його знаходження не відвідували, його долею та питанням утримання (ремонту, збереження, оформленням в оренду земельної ділянки під ним, тощо) не цікавився.

Спільне майно розташоване на земельній ділянці орієнтовною площею 4 га, яка на даний час не є сформованою та зареєстрованою як самостійний об`єкт речових прав (не має кадастрового номера).

З приводу передачі в користування вказаної ділянки (на правах оренди), для забезпечення належного обслуговування об`єкта нерухомого майна, позивачі у 2020 році зверталися до Вінницької міської ради із відповідними клопотаннями, однак отримали відмову, по причині відсутності згоди на це ПАТ "ВУМіАБ".

Зазначена обставина змушує Позивачів здійснити виділ у натурі належних їм часток у спільному майні - оформити у приватну власність відповідні будівлі та споруди (що входять до складу таких часток), після чого повторно вимагати у міської ради оформлення права оренди землі, але вже окремо один від одного та безпосередньо під належним їм нерухомим майном.

Вищевикладені обставини свідчать про наявність об`єктивних перешкод у реалізації відповідних прав Позивачами (на виділ у натурі відповідних часток в спільному майні та оформлення у приватну власність конкретних будівель і споруд, оформлення права користування земельними ділянками під ними, тощо), а тому, цей спір та відповідні позовні вимоги підлягають вирішенню (розгляду) судом.

Тому, позивачі просять суд про: виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДНАЙМ" (код ЄДРПОУ 43420180) в натурі, у приватну власність, 11/25 (одинадцять двадцять п`ятих) часток в об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, а саме: будівлю гаражу з сигналізацією, адмінкорпусом, складом літ. "А", загальною площею 3875,8 кв. м.; будівлю посту охорони літ. "Е" загальною площею 16,8 кв. м.; будівлю посту охорони літ. "М" загальною площею 16,8 кв.м.; виділення Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ" (код ЄДРПОУ 43254110) в натурі, у приватну власність, 25/50 (двадцять п`ять п`ятдесятих) часток в об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, а саме: склад запчастин, столярка літ. "Г" загальною площею 215,5 кв. м.; автостоянку з мийкою і естакадою літ. "Ж" загальною площею 7,5 кв. м.; котельну установку літ. "З" загальною площею 128,9 кв. м.; заправку для автомашин літ. "Н" загальною площею 5,2 кв. м.; трансформаторну підстанцію літ. "І"; убиральню літ. "О"; огорожу (склад ПММ) № 2; огорожу території №4; пожежне водоймище №6; дорогу №7; площадку № 8; площадку № 9; площадку №10; хвіртку №11 а; ворота №12; огорожу №13; ворота №14; огорожу №15; огорожу №16; ворота №17. (т. 1 а.с. 1-79).

У відзиві на позовну заяву відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та зазначає, що позивачі не подали документи, якими підтверджується правомірність набуття Позивачами права власності на частки в об`єкті нерухомого майна, що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48.

ТОВ «БУДНАЙМ» не надало суду Протокол № 1 від 19.12.2019 р., який містить рішення Установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДНАЙМ», необхідні для створення цього товариства з обмеженою відповідальністю шляхом заснування та формування його статутного капіталу не грошовими вкладами, а також затверджений Установчими зборами статут ТОВ «БУДНАЙМ». Аналогічна ситуація має місце також і стосовно ТОВ «ВІНБУДЛАСТ».

ТОВ «БУДНАЙМ» не надало суду протокол Загальних зборів учасників ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ», на яких було прийняте рішення про вступ ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» у ТОВ «БУДНАЙМ» та внесення до статутного капіталу ТОВ «БУДНАЙМ» нерухомого майна (11/25 часток у спільному майні.

У наданих Позивачами документах наявні суперечності, які унеможливлюють задоволення позову, зокрема: загальна площа спільної власності становить 6 345,2 кв.м. (як вказано в Звіті про оцінку ТОВ «ВІТ-ОКС» станом на 27 грудня 2020 р. та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ви тяг з якого є додатком до позову).

При цьому у позовній заяві вказано, що ТОВ «БУДНАЙМ» володіє часткою 1 1/25, або 44 % спільного майна. Від загальної площі це повинно становити 2791,88 кв.м., а у позовній заяві зафіксовано 3909,4кв.м.; по ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» у позовній заяві взагалі не вказано ані загальної площі, ані площі кожної із будівель і споруд. Позивач 2 володіє часткою 25/50 (50 % у Спільному майні), що повинно скласти 3172, 6 кв.м. Проте в Акті від 26 вересня 2019 р. також відсутні вказівки на площу нерухомого майна, що передане до статутного капіталу Відповідача 2 (вказано, що 25/50 становить 6345,2 кв. м., що, очевидно, є помилкою).

У позовній заяві вказані дані з документів, які не відповідають реальному стану, зафіксованому в результатах технічної інвентаризації.

Позов про виділення майна є засобом для легалізації протиправного виведення активів ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» з власності останнього та скерований на утруднення їх повернення ньому товариству у майбутньому (т. 2 а.с. 71-80).

21.09.2022 року представником позивачів надано до суду заяву про обрання варіанту виділу в натурі часток у майні (вх. №01-34/7950/22), у якій зазначено, що при обрані варіанту виділу в натурі майна, кожний з позивачів керувався, як своїми інтересами так і інтересами відповідача у справі, як співвласника частки майна, що залишиться у його власності.

Оціночна вартість майнового комплексу визначена експертом у сумі 12 279 113,00 грн. З врахуванням цього експертом визначено вартість частки кожного із співвласників у майновому комплексі у вартісному виразі, яка відповідно становить: 11/25 належних ТОВ «Буднайм» - 5402809,72 грн.; 25/50 належних ТОВ «Вінбудласт» - 6139556,50 грн.; 3/50 належних ТОВ «Віра»- 736746,78 грн.

Як вбачається з висновку, виділ технічно можливий, проте жоден варіант виділу майна не передбачає дотримання відповідності виділеного майна розміру ідеальної частки. Тобто він можливий зі зміною ідеальних часток співвласників та з присудженням компенсації співвласнику частка якого зменшилась.

З врахуванням цього, позивачі просить здійснювати виділ частки у спільному майні за третім варіантом, запропонованим експертом.

Згідно даного варіанту розмір часток змінитися наступним чином: ТОВ «БУДНАЙМ» з 11/25 збільшиться до 45/100 або з 44/100 до 45/100; ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» з 25/50 зменшиться до 39/100 або з 50/100 до 39/100; ТОВ «ВІРА» з 3/50 збільшиться до 16/100 або 6/100 до 16/100 (т. 2 а.с. 237-240).

24.11.2022 року представником позивачів подано до суду письмові пояснення (вх. №01-34/1013/22), у яких вказано, що наданий відповідачем розподільчий баланс не є тим доказом, який доводить факт набуття речового права.

Доказом державної реєстрації прав є витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав. У матеріалах такого витягу немає, що вказує на те, що розподільчий баланс не був реалізований, а відтак власником частки 3/50 у спірному майні на момент розгляду справи залишається ТОВ «ВІРА».

Не є доказом набуття речових прав на частку 3/50 у спірному майні і акти приймання-передачі вкладу до Статутного капіталу вищенаведених Товариств з тих же підстав.

Як вбачається з актів передачі-приймання вкладу до новостворених ТОВ, останні не містять інформації про найменування та характеристики нерухомого майна, яке на думку відповідача передано як внесок.

З врахуванням вищенаведеного позивачі вважають, що належним відповідачем у справі є саме ТОВ «ВІРА», як чинний власник 3/50 частки в об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, який і є предметом виділу у справі (т. 3 а.с. 118-122).

14.11.2023 року представником позивачів подано до суду письмові пояснення (вх. №01-34/1401/22), у яких вказано, що як вбачається з матеріалів справи відповідач у справі не заперечує, що на підставі Свідоцтва №12 від 27.11.2009 року набув у власність 3/50 частки у спірному майні. Жодних клопотань з приводу сумніву у достовірності чи виключення з числа доказів представник відповідача на етапі підготовчого засідання не заявляв.

Відтак, у суду відсутні підстави сумніватись у достовірності наданих позивачами доказів у копіях. Більш того, у справі наявні інші належні та допустимі докази, що підтверджують право власності відповідача на 3/50 частки в об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, який і є предметом виділу у справі (т. 3 а.с. 158-180).

14.11.2023 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача (вх. №01-34/1410/23), у яких вказано, що поточні вимоги Позивача виходять за межі предмету позову у справі № 902/254/21.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Позивачі не подали письмової заяви про зміну предмету позову до закінчення підготовчого засідання, не сплатили відповідних сум судового збору. Таким чином, поточні вимоги Позивачів виходять за межі предмету позову у справі № № 902/254/21, а тому не повинні розглядатися при вирішенні спору.

Висновки експертів про оцінку майна, наявні в матеріалах справи, складені з чисельними помилками, є необ`єктивними та повинні бути відхилені судом.

За переконанням Відповідача, існують докази того, що Висновок № 1 та Висновок № 2 містять необ`єктивні оцінки, котрі ґрунтуються на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ`єктивного висновку про вартість об`єкта оцінки, а тому є достатні підстави для їх відхилення судом. Цілком обґрунтовано можна стверджувати, що Висновок № 1 виконано з мотивом занизити розмір судового збору, що був сплачений Позивачами при поданні Позовної заяви, а Висновок № 2 - для завищення ринкової } вартості об`єкта оцінки з тим, щоб створити можливість покладання на Відповідача непропорційно великих за розміром грошових зобов`язань з компенсації майна, розподіленого на його користь рішенням суду.

Під час дослідження доказів суд оглянув «Постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів, та накладення арешту» від 27.06.2012 р. (том справи 1 с. 222), винесену старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області майором міліції Медецьким С.М. у кримінальній справі № 12280278, згідно з котрою «майно, яке зареєстроване за ТОВ «Віра» м. Київ, вул. Фрунзе, 121/2, (код ЄДРПОУ - 32754751), визнати і приєднати до кримінальної справи № 1120278 в якості речових доказів, наклавши на нього арешт (заборона проведення реєстраційних дій)». У такій ситуації рішення суду про виділ буде порушувати вищевказану заборону, позаяк матиме місце факт розпорядження арештованим нерухомим майном (т. 3 а.с. 181-192).

01.03.2023 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ПП «Мега-Гранд КФТ» (вх. №01-34/1936/23), у яких зазначено, що підприємство в рамках кримінального провадження подало цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, який ухвалою від 10.01.2023року у справі №127/19041/22 прийнято до розгляду.

Як зазначено у позові по справі №902/254/21, на підставі постанови Слідчого управління ГУ УМВС України у Вінницькій області від 27.06.12р. на все майно ТОВ «ВІРА» накладено арешт в порядку ст. 78, 79 КПК України.

Це обтяження застосовувалося як захід забезпечення у кримінальному провадженні, відомості про яке включені у ЄРДР за №12012010060000056 від 23.11.12р., та є чинним щодо майна ТОВ «Віра».

Поряд з цим, арешт стосується лише виключно прав власності ТОВ «ВІРА» у спірному об`єкті і не може бути перешкодою для здійснення прав власності позивачів у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2019 року у справі №127/33415/19 арешт щодо 11/25 частки об`єкта нерухомого майна адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, що складається з будівлі гаражу з сигналізацією, адмінкорпусом, складом літ. "А", загальною площею 3875,8 кв.м., будівлі посту охорони літ. "Е" загальною площею 16,8 кв. м., будівлі посту охорони літ. "М" загальною площею 16,8 кв. м. належного на той час майна ТОВ «Відродження» було знято,

Після цього частка у даному майні ТОВ «Відродження» була передана як внесок до статутного капіталу ТОВ "БУДНАЙМ", як засновником.

Задоволення таких вимог позивачів жодним чином не порушить ні прав відповідача у справі, ні прав ПП «МЕГА ГРАНД КФТ», оскільки, незалежно від обраного судом варіанту виділу, перелік майна, яке залишаться у власності ТОВ «ВІРА» буде значно більшим від розміру ідеальної частки, яка перебуває у власності ТОВ «ВІРА» на сьогодні, і. що саме головне, значно перевищуватиме розмір ідеальної частки, на яку накладено арешт в рамках кримінального провадження за №12012010060000056 від 23.11.12 року (т. 3 а.с. 203-237).

07.03.2023 року до суду надійшли пояснення третьої особи Прокуратури Вінницької області (вх. №01-34/2129/23), у яких повідомлено, що Старшим слідчим в ОВС СУ УМВС в області Медецьким С.М. 25.06.2012 року порушено кримінальну справу №12280278 за фактом шахрайського заволодіння невстановленими особами частками ОСОБА_2 у статутних фондах ТОВ «Віра» та ТОВ «Відродження» за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого Медецького С.М. від 27.06.2012 на підставі ст.ст. 78, 79 КПК України (в редакції 1960 року) на все майно, яке зареєстроване за ТОВ «Віра» (код ЄДРПОУ - 32754751) накладено арешт.

Під час досудового розслідування та судового розгляду накладений у зазначеному кримінальному провадженні арешт на майно ТОВ «Віра» не скасовувався (т. 3 а.с. 238-275).

09.03.2023 року позивачем подано до суду письмові пояснення (вх. №01-34/2244/23), у яких вказано, що при оформленні додатків до позовної заяви Позивачі порушили приписи ч. 5 ст. 91 ГПК України, зокрема в частині надання копії Свідоцтва № 12 про право власності на нежитлові будівлі», виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 27.11.2009 р. згідно з рішенням № 354 від 24.11.2009 року, а також Звіту ТОВ «ВІТ-ОКС» про оцінку нежитлових будівель станом на 27.12.2020 року.

Відповідач неодноразово стверджував і продовжує стверджувати, що позов у справі № 902/254/21 не має жодного сенсу в аспекті виділення часток в натурі (окрім як зміни структури володіння та покладання на Відповідача надмірних грошових зобов`язань), позаяк розподіл в натурі часток в об`єкті нерухомого майна, що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулинського 48, уже відбувся при створенні ТОВ «ВІРА» та ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ».

Наданий Позивачами обвинувальний акт спростовується тим, що відповідно до «Постанови про закриття кримінального провадження відносно підозрюваного» від 27.09.2013 р. прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, радник юстиції Я.І. Карлащук постановив закрити кримінальне провадження № 12012010060000056 від 23.11.2012 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (т. 4 а.с. 1-21).

Із досліджених матеріалів судом встановлено, що спірний об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48 (колишня вулиця Тарногородського) було передано Вінницьким регіональним відділення Фонду державного майна України у процесі приватизації до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Вінницьке управління механізації і автотранспорту».

Право власності зареєстровано згідно реєстраційного посвідчення від 20.03.2006 року, виданого КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (т. 1 а.с. 169-186).

30.07.2009 року згідно Протоколу засідання правління Відкритого акціонерного товариства «Вінницьке управління механізації і автотранспорту» вирішено передати до ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» для збільшення статутного капіталу, зокрема нерухоме майно згідно додатку №1; а також згідно додатку №2 - нерухоме майно для збільшення статутного капіталу ТОВ «ВІРА» (т. 1 а.с. 195-200).

Між ВАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту» та ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» підписано Акт приймання-передачі майна для збільшення статутного капіталу (т. 1 а.с. 201-203).

Згідно Рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №353 від 24.11.2009 року за ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» оформлено право власності на нерухоме майно, що підтверджено Свідоцтвом №10 від 27.11.2009 року та реєстраційним посвідченням від 30.11.2009 року (т. 1 а.с. 208, 209, 213, 214; т. 2 а.с. 105, 106).

Між ВАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту» та ТОВ «ВІРА» підписано Акт приймання-передачі майна для збільшення статутного капіталу (т. 1 а.с. 207).

19.06.2019 року право власності на частку у нерухомому майні зареєстровано за ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1215541705101, що підтверджено матеріалами реєстраційної справи та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.06.2019 року (т. 2 а.с. 107).

На підставі Рішення Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №354 від 24.11.2009 року за ТОВ «ВІРА» зареєстровано право власності на 3/50 частки нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Тарногородського, 48, що підтверджено Свідоцтвом №12 від 27.11.2009 року та реєстраційним посвідченням від 30.11.2009 року (т. 1 а.с. 211, 212).

Нерухоме майно складається із будівлі сауни із модулем і цехом по виготовленню будівельних матеріалів, модуль ангар літ. «Б», загальною площею 1 765,5 кв.м.

04.08.2010 року відомості про право власності ТОВ «ВІРА» внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний №31138377, з описом об`єкта: будівля сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м.; підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2» (т. 1 а.с. 40, 41).

На момент подачі позову та розгляду справи ТОВ «ВІНБУДЛАСТ», ТОВ «БУДНАЙМ» та ТОВ «ВІРА» є співвласниками об`єкта нерухомого майна реєстраційний № 1215541705101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - №31138377 (тип об`єкта: нежитлові будівлі), що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48.

ТОВ "БУДНАЙМ" є власником частки у спільному майні, яке розташовано за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, в розмірі 11/25 (одинадцять двадцять п`ятих) - 44%, що складається із нежитлових будівель: гаражу з сигналізацією, адмінкорпус, склад літ. "А", загальною площею 3875,8 кв.м.; будівля посту охорони літ. «Е», загальною площею 16,8 кв. м.; будівля посту охорони літ. "М" загальною площею 16,8 кв.м.

Нерухоме майно внесено засновником ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» (код 32754725) з метою формування статутного капіталу в обмін на частку у розмірі 25% (т. 1 а.с. 34, т. 2 а.с. 4, 5; 23-25; т. 2 а.с. 110).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №195534958 від 03.01.2020 року, право власності ТОВ «Буднайм» зареєстровано 30.12.2019 року, вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 11/25 (т. 1 а.с. 33).

Характеристики нерухомого майно наведені у Технічному паспорті станом на 16.03.2020 року, інформаційних довідках-характеристиках, які виготовлені КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (т. 1 а.с. 51-72).

ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» є власником у спільному майні, яке розташовано за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, в розмірі 25/50, що складається з нежитлових будівель та споруд, а саме: літ. Г - склад запчастин, столярка; літ. Ж - автостоянка з мийкою і естакадою; літ. З - котельна установка; літ. Н - заправка для автомашин; літ. І - трансформаторна підстанція; літ. О - убиральня; № 2 - огорожа (склад ПММ); № 4 - огорожа території; №6 - пожежне водоймище; №7 - дорога; № 8 - площадка; № 9 - площадка; № 10 - площадка; № 11 - хвіртка; № 12 - ворота; № 13 - огорожа; № 14 - ворота; № 15 - огорожа; № 16 - огорожа; № 17 - ворота.

Належність права власності та склад майна підтверджено Актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного капіталу товариства від 26.12.2019 року, підписаного засновником ОСОБА_3 , із зазначенням про належність нерухомості на праві приватної власності згідно Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1216 від 13.09.2018 року (т. 1 а.с. 31, т. 2 а.с. 6, 7; 27-29).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186386789 від 28.10.2019 року, право власності ТОВ «Вінбудласт» зареєстровано 07.10.2019 року, вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 25/50 (т. 1 а.с. 30).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №168362703 від 29.05.2019 року за ТОВ «ВІРА» зареєстровано право власності на 3/50 частки у спільному майні, яке розташовано за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, на підставі Свідоцтва про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року, загальною площею 1 762,6 кв.м., дата внесення запису про право власності: 04.08.2010 року (т. 1 а.с. 36).

Таким чином усі сторони по справі мають зареєстроване право власності на відповідні частки у об`єкті нерухомого майна: нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48.

З огляду на досліджені докази, судом оцінено належність процесуального статусу позивачів у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Постанова ВП ВС ВІД 02.11.2021 року у справі №925/1351/19).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (Постанова ВП ВС від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

На підставі ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, будь які висновки щодо правомірності набуття права власності, дійсності правочинів щодо переходу прав на нерухоме майно можуть надаватись судом виключно у межах предмету спору.

Враховуючи, що ТОВ «ВІНБУДЛАСТ», ТОВ «БУДНАЙМ» та ТОВ «ВІРА» мають зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, яке не оспорено, підстави його набуття недійсними не визнані, то у суду відсутні передумови для оцінки правомірності його набуття поза предметом спірних правовідносин.

Тому, судом відхиляються доводи відповідача відносно відсутності доказів належного набуття права власності позивачами (що спростовується вищеописаними доказами), як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо процесуального статусу ТОВ «ВІРА», як відповідача, та ймовірного впливу судового рішення у справі на майнові інтереси третіх осіб, що залучені до участі у справі, судом досліджено надані представниками відповідача документи.

У судовому засіданні 12.10.2022 року судом залучено до участі у розгляді справи Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТА", Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕЛІЦИТАТА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРС УКРАЇНА" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останніх.

До матеріалів справи долучено копії Протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ «ВІРА» №25-10/2010-2 від 25.10.2010 року про реорганізацію товариства у формі виділу та затвердження порядку передання частини майна, прав та обов`язків, згідно якого Головою комісії з виділу призначено Директора ТОВ «ВІРА» Другака В.І.

Згідно Протоколу Загальних Зборів учасників ТОВ «ВІРА» №09-11/2011-1 від 09.11.2011 року затверджено розподільчий баланс ТОВ «ВІРА» і внесення змін до Статуту товариства.

21.11.2021 року відповідні документи подано державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 3 а.с. 67-81).

Розподільчий баланс ТОВ «Віра» станом на 09.11.2011 року складено у трьох примірниках, згідно якого до виділу у ТОВ «ВІРА» наявні майнові активи вартістю 7 731,00; ТОВ «СТАНДАРТА» - 2 995 000,00; ТОВ «ФІДЕЛІТА» - 54 920,00; ТОВ «ФЕЛІЦИТАТА» - 9 617 832,40.

Згідно Акту передачі-приймання вкладів до Статутного капіталу ТОВ «СТАНДАРТА» від 07.04.2012 року передано виділеної частини майна згідно загальної балансової (оціночної) вартості в сумі 9 185 929,80 грн (т. 3 а.с. 94).

Згідно Акту передачі-приймання вкладів до Статутного капіталу ТОВ «ФІДЕЛІТА» від 24.11.2011 року передано виділеної частини майна згідно загальної балансової (оціночної) вартості в сумі 1 209 958,41 грн (т. 3 а.с. 99).

Згідно Акту передачі-приймання вкладів до Статутного капіталу ТОВ «ФЕЛІЦИТА» від 24.11.2011 року передано виділеної частини майна згідно загальної балансової (оціночної) вартості в сумі 12 841 437,91 грн (т. 3 а.с. 104).

21.10.2012 року за результатом виділу з ТОВ «ФЕЛІЦИТАТА» створено ТОВ «Хорс АГРО» шляхом затвердження розподільчого балансу та передачі до статного капіталу майна оціночною вартість 12 734 236,16 грн (т. 3 а.с. 105-111).

Відповідач у письмових заявах по суті спору вказував, що нерухоме майно вибуло із власності ТОВ «ВІРА», тому останнє є неналежним відповідачем у даному спорі.

Однак, в силу вимог ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (Постанова КГС ВС від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зроблено висновки про те, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним.

Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності на 3/50 частини нерухомого майна, розташованого за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48 (реєстраційний №31138377 (нежитлові будівлі) за третіми особами, тобто ТОВ «ВІРА» є належним власником відповідного нерухомого майна.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до п. 49 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею у власність фізичним та юридичним особам майна у результаті припинення (ліквідації чи реорганізації) юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи подаються:

1) документ, що посвідчує право власності юридичної особи на майно, що передається у власність фізичним та юридичним особам (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) ліквідаційний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, та письмова заява таких осіб, яким передано нерухоме майно юридичної особи, що припиняється, про розподіл між ними такого майна або рішення відповідного органу про подальше використання зазначеного майна (у разі ліквідації юридичної особи);

3) передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи (у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи);

4) розподільний баланс, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про поділ юридичної особи або виділ з неї нової юридичної особи (у разі поділу юридичної особи або виділу з неї нової юридичної особи).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів вчинення відповідних дій щодо переходу права власності до новостворених юридичних осіб та його реєстрації, у порядку визначеному законодавством, або відмови державних реєстраторів у вчиненні реєстраційних дій щодо переходу права власності.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу неможливості переоформити право власності з незалежних від ТОВ «ВІРА» обставин внаслідок накладення арешту на нерухоме майно у рамках кримінального провадження згідно Постанови Старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області Медецького С.М. від 27.06.2012 року (т. 1 а.с. 222).

Оскільки, Акти передачі-приймання вкладів до Статутного капіталу ТОВ «СТАНДАРТА», ТОВ «ФІДЕЛІТА», ТОВ «ФЕЛІЦИТАТА» складено і підписано зі сторони ТОВ «ВІРА» у період з 24.11.2011 по 07.04.2012 рр.

При цьому, відомості про арешт нерухомого майна ТОВ «ВІРА» на підставі постанов слідчого внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна лише 02.07.2012 року, що підтверджено Витягом №36716886 (т. 1 а.с. 75; т. 3 а.с. 275) та Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34743475 від 06.07.2012 року (т. 2 а.с. 223, 224).

Крім того, судом оцінено зміст документів щодо передачі майна до статутного фонду новостворених юридичних осіб, на які відповідач посилається як на підставу для відчуження нерухомого майна.

Судом встановлено, що кожен Акт передачі-приймання вкладів (т. 3 а.с. 94, 99, 104) містить лише відомості відносно оціночної вартості активів, які передаються до статутного капіталу товариств, не визначаючи при цьому конкретний перелік майна.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні докази, котрі достовірно підтверджували б відчуження ТОВ «ВІРА» права власності на 3/50 частини нерухомого майна, розташованого за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48 (реєстраційний №31138377 (нежитлові будівлі) на користь третіх осіб, а також реєстрації прав власності у державному реєстрі.

Оцінивши надані сторонами докази та нормативне регулювання питань щодо набуття права власності на нерухоме майно, суд доходить висновку, що позов пред`явлено до належного відповідача (ТОВ «ВІРА»), як власника спірної частини нерухомого майна.

Відносно предмету позовних вимог та можливості розгляду спору з урахуванням вимог первісного позову та заяви представника позивачів про обрання варіанту виділу в натурі часток у майні (т. 2 а.с. 237-240) суд акцентує увагу на тих обставинах, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

КГС ВС наголошено на відмінностях між цими поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (Постанова КГС ВС від 14 вересня 2021 року у справі №909/243/18).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (Постанова КГС ВС від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).

У даній справі предметом спору є виділення на вимогу позивачів у натурі часток зі складу нерухомого майна.

Вимоги щодо виділу часток є незмінними з моменту подачі позову, позивачі при зверненні до суду зазначили про необхідність з'ясування технічної можливості виділу часток, питання щодо одночасного з`ясування питань відносно виділу частини майна, припинення права власності та присудження грошової компенсації врегульовано ст. ст. 364-367 ЦК України, тому надані пропозиції щодо вибору варіанту розподілу майна, а також самостійна оцінка судом допустимості запропонованих експертом варіантів, навіть за відсутності таких пропозицій, входить до предмету спору, тобто не потребує подачі окремих процесуальних заяв.

Суд також виходить з того, що процесуальна практика вирішення спору на основі висновків експертного дослідження, як одного з доказів по справі, що підтверджує або спростовує первісно сформовані позовні вимоги щодо виділу (поділу) нерухомого майна, є усталеною у судовій практиці.

Відносно обґрунтованості порушеного права позивачів та необхідність його захисту саме у судовому порядку, суд звертає увагу на наступні обставини.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд констатує, що судовому захисту підлягає не лише порушено право, але й майновий інтерес (Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №18-рп/2004).

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Обрання конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Тобто, порушення прав може полягати у їх обмеженні або невизнанні.

З аналізу позицій сторін та предмету спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем заперечується право позивачів на виділ у власність часток у об'єкті нерухомого майна, заяв про визнання позову суду не надано.

Тому, позивачі правомірно звернулися з позовом до суду, вимагаючи захисту прав у спосіб, який передбачений законом.

Крім того, розпоряджання нерухомим майном утруднено внаслідок накладення арешту на частку відповідача у рамках кримінального провадження, що встановлено при дослідженні письмових доказів.

Отже, реалізація гарантованих прав співвласників на виділ (поділ) нежитлових приміщень у позасудовий спосіб є неможливою.

На основі викладеного суд вважає достатніми підстави для подачі відповідного позову до суду.

Оцінюючи правове регулювання предмету спірних правовідносин щодо виділу в натурі часток у нерухомому майні, яке перебуває у спільній частковій власності, суд акцентує увагу на наступних положення законодавства.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 367 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. (ч. 1 ст. 98 ГПК України).

Призначення експертизи є необхідним у випадку якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо (п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України).

Матеріали справи містять декілька висновків досліджень з приводу визначення ринкової ціни нерухомого майна та можливих варіантів його поділу, а саме Звіт про оцінку нежитлових будівель ТОВ «ВІТ-ОКС» (т. 1 а.с. 14-28) та Висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №31118/21-21 від 19.05.2021 року (т. 2 а.с. 31-54).

Однак, зазначені висновки не приймаються судом до уваги при вирішенні спору по суті, оскільки надані з метою вирішення процесуальних питань щодо визначення суми судового збору та задля формування статутного капіталу юридичної особи і оформлення права власності, тобто поза межами предмету спору.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року призначено у справі № 902/254/21 комплексну судову будівельно-технічну та будівельно-оціночну експертизу. Проведення комплексної судової експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи № 4224-4226/4448-4450/21-21 від 22.07.2022 року визнано технічну можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити об`єкт нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48.

Експертом запропоновано три варіанти розподілу нерухомого майна, зі зміною ідеальних часток співвласників та з присудженням компенсації співвласнику частка якого зменшилась.

Оціночна вартість майнового комплексу визначена експертом у сумі 12 279 113,00 грн, тому визначено вартість частки кожного із співвласників у майновому комплексі у вартісному виразі: 11/25 належних ТОВ «Буднайм» - 5 402 809,72 грн.; 25/50 належних ТОВ «Вінбудласт» - 6 139 556,50 грн.; 3/50 належних ТОВ «Віра»- 73 6746,78 грн.

Судовим експертом запропоновано для виділу нерухомого майна Варіант №1, згідно якого частки співвласників зміняться: ТОВ «БУДНАЙМ» з 11/25 збільшиться до 68/100 або з 44/100 до 68/100; ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» з 25/50 зменшиться до 39/100 або з 50/100 до 8/100; ТОВ «ВІРА» з 3/50 до 24/100 збільшиться або з 6/100 до 24/100.

Даний варіант передбачає збереження за ТОВ «ВІРА» нерухомого майна, яке визначено Свідоцтвом про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року, та Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 31138377 від 04.08.2010 року (т. 1 а.с. 40) у складі: будівля сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м, підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2».

Також, варіант №1 передбачає компенсацію на користь ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» (власника 25/50 частки) зі сторони ТОВ «БУДНАЙМ» (11/25 частки) в сумі 2 924 704,28 грн та зі сторони ТОВ «ВІРА» (3/50 частки) в сумі 2 244 645,22 грн.

Згідно варіанту №2: частки співвласників зміняться: ТОВ «БУДНАЙМ» з 11/25 збільшиться до 45/100 або з 44/100 до 45/100; ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» з 25/50 зменшиться до 31/100 або з 50/100 до 31/100; ТОВ «ВІРА» збільшиться з 3/50 до 24/100 або з 6/100 до 24/100.

Також, варіант №2 передбачає компенсацію на користь ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» (власника 25/50 частки) зі сторони ТОВ «БУДНАЙМ» (11/25 частки) в сумі 103 170,28 грн та зі сторони ТОВ «ВІРА» (3/50 частки) в сумі 2 244 645,22 грн.

Згідно варіанту №3: частки співвласників зміняться: ТОВ «БУДНАЙМ» з 11/25 збільшиться до 45/100 або з 44/100 до 45/100; ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» з 25/50 зменшиться до 39/100 або з 50/100 до 39/100; ТОВ «ВІРА» збільшиться з 3/50 до 16/100 або з 6/100 до 16/100.

Даний варіант передбачає зменшення переліку нерухомого майна ТОВ «ВІРА», яке визначено Свідоцтвом про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року, та Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 31138377 від 04.08.2010 року (т. 1 а.с. 40).

Зокрема, у складі нерухомого майна пропонується залишити: підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2».

Водночас, будівля сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м, виділяється у власність ТОВ «ВІДБУДЛАСТ».

Також, варіант №3 передбачає компенсацію на користь ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» (власника 25/50 частки) зі сторони ТОВ «БУДНАЙМ» (11/25 частки) в сумі 103 170,28 грн та зі сторони ТОВ «ВІРА» (3/50 частки) в сумі 1 278 644,22 грн (т. 2 а.с. 168-195).

У процесі експертного дослідження не встановлено самочинно збудованих об`єктів.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено технічну можливість виділу у натурі часток у нерухомому майні на користь кожного співвласника.

Відносно заперечень відповідача з приводу фактичного поділу нерухомого майна у випадку задоволення позовних вимог, а не виділу часток співвласників, то дійсно поняття поділу та виділу не є тотожними.

За змістом наведених норм можна дійти висновку, що виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка майна, яка виділяється, повинна бути дійсно окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому, частка, яка залишається у іншого власника (власників), має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Тобто, при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об`єкта.

Вимога про виділення в натурі частки з майна шляхом збільшення такої частки за рахунок належного особі іншого майна у розумінні статті 364 ЦК України не є виділом у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У постанові КЦС ВС від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна (Постанова КЦС ВС від 29 вересня 2021 року у справі № 336/1137/19-ц).

Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (Постанова КЦС ВС від 28 липня 2021 року у справі №310/7011/17).

Однак, порядок доведення обставин поділу нерухомого майна, технічної можливістю вчинення таких дій, визначення порядку користуванням майном, присудження грошової компенсації має єдиний алгоритм та не містить нормативного розмежування.

Тобто, вирішення даного питання у контексті даного спору лежить виключно у площині застосування норм матеріального права.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, посилання у позовній заяві на зміст ст. 364 ЦК України, котра визначає засади виділу часток із майна, що є у спільній частковій власності, у випадку наявності достатніх доказів для вирішення спору по суті, не може бути перешкодою для задоволення позовних вимог з метою врегулювання спірних правовідносин між співвласниками на основі інших норм матеріального права.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо належності процесуального статусу позивачів та відповідача, підтвердження допустимими доказами технічної можливості поділу нерухомого майна, предмет позову, згідно якого кожен з позивачів просить виділити частину нерухомого майна у власність, що матиме наслідком припинення права спільної часткової власності, суд застосовує до спірних правовідносин положення ст. 367 ЦК України, які регулюють питання поділу нерухомого майна.

Щодо можливості виділу частини нерухомого майна за відсутності вимог про одночасний поділ земельної ділянки суд звертає увагу на ті обставини, що питання поділу земельної ділянки врегульовано нормами Закону України «Про землеустрій».

Згідно ст. 56 Закону, технічна документація із землеустрою щодо поділу/об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок або за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу/об`єднання земельних ділянок включає пояснювальну записку, технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації, кадастрові плани земельних ділянок, матеріали польових геодезичних робіт, відомості про встановлені межові знаки на межі поділу, перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання, земельні сервітути.

Для отримання висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна необхідно звернутися до суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, та укласти договір про проведення технічної інвентаризації.

Тобто, сторони по справі не позбавлені можливості оформити право власності/користування на земельні ділянки, необхідні для обслуговування та експлуатації нерухомого майна після виділу в натурі.

При виборі оптимального варіанту виділу часток, який відповідатиме майновим інтересам усіх співвласників, суд констатує наступне.

Суд враховує, що підставами для подачі позову стала саме неможливість виділення у власність часток у нерухомому майні, яке вже належить позивачам.

Предметом судового розгляду є дослідження саме технічної можливості поділу нерухомого майна, а не припинення права власності ТОВ «ВІРА» на частку, що передбачено ст. 365 ЦК України або звернення стягнення на неї згідно ст. 366 ЦК України.

Тобто, обрання варіантів розподілу майна, які включають пропозиції позбавити ТОВ «ВІРА» частини майна виходять за межі як предмету, так і підстав позову, а також суперечить нормам матеріального права.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Крім того, вирішення спору шляхом передачі частини нерухомого майна на користь позивачів, матиме наслідком його вибуття із власності ТОВ «ВІРА» внаслідок винесення судового рішення, за відсутності згоди власника нерухомого майна на без компенсаційне припинення права власності.

ч. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, встановлена заборона позбавлення власності інакше як у загально суспільних інтересах та на умовах, передбачених законом. В цій частині встановлюються підстави та обмеження можливого позбавлення права власності.

Європейський суд з прав людини у справі Кривенький проти України (заява №43768/07, рішення Суду від 16.02.2017 року) зауважує, що необхідною умовою такого позбавлення є дотримання балансу між загальним інтересом та вимогами щодо захисту індивідуальних основоположних прав. Враховуючи зазначене, Суд вказав, що позбавлення майна без компенсації його реальної вартості є порушенням такого балансу та покладає надмірний тягар на заявника (Справа Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine), заява №29979/04, §71, Рішення від 20.10.2011 року).

Таким чином, позбавлення відповідача права власності на частину належних приміщень поза волею юридичної особи, за відсутності грошової компенсації свідчитиме про непропорційне втручання у мирне володіння майном та порушуватиме вимоги Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як встановлено судом ТОВ «ВІРА» є власником 3/50 частки у спільному майні, яке розташовано за адресою: м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, на підставі Свідоцтва про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року, загальною площею 1 762,6 кв.м., до складу якого входить: будівля сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м, підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2».

Згідно Варіанту №3 розподілу Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи № 4224-4226/4448-4450/21-21 від 22.07.2022 року передбачено зменшення складу нерухомого майна ТОВ «ВІРА», а саме виділення будівлі сауни літ. «Б» у власність ТОВ «ВІДБУДЛАСТ».

Суд зауважує, що відповідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, будівля сауни літ. «Б» складає загальну площу 1 762,6 кв.м., розміри інших приміщень чітко не визначено (т. 1 а.с. 40, 41).

Отже, виділення ТОВ «ВІДБУДЛАСТ» даного приміщення спричинити істотне зменшення складу нерухомого майна відповідача.

Тому, суд відхиляє запропонований експертом та позивача варіант №3 розподілу часток співвласників у нерухомому майні.

Згідно варіантів №1 та №2 склад та обсяг нерухомого майна, яке залишається у власності ТОВ «ВІРА» є незмінним, порівняно із первісно набутим майном у власність на підставі Свідоцтва про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року.

Зазначені варіанти також передбачають однаковий розмір компенсації на користь ТОВ «ВІДБУДЛАСТ» зі сторони ТОВ «ВІРА» в сумі 2 244 645,22 грн.

Тому, при виборі варіанту №1 або №2 майнові інтереси відповідача не порушуватимуться.

Водночас, визначаючись щодо дотримання прав позивачів суд зазначає, що:

- варіант №1 передбачає зменшення частки ТОВ «БУДНАЙМ» у нерухомому майні до 8%, з відхиленням від вартості частки на - 5 169 343,50 грн та компенсацією на користь ТОВ «ВІДБУДЛАСТ» 2 924 704,28 грн;

- варіант №2 передбачає зменшення частки ТОВ «БУДНАЙМ» у нерухомому майні до 31%, з відхиленням від вартості частки на - 2 347 809,50 грн та компенсацією на користь ТОВ «ВІДБУДЛАСТ» 103 170,28,28 грн.

Таким чином, варіант №2 в частині розподілу складу нерухомого майна не впливає на склад об`єктів ТОВ «ВІРА» та передбачає найменш обтяжливе для ТОВ «БУДНАЙМ» зменшення обсягу майна, при найменшому розмірі грошової компенсації із обох варіантів.

Підсумовуючи суд надає перевагу та вважає пріоритетним, як з технічної точки зору, так і з огляду на дотримання майнових прав сторін варіант №2 розподілу часток згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та будівельно-оціночної експертизи № 4224-4226/4448-4450/21-21 від 22.07.2022 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині виділення у приватну власність позивачів часток у об'єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, з урахуванням норм ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягають задоволенню частково у спосіб:

- припинення права спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДНАЙМ" на 11/25 частки та виділення в натурі, у приватну власність, в окрему інвентарну одиницю, частини нежитлових приміщень у складі: будівля гаражу з сигналізацією, адмінкорпус, склад літ. "А", загальною площею 3 875,8 кв.м.; прибудова літ. «а», підвал літ. «п/А», гараж літ. «А2», оглядова яма «літ. о/я», оглядова яма літ. «о/я1»;

- припинення права спільної часткової Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ" на 25/50 частки та виділення в натурі, у приватну власність, в окрему інвентарну одиницю, частини нежитлових приміщень у складі: склад запчастин, столярка літ. "Г" загальною площею 215,5 кв. м.; автостоянка з мийкою і естакадою літ. "Ж" загальною площею 7,5 кв.м.; котельна установку літ. "З" загальною площею 128,9 кв. м.; заправка для автомашин літ. "Н" загальною площею 5,2 кв. м.; трансформаторна підстанція літ. "І"; убиральня літ. "О"; огорожа (склад ПММ) № 2; огорожа території №4; пожежне водоймище №6; дорога №7; площадка № 8; площадка № 9; площадка №10; хвіртка №11; ворота №12; огорожа №13; ворота №14; огорожа №15; огорожа №16; ворота №17; будівля посту охорони літ. «Е», загальною площею 16,8 кв.м., будівля посту охорони літ. «М», загальною площею 16,8 кв.м., склад літ. «а3», склад літ. «а4», склад літ. «а5», склад літ. «а6», склад літ. «а7».

Крім того, з метою дотримання інтересів відповідача щодо оформлення права власності на іншу частину нерухомості, слід у резолютивній частині судового рішення визначити склад нерухомого майна, яке залишається у власності ТОВ "ВІРА" на підставі Свідоцтва про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року та Витягу Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2010 року, реєстраційний №31138377, з описом об`єкта: будівля сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м.; підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2» (т. 1 а.с. 40, 41).

З приводу оцінки обставин накладення арешту на майно ТОВ «ВІРА», як підстави для відмови у задоволенні позову, судом проаналізовано надані сторонами докази.

З пояснень Вінницької обласної прокуратури встановлено, що Старшим слідчим в ОВС СУ УМВС в області Медецьким С.М. 25.06.2012 порушено кримінальну справу №12280278 за фактом шахрайського заволодіння невстановленими особами частками ОСОБА_2 у статутних фондах ТОВ «Віра» та ТОВ «Відродження» за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У зв`язку із набранням чинності 19.11.2012 Кримінальним процесуальним кодексом України, відомості про вказане кримінальне правопорушення 23.11.2012 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010060000056.

Під час досудового слідства Постановою Старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області Медецького С.М. від 27.06.2012 року у кримінальній справі №11280278 на підставі ст. ст. 78, 79 КПК України (в редакції 1960 року) визнано речовим доказом та накладено арешт на все майно, яке зареєстроване за ТОВ «Віра» (т. 1 а.с. 222).

Також, спірний об`єкт нерухомого майна у м. Вінниці по вул. Тарногородського, 48 разом з іншими об`єктами нерухомості, визнано і приєднано до матеріалів кримінальної справи №11280278, в якості речових доказів, наклавши на них арешт (заборона проведення реєстраційних дій) (т. 3 а.с. 227, 228, 272).

Відомості про арешт нерухомого майна ТОВ «ВІРА» на підставі зазначених постанов внесено 02.07.2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, реєстраційний номер №12682571, що підтверджено Витягом №36716886 (т. 1 а.с. 75; т. 3 а.с. 275) та Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34743475 від 06.07.2012 року (т. 2 а.с. 223, 224).

У кримінальному провадженні 27.01.2015 повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

26.08.2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України надіслано до Вінницького міського суду.

Накладений у зазначеному кримінальному провадженні арешт на майно ТОВ «Віра» (код ЄДРПОУ - 32754751) не скасовувався, кримінальне провадження №12012010060000056 від 23.11.2012 перебуває на судовому розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області у межах справи №127/19041/22 (т. 3 а.с. 222-225).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України призначено до підготовчого судового засідання.

ПП «МЕТА ГРАНД КФТ» в рамках кримінального провадження подано цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який ухвалою від 10.01.2023року у справі №127/19041/22 прийнято до розгляду (т. 3 а.с. 218-221).

Отже, дійсно на момент розгляду справи існує заборона на відчуження належного відповідачу нерухомого майна (арешт), при цьому судом залучено до участі у справі зацікавлених осіб, з метою дотримання їх процесуальних прав.

При цьому, накладена заборона на все майно ТОВ «ВІРА», з подальшим арештом, нерухомого майна за адресою: м. Вінниця, вул. Зулінського (Тарногородського), 48, як речового доказу, була накладена без переліку конкретних приміщень.

Тому, суд зауважує, що при вирішенні спору враховано первинні документи щодо набуття ТОВ «ВІРА» права власності на 3/50 частки нерухомого майна, а також перелік і площу відповідного майна, який визначений Свідоцтвом про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року, з урахуванням відомостей із Витягу Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2010 року, реєстраційний №31138377, з описом об`єкта: будівля сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м.; підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2» (т. 1 а.с. 211, 212, 216, 217).

З урахуванням визначеного судом варіанту розподілу часток, не відбулося змін у переліку, складі чи площі нерухомого майна ТОВ «ВІРА», тобто відповідний поділ не впливатиме на інтереси учасників кримінального провадження, направлений лише на індивідуальне визначення нерухомого майна, а не його зменшення чи припинення накладених обтяжень.

Наявність відповідного арешту не може бути єдиною підставою, котра забороняє виносити судове рішення з метою захисту прав інших співвласників, відомості про наявність заборон можуть враховуватись у процесі виконання такого судового рішення.

Крім того, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач (ч. 1 ст. 171 КПК України).

На підставі ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Тому, у межах кримінального провадження №12012010060000056 на стадії судового розгляду заінтересовані учасники (прокурор, потерпілі) не позбавлені можливості клопотати про накладення арешту на індивідуально визначене майно згідно судового рішення у господарській справі, зміну заходів забезпечення кримінального провадження, котрі застосовувались на стадії досудового розслідування, скасування відповідного арешту, внесення змін до зареєстрованого обтяження нерухомого майна на основі ухвалених судом рішень, тощо.

Суд також звертає увагу на нормативне регулювання питань збереження обтяжень на частину нерухомого майна у випадку його поділу.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі поділу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості або виділу частки з об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Закритий розділ повинен містити посилання на діючий розділ відповідного об`єкта. Діючий розділ повинен містити посилання на закритий розділ відповідного об`єкта.

Відомості про речові права, обтяження речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта одночасно з відкриттям розділів Державного реєстру прав на кожний новостворений об`єкт переносяться до таких розділів.

У разі наявності зареєстрованих речових прав, похідних від права власності, та/або обтяжень речових прав щодо об`єкта, що поділяється, або при виділі частки з цього об`єкта за результатом перенесення відомостей про такі права, обтяження державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача про закриття розділу Державного реєстру прав та перенесення відомостей про речові права, обтяження.

Тобто, у випадку проведення реєстраційних дій, враховуючи наявність у державному реєстрі відомостей про арешт нерухомого майна ТОВ «ВІРА» на підставі постанов слідчого, що підтверджено Витягом №36716886 (т. 1 а.с. 75; т. 3 а.с. 275) та Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №34743475 від 06.07.2012 року (т. 2 а.с. 223, 224), державний реєстратор повинен перенести відповідні відомості до нового розділу державного реєстру у процесі вчинення реєстраційних дій щодо поділу нерухомого майна.

Дотримання прав учасників кримінального провадження №12012010060000056 гарантовано також нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення не свідчить про припинення відповідного арешту та винесене з урахуванням повного збереження складу належного ТОВ «ВІРА» нерухомого майна на момент винесення постанов про його арешт, тобто не впливає на зміну складу або обсягу арештованого майна.

Відтак, збереження відповідного арешту врегульовано нормами законодавства, що спростовує позицію відповідача та прокурора відносно неможливості задоволення позовних вимог.

Суд також враховує, що питання тривалості арешту майнових активів неодноразово було предметом дослідження Європейським судом з прав людини.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод складається з трьох правил: перше правило, викладене у першому реченні, має загальну природу та проголошує принцип мирного володіння майном; друге правило, яке міститься у другому реченні першого параграфу, стосується позбавлення власності та визначає його умови; третє правило, викладене у другому параграфі, визнає, що держави наділені правом, серед іншого, контролювати, щоб використання майна відбувалося відповідно до загальних інтересів.

ЄСПЛ дійшов висновку, що арешт мав бути тимчасовим заходом, який мав на меті забезпечити, щоб активи, які, імовірно, були набуті неправомірним шляхом, були збережені, якщо у подальшому буде ухвалене рішення про їхню конфіскацію. При цьому арешт, беззаперечно становив вияв контролю за використанням майна з боку держави.

Втручання у право на мирне володіння майном відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу, лише якщо воно законне, відповідає загальним інтересам і є пропорційним - тобто має врівноважувати вимоги загального інтересу та вимогу захисту фундаментальних прав власника майна.

Індивідуальний та надмірний тягар не може порушувати "справедливий баланс", який необхідно утримувати між захистом права на власність та вимогами загального інтересу (Рішення ЄСПЛ у справі «Косурнийков та інші проти Угорщини» від 21.01.2021 року (заява № 59017/14).

Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (Рішення ЄСПЛ у справі «Лекіч проти Словенії», заява № 36480/07, пункт 95, від 11 грудня 2018 року).

Тривале позбавлення майна та нездатність держави-учасниці відшкодувати його вартість є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції (Рішення ЄСПЛ у справі «Свіргунець проти України», заява № 38262/10, пункт 82, від 30 квітня 2020 року).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Тому, наведені висновки Європейського суду з прав людини враховуються судом в контексті того, що право вимагати поділу (виділу) часток у майні є невід`ємною складовою права власності та випливає із засад його непорушності (ст. 321 ЦК України), вільного володіння, користування та розпоряджання розпорядження (ст. 317 ЦК України), вчинення будь-яких дій, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України), використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України).

Як наслідок, суд доходить висновку, що накладення в межах кримінального провадження арешту у 2012 році на майно одного із співвласників, збереження його чинності понад 10 років, не може перешкоджати зверненню до суду та задоволенню позовних вимог інших співвласників, частки яких не є обтяженими, про поділ (виділ) часток у нерухомому майні.

Вирішуючи питання відносно стягнення з відповідача грошової компенсації за наслідком поділу нерухомого майна, суд вираховує наступне.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно (Постанова КЦС ВС від 29 вересня 2020 року у справі №286/3653/18).

Згідно варіанту №2 висновку експертизи розмір компенсації ТОВ «ВІРА» на користь ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» становить 2 244 645,22 грн; у заяві про визначення варіанту розподілу представник позивачів клопотав про стягнення 1 278 644,22 грн за варіантом №3 розподілу.

Однак, судом відхилено варіант №3, як неправомірний (мотиви наведено вище).

Положення ст. 367 ЦК України щодо поділу майна не передбачають виплати грошової компенсації.

Згідно ч. 2 ст. 364 ЦК України, на яку посилаються позивачі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Тобто, законодавцем визначено обов`язкові передумови стягнення грошової компенсації:

- якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом;

- якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим;

- наявна згода співвласника на отримання компенсації.

За матеріалами справи, з огляду на експертний висновок, навпаки підтверджено технічну можливість поділу (виділу) часток співвласників.

Тому, відсутні достатні правові підстави для застосування ч. 2 ст. 364 ЦК України.

За змістом ст. 364 ЦК України, коли співвласник бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.

Однак, за положеннями ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Зазначений правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15.

При цьому згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, при вирішенні справ про стягнення грошової компенсації вартості частки квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, крім вказаних спеціальних норм Цивільного кодексу суду слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників, принципу пропорційності цивільного судочинства та дотримання розумного балансу між приватними інтересами фізичних осіб.

При цьому, суду слід ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясувати, чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки, суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших (Постанови КЦС ВС від 19 червня 2019 року у справі № 752/10312/14-ц, від 03 березня 2020 року у справі № 748/2803/16-ц, від 29 березня 2021 року у справі № 759/2791/17, від 23.05.2022 року у справі 23 травня 2022 року № 686/29779/19).

За матеріалами справи судом встановлено, що ТОВ «ВІРА» передано майнові активи на користь створених юридичних осіб (т. 3 а.с. 94, 99, 104), звітність тривалий час не подається, господарська діяльність не здійснюється, про що неодноразово у судових засідання повідомлено керівником товариства.

Згідно наявних у справі доказів єдиним майновим активом товариства є нерухоме майно, яке є предметом поділу та складається із будівлі сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м, підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2».

Згідно останнього висновку експертизи від 22.07.2022 року вартість належного ТОВ «ВІРА» майна становить 736 746,78 грн (т. 2 а.с. 167).

Тобто, ТОВ «ВІРА» згідно досліджених судом доказів не має спроможності сплатити грошову компенсацію іншим співвласникам нерухомого майна.

Стягнення з відповідача грошової компенсації на користь ТОВ «ВІНБУДЛАСТ» в сумі 2 244 645,22 грн призведе до примусової реалізації єдиного майнового активу товариства, що становитиме надмірний майновий тягар, порушуватиме вимоги ЦК України, засади добросовісності, справедливості та пропорційності.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «ВІРА» грошової компенсації не підлягають задоволенню.

З приводу оцінки усього обсягу заперечень відповідача, котрі наведені у процесуальних заявах по суті спору, суд зазначає, що у справі Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.

Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Водночас, статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89).

Таким чином, у судовому вердикті має надаватись першочергово саме правова оцінка доводів сторін.

Отже, обґрунтованість рішення залежить від особливостей кожної справи, фактичних та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Тому, доводи відносно протиправного набуття позивача нерухомого майна у власність, наявності невирішених корпоративних спорів не входять до предмету позову і не оцінюються судом.

Стосовно вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне призначити окреме судове засідання, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДНАЙМ" (вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036, код - 43420180) на 11/25 частки у об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48.

3. Виділити Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДНАЙМ" (вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036, код - 43420180) в натурі, у приватну власність, в окрему інвентарну одиницю, частину нежитлових приміщень у об`єкті нерухомого майна (реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, у складі: будівля гаражу з сигналізацією, адмінкорпус, склад літ. "А", загальною площею 3 875,8 кв.м.; прибудова літ. «а», підвал літ. «п/А», гараж літ. «А2», оглядова яма «літ. о/я», оглядова яма літ. «о/я1».

4. Припинити право спільної часткової Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ" (вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036, код - 43254110) на 25/50 частки у об`єкті нерухомого майна реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48.

5. Виділити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ" (вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036, код - 43254110) в натурі, у приватну власність, в окрему інвентарну одиницю, частину нежитлових приміщень у об`єкті нерухомого майна (реєстраційний №1215541705101 (нежитлові будівлі), що розташований за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48, у складі: склад запчастин, столярка літ. "Г" загальною площею 215,5 кв. м.; автостоянка з мийкою і естакадою літ. "Ж" загальною площею 7,5 кв.м.; котельна установку літ. "З" загальною площею 128,9 кв. м.; заправка для автомашин літ. "Н" загальною площею 5,2 кв. м.; трансформаторна підстанція літ. "І"; убиральня літ. "О"; огорожа (склад ПММ) № 2; огорожа території №4; пожежне водоймище №6; дорога №7; площадка № 8; площадка № 9; площадка №10; хвіртка №11; ворота №12; огорожа №13; ворота №14; огорожа №15; огорожа №16; ворота №17; будівля посту охорони літ. «Е», загальною площею 16,8 кв.м., будівля посту охорони літ. «М», загальною площею 16,8 кв.м., склад літ. «а3», склад літ. «а4», склад літ. «а5», склад літ. «а6», склад літ. «а7».

6. Визначити склад нерухомого майна, розташованого за адресою м. Вінниця, вул. Сергія Зулінського, 48 (реєстраційний №31138377 (нежитлові будівлі), яке залишається у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА" (вул. Прокоповича Петра, буд. 121/2, кв. 2, м. Київ, 04073, код - 32754751) на підставі Свідоцтва про право власності САС 901605 від 27.11.2009 року №12, виданого Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на підставі рішення №354 від 24.11.2020 року: будівля сауни літ. «Б», загальною площею 1 762,6 кв.м, підвал літ. «п/Б», модуль ангар літ. «Б1», цех по виготовленню будівельних матеріалів літ. «Б2».

7. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНБУДЛАСТ" (вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036, код - 43254110) в частині стягнення грошової компенсації за зменшення розміру частки у нерухомому майні.

8. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 12.04.2023 року о 09:30 год.

9. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами протягом п`яти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

10. Примірник рішення направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку: ІНФОРМАЦІЯ_1, arsenal-vas@ukr.net, zvern@vin.gp.gov.ua, sekretariat@vin.gp.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30 березня 2023 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу 1 (вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036)

3 - позивачу 2 (вул. Сергія Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21036)

4 - відповідачу (вул. Прокоповича Петра, буд. 121/2, кв. 2, м. Київ, 04073)

5 - третій особі ТОВ "СТАНДАРТА" (вул. Тарногородського, буд. 48, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210)

6 - третій особі ТОВ "ФЕЛІЦИТАТА" (вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 15А, м. Київ, 03186)

7 - третій особі ТОВ "ХОРС УКРАЇНА" (пров. Брест-Литовський, буд. 6/10, м. Київ, 03055)

8 - третій особі Прокуратурі Вінницької області (21050 м.Вінниця, вул.Монастирська,33)

9 - третій особі ПП "Мега-Гранд КФТ" (21036, м. Вінниця, вул. Д. Галицького, буд. 27)


Суд	Господарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	22.03.2023
Оприлюднено	31.03.2023
Номер документу	109896395
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо реєстрації або обліку прав на майно

Міліціанов Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.03.2023 по справі 902/254/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —902/254/21

Рішення від 22.03.2023

Рішення
від 22.03.2023 по справі 902/254/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ