Рішення

від 21.03.2023 по справі 902/83/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2023 р. Cправа № 902/83/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Зеленюк О.В.,

представниці позивача - Маншиліної К.О.,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" (вул. Промислова, буд. 1, м. Київ, 01013)

до: Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 1 485 658,07 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" подано позов до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про стягнення 1485 658,07 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 09-45П-21 від 01.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" заявлено до стягнення з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" 1 485 658,07 грн заборгованості, з яких: 1 073 500 грн - основного боргу; 58 674,87 грн - 3% річних та 353 483,2 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 23.01.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/83/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2023.

Ухвалою суду від 10.02.2023 представниці позивача забезпечено участь у судових засіданнях у справі №902/83/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EаsyCon".

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023, про що постановлено відповідну ухвалу від 01.01.2023 у протокольній формі.

20.03.2023 на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання представниці позивача про долучення до матеріалів справи доказів понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" витрат на професійну правничу допомогу.

На визначений час у судове засідання 21.03.2023 з`явилася представниця позивача в режимі відеоконференції, відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. Останній про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення ухвали суду від 01.03.2023.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" (Постачальник, позивач) та Державним підприємством "45 Експериментальний механічний завод" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №09-45П-21 (Договір), згідно із п. 1 якого у порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується партіями, відповідно до заявок Покупця, поставляти Покупцю у власність товар (код за ДК 021:2015 (CPV): Дизель-генераторні установки 31121100-1), найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікацією, яка міститься в Додатку 1 до Договору і є його невід`ємною частиною (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору розрахунок здійснюється за кожну окрему поставлену партію Товару протягом 30 календарних днів після підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару.

Розрахунок здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника на підставі Специфікації, Заявки Покупця, виставленого рахунку, акту приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару, а також відповідно до інших умов Договору (п. 2.4. Договору).

Згідно із п. 5.1. Договору останній набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання зобов`язань за даним Договором.

Додатком №1 до Договору (Специфікація) сторони погодили поставку товару (Дизельна електростанція (відкрите виконання для спецмашин) у кількості 5-ти шт. на загальну суму 1 673 500 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5 Специфікації оплата Товару здійснюється наступним чином: аванс 20% на протязі 5 робочих днів від дати договору, 80% після постачання товару на протязі 30 календарних днів.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу обумовленого у Специфікації Товару на загальну суму 1 673 500 грн з ПДВ, що підтверджується обопільно підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №20 від 17.02.2021.

Поряд з цим відповідачем сплачено позивачу за отриманий Товар 600 000 грн відповідно до платіжних інструкцій №329 від 12.04.2021 на суму 200 000 грн та №890 від 30.06.2021 на суму 400 000 грн.

Несплата відповідачем решти вартості поставленого Товару на суму 1 073 500 грн слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" із відповідним позовом до суду. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Державного підприємства "45 Експериментальний механічний завод", окрім суми основного боргу, 58 674,87 грн - 3% річних та 353 483,2 грн - інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Слід зазначити, що наявність основного боргу в сумі 1 073 500 грн підтверджено обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 06.06.2022.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № 09-45П-21 від 01.02.2021.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Факт поставки відповідачу обумовленого за Договором Товару підтверджено належним первинним документом - видатковою накладною №20 від 17.02.2021. Водночас відповідач за поставлений Товар розрахувався частково в сумі 600 000 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій.

Відтак несплаченою залишається вартість поставленого позивачем Товару на суму 1 073 500 грн (1 673 500 грн - 600 000 грн = 1 073 500 грн).

Доказів здійснення інших проплат матеріали справи не містять та відповідачем не подано. Водночас, як встановлено судом, наявність основного боргу в сумі 1 073 500 грн підтверджено обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2022 - 06.06.2022.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 073 500 грн.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з Державного підприємства "45 Експериментальний механічний завод" 58 674,87 грн - 3% річних та 353 483,2 грн - інфляційних втрат.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий Товар протягом 30 календарних днів після його поставки. Оскільки поставка відбулася 17.02.2021, то зобов`язання зі сплати вартості Товару в сумі 1 073 500 грн є простроченим починаючи з 20.03.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за період прострочення з 20.03.2021 по 31.12.2021 та інфляційних втрат за період прострочення з 01.04.2021 по 30.11.2022 на суму 1 073 500 грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим, внаслідок чого вказані складові заборгованості підлягають задоволенню у заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" сумах.

Відтак, окрім основного боргу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 58 674,87 грн - 3% річних та 353 483,2 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів її погашення.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 22 284,87 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 09.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" ("Клієнт") та Адвокатським бюро "Сергія Пагера" ("Адвокатське бюро") укладено Договір про надання правової допомоги №5, відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу Клієнту щодо супроводження у суді першої інстанції справи щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №09-45П-21 від 01.02.2021 року, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору про надання правової допомоги №5 від 09.01.2023 сторони погодили, що вартість та порядок оплати надання Адвокатським бюро правової допомоги Клієнту визначається за домовленістю Сторін та становить 50 000 грн.

Клієнт повинен сплатити Адвокатському бюро за надані послуги суму, зазначену в п. 4.1. протягом 3-ох днів з моменту виставлення рахунку (п. 4.1. вказаного Договору).

Відповідно до п. 8.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 09 січня 2024 року.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг №1 від 20.03.2023 до Договору про надання правової допомоги №5 від 09.01.2023 сторони підтвердили факт надання Адвокатським бюро позивачу послуг професійної правничої допомоги на суму 50 000 грн. Поряд з цим позивачу виставлено рахунок на оплату у визначеній сумі 50 000 грн.

Як підтверджується платіжною інструкцією №9600 від 10.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" сплачено Адвокатському бюро 50 000 грн за юридичні послуги згідно Договору №5 від 09.01.2023 відповідно до виставленого рахунку.

Також матеріали справи містять ордер серії СВ №1041041 від 12.01.2023 на представництво інтересів позивача адвокатом Маншиліною Катериною Олегівною у складі Адвокатського бюро "Сергія Пагера" та копію свідоцтва серії ЧН №001079 від 30.07.2021 про право Маншиліної Катерини Олегівни на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, поряд з цим підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи задоволення позову у справі №902/83/23 повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 08341806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е7 Груп" (вул. Промислова, буд. 1, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 39514093) 1 073 500 грн - основного боргу; 58 674,87 грн - 3% річних; 353 483,2 грн - інфляційних втрат; 22 284,87 грн - витрат на сплату судового збору та 50 000 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: представника позивача Маншиліної К.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повне рішення складено 30 березня 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Кирилівська, буд. 160Б, оф. 201, м. Київ, 04073 (адреса для листування адвоката Маншиліної К.О.);

3 - відповідачу - вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21100.