Рішення

від 21.03.2023 по справі 904/5760/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023м. ДніпроСправа № 904/5760/20 (904/4633/22)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Карпенко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СТАРТ", Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Кочережки

до ОСОБА_1 , Дніпропетровська обл.,м. Павлоград

про визнання договору недійсним, витребування майна

Представники:

від позивача: Бурцева І.Ю., посвідчення №353 від 28.02.2013

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "АГРОФІРМА "СТАРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №010ю від 07.05.2022, витребування комбайна зернозбирального, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки "Claas Dominator 208 MEGA".

Ухвалою суду від 12.12.2022 позовну заяву Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СТАРТ" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №010ю від 07.05.2022, витребування майна залишено без руху. Зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази сплати судового збору у розмірі 4 962,00 грн.

26.12.2022 від заявника надійшла заява б/н від 26.12.2022 про усунення недоліків, додатком до якої є платіжне доручення №997 від 13.12.2022 про сплату судового збору на суму 4 962,00 грн.

Ухвалою суду від 28.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 26.01.2023 о 12:30 год.

У підготовче засідання, призначене на 26.01.2023, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином

У підготовчому засіданні, призначеному на 26.01.2023, в режимі відеоконференції приймала участь позивач.

Ухвалою суду від 26.01.2023 відкладено підготовче засідання на 14.02.2023 14:10 год.

У підготовче засідання, призначене на 14.02.2023, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 26.01.2023 в електронному вигляді на електронну адресу відповідача - ilona_cru@icloud.com.

У підготовчому засіданні, призначеному на 14.02.2023, в режимі відеоконференції приймала участь позиваа.

Ухвалою суду від 14.02.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 09.03.2023 о 11:00 год.

У судове засідання, призначене на 09.03.2023, представник позивача та представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 09.03.2023 відкладено судове засідання на 21.03.2023 о 09:20 год.

У судове засідання, призначене на 21.03.2023, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 09.03.2023 в електронному вигляді на електронну адресу відповідача - ilona_cru@icloud.com.

У судовому засіданні, призначеному на 21.03.2023, в режимі відеоконференції приймала участь позивач, яка підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СТАРТ" було встановлено, що станом на 07.05.2019 боржнику на праві власності належав комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки "Class Dominator 208 MEGA", 1996 року випуску, заводський номер № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 5958 см. куб., свідоцтво про реєстрацію машини серій НОМЕР_4 видне Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 30.10.2013 (далі Комбайн).

Так, 07.05.2019 між Приватним підприємством "АГРОФІРМА "СТАРТ" (надалі - Позивач, Боржник, Продавець) та ОСОБА_1 (Відповідач, Покупець) укладено договір №010ю від 07.05.2022 купівлі-продажу Комбайну .

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна Комбайну складає 49 000 грн.

Пунктом 2.2., 2.3. Договору визначено, що формою оплати є безготівковий розрахунок, шляхом перерахування коштів з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Продавця. Покупець сплачує Продавцю всю суму коштів протягом трьох днів після підписання договору.

У відповідності до п. 3.2. Договору Комбайн було передано від Продавця до Покупця, що підтверджується актом приймання-передачі №010ю/1 від 07.05.2019.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області вих.№15/5122 від 08.06.2022 додатком до якого є завірені копії документів, на підставі яких було здійснено зняття з обліку ПП "Агрофірма Старт", код ЄДРПОУ 31761369 та реєстрація і зняття громадянкою ОСОБА_1 вказаної техніки.

Крім того Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомлено, що після зняття з обліку 29.01.2020 комбайна Class Dominator 208 MEGA, заводський номер НОМЕР_2 з громадянки ОСОБА_1 , на території Дніпропетровської області вказана техніка більше не реєструвалась.

Позивач зазначив, станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство (10.11.2020) - у Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" було відкрито 3 банківські рахунки у АТ «Прокредит Банк» , АТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ПУМБ.

З аналізу рахунків за період з 07.05.2019 по останній платіж вбачається, що з дати укладання Договору, коштів у розмірі 49 000 грн на рахунок боржника від ОСОБА_1 не надходили.

На момент укладання Договору у Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» існували та існують наступні зобов`язання у розмірі 5 млн. грн, на підставі наступного:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 у справі №904/786/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрії України") до Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» Павлоградський район, с. Кочережки про стягнення суми боргу в розмірі 699 651 грн 96 коп., пені в розмірі 125 189 грн, суми 20% річних в розмірі 165 232 грн, штрафу в розмірі 69 965 грн, інфляційної складової в розмірі 44 777 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Агрофірма «Старт» Павлоградський район, с. Кочережки (Ідентифікаційний код 31761369, місцезнаходження: 51450, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Кочережки, вул. Жовтнева, буд. 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрії України") (Ідентифікаційний код: 38948033; місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9 Б) суму боргу в розмірі 699 651 грн 96 коп., пеню в розмірі 125 189 грн, суму 20% річних в розмірі 82 616 грн, штраф в розмірі 27 986 грн, інфляційну складову в розмірі 44 459 грн 81 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 567 грн 47 коп. Суд встановив, що зобов`язання за договором наступило 16.11.2018.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/1314/19 за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Відповідача-1: Приватного підприємства "Агрофірма "Старт", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс", Відповідача-3: Фізичної особи ОСОБА_3 , Відповідача-4: Фізичної особи ОСОБА_4 , Відповідача-5: Фізичної особи ОСОБА_5 про солідарне стягнення 2 932 409,43 грн задоволено у повному обсязі. Зокрема, стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" (51450, Дніпропетровська область, Павлоградський р-н, с. Кочережки, вул.. Жовтнева, буд. 30, код ЄДРПОУ 31761369) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 А, код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за кредитом у розмірі 2 718 862,71 грн, проценти - 49 134,69 грн, проценти за неправомірне користування кредитом - 57 765,83 грн, пеню - 106 646,20 грн. Суд встановив, що зобов`язання за договором наступило 09.10.2019.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2018 у справі №904/4899/18 за позовом Приватного підприємства "Агропром 2008" до Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" про стягнення 2 426 187,65 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" (51450, Дніпропетвроська область, Павлоградський район, с. Кочережки, вул. Жовтнева, 30, ідентифікаційний код 31761369) на користь Приватного підприємства "Агропром 2008" (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченко, 4А, ідентифікаційний код 35601682) заборгованість у розмірі 600 000 (шістсот тисяч) грн 00 коп., курсову різницю у розмірі 524 492 (п`ятсот двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 19 коп., пеню у розмірі 1 277 914 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 62 коп., 3% річних у розмірі 2 865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п`ять) грн 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 742 (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн 89 коп., витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 36 315 (тридцять шість тисяч триста п`ятнадцять) грн 22 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 19 957 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 36 коп. Суд встановив, що зобов`язання за договором наступило 05.11.2018.

Згідно висновків Розділу 4.4. Аналізу, ПП «Агрофірма «Старт» за показниками коефіцієнту покриття, співвідношення активів та зобов`язань, а також враховуючи фактичну відсутність провадження фінансово-господарської діяльності, що має наслідком відсутність доходів від такої діяльності, перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності, тобто, на момент укладання Договору, її зобов`язання були більше ніж активи.

Позивач зазначив, що Комбайн не єдиний актив, який керівником Білим І.В. було виведено.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно у Боржника були в оренді земельні ділянки за кадастровими номерами: 1223584000:01:002:0207; 1223584000:01:059:0016; 1223584000:01:051:0004; 1223584000:01:001:0477; 1223584000:01:001:0802; 1223584000:01:001:0455; 1223584000:01:001:0752; 1223584000:01:001:0885; 1223584000:01:001:0425; 1223584000:01:001:0061.

Ухвалою суду від 10.11.2020 відкрито провадження за заявою ТОВ "Агрії Україна" у справі №904/5760/20 про банкрутство ПП "Агрофірма "Старт". Постановлено вжити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони Приватному підприємству "Агрофірма "Старт" (51450, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, село Кочережки, вул. Жовтнева, буд.30, код ЄДРПОУ 31761369) приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" (51450, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, село Кочережки, вул. Жовтнева, буд.30, код ЄДРПОУ 31761369).

Не зважаючи на неплатоспроможний стан підприємства і судову заборону, через місяць після відкриття провадження у справі про банкрутство, директором Білим І.В. зроблено відчуження активів боржника на користь ТОВ "МАКСИМАЛ-АГРО" (43411091) шляхом укладання договорів суборенди, чим позбавлено підприємство потенційної можливості отримання прибутку від такої господарської діяльності, оскільки згідно з витягу з реєстру юридичних осіб, основною діяльністю боржника є "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний)".

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:002:0207 була передана в суборенду за Договором 2-12/19 від 18.12.2019.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:059:0016 була передана в суборенду за Договором 37-12/20 від 14.12.2020.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:051:0004 була передана в суборенду за Договором 38-12/20 від 14.12.2020.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0477 була передана в суборенду за договором 21-01/20 від 13.01.2020.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0802 була передана в суборенду за Договором 44-01/20 від 01.02.2020.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0455 була передана в суборенду за Договором 45-01/20 від 01.02.2020.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0752 була передана в суборенду за Договором 72-12/20 від 14.12.2020.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0885 була передана в суборенду за Договором від 01.03.2021.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0425 була передана в суборенду за Договором 27-01/20 від 01.02.2020.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0061 була передана в суборенду за Договором 1-12/19 від 18.12.2019.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 по справі №369/11268/16-ц: "Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.».

Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

На переконання Позивача осржуваний договір укладено з цілю ухилення боржника від розрахунків із контрагентами, спрямовані на завдання шкоди кредиторам і виведення активів підприємства.

Предметом доказування у даній справі є наявність обставин, з яким закон пов`язує недійсність укладеного договору, а також повернення майна з чужого володіння.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У свою чергу, відповідно до положень абзацу 4 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, укладання господарського договору та інших угод - є підставою для виникнення господарського зобов`язання.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 ГК України).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно із положеннями частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів, зокрема: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до змісту статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину, або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №908/1152/18.

Відповідно до положень частини 1 статті 42 Кодексу, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав, як, зокрема, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

У відповідності до частини 2 статті 42 Кодексу, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, як, зокрема, боржник безоплатно здійснив відчуження майна, боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Так, як вбачається з обставин, описаних у дійсній позовній заяві, Боржником за 1 рік до відкриття провадження у справі про банкрутство відчужено майно, а саме комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки "Class Dominator 208 MEGA", 1996 року випуску шляхом укладення договору купівлі-продажу №010ю від 07.05.2019 за ціною нижче ринкової, проте коштів за вказаний комбайн не отримав.

Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17).

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічні викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19) та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

В Постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №910/2920/20 (910/14218/20) зазначено "Згідно із ч. ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому, усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 №405/1820/17.

Суд, враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду щодо фраудаторності правочинів, зазначає наступне. Про фраудаторний характер Оскаржуваного правочину свідчать наступні його характеристики:

- Боржник, у так званий «підозрілий період» за ціною нижче ринкової здійснив відчуження ліквідного рухомого майна, яке використовувалося у його господарській діяльності, на користь заінтересованої особи.

- Боржник не отримав грошових коштів від Покупця та не пред`явив Покупцю позов, або вимогу.

- Боржник на момент відчуження рухомого майна, вже мав заборгованість, строк оплати якої настав.

З огляду на викладені вище обставини суд дійшов висновку, що оспорюваний договір укладено між Приватним підприємством "АГРОФІРМА "СТАРТ" в особі керівника Білого І.В. та ОСОБА_1 не для настання реальних наслідків, що обумовлені даним правочином, які полягають у забезпеченні належного виконання зобов`язань.

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Щодо позовної вимоги про витребування нерухомого майна Суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 3 статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, власник має право звертатись із віндикаційним позовом до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном власника.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

На переконання Позивача, ПП "АГРОФІРМА "СТАРТ" не втратило право власності на майно, а саме комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки "Class Dominator 208 MEGA", 1996 року випуску, заводський номер № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 5958 см. Куб., свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 видне Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 30.10.2013, оскільки відчуження вищевказаного майна відбулося протиправно, на підставі фраудаторного Оскаржуваного договору.

Обставини, описані у дійсній позовній заяві, свідчать про спрямованість волі керівника Боржника Білого І.В. при вчиненні Оскаржуваного правочину, не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів з метою порушення прав кредиторів.

Отже, вибуття майна з володіння власника на підставі фраудаторного правочину свідчить про відсутність волі власника на законне відчуження цього майна, оскільки за таким правочином воля власника спрямована не на правомірну реалізацію свого права власності, а на зловживання ним для досягнення неправомірної цілі завдання шкоди кредиторам.

Воля власника на відчуження майна може бути виражена виключно в рамках здійснення права власності та правомочностей власника, тоді як у даному випадку, Боржник в особі керівника Білого І.В. зловживав правами власника всупереч принципу добросовісності та вживав право на зло.

У постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому, зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.».

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей за договороми діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17).

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №997 від 13.12.2022 про сплату судового збору за подання позовної заяви на суму 4 962,00 грн, в якому платником судового збору вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрії Україна".

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрії Україна".

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СТАРТ" (51450, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Кочережки, вул. Жовтнева, буд. 30, код ЄДРПОУ 31761369) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання договору недійсним, витребування майна - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №010ю від 07.05.2019, укладений між Приватним підприємством "АГРОФІРМА "СТАРТ" та ОСОБА_1 , про продаж комбайна зернозбирального, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки "Class Dominator 208 MEGA", 1996 року випуску, заводський номер № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 5958 см. Куб., свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 видне Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 30.10.2013.

Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного підприємства "АГРОФІРМА "СТАРТ" (51450, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Кочережки, вул. Жовтнева, буд. 30, код ЄДРПОУ 31761369) комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки "Class Dominator 208 MEGA", 1996 року випуску, заводський номер № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 5958 см. Куб., свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 видне Держсільгоспінспекцією в Дніпропетровській області 30.10.2013.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрії Україна" (03040, Київська область, м. Київ, вул. Васильківська 14, кв/офіс 513, код ЄДРПОУ 38948033) 4 962,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.03.2023.

Суддя А.Є. Соловйова