Рішення

від 22.03.2023 по справі 921/65/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/65/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар Констракшн"

до відповідача Фізичної особи - підприємця Голуба Івана Івановича

про стягнення суми основного боргу в розмірі 189 237,24 грн, пені - 47 179,69 грн, 50% річних в розмірі 99 803,20 грн, інфляційних втрат в розмірі 49 958,63 грн.

представники сторін не прибули.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар Констракшн" до відповідача Фізичної особи - підприємця Голуба Івана Івановича про стягнення заборгованості в загальній сумі 386 178, 81 грн.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору поставки №07/10/21 від 07.10.2021 в частині повної оплати за поставлений товар, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням, пені, інфляційних втрат та річних, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак 22.03.2023 на електронну пошту суду від останнього надійшло клопотання №5 про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, до матеріалів справи від ТОВ "Пульсар Констракшн" 21.03.2023 надійшли додаткові письмові пояснення, у яких позивач вказує, що станом на 21.03.2023 загальний розмір заборгованості відповідача за отриману в листопаді 2021 року продукцію з урахуванням індексу інфляції, пені та відсотків річних не змінився і в загальному становить 386 178, 81 грн.

Відповідач у жодне судове засідання не з`являлись, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надіслання ухвал на адресу, яка зазначена у позовній заяві.

При цьому суд звертає увагу сторін на приписи частини 1 статті 202 ГПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В свою чергу, поштова кореспонденція, яка надсилалася відповідачу за адресою, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення ФОП Голуба І.І. про час, місце та дату розгляду справи. Тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

В ході судового розгляду технічна фіксація процесу не здійснювалася.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Пульсар Констракшн" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Голубом Іваном Івановичем (Покупець) 07.10.2021 було укладено договір поставки №07/10/21 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити металеві конструкції (далі -"Продукція") у кількості зазначеній у Додатках до Договору/Специфікаціях, та передати (поставити) їх у зумовлені строки Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму на умовах передбачених цим Договором.

У розділі 3 спірного правочину контрагенти домовилися про умови постачання. Так, відповідно до п.3.1 Договору, умови поставки продукції зазначаються у специфікації відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОМЕРС 2020". На поставку кожної окремої партії продукції Сторони погоджують і підписують Специфікацію, у якій вказують асортимент, найменування, кількість, ціну, строк поставки та оплати продукції. Специфікація має значення гарантійного листа і є невід`ємною частиною Договору. Обов`язок Продавця передати продукцію Покупцеві вважається виконаним, а продукція вважається наданою у розпорядження Покупця, якщо у строк, встановлений цим Договором, вона готова до передання Покупцеві за місцем поставки і Покупець поінформований про це.

У розділі 4 Сторони погодили ціну та порядок розрахунків. Ціна за продукцію вказується в Специфікації та видатковій накладній на поставку кожної продукції. Порядок оплати визначається у Специфікації. Якщо кількість прийнятої Покупцем продукції перевищує кількість оплаченої, або відвантажена неоплачена продукція, Покупець зобов`язаний сплатити її повну вартість на протязі трьох банківських днів із дати прийняття товару.

Відповідно до п.7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 р.

Учасниками цього спору 07.10.2021 також було укладено додаток № до договору поставки Специфікацію №1. Відповідно до її п.2 орієнтовна вартість виготовлення продукції, становить 989187 грн 46 коп. в т.ч. ПДВ 164864 грн 58 коп. У п.4.1 Специфікації сторони визначили, що Покупець здійснює авансовий платіж на поточний рахунок Постачальника у розмірі 778 677,50 грн протягом двох банківських днів від дати підписання Специфікації, на підставі рахунку Постачальника, за розробку креслень КМД, закупівлю метало продукту та початок виробництва металоконструкцій. Остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів після виготовлення продукції, шляхом, перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника за наданим рахунком (п.4.2 Специфікації).

На виконання своїх договірних зобов`язань позивач поставив продукцію - металеві конструкції Покупцю на загальну суму 889 237,24 грн, що підтверджується видатковою накладною №259 від 16.11.2021.

Зазначений первинний документ бухгалтерського обігу підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 889 237,24 грн.

В свою чергу, приватним підприємцем була проведена лише часткова оплата отриманих матеріальних цінностей в розмірі 700 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №136 від 19.10.2021 на суму 600 000 грн та №187 від 29.11.2021 на суму 100 000 грн.

Таким чином, борг відповідача за отриману продукцію складає 189 237,24 грн.

Наведена обставина слугувала підставою для звернення ТОВ "Пульсар Констракшн" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наявні в матеріалах справи видаткову накладну та часткову оплату вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що заборгованість приватного підприємця по спірній поставці становить 189 237,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.5.4 Договору його контрагенти домовилися, що за прострочення виконання грошового зобов`язання, винна Сторона сплачує потерпілій Стороні за весь час прострочення 50 відсотків річних від простроченої суми.

Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору ФОП Голубом І.І. , останньому за період з 20.11.2021 по 10.01.2023 нараховані 50 % річних в сумі 99 803,20 грн та за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року та інфляційні збитки в розмірі 49 958,63 грн. Здійснивши відповідний перерахунок суд констатує, що позивачем вірно обраховані та правомірні заявлені до стягнення вище вказані суми.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.5.1 укладеного правочину за несвоєчасну оплату отриманої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день прострочення платежу .

Судом при визначенні правильності нарахування пені у спірних правовідносинах взяті до уваги приписи частини 7 Прикінцевих положень ГК України. За цими правовими нормами, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 встановлено карантин, який діє з 12.03.2020 і продовжений до 30.04.2023. Відтак, за господарськими зобов`язаннями, що досліджуються судом, законодавець надав право Постачальнику нараховувати пеню з моменту прострочення оплати і до дати звернення до суду. В свою чергу, позивачем нарахована за період з 10.07.2022 по 10.01.2023, тобто у межах законодавчо встановлених строків.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, суму боргу та дату його виникнення, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає заявлена пеня в повному розмірі - 47 179,69 грн.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приватний підприємець жодним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку позовні вимоги не спростував. Як наслідок, встановивши наявність в юридичної особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права, на захист яких подано позов, та з`ясувавши наявність факту його порушення суд ухвалює рішення про захист цього права. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 183, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Голуба Івана Івановича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар Констракшн" (вул. Раїси Окіпної, 4-Б, оф.33, м. Київ, 02002, ідент. код 41786637) - суму основного боргу в розмірі 189 237 (сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті тридцять сім) грн 24 коп., пені - 47 179 (сорок сім тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 69 коп., 50% річних в розмірі 99 803 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот три) грн 20 коп., інфляційних втрат в розмірі 49 958 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 63 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 5 792 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 69 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 29.03.2023.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко