Рішення

від 21.03.2023 по справі 922/1495/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023м. ХарківСправа № 922/1495/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домекс", м. Харків до Компанії "Маскет", Польща про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домекс", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Компанії "Маскет", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9455,00 євро заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом №28-03/2017 від 28.03.2017 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 03.02.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 поновлено провадження у справі №922/1495/21; призначено справу №922/1495/21 до судового розгляду по суті на 21 березня 2023 року о 10:45; зобов`язано позивача у строк до 18.10.2022 надати через канцелярію Господарського суду Харківської області у трьох примірниках нотаріально завірені копії перекладу польською мовою: ухвали суду у справі №922/1495/21 від 20.09.2022 (цієї ухвали) та формулярів (Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, Підтвердження про вручення) для їх надіслання відповідачу у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965; вирішено направити до компетентного органу Польщі - до Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci), Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland) копію ухвали Господарського суду Харківської області від 20.09.2022, перекладену польською мовою (з нотаріальним засвідченням вірності перекладу) для вручення відповідачу у порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965; провадження у справі №922/1495/21 зупинене.

Відповідно до ст. 230 ГПК України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання 21.03.2023 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Згідно з пунктом 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03.10.2017 (остаточне 03.01.2018) принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи. Європейський суд визнав, що дані принципи є застосованими також в частині вручення сторонам судових документів.

Ухвалою від 03.08.2021 Господарський суд Харківської області звернувся до компетентного органу Республіки Польща (Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci), Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw, P.O. Box 33, Poland), за місцем знаходження відповідача, із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

10.12.2021 до суду від компетентного органу Республіки Польща надійшло підтвердження про вручення ухвали суду від 03.08.2021 про відкриття провадження у справі №922/1495/21 та позовної заяви.

При цьому, суд зазначає, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв`язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17).

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).

Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).

Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.

Відтак, суд вважає, що розгляд даної справи по суті здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, не надання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домекс" (продавець, позивач) та Компанією "Маскет" (покупець, відповідач) був укладений контракт №28-03/2017, відповідно до п. 1.1 якого, продавець продає, а покупець покупає, матраци, подушки, рекламні стійкі під зразки, тумби, торгової марки Neolux, далі за текстом "товар" в асортименті, відповідно до додатків (специфікацій) до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.2 контракту, кількість та розміри товару встановлюються згідно додатків (специфікацій) до цього контракту.

Відповідно до пункту 4.1 контракту, поставка товару відбувалась на умовах Інкотремс-2010 DAP, тобто із доставкою товару на склад (адресу) покупця.

Ціна на товар встановлена у євро на момент укладення контракту. Вартість товару встановлюється згідно додаткам (специфікаціям) до контракту. (п.п. 3.1, 3.2 контракту).

Відповідно до п. 5.2 контракту, оплата товару покупцем здійснюється протягом 30 днів із дати відвантаження товару. Датою відвантаження товару є дата проведення митного оформлення експорту товару.

Відповідно до п. 9.5 контракту, він набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2017 або до повного виконання сторонами умов контракту.

Як вказує позивач, на виконання замовлень покупця було сформовано партію товару згідно з інвойсом №19 від 02.10.2019 на загальну суму 8032,00 євро. З метою експорту товару було проведено усі передбачені законом митні формальності, проведено митне оформлення, сформовано вантажно-митну декларацію, згідно якої отримувачем товару є компанія "Маскет". Покупцем товар було отримано 08.10.2019, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №0091146. Товар згідно інвойсу №19 від 02.10.2019 було оформлено митницею 04.10.2019, що підтверджується митною та транспортною деклараціями. В подальшому, на виконання замовлення покупця було сформовано інвойс №21 від 12.12.2019 на загальну суму 8455, 00 євро. З метою експорту товарів на адресу покупця, було проведено митні формальності, оформлено вантажну декларацію та міжнародну товарно-транспортну накладну. Згідно із товарно-транспортної накладної №521879, товар покупцем отримано 19.12.2019, що підтверджується відповідною печаткою та підписом покупця. За таких обставин, строк оплати товару згідно інвойсу № 19 настав 04.11.2019, згідно інвойсу №21 настав 20.01.2020.

Проте, відповідач отриманий товар повністю та у встановлені строки не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість яка становить: 1000,00 євро, згідно інвойсу №19 від 02.10.2019 та 8455,00 євро, згідно інвойсу №21 від 12.12.2019.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 9455,00 євро.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 8389,69 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 230, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Поновити провадження у справі.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Компанії "Маскет" (Польща, Замостя, 22-400, Скоковка, вулиця Огородніча, 39, ідентифікаційний номер PL 9221113523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домекс" (м. Харків, Салтівське шосе, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 25466076) - заборгованості у розмірі 9 455,00 євро та 8389,69 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домекс" (м. Харків, Салтівське шосе, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 25466076).

Відповідач - Компанія "Маскет" (Польща, Замостя, 22-400, Скоковка, вулиця Огородніча, 39, ідентифікаційний номер PL 9221113523).

Повне рішення підписано 30 березня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова