Рішення

від 21.03.2023 по справі 926/4602/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/4602/22

За позовом Магальської сільської ради, с. Магала, Чернівецької області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос», м. Чернівці

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос-3», с. Малий Кучурів, Чернівецької області

про стягнення безпідставно збережених коштів 865536,97 грн

Суддя О. В. Гончарук

Секретар судового засідання Чиборак У. Г.

Представники сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідачів не з`явилися.

Обставини справи: Магальська сільська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос-3» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, зокрема з відповідача №1 349156,68 грн, а з відповідача №2 488609 грн.

Позов обґрунтовується обставинами, пов`язаними з почерговим користуванням відповідачами, всупереч вимог чинного земельного законодавства, однією і тією ж самою земельною ділянкою за адресою: вул. Тваринників, 15, с. Остриця, Магальської сільської ради без правовстановлюючих документів, не сплачуючи при цьому орендної плати за землю.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2022 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 13.12.2022.

Ухвалою від 13.12.2022 відкладено підготовче засідання на 22.12.2022 та повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос-3» про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою від 22.12.2022 відкладено підготовче засідання на 03.01.2023.

Ухвалою від 03.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.01.2023.

Ухвалою від 24.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2023. Повторно повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос» про дату, час і місце розгляду справи на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 09.02.2023 поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та відкладено розгляд справи по суті на 23.02.2023.

У відзиві на позовну заяву (вх.№574 від 09.02.2023) підписаному директором відповідачів зазначається, що відповідач №2 з часу набуття права власності на нежитлові будівлі, звертався до позивача з заявою про викуп спірної земельної ділянки, проте рішенням позивача помилково надано дозвіл на викуп цієї земельної ділянки відповідачу №1. Хоча в подальшому зазначену помилку виправлено, відповідач вважає заявлений позов безпідставним, оскільки, в цілому, договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем №1, між позивачем та відповідачем №2 не укладався.

Крім цього, відповідачем зазначаються й інші підстави неможливості задоволення позову, зокрема те, що у зв`язку з призивом директора підприємства на військову службу, зазначене підприємство не працює.

Ухвалою суду від 22.02.2023 задоволено клопотання (вх. № 735 від 20.02.2023) відповідача №2 про проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 23.02.2023 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві. У цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до « 07» березня 2023 року.

У судове засідання 07.03.2023 прибули представники усіх сторін, проте судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошеною у м. Чернівці повітряною тривогою про що відповідальними особами апарату суду складено акт про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою від 07.03.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на « 21» березня 2023 року.

У судове засідання 21.03.2023 представник відповідачів не з`явився, що не перешкоджає продовженню розгляду справи, оскільки відповідачів належним чином повідомлено про дату, час і місце даного засідання за адресами, вказаними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву з якого вбачається позиція відповідача щодо позову.

Одночасно, від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 1241) про проведення судового засідання без його участі.

Заслухавши у судовому засіданні 23.02.2023 представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2022, речові права на земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 2,6990 га за будь-якими фізичними або юридичними особами не зареєстровані. Зазначена земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади села Магала, Чернівецького району Чернівецької області.

Згідно з Витягом з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.02.2015 №34314309, право власності на нежитлову будівлю - складу з приміщенням охорони літера «А» загальною площею 52.80 кв.м., фундамент літ. «Б», вигрібні ями № 1-4, огорожа № 5-7 трансформатор, замощення П-ГУ, розташовані в АДРЕСА_1 , зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос» на підставі акту прийому-передачі до статутного капіталу від 14.02.2015.

Згідно з договором оренди землі від 06.08.2010, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2.6990 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на правах оренди використовувалася ФОП ОСОБА_1 до 20.09.2016. Договір оренди розірваний з подальшим припиненням речового права на земельну ділянку.

Судом встановлено, що після розірвання договору оренди земельної ділянки з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Буковина Геліос» договір оренди земельної ділянки з Магальською сільською радою не укладено та право оренди за відповідачем №1 не зареєстровано, що відповідачем не заперечується.

Крім цього, комісією у складі заступника голови сільської ради, депутатів, спеціаліста землевпорядника Магальської сільської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач №1 використовує земельну ділянку загальною площею 2,6990 га в АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі складу з приміщенням охорони літера «А», загальною площею 52,80 кв.м., фундамент літ. «Б», вигрібні ями № 1-4, огорожа № 5-7 трансформатор, замощення 11-І У.

За результатами обстеження складено акт обстеження.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 926/1753/19 з ТзОВ «Буковина Геліос» стягнуто 680232,88 грн безпідставно збережених коштів за 2017-2018 роки.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2022 з ТзОВ «Буковина Геліос» стягнуто безпідставно збережені кошти в сумі 340116.44 грн за 2019 рік.

В подальшому, 16.03.2021 ТзОВ «Буковина Геліос» за актом прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, передало власне майно нежитлову будівлю складу з приміщенням охорони літера «А» загальною площею 52.80 кв.м., фундамент літ. «Б», вигрібні ями № 1-4, огорожа № 5-7 трансформатор, замощення 11-ІV розташовані за адресою АДРЕСА_1 до статутного капіталу ТзОВ «Буковина Геліос-3».

Реєстрація права власності за ТзОВ «Буковина Геліос-3 » проведена 25.03.2021.

Отже, починаючи з 25 березня 2021 року земельною ділянкою площею 2,6990 га користується ТзОВ «Буковина Геліос -3» для обслуговування своїх приміщень нежитлової будівлі - складу з приміщенням охорони (літера «А»), загальною площею 52.80 кв.м., фундамент (літ. «Б»), вигрібні ями № 1-4, огорожа № 5-7 трансформатор, замощення 11-ІV, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем № 2, ним договір оренди земельної ділянки з Магальською сільською радою не укладено та право оренди за відповідачем №2 не зареєстровано та, відповідно, не сплачується ані податок за землю, ані орендну плату за використання землі.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Водночас Земельним кодексом України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit- збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

У справі, яка розглядається, установлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 7323083600:03:003:0215, площею 2,6990 га на якій розташований об`єкт нерухомого майна, який належав відповідачу №1 та належить відповідачу №2, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру; дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.09.2016.

Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податкового кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Як установив суд, розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020 рік, відповідно до якої нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 9257097,68 грн.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос-3», будучи власниками об`єкта нерухомого майна (почергово), у спірний період із 01.01.2020 по 25.03.2021 (відповідач №1) та з 01.04.2021 по 01.11.2022 (відповідач №2), користувалися земельною ділянкою на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачі, як фактичні користувачі спірної земельної ділянки, які без достатньої правової підстави, за рахунок позивача - власника земельної ділянки, зберегли у себе кошти, повинні сплатити за користування нею, повернувши ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, наведених судом підстав достатньо для задоволення позову, а інші доводи відповідачів такий висновок суду не спростовують.

Судові витрати слід стягнути з відповідачів на користь позивача пропорційно від суми задоволеного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос» (58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комарова, 13а, код 39526355) на користь Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60300, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Магала, код 04417636) 349156,68 грн безпідставно збережених коштів та 5237,35 грн судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Геліос -3» (59450, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Малий Кучурів, код 40864792) на користь Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60300, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Магала, код 04417636) 488609 грн безпідставно збережених коштів та 7329,13 грн судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 30.03.2023.

СуддяО.В. Гончарук