Ухвала

від 30.03.2023 по справі 909/51/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/51/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту розвитку громад та територій, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, скаржник)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023

у справі №909/51/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд»

до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в сумі 3 406 461, 69 грн згідно з договором підряду,

ВСТАНОВИВ:

Департамент 09.03.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2022, якою відмовлено у заміні сторони виконавчого провадження її правонаступником, у справі №909/51/17 залишити в силі. Крім того в прохальній частині скарги просить поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 у справі №909/51/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, якою: змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2022 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд» та Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про заміну у виконавчому провадженні сторони (боржника) її правонаступником у справі №909/51/17, та викладено її в редакції цієї постанови; резолютивну частину ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2022 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Пауер-Буд» та Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про заміну у виконавчому провадженні сторони (боржника) її правонаступником у справі №909/51/17 залишено без змін.

Отже, постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 переглянута ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2022 у справі №909/51/17 про відмову у заміні сторони виконавчого провадження.

З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про відмову у заміні сторони виконавчого провадження (пункт 26 частини першої статті 255 ГПК України) належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.

Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Адміністрація із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувана постанова апеляційного суду з цієї справи прийнята судом з неправильним застосуванням норма матеріального права та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №909/51/17 в якій, зокрема зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для заміни боржника його правонаступником є передчасними.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував висновок Верховного Суду викладений у постанові від 20.09.2021 у справі №909/51/17, що господарський суд зобов`язаний дослідити обставини правонаступництва Департаменту розвитку громад та територій Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо прав та обов`язків Департаменту будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, а саме щодо виконання цивільно-правових зобов`язань за договором підряду, тобто правонаступництва в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права. Крім того, слід дослідити питання про ліквідацію Департаменту будівництва Департаменту будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та відповідно відсутності можливості погашення ним заборгованості. Не застосування цього висновку призвело до помилкового незастосування вимог статей 104- 110 Цивільного кодексу України, та порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме статей 86, 236 та частини п`ятої статті 310 ГПК України.

При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України) та не вказуються конкретні норми права, які, на думку скаржника порушено.

Наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України, саме за предметом оскарження. З огляду на що такі посилання скаржника не вважаються такими які підпадають під підстави касаційного оскарження саме за предметом оскарження так і повноваженнями Верховного Суду.

При поданні касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за результатом відмови у заміні сторони виконавчого провадження, скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови.

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлено в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684, 00 грн.

У поданій касаційній скарзі Департамент, зокрема просив Суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2022, якою відмовлено у заміні сторони виконавчого провадження її правонаступником, у справі №909/51/17 залишити в силі.

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги вимоги касаційної скарги щодо оскарження постанови апеляційного суду, якою переглянута ухвала місцевого суду про відмову у заміні сторони виконавчого провадження, при поданні касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 2 684, 00 грн.

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 2 684 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.

Наслідком не усунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Департаменту підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження;

- документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 684, 00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору до Верховного Суду.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання у цій справі розглядатиметься після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись 123, 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту розвитку громад та територій, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі №909/51/17 - залишити без руху.

2. Надати Департаменту розвитку громад та територій, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Департаменту розвитку громад та територій, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню

Суддя Т. Малашенкова