Постанова

від 03.07.2007 по справі 21/405-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" липня 2007 р.                                                           

Справа № 21/405-НА

за позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1 м.

Волочиськ  

до Управління Пенсійного фонду

України у Волочиському районі м. Волочиськ

про визнання вимоги про сплату

боргу № Ф-334 від 26.03.2007 року протиправною та її скасування

Суддя                                             

Секретар судового засідання Козій Т.М.

Представники сторін:

від

позивача -ОСОБА_1 - підприємець                 

від

відповідача - Муляр О.В. - за довіреністю від 19.04.2007 року,

                           Полудняк А.Г. - за

довіреністю від 25.05.2007 року. 

В судовому засіданні оголошено

вступну та резолютивну частини постанови по справі.

Позивач звернувся до суду із

позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Пенсійного

фонду України у Волочиському районі № Ф-334 від 26.03.2007 року. В

обґрунтування заявлених вимог наголошує на тому, що відповідно до ст. 11 Закону

України „Про державну підтримку малого підприємства”, суб'єкти господарювання

самі вибирають собі спосіб оподаткування, Тому, здійснюючи господарську

діяльність, приватний підприємець обрав особливу систему оподаткування і

сплачує фіксований податок. Наголошує, що згідно ст.ст. 1, 2 Закону України

„Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності,

які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з

не перерозподілом Державним Казначейством України податків до Пенсійного фонду

України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І

кварталу 2005 року” суми внесків до Пенсійного фонду України, які були сплачені

ними в складі податків згідно чинного законодавства І кварталу 2005 року, не

вважати заборгованістю. Вказує на порушення відповідачем ст.ст. 8, 19, 22

Конституції України, розпорядження Кабінету Міністрів України № 58-р від

10.03.2005 року та листа Пенсійного фонду України від 10.03.2005 року №

2491/04.. З врахуванням викладеного просить суд позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позов та

його повноважні представник в судовому засіданні проти позову заперечили. В

обґрунтування заперечень вказали, що відповідачем при обрахунку заборгованості

позивача по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в сумі 236,82 грн.

дотримано вимоги Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” та Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості

суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови

оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним

казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005

року", зазначена заборгованість підтверджується матеріалами справи і

доказів її погашення відповідачем не подано.

Розглядом матеріалів справи

встановлено наступне:

Згідно Свідоцтва про державну

реєстрацію фізичної особи - підприємця позивач зареєстрований як суб'єкт

підприємницької діяльності і відповідно до ст. 15 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є платником страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем, відповідно до п. 4 ч.

8 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року; абз. 8 п. 8 ст. 45 Закону

України „Про державний бюджет України на 2005 рік” № 2285 від 23.12.2004 року,

п. 2 ст. 48, п. 4 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до

Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших

законодавчих актів України” № 2505 від 25.03.2005 року та Закону України „Про

вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які

застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з

неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного

фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом

2004 року - І кварталу 2005 року” № 3583 від 16.03.2006 року, на підставі даних

державної податкової інспекції проведено розрахунок належних до сплати сум

фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого

податку, про що складено відповідний акт. Згідно акту належна до сплати сума

фіксованого страхованого внеску складає 236,82 грн.

Дана сума заборгованості

підтверджується також наявними в матеріалах справи картками особового рахунку.

Відповідно до вимог Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивачем виставлена

відповідачу вимога від 26.03.2007 року № Ф-334 про сплату заборгованості.

Позивач із вказаною вимогою не

погодився та оскаржив її в судовому порядку.

Заслухавши представників сторін,

дослідивши матеріали справи, судом береться до уваги наступне:

Відповідно до п. 5 ст. 14 та п. 1

ст. 15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

(далі - Закон) страхувальниками та платниками страхових внесків, серед інших, є

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які

обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований

сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени

сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними

підприємницької діяльності.

Згідно з п.п. 4 п. 8 Прикінцевих

положень Закону зазначені особи на період дії законодавчих актів з питань

особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку

визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Статтею 45 Закону України „Про

Державний бюджет України на 2005 рік” встановлено, що на 2005 рік фіксований

розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для

фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий

спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей

зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької

діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом

України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на місяць на

кожну особу.

При цьому згідно ст. 1 Закону

мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як

добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску,

встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу). Отже,

фіксований розмір страхових внесків становив у січні-лютому 2005 року 83,84

грн. (262,00 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2005 року X 32%)

та 81,14 грн. за 30 днів березня 2005 року.

Законом України „Про внесення змін

до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших

законодавчих актів України” від 25.03.2005 року № 2505-ІV, який набрав чинності

31.03.2005 року, положення про фіксований розмір страхових внесків,

встановлений ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”,

виключено.

Отже, фізичні особи -  суб'єкти підприємницької діяльності, які

обрали особливий спосіб оподаткування, зобов'язані сплатити фіксований розмір

страхових внесків лише за період з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року.

Згідно свідоцтва про державну

реєстрацію фізичної особи - підприємця, позивач зареєстрований як суб'єкт

підприємницької діяльності і відповідно до ст. 15 Закону є платником страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Протягом  січня, березня 2005 року підприємцем

сплачувався фіксований податок в розмірі 60,00 грн. на місяць., тобто фактично

від підприємця надійшло страхових внесків 12,00 грн.

З урахуванням наведеного,

управлінням Пенсійного фонду України відповідно до п. 4 ч. 8 Прикінцевих

положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування", абз. 8 п. 8 ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2005 рік”, п. 2 ст. 48, п. 4 Прикінцевих положень Закону України

„Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”

та деяких інших законодавчих актів України” та Закону України „Про вирішення

питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які

застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з

неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного

фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом

2004 року - І кварталу 2005 року” на підставі даних Державної податкової інспекції

проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового

внеску з урахуванням частини фіксованого податку, про що складено відповідний

акт. Управлінням Пенсійного фонду України проведено зарахування частини єдиного

податку сплаченого позивачем в розмірі 12,00 грн.

Таким чином, належна до сплати сума

фіксованого страхового внеску складає 236,82 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону

страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів,

що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове

законодавство. Натомість, згідно п. 6 ст. 17 Закону платник страхових внесків

зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати встановлені строки та в

повному обсязі страхові внески. Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону страхувальники

зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий

звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення

цього періоду.

Статтею 106 Закону передбачено, що

суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені

страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі

обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених

частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю

із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з врахуванням пені

та застосуванням фінансових санкцій (пункт 2).

Пунктом 3 зазначеної статті

встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки,

визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають

недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є

виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладене, вимога

відповідачем прийнята правомірно, відповідно у задоволені позову слід відмовити.

При цьому суд вважає за необхідне

зазначити, що посилання позивача на Закон України „Про вирішення питання щодо

заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі

умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом

Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України,

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду

соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу

2005 року", яким на його думку, скасовано положення про мінімальний

страховий внесок, не є переконливим, оскільки даним Законом врегульовано

питання, які виникли у зв'язку з неперерахуванням Державним казначейством

України протягом 2004 року - І кварталу 2005 року частини від фіксованого

податку до Пенсійного фонду України, а положення про фіксований розмір

страхових внесків, встановлений ст. 45 Закону України "Про Державний

бюджет України на 2005 рік" виключено Законом України "Про внесення

змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та

деяких інших законодавчих актів України". Щодо посилань позивача на ст. 2

вказаного Закону, то в контексті статті 1 цього ж Закону зміст наведеної

редакції статті 2 слід розуміти так, що не проводиться донарахування внесків і

фінансових (штрафних) санкцій на них у разі неперерахування органами державного

казначейства, зокрема, до Пенсійного фонду збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування, сплаченого суб'єктами підприємницької діяльності, які

застосовували особливі умови оподаткування, обліку та звітності, в складі

фіксованого податку  протягом 2004 року -

І кварталу 2005 року.

Враховуючи

відмову в задоволені позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94,

104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні

положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові Приватного підприємця

ОСОБА_2АДРЕСА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі м.

Волочиськ про визнання вимоги про сплату боргу №Ф-331 від 26.03.2007 року

протиправною та її скасування відмовити повністю.

Згідно   ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи,

які   беруть участь у  справі 

мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або

частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня

проголошення,  апеляційна    скарга 

подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Подаються  до  апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо

інше не встановлено КАСУ набирає законної сили 

після   закінчення    строку 

подання   заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94,

104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні

положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові Приватного підприємця

ОСОБА_1 м. Волочиськ до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському

районі м. Волочиськ про визнання вимоги про сплату боргу № Ф-334 від 26.03.2007

року протиправною та її скасування відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ  сторони та інші особи, які   беруть участь у  справі 

мають право    оскаржити  в   

апеляційному  порядку Постанову

повністю або частково. Заява про    

апеляційне оскарження подається протягом 

10 днів дня проголошення, 

апеляційна скарга  подається

протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються  до 

апеляційного суду  через  суд 

першої інстанції.

Згідно ст.  254 КАСУ 

Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ  набирає законної сили  після  

закінчення    строку  подання  

заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи.

Суддя                                                                      

Помічник судді                                                

  О.С. Гуменюк

Постанова

оформлена в повному обсязі та підписана 04.07.2007року

Віддрук.3

прим. :

1

- до справи,

2

- позивачу,

3

- відповідачу.