Постанова

від 30.03.2023 по справі 138/2704/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/2704/22

Провадження № 22-ц/801/563/2023

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 рокуСправа № 138/2704/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г.,

за участюсекретаря судовогозасідання Литвина С.С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 цивільну справу №138/2704/22 за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Київської Т. Б. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі СТОВ «Прогрес») про витребування майна із чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації договору.

Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,3453 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0295, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Цю земельну ділянку він успадкував після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Нещодавно йому стало відомо, що 26 червня 2015 року між його матір`ю та СТОВ «Прогрес» року нібито було укладено договір оренди землі б/н на вказану земельну ділянку строком на 25 років. 10 грудня 2016 року здійснено державну реєстрацію речового права оренди землі.

Висновком експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 11 травня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_2 не підписувала вказаний договір оренди землі.

Указує, що такий договір є нікчемним правочином та не породжує жодних юридичних наслідків.

Отже, з часу вступу в спадщину він не може користуватись належною йому земельною ділянкою, оскільки остання знаходиться у тимчасовому незаконному користуванні СТОВ «Прогрес» з 26 червня 2015 року по теперішній час.

Підсумовуючи викладене, позивач просив суд витребувати у СТОВ «Прогрес» з чужого незаконного користування та зобов`язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку площею 2,3453 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0295, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та скасувати державну реєстрацію договору оренди.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2023 року позов задоволено частково.

Витребувано з незаконного користування СТОВ «Прогрес» та повернуто належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,3453 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0295, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 листопада 2021 року, зареєстрованого в реєстрі № 1067.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

усунення перешкод у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом витребування її у відповідача СТОВ «Прогрес» та повернення спірної земельної ділянки її власнику, з огляду на те, що права та обов`язки сторін за договором оренди вказаної земельної ділянки не виникли через його не укладення, є ефективним способом захисту порушених прав позивача;

відмовляючи взадоволенні позовнихвимог вчастині скасуваннядержавної реєстраціїдоговору,суд першоїінстанції констатував,що привстановленні фактунедійсності договоруможливо лишеприпинити речовеправо оренди,а тому ОСОБА_1 обрав неефективнийспосіб захиступорушеного права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2023 року СТОВ «Прогрес» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року справу призначено до розгляду на 09 березня 2023 року о 09 год 30 хв.

09 березня 2023 року оголошена перерва до 9.30 год 30 березня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції поклав в основу судового рішення експертний висновок виконаний неналежною експертною установою на підставі копій документів;

цей висновок експерта є неналежним доказом по справі, тому позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають;

суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, указавши в резолютивній частині рішення, що земельна ділянка належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Країло С. В., указує, що:

доводи апеляційної скарги є безпідставними та висновків суду не спростовують;

суд першої інстанції неправильно вирішив питання розподілу судових витрат;

суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу просив суд:

апеляційну скаргу задовольнити частково;

рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди скасувати й ухвалити нове рішення яким припинити за СТОВ «Прогрес» право оренди на спірну земельну ділянку;

стягнути з СТОВ «Прогрес» на користь позивача судові витрати у розмірі 45484,80 грн, з яких: 1984,8 грн судовий збір, 36000 - витрати на правничу допомогу та 7500 втрати на проведення почеркознавчої експертизи;

в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 листопада 2021 року, зареєстрованого в реєстрі № 1067, належить земельна ділянка площею 2,3453 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0295, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цю земельну ділянку позивач успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26 червня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Прогрес» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,3453 га, кадастровий номер 0522686800:02:000:0295, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк договору 25 років.

Право оренди СТОВ «Прогрес» на спірну земельну ділянку зареєстровано 10 грудня 2016 року.

Про існування спірного договору оренди землі позивачу стало відомо після смерті матері та прийняття спадщини.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/1 б-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що:

«такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що:

«застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Подібні висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про повернення земельної ділянки, позивач наполягав на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без законних на те підстав, оскільки його матір не підписувала договір оренди землі.

З висновку експерта №010/22 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 від 20 квітня 2022 року слідує, що:

«підпис від імені ОСОБА_2 , електрографічне зображення якого міститься у графі: «Орендодавець:» в електрофотокопії договору оренди землі (кадастровий номер 0522686800020000295), площею 2,3453 га, без вказання номеру, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ «Прогрес», в особі директора Журавля Анатолія Володимировича від 26 червня 2015 року, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою, з наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_2 ».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не підписувала договір оренди земельної ділянки від 26 червня 2015 року, спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні СТОВ «Прогрес» без законних на те підстав, а відтак дійшов висновку про усунення позивачеві перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її з чужого незаконного користування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції не взяв до уваги таке.

Як слідує з висновку експерта, об`єктом дослідження була електрофотокопія, а не оригінал договору оренди землі.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень,затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, та пункту 1. 1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених цим же наказом Міністерства юстиції України, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Цим же пунктом Інструкції передбачено проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями об`єкта, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, однак крім об`єктів почеркознавчих досліджень.

Крім того, відповідно до положень зазначеної Інструкції та Науково-методичних рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів(пункти1.3, 1.6., 1.8).

Усупереч положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень у розпорядження експерта не було надано оригінал договору оренди землі, вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 у відповідній кількості.

Із висновку експерта від 11 травня 2022 року чітко слідує, що у якості зразків підпису для порівняльного дослідження заявником були надані експерту лише 7 аркушів вільних зразків підпису ОСОБА_2 .

Апеляційний суд вважає, що за відсутності оригіналу договору оренди землі, достатньої кількості зразків підпису для почеркознавчого дослідження, експерт не могла встановити або виключити належність цих підписів певній особі.

Ба більше, викликають сумніви використанні під час експертного дослідження експериментальні зразки підписів, оскільки не зрозуміло за яких обставини вони відбирались, а висновок експерта не містить повної інформації про обставини отримання експериментальних зразків підписів ОСОБА_2 .

Отже досліджений судом першої інстанції висновок експерта не може бути належним доказом у цій справі, оскільки оригінал договору експертом не досліджувався і відсутня достатня кількість зразків підпису для почеркознавчого дослідження.

Апеляційний суд зазначає, що стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

Ухваливши рішення про задоволення позову, суд першої інстанції помилково розподілив обов`язки із доказування, з метою повного та всебічного розгляду справи не надав оцінки всім доводам та запереченням сторін.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що потрібно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оскільки позивач у встановленому процесуальним законом порядку не заявив клопотання про проведення судової експертизи, то апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач не довів обставини на які він посилався своєму позові. Позивач не довів поза явним сумнівом, що ОСОБА_2 не підписувала спірний договір оренди землі.

Апеляційний суд враховує, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Позовні вимоги позивача про скасування державної реєстрації договору є похідними від вимог про витребування майна із чужого незаконного користування, тому також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції невірно встановив обставини, не надав оцінку доказам та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у справі, що розглядається у задоволенні позову відмовлено, тому в порядку частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) понесені ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції, слід залишити за позивачем.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу СТОВ «Прогрес» задоволено, то зі ОСОБА_1 на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2381,76 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про витребування майна із чужого незаконного користування та скасування державної реєстрації договору відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» 2381,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції, слід залишити за позивачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук