Постанова

від 30.03.2023 по справі 592/6731/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м.Суми

Справа №592/6731/21

Номер провадження 22-ц/816/200/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа Громадська організація «Садівниче товариство «Економіст»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2022 року у складі судді Котенко О.А., ухвалене в м. Суми,

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Громадська організація «Садівниче товариство «Економіст», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивувала тим, що позивач є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 5910136600:10:020:0449, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованої на території Громадської організації «Садівниче товариство-Економіст» (район Баранівки) у м. Суми.

Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_1 є ОСОБА_2

28 березня 2021 року позивач виявила, що відповідач самовільно переніс стовпи паркану з металевою сіткою вглиб земельної ділянки, яка належить їй, на відстань близько 1,5 метри. На кадастровому плані земельної ділянки, який є складовою технічної документації із землеустрою, вказано, що довжина земельної ділянки № НОМЕР_1 від вулиці складає А-Г 31,16 м, Б-В 31,47 м, ширина В-Г - 18,03 м, але на час звернення до суду, довжина А-Г зменшилася та стала складати 29,66 м, а довжина Б-В стала складати 29,97 м.

Вказувала, що діями відповідача земельна ділянка, яка належить їй на праві власності, зменшилася по довжині на 1,5 м, що складає 27,045 кв.м всієї земельної ділянки.

Зазначала, що вона зверталася до відповідача про добровільне перенесення паркану на попередній стан та відновлення межі земельної ділянки АДРЕСА_2 , відповідно до даних земельно-кадастрової документації, але відповідач відмовив, посилаючись на самовільне розширення нею межі своєї земельної ділянки за рахунок проїзної частини та узбіччя дороги.

У подальшому відповідач, продовжуючи порушувати її права, став звозити та висипати на проїзну частину дороги, в тому числі на її земельну ділянку, будівельне сміття.

Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд усунути їй перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0588 га, (кадастровий номер 5910136600:10:020:0449), з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованої на території Громадської організації Садівниче товариство-Економіст» (район Баранівки) у м. Суми, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок перенести паркан зі сторони проїзду відповідно до лінії межі «В-Г», встановленої на підставі технічної документації та акту приймання - передачі межових знаків на зберігання від 20 квітня 2021 року, та прибрати з даної земельної ділянки будівельне сміття, а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0588га (кадастровий номер 5910136600:10:020:0449) з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованої на території Громадської організації «Садівниче товариство «Економіст» в м. Суми, зобов`язавши ОСОБА_2 перенести паркан зі сторони проїзду відповідно до лінії межі «В-Г», встановленої на підставі технічної документації та акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 20.04.2021 року, та прибрати будівельне сміття з даної земельної ділянки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн в відшкодування судового збору, 4118 грн 88 коп в відшкодування витрат на проведення експертизи, 700 грн в відшкодування витрат на залучення спеціаліста, та 8000 грн в відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути ці витрати у повному обсязі у розмірі 28000 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача понесені нею витрати на правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем та його представником не було заявлено клопотання про неспівмірність та необґрунтованість вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а у відзиві на позовну заяву представник вказав лише про незгоду з розміром витрат на правничу допомогу.

Крім того зазначали, що всі підтверджуючі документи щодо витрат на правничу допомогу були долучені до матеріалів справи наприкінці судового розгляду, тому на час подання відзиву у відповідача не було повної інформації щодо розміру цих витрат, клопотання щодо обґрунтованої незгоди з витратами до суду подано не було.

Вказували, що враховуючи практику Верховного Суду, суд, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розроблена позивачем технічна документація на її земельну ділянку не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки при її виготовленні було допущено технічні помилки, що призвело захоплення позивачем частини дороги. Зазначає, що розроблений кадастровий план на земельну ділянку позивача не відповідає вимогам ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», а саме: п. 15.3.1 у зонах садибної забудови ширина проїзної частини повинна бути не менше 3,5 м, а на даний час ширина проїзної частини між земельними ділянками позивача та відповідача складає 2,91 м.

Вказує, що він не може належним чином користуватися своєю земельною ділянкою, оскільки звуження дороги перешкоджає можливості заїзду на його земельну ділянку.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Толмачової В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити, рішення суду першої інстанції про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по суті спору залишити без змін. Вказує, що судом при розгляді справи по суті з`ясовано усі обставини справи та надані сторонами докази, які мають значення для справи і ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Толмачової В.М., яка підтримала свою скаргу, заперечувала проти скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , який підтримав свою скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0588 га, кадастровий номер 5910136600:10:020:0449, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташована на території Громадської організації «Садівниче товариство-Економіст» (район Баранівки) у м. Суми (а.с. 7-8, 63-65, т. 1).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 0,0568 га, кадастровий номер 5910136600:10:020:0537, розташованої на території Громадської організації «Садівниче товариство-Економіст» (район Баранівки) у м. Суми (а.с. 89, т. 1).

У березні 2021 року ОСОБА_2 самовільно переніс стовпи паркану з металевою сіткою вглиб земельної ділянки, яка належить позивачу на відстань 1,5 метри і довжина земельної ділянки - А-Г зменшилася та стала складати 29,66 м, довжина Б-В стала складати 29,97 м.

На кадастровому плані земельної ділянки, який є складовою технічної документації із землеустрою, вказано, що довжина земельної ділянки № НОМЕР_1 від вулиці складає А-Г 31,16 м, Б-В 31,47 м, ширина В-Г - 18,03 м (а.с. 9, т. 1).

02 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 укладено договір на організацію виконання робіт по виносу в натурі меж земельної ділянки (а.с. 11, т. 1).

20 квітня 2021 року складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, межові знаки передано на зберігання ОСОБА_1 (а.с. 13-14, т. 1).

24 квітня 2021 року відповідач витягнув та викинув межові знаки, які були передані позивачу на зберігання.

Весною 2021 року ОСОБА_2 звозив та висипав на проїзну частину дороги, у тому числі і на земельну ділянку ОСОБА_1 , будівельне сміття.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою позивача, останні роки між позивачем та ОСОБА_2 виникають конфлікти. У березні-квітні 2021 року він висипав будівельне сміття на дорогу, а потім на город позивача. У 2019 році ОСОБА_2 переніс паркан вглиб земельної ділянки позивача на 01 метр, а в 2021 році - на 1,5 метри.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснила, що приблизно 28 березня 2021 року вона бачила, як ОСОБА_2 переставляв паркан, стовпи паркану та засипав сміттям. Кілька разів ОСОБА_2 висипав на земельну ділянку ОСОБА_1 будівельне сміття.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/14391-ЗТ від 28 квітня 2022 року координати фактичної межі земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5910136600:10:020:0449 площею 0,0588 га по існуючій огорожі, зі сторони проїзду (навпроти земельної ділянки АДРЕСА_1 ) не відповідають зареєстрованим даним кадастрового плану вищезазначеної земельної ділянки, що міститься в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, копії «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва ОСОБА_1 . Фактична межа (по існуючій огорожі) земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5910136600:10:020:0449 зі сторони проїзду (навпроти земельної ділянки № НОМЕР_2 ) не співпадає в натурі (на місцевості) з встановленим межовим знаком літ. «В». Межовий знак літ. «Г» знищений. Координати межових знаків, позначених літ. «В» та «Г», які встановлені та передані на зберігання по акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 20.04.2021 року, який є додатком до акту, земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5910136600:10:020:0449, площею 0,0588 га, що знаходиться на території ГО «Садівниче товариство «Економіст» відповідають зареєстрованим даним кадастрового плану вищезазначеної земельної ділянки, що містяться в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та копії «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва ОСОБА_1 (а.с. 130-140, т. 1).

Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції з того, що право власності позивача порушено та підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належною їй частиною земельної ділянки, зобов`язавши ОСОБА_2 перенести паркан зі сторони проїзду відповідно до лінії межі «В-Г», встановленої на підставі технічної документації і акту приймання передачі-межових знаків на зберігання від 20 квітня 2021 року та прибрати сміття із земельної ділянки, належної позивачу. Суд також дійшов висновку, що керуючись положеннями ст.ст. 137, 141 ЦПК України, врахувавши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, вимоги розумності та справедливості, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів, зокрема кадастрового плану земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:10:020:0449, який є складовою технічної документації із землеустрою, встановлено, що довжина земельної ділянки № НОМЕР_1 від вулиці складає А-Г 31,16 м, Б-В 31,47 м, ширина В-Г - 18,03 м.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/14391-ЗТ від 28 квітня 2022 року встановлено, що координати фактичної межі земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5910136600:10:020:0449 площею 0,0588 га по існуючій огорожі, зі сторони проїзду (навпроти земельної ділянки АДРЕСА_1 ) не відповідають зареєстрованим даним кадастрового плану вищезазначеної земельної ділянки, що міститься в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, копії «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва ОСОБА_1 . Фактична межа (по існуючій огорожі) земельної ділянки № НОМЕР_1 з кадастровим номером 5910136600:10:020:0449 зі сторони проїзду (навпроти земельної ділянки № НОМЕР_2 ) не співпадає в натурі (на місцевості) з встановленим межовим знаком літ. «В». Межовий знак літ. «Г» знищений.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем права позивача на користування земельною ділянкою та наявність підстав для усунення створених відповідачем перешкод шляхом перенесення паркану зі сторони проїзду відповідно до лінії межі «В-Г», встановленої на підставі технічної документації та прибирання сміття із земельної ділянки, належної позивачу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що технічна документація на земельну ділянку позивача не відповідає вимогам діючого законодавства не знайшли свого підтвердження, як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності розробленого кадастрового плану на земельну ділянку позивача вимогам п. 15.3.1 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», оскільки вказана норма застосовується саме до вимоги до проїздів для пожежних автомобілів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог представником позивача до суду надано: договір про надання правової допомоги від 26 квітня 2021 року між адвокатом Толмачовим В.П. та Монжалей Т.К., додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 26 квітня 2021 року, квитанцію № 937901 від 26 квітня 2021 року на суму 18000 грн, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 15 липня 2022 року за договором про надання правничої допомоги від 26 квітня 2021 року, додаток № 1 до акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 15 липня 2022 року за договором про надання правничої допомоги від 26 квітня 2021 року, додатковий договір від 15 липня 2022 року, фіскальний чек від 15 липня 2022 року на суму 10000 грн, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11 листопада 2022 року за додатковим договором про надання правничої допомоги від 15 липня 2022 року, додаток № 1 до акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 11 листопада 2022 року за договором про надання правничої допомоги від 15 липня 2022 року (а.с. 180-188, т. 1).

Відповідно до п.1.1. договору про надання правової допомоги від 26 квітня 2021 року клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, до моменту винесення справи по суті, але не більше одного року з моменту укладення договору.

Додатком № 1 до договору від 26 квітня 2021 року встановлений фіксований розмір гонорару в сумі 18000 грн, додатковим договором про надання правничої допомоги від 15 липня 2022 року встановлений фіксований розмір винагороди в сумі 10000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, враховуючи складність справи, надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Доводи апеляційної скарги про відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру втрат на правничу допомогу, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки при зверненні до суду з позовом позивачем було зазначено орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу у сумі 18000 грн, а у відзиві на позовну заяву представником відповідача було зазначено про неспівмірність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу та заявлено про зменшення таких витрат. Норми ЦПК України не виключають можливості надавати заперечення сторонами щодо розміру витрат на правову допомогу, який підлягає розділу між сторонами, які можуть бути викладені у заявах, клопотаннях, відзивах на позовну заяву.

Таким чином, посилання та доводи осіб, які подали апеляційні скарги, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

02 березня 2023 року між адвокатом Толмачовою В.М. та Монжалєй Т.К. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Сторонами погоджено фіксований розмір винагороди адвоката у розмірі 10000 грн.

Сплачений ОСОБА_1 гонорар на користь адвоката в сумі 10000 грн підтверджується фіскальним чеком від 02 березня 2023 року.

Враховуючи складність справи та обсяг необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на складання апеляційної скарги, письмового відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

О. І. Собина