Рішення

від 28.03.2023 по справі 320/7474/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року справа №320/7474/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.07.2022 №344083.

Оскаржувана постанова, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн., винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що накладення на нього адміністративно-господарського штрафу за відсутність на момент проведення перевірки даних роботи цифрового тахографа за 20.01.2022 є протиправним, оскільки водій належного йому транспортного засобу не повинен був мати при собі такого протоколу внаслідок того, що транспортний засіб використовувався для здійснення перевезень лише по території України. Також посилається на те, що притягнення до адміністративної відповідальності можливо лише в межах двомісячного строку, встановленого статтею 38 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін та залучено в якості співвідповідача до участі у даній справі Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті. Витребувано належним чином засвідченні докази у сторін.

20.09.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву із доказами його направлення позивачу, який був долучений до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що задля перевірки додержання водієм режиму праці та відпочинку, він повинен мати при собі роздруківки роботи цифрового тахографа.

05.10.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву із доказами її направлення відповідачу, яка була долучена до матеріалів справи.

Відповідач-2 правом подати відзив на позовну заяву не скористався, копію ухвали суду від 29.08.2022 отримав рекомендованою поштовою кореспонденцією 19.09.2022, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.18).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є громадянином України та зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.07.2022 № 107658388818 (а.с.41-50).

Позивач є власником вантажних спеціалізованого сідлового тягача марки MAN TGX 18 440, реєстраційний номер НОМЕР_2 та спеціалізованого напівпричепу марки KRONE SDC 27 реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 4).

На підставі договору оренди транспортних засобів, посвідченого приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Товмач О.М. 09.09.2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 798, вказані транспортні засоби передані позивачем в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «РАН ТРАНС» (ідентифікаційний код 42888883) строком на два роки з метою використання для перевезення вантажів (а.с.38-39).

20.01.2022 під час здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «РАН ТРАНС» згідно із товарно-транспортною накладною № 410978 (а.с. 29) перевезення вантажу кукурудзи, вагою нетто 41 600 кг за маршрутом село Бурдовка Одеської області - місто Одеса посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 13.01.2022 № 012384 (а.с. 33) на автомобільній дорозі Н01 Київ-Знам`янка 142 км + 100 м Черкаського району, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 319735 від 20.01.2022 (а.с.28).

Згідно з актом під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягало у перевезенні вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документу, передбаченого статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня роздруківка даних тахографа за 20.01.2022 р.

Дату та місце розгляду справи про вказане правопорушення позивачу повідомлено листом відповідача від 02.02.2022 №6696/30/24-22 (а.с.7).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України розгляд справи у зазначений у листі від 02.02.2022 №6696/30/24-22 строк не відбувся. У зв`язку з цим відповідачем направлено позивачу лист від 16.06.2022 №16566/30/24-22 з інформацією про розгляд його справи 05.07.2022 з 10.00 до 15.00 год. (а.с.31 - 32).

За результатами розгляду справи щодо акту №319735 від 20.01.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Укртрансбезпеки винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344083 від 25.01.2022, якою за відсутність на момент проведення рейдової перевірки роздруківки даних роботи з цифрового тахографа, позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а.с. 27).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання таких відносин.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2344 законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною першою статті 5 Закону № 2344 визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Абзацом другим частини сьомої статті 6 Закону № 2344 встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 3 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів» для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки в будь-який час на маршруті руху. Абзацом сьомим пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Абзацом сьомим пункту 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів від 20.05.2013 №422 встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення.

Відповідно до підпункту 19 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедуру проведення рейдових перевірок визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону № 2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частин першої-другої статті 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21); справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25); справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26); у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27).

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 6 Закону № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту забезпечує:

- формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту;

- нормативно-правове регулювання;

- визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Згідно з Положенням про Міністерство інфраструктури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту є Міністерство інфраструктури України.

За змістом частини третьої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 «Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті» традиційні засоби контролю (індивідуальна контрольна книжка та відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює у перевізника), якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до зазначеної Конвенції та статті 18 Закону № 2344 Міністерство інфраструктури України наказом від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затвердило Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340).

Пунктом 1.3 Положення № 340 встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пункт 1.4 Положення № 340 містить вичерпний перелік перевезень, на які не поширюється його дія, а саме: перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Згідно з пунктами 6.1 та 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф є видом адміністративно-господарської санкції, що застосовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною першою статтею 241 Господарського кодексу визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша статті 250 Господарського кодексу України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у водія роздруківки даних тахографа за 20.01.2022 є належною підставою для накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Такий штраф може бути накладений в межах строку, встановленого частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим суд відхиляє посилання позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови на приписи статті 38 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Разом з тим, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним з основних принципів адміністративного судочинства поряд із змагальністю сторін та диспозитивністю є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частинами першою-четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на наступне.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені цією статтею, застосовуються до автомобільних перевізників.

Згідно із статтею 1 зазначеного Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №410978, яка була завірена та надіслана відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, автомобільним перевізником у даному випадку є товариство з обмеженою відповідальністю «РАН ТРАНС», ідентифікаційний код 42888883.

З огляду на це правові підстави для накладення на позивача, який не є перевізником, адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні, а оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.08.2019 у справі №806/1450/16.

При цьому позовні вимоги позивачем були заявлені до Державної служби України з безпеки на транспорті.

При цьому, предметом оскарження у справі є постанова №344083 від 05.07.2022 відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки).

Також з копії оскаржуваної постанови №344083 від 05.07.2022, доданої позивачем до позовної заяви, вбачається, що дана постанова винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, і суд не мав можливості отримати згоду позивача на заміну неналежного відповідача, судом ухвалою від 29.08.2022 залучив Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті як співвідповідача у справі.

Приймаючи до уваги, що спірна постанова винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, належним відповідачем у справі є саме Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

За таких обставин, системно проаналізувавши положення законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті підлягають задоволенню.

Враховуючи, що Державною службою України з безпеки на транспорті не приймалась оспорювана у справі постанова, у задоволенні позовних вимог до Державної служби України з безпеки на транспорті необхідно відмовити.

Отже, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 993,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2638208418.1 від 12.08.2022 (а.с.9).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2022 року - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.

За звернення з даною позовною заявою, майнового характеру позивачу необхідно було сплати судовий збір у розмірі не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 992,40 грн., тоді як позивачем сплачено 993,00 грн. Переплата судового збору складає 0,60 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що часткове задоволення позовних вимог пов`язане лише з визначенням належного відповідача у справі, керуючись ч.8 ст.139 КАС України, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті у сумі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.07.2022 №344083.

3. У задоволенні позовних вимог до Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яноста дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код відсутній, місцезнаходження: 03083, м. Київ, проспект Науки, 57).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 28.03.2023.

Суддя Кушнова А.О.