Рішення

від 30.03.2023 по справі 340/286/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/286/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 09 грудня 2022 року № 00037320701 по сплаті 60499 грн. форми В1.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки проведеної посадовими особами відповідача щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та від`ємного значення з ПДВ за травень 2022 року, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення з ПДВ попередніх звітних податкових періодів та поданих уточнюючих розрахунків, податковим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Максима Метал Сервіс та його контрагентами. Вказує, що висновки посадових осіб відповідача ґрунтуються на тому, за результатами аналізу наявних податкових інформацій, які містяться в інформаційних базах ДПС та отриманих із зовнішніх джерел, у постачальника ТОВ Максима Метал Сервіс для виконання операцій відсутні у достатній кількості трудові ресурси, основні фонди, відсутні джерела походження відвантаженої продукції, відсутня фізична можливість доставки товару зі складу постачальника на склад покупця. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає його протиправним, а господарські операції підтвердженими відповідними доказами.

Ухвалою судді від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.73-74).

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що за результатами перевірки ПОГ "Кропивницьке УВП УТОГ, контролюючим органом було здійснено аналіз господарської діяльності підприємств - контрагентів, що мали господарські взаємовідносини не лише з позивачем, а й з іншими контрагентами, які виступали постачальниками, виробниками продукції, що в подальшому надходила до кінцевого споживача, то за результатами зібраної інформації, вивчених документів (єдиний реєстр податкових накладних та інші джерела зібрання такої інформації) не було підтверджено реальності господарських операцій, зокрема, не можливо було встановити джерело походження такої металопродукції (труб та кутиків). Як наслідок, при декларуванні ПДВ позивачем допущено порушення вимог Податкового кодексу України (а.с.134-140).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Підприємство об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих (далі ПОГ "Кропивницьке УВП УТОГ" зареєстровано як юридична особа 13.02.1992, перебуває на обліку в податковому органі як платник податків, є платником ПДВ. Основними видами діяльності є виробництво меблів для офісів та підприємств торгівлі, виробництво медичних, хірургічних та інших меблів, виробництво виробів із дроту, інших готових металевих виробів, що також встановлено податковим органом під час перевірки.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 16.09.2022 №930-п, направлень №№2018, 2019, 2020 від 01.11.2022, в період з 01.11.2022 по 14.11.2022 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПОГ "Кропивницьке УВП УТОГ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за травень 2022 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатом якої складено акт від 18.11.2022 №3554/11-28-07-01/03972867 (а.с.17-39, 141-144).

В даному акті зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2022 року у Деклараціях від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, 200.10, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2022 року на 241997 грн.;

- п.200.1, п.200.4 п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України та на підставі п.200.14 ст.200 Кодексу відмовлено в наданні суми бюджетного відшкодування за травень 2022 року на 1422 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято 09.12.2022 податкове повідомлення-рішення форми В1 №00037320701, яким ПОГ "Кропивницьке УВП УТОГ" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 241997 грн., у т.ч. сума завищення бюджетного відшкодування 241997 грн. та штрафні санкції у розмірі 60499 грн. (а.с.151).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п.п."а" п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Суд враховує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення такої господарської діяльності.

З огляду на пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, якщо вона здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) і пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. (п.200.7 ст.200 ПК України)

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1, 5-7 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Матеріалами справи, а саме - документами фінансово-господарської діяльності, підтверджено отримання позивачем товару, а подальше його використання у господарській діяльності підприємства не заперечується відповідачем.

17.06.2022 позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за травень 2022 року в якій зокрема, окрім інших показників у рядку 19 вказано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) в розмірі 361505 грн. та в рядку 20.2.1 суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 361505 грн. (а.с.22).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем було завищено на 241997 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) декларації за травень 2022 року внаслідок врахування всупереч п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України при його визначенні сум податкового кредиту по документально оформленим операціям з придбання у ТОВ "Максима Метал Сервіс" труб 30х30х1,5, 20х20х1,2, 6 м, 20х1,5, 25х25х1,5, 40х20х1,5П, 32х2, 12х1,2, стосовно яких відсутнє походження (законне введення в обіг) товару на суму 1209984 грн., крім того ПДВ 241997 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Максима Метал Сервіс" укладено договори постачання від 09.03.2021 №09/03/21 та від 09.09.2021 №09/08/21, відповідно до змісту яких постачальник зобов`язувався протягом дії договору передати покупцю металопродукцію окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількості і іншим умовам, які зазначаються у рахунках-фактурах до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених Договором. Партією товару вважається товар, переданий покупцю за окремою видатковою накладною. (а.с.83-92)

На виконання вказаного договору ТОВ "Максима Метал Сервіс" поставило позивачу труби та кутики, що підтверджується специфікаціями (а.с.97-99), сертифікатами якості (а.с.61-65), видатковими накладними (а.с.49-51), податковими накладними на загальну суму ПДВ 406206,41 грн. (а.с.44-48, 108-115), товарно-транспортними накладними (а.с.100-103), платіжними інструкціями (а.с.52-57).

Дані господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку, позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні від ТОВ "Максима Метал Сервіс" на загальну суму ПДВ 302300,01 грн.

Також, суд враховує, що ТОВ "Максима Метал Сервіс", на виконання ухвали суду, надано первинні документи щодо укладення останнім з позивачем договору постачання, а також його виконання, зокрема й транспортування вищевказаного товару, а також оплати вартості придбаного позивачем товару (а.с.93-132).

В акті перевірки вказано, що за результатами аналізу даних ІКС "Податковий блок" стосовно автомобільного перевізника ПП "Реджина", який зазначений у товарно-транспортних накладних, для виконання зазначених операцій відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси, а тому податковий орган вважає, що відомості зазначені у таких товарно-транспортних накладних, є недостовірними. (а.с.25-27).

Щодо даного доводу, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно з пунктами 11.1-11.5 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, з наведеного вбачається, що навіть відсутність товарно-транспортних накладних не впливає на формування платником податку податкового кредиту, за результатами здійснення господарських операцій, за наявності інших належним чином складених первинних документів.

Щодо доводів відповідача, про неможливість встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару/послуг, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини справи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій, ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання товарів з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача (оплату вартості придбаних товарів). Тобто, встановлені обставини у цій справі свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

Висновки відповідача про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте таких доказів матеріали справи не містять.

Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків не може і не повинен бути обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності контрагентів свого постачальника, а також контрагентів по ланцюгу постачання, про які не тільки позивач, а й його контрагенти навіть не були обізнані, тому не може нести відповідальність за можливі порушення, які були допущені контрагентами прямих постачальників.

Отже відносини постачальників позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Суд стверджує, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Такі висновки є тотожними з висновками Верховного Суду, що містяться у постанові КАС ВС від 24 вересня 2021 року у справі № 320/5555/20 та у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17.

Зі свого боку позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту.

Так, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому, відповідачем до суду не надано доказів, що позивач, його контрагент, на момент виписки податкових накладних не були зареєстровані платниками податку на додану вартість та в ЄДР, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мали обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки, а тому висновок відповідача про завищення суми ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню за травень 2022 року за взаємовідносинами із вказаним товариством в загальній сумі 241997 грн. є протиправним, тож податкове повідомлення-рішення №00037320701 від 09 грудня 2022 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 241997 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 60499 грн., є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 2684 грн. (а.с.69) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих (25006, м. Кропивницький, вул. В.Пермська, 12, ЄДРПОУ 03972867) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00037320701 від 09 грудня 2022 року.

Стягнути на користь Підприємства об`єднання громадян Кропивницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих (ЄДРПОУ 03972867) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2684 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина